Справа № 522/23240/25-Е
Провадження № 2/496/939/26
07 травня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Шаньшиної М.В.,
за участю секретаря - Ткаченко В.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 157 223,58 грн. та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03.04.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 124623-КС-013 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». 03.04.2021 року ТОВ «Бізнес Позика» було направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 124623-КС-013 про надання кредиту, яку відповідач 03.04.2021 року прийняв. ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7026, котрий боржником було введено/відправлено. За умовами договору відповідач отримав від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 70 000,00 грн., з фіксованою сплатою плати за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , котру позичальник вказала в особистому кабінеті. До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання за Кредитним договором № 124623-КС-013 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 25660 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, тому станом на 09.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 124623-КС-013 про надання кредиту, в розмірі 157 223,58 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 70 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 84 814,80 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 408,78 грн. Враховуючи, що заборгованість не погашена, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 124623-КС-013 у розмірі 157 223,58 грн., та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26 листопада 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку загального провадження з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в прохальній частині позовної заяви вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглянути у його відсутність та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, причини неявки не повідомила, відзив на позов не подала, а тому суд, приймаючи до уваги заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.
Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 03.04.2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 124623-КС-013 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 , через веб - сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіна особистого кабінету та паролю особистого кабінету, ввійшла до особистого кабінету та з особистого кабінету через Інформаційно - телекомунікаційну систему (ІТС) подала заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.1 Договору кредиту: тип Кредиту: Кредит; строк кредиту: 24 тижнів; процента ставка: в день 0,86545207 фіксована; комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 10500,00 грн.; загальний розмір наданого Кредиту: 50000,00 грн.; термін дії Договору: до 18.09.2021 р.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 381,97403665 процентів. Відповідно до Правил після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняття рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінету заявника розміщається оферта, яка є пропозицією в розумінні ч.4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
03.04.2021 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладання договору №124623-КС-013 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-7026 (направленого позичальнику на номер телефону НОМЕР_2 вказаного позичальником в заявці).
Згідно з п. 4.4.4 Правил позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок НОМЕР_1 належать саме їй і треті особи не мають до нього доступу.
Відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 124623-КС-013, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 157 223,58 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 70 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 84 814,80 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 408,78 грн.
Однак суд не погоджується заявленим позивачем розміром відсотків за користування кредитними коштами виходячи із наступних підстав.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Суд додатково зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, які складає у сумі 84 814,80 грн, що перевищує тіло кредиту та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу, та враховуючи часткову оплату відповідачкою відсотків у сумі 25660 грн., стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 44340 грн. (70000 грн. - 25660 грн. = 44340 грн.)
Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.
З огляду на встановлені судом обставини, наявні підстави вважати, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з наданого платіжної інструкції № 16122 від 16.10.2025 року, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, а тому, у зв'язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1798,80 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 116 748,78 грн. ? 2422,40 грн. ? 157 223,58 грн.). При цьому суд враховує роз'яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст. 11, 16, 514, 516, 526, 553, 559, 610, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 19, 76-81, 141, 263-268, 274, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26 оф. 411) заборгованість за кредитним договором №124623-КС-013 від 03.04.2021 року у розмірі 116 748,78 грн. та судовий збір у розмірі 1798,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, через Біляївський районний суд Одеської області.
Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.В. Шаньшина