Справа № 495/660/20
№ провадження 2/495/1076/2026
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
05 травня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області,
у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Чибукової О.В.
позивача - ОСОБА_1 .
Справа № 495/660/20
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Затоківська селищна рада, про визнання об'єкту нерухомості неіснуючим та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності,-
представника позивача - ОСОБА_7
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Затоківська селищна рада, про визнання об'єкту нерухомості неіснуючим та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, у якому просять визнати об'єкт нерухомості - магазин загальною площею 25,5 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - в, таким, що не існує; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на будівлю магазина, загальною площею 25,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1822308951103, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів судові витрати.
Стислий виклад вимог позивача та заперечень відповідача
На підставі договору оренди від 21.04.2000 між Затоківською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (надалі - орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_8 (надалі - орендар) укладений договір оренди земельної ділянки.
У даному договорі зазначено, що орендодавець із земель загального користування, на підставі рішення У1 сесії Затоківській селищної ради міста Білгород-Дністровськ від 30.12.1998 року під № 14-ХХ111 надає, а орендар набуває право оренди земельної ділянки, яка знаходиться у смт. Затока м Білгород-Дністровського, Сонячний курортний район, під розташування промислово-продовольчого ринка «Сонячний-2» в оренду передається земельна ділянка площею 0,24 га, в числі піски - 0,24 га.
Орендарю надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання. Відповідно до п. 2.2.1. Договір укладається на термін 25 років.
Відповідно до п.2.2.2. зазначено, що по закінченні терміну договору орендар, який належно виконував обов?язки відповідно до умов договору має переважне право на поновлення договору на новий термін.
Даний договір оренди є дійсним. Фізична особа-підприємець ОСОБА_8 збудував на даній земельній ділянці цілісний майновий комплекс промислово-продовольчого ринку "Сонячний-2" у складі з: магазин літ. "А" площею 83,12 кв.м., підсобне приміщення літ. "а" площею 21,0 кв.м.; вбиральня літ. "Б" площею 6,84 кв.м., підсобне приміщення літ. "В" площею 18,39 кв.м., навіс літ. "Ж" площею 81, 0 кв.м., навіс літ. "Д" площею 115,0 кв.м., навіс літ. "П" площею 32,92 кв.м., критий ринок з цегляними прилавками літ. "О" площею 858,0 кв.м., огорожа №1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - Позивачі) є співвласниками (по частині) цілісного майнового комплексу промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2», загальною площею 858,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказаний комплекс продовольчого ринку «Сонячний-2» належить Позивачам на підставі договору дарування від 02.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_8 (дарувальник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (обдаровувані).
Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Рязанцевою О. Ю., зареєстровано в реєстрі за № 225.
На підставі вищевказаного посвідченого нотаріального договору дарування від 02.03.2015 року, здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на частину цілісного майнового комплексу промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2», загальною площею 858,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: магазин літ. «А», площею 83,12 кв.м., підсобне приміщення літ. «а» площею 21,0 кв.м.; вбиральня літ. «Б» площею 6,84 кв.м., підсобне приміщення літ. «В» площею 18,39 кв.м., навіс літ. «Ж» площею 81,0 кв.м., навіс літ. «Д» площею 115,0 кв.м., навіс літ. «П» площею 32,92 кв.м., критий ринок з цегляними прилавками літ. «О» площею 858,0 кв.м., огорожа № 1.
На підставі вищевказаного посвідченого нотаріального договору дарування від 02.03. 2015 року, здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на частину цілісного майнового комплексу промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2», загальною площею 858,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у складі з: магазин літ. «А», площею 83,12 кв.м., підсобне приміщення літ. «а» площею 21,0 кв.м.; вбиральня літ. «Б» площею 6,84 кв.м., підсобне приміщення літ. «В» площею 18,39 кв.м., навіс літ. «Ж» площею 81,0 кв.м., навіс літ. «Д» площею 115,0 кв.м., навіс літ. «П» площею 32,92 кв.м., критий ринок з цегляними прилавками літ. «О» площею 858,0 кв.м., огорожа № 1.
На підставі Договору суборенди земельної ділянки від 15.06.2018 року, укладеного між ОСОБА_8 (суборендодавець) та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (суборендарі), Позивачі отримали у платне, строкове користування та володіння строком до 21 квітня 2025 року земельну ділянку, площею 0,2400 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:02:019:0116, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 1574729951103. Вказаний договір суборенди земельної ділянки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С., зареєстрований в реєстрі за № 2021.
На підставі вказаного Договору суборенди земельної ділянки від 15.06.2018 року, приватним нотаріусом здійснено державну реєстрацію речового права (користування) на земельну ділянку площею 0,2400 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, за адресою: АДРЕСА_1 - за Позивачами. Номер запису про речове право - 26651864.
Усі об?єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2», належного позивачам на праві спільної часткової власності фактично знаходяться на території суборендованої земельної ділянки, площею 0,2400 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказана обставина в тому числі підтверджується умовами договору дарування цілісного майнового комплексу промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2» від 02.03.2015 року (п. 1 Договору).
З моменту отримання у власність цілісного майнового комплексу промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2» та в суборенду земельної ділянки площею 0,2400 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, за адресою: АДРЕСА_1 , Позивачі відкрито здійснювали використання вказаних об?єктів нерухомого майна.
Так само Позивачі сплачували відповідні місцеві податки та збори (в тому числі податок на землю), підтвердженням чого є відсутність будь-яких претензій та майнових вимог з боку Затоківської селищної ради.
За адресою: АДРЕСА_1 , за реєстраційним номером нерухомого майна: 1822308951103, дата та час державної реєстрації 03.04.2019 15:22:33 зареєстрований магазин загальною площею 25,5 кв.м. за ОСОБА_3 , також зареєстрована земельна ділянка, кадастровий номер земельної ділянки: 5110300000:02:019:0228, загальною площею 0,011 га, в межах згідно з планом, у тому числі з них за земельними угіддями: землі під соціально-культурними зареєстровано право користування об?єктами - 0,011 га, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади.
Позивачі замовили експертизу та отримали висновок №087/2019 будівельно-технічного та земельно-технічного експертного дослідження, складеного 02.08.2019 судовим експертом Скибінською Тетяною Михайлівною (свідоцтво №1210 від 28.04.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, дійсне до 28.04.2020) ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», з урахуванням якого можна дійти висновку, що державна реєстрація права власності за відповідачем на не існуючу будівлю магазину є недійсною.
Крім того, позивачі звернулись до правоохоронних органів з заявою про кримінальне правопорушення. На даний час здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12019160240002263 від 29.08.2019 року.
Так, слідчим було отримано відповідь від ТОВ «АН Експерт» який нібито виготовляв технічний паспорт для відповідача, в якому зазначено, що працівники ТОВ «АН Експерт» не виготовляли технічний паспорт для відповідача, та просить вважати цей технічний паспорт сфабрикованим.
Тобто підставою реєстрації майна, як зазначено у Інформаційній довідці у графі: підстава виникнення права власності: висновок, серія та номер: б/н, виданий 10.04.2019, видавник ТОВ «АН ЕКСПЕРТ»; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.04.2019, видавник ТОВ «АН ЕКСПЕРТ» - є підробленним та сфабрикованим.
Також виходячи з наданих сфабрикованих документів, відповідач спочатку побудував дачний будинок, на земельній ділянці, до 10.04.2019, на підставі не існуючого самобуду «дачного будинку» перетворив його у неіснуючій магазин, та на підставі підроблених документів отримав у користування земельну ділянку 03.05.2019р.
Відповідач, у відзиві на позовну заяву, стверджує, що ОСОБА_8 не набув права власності на об'єкти нерухомого майна, а у зв'язку із припиненням договору оренди не мав права передавати 15.06.2018 вказану земельну ділянку в суборенду позивачам.
Тобто, вважає, що твердження позивачів про те, що їх права порушені, оскільки в оренді позивачів знаходиться земельна ділянка, на яку накладаються межі земельної ділянки, що знаходиться в оренді відповідача, не відповідає дійсності.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
07 лютого 2020 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито загальне позовне провадження.
16 червня 2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.02.2020 повернуто апелянту.
Ухвалами Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2021 року в задоволенні заяви позивачів про залучення третьої особи - відмовлено, клопотання представника позивачів про виклик свідків задоволено, витребувано докази по справі, закрито підготовче провадження по справі.
27 липня 2021 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі зупинено провадження.
30 травня 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області провадження по справі поновлено.
30 липня 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі витребувано докази.
07.08.2024 на адресу суду надійшли витребувані докази.
21.08.2024 на адресу суду надійшли витребувані докази.
23 червня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області замінено третю особу правонаступником.
Позивач, представник позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Відповідач, представник відповідача до суду не з'явились.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
25 червня 2019 року на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а саме на цілісний майновий комплекс промислово-продовольчий ринок «Сонячний-2», що розташований у АДРЕСА_1 ./а.с. 10-28/
Відповідно до висновку експерта № 087/2019 будівельно-технічного та земельно-технічного експертного дослідження, складеного 02.08.2019 судовим експертом Скибінською Тетяною Михайлівною (свідоцтво №1210 від 28.04.2017, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, дійсне до 28.04.2020) ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 21.06.2019, земельна ділянка, площею 0,0717 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0229, розташована по АДРЕСА_1 повністю накладається на земельну ділянку, площею 0,24 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, розташовану по АДРЕСА_1 . Площа накладання становить - 0,0717 га.
Земельна ділянка площею 0,0452 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0227, розташована по АДРЕСА_1 повністю накладається на земельну ділянку, площею 0,24 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, розташовану по АДРЕСА_1 . Площа накладення становить - 0,0452 га.
Земельна ділянка площею 0,0110 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0228, розташована по АДРЕСА_1 повністю накладається на земельну ділянку, площею 0,24 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, розташовану по АДРЕСА_1 . Площа накладення становить - 0,0110 га.
Земельна ділянка площею 0,1121 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0226, розташована по АДРЕСА_1 повністю накладається на земельну ділянку, площею 0,24 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, розташовану по АДРЕСА_1 . Площа накладення становить - 0,1121 га.
Загальна площа накладання земельних ділянок кадастровий номер 5110300000:02:019:0229, кадастровий номер 5110300000:02:019:0227, кадастровий номер 5110300000:02:019:0228, кадастровий номер 5110300000:02:019:0226, на земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, становить - 0,24 га, що відповідає площі земельної ділянки, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, розташовану по АДРЕСА_1 .
В результаті виносу меж в натурі земельних ділянок, кадастрові номери 5110300000:02:019:0229, 5110300000:02:019:0227, 5110300000:02:019:0228, 5110300000:02:019:0226, відповідно до даних, вказаних в наданому Технічному звіті по кадастровому зніманню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та результатів проведення візуального огляду - 26.06.2019, на земельних ділянках, 5110300000:02:019:0229, 5110300000:02:019:0227, 5110300000:02:019:0228, 5110300000:02:019:0226, розташовані споруди, які відображені в наданій копії Технічного паспорту на цілісний майновий комплекс промислово-продовольчий ринок «Сонячний-2» по АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 397, виготовленого КП «Білгород-Дністровське БТІ» станом на 25.06.2019.
Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 209139142 від 15.05.2020, № 209142258 від 15.05.2020, № 209144651 від 15.05.2020, № 209146145 від 15.05.2020 відповідно, на земельні ділянки з кадастровими номерами 5110300000:02:019:0226, площею 0,1121 га, 5110300000:02:019:0228, площею 0,011 га, 5110300000:02:019:0229, площею 0,0717 га, 5110300000:02:019:0227, площею 0,0452 га, накладено арешт на підставі ухвали суду від 06.05.2020 по справі № 495/284/20.
З копії договору суборенди земельної ділянки від 15 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Янковською О.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 2021, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.06.2018 № 127828789, земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:019:0116, площею 0,24 га, перебуває у суборенді ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.03.2015 № 34338122, ОСОБА_2 на праві спільної часткової приватної власності (розмір частки ) належить цілісний майновий комплекс промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 538990951103.
З копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.03.2015 № 34338490, ОСОБА_1 на праві спільної часткової приватної власності (розмір частки ) належить цілісний майновий комплекс промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 538990951103.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 21 квітня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Тітовою Т.С. та зареєстрованого у реєстрі за № 2394 Затоківська селищна рада, на підставі рішення У1 сесії Затоківської селищної Ради від 30.12.1998 року № 14-ХХ111, надала у користування ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,24 га, яка знаходиться у смт. Затока, м. Білгород-Дністровського, Сонячний курортний район, під розташування промислово-продовольчого ринку «Сонячний-2».
Згідно із копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15.06.2018 № 127828789, земельна ділянка, площею 0,24 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0116, належить на праві оренди (суборенди) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до копії повідомлення про підозру від 24 квітня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчинені злочинів, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 та ч. 1 ст. 15 ч. 1 ст. 190 КК України.
Нормативне обґрунтування
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Непорушність права власності закріплено в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. (Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі №927/322/14)
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Згідно частин першої, третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, що встановлено ч. 1 ст. 182 ЦК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав, на чому акцентував Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року по справі № 363/4852/17.
У такий спосіб, внесення державним реєстратором до реєстру запису про право власності є офіційним підтвердженням існування юридичного факту права власності відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією реєстратора.
Оцінка аргументів сторін. Висновки суду
Щодо порушення прав позивачів у справі, яка розглядається
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що ОСОБА_8 не набув право власності на об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з припиненням права оренди не мав права передавати 15.06.2018 вказану земельну ділянку позивачам в суборенду. Тобто, твердження позивачів про порушення їхнього права накладанням земельної ділянки, що знаходиться в оренді відповідача, не відповідає дійсності.
Втім, суд не погоджується із вказаним твердженням з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Так, в обґрунтування припинення договору оренди земельної ділянки за ОСОБА_8 відповідач надає копію рішення ХХ-а сесії VІІ скликання Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області «Про припинення права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:019:0116) загальною площею 0,24 га із цільовим призначенням - В.03.10. Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури» від 21 листопада 2017 року № 407, яким припинено Приватному підприємцю ОСОБА_8 право оренди земельної ділянки (кадастровий номер 5110300000:02:019:0116), загальною площею 0,24 га із цільовим призначенням В.03.10. Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, право на яку посвідчено договором оренди від 21.04.2000, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою О.С., зареєстровано в реєстрі за № 2394.
01 лютого 2021 року ухвалою суду витребувано у Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради належним чином засвідчену копію розпорядження № 407 ХХ-а сесії VІІ скликання від 21 листопада 2017 року, однак вказані докази на адресу суду не надходили. Ухвала не виконана.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Анісімова Н.Д., 19 жовтня 2023 року позовну заяву Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 про стягнення збитків, зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку залишено без розгляду.
Матеріалами справи підтверджено, що 21 квітня 2000 року між Затоківською селищною радою та ОСОБА_8 укладено договір оренди земельної ділянки.
Згідно договору дарування від 02 березня 2015 року ОСОБА_8 передав безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, безоплатно в дар у приватну власність цілісний майновий комплекс продовольчого ринку «Сонячний-2», що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Право власності на вказаний цілісний майновий комплекс зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На підставі договору суборенди земельної ділянки здійснено запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - права суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:019:0116, площею 0,24 га.
Таким чином, дослідивши обставини справи, з огляду на принцип змагальності, керуючись принципом доказування, відповідно до якого стандартом є перевага більш вагомих доказів, суд приходить висновку про те, що права позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 дійсно порушені.
Щодо позовної вимоги про визнання об'єкту нерухомості таким, що не існує
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, враховує висновки щодо застосування відповідних норма права, викладених в постановах Верховного Суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (на яку посилається прокурор у касаційній скарзі), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.)
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Важливою також є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність, тобто можливість за наслідком застосування засобу захисту відновити, наскільки це можливо, порушені права та інтереси позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який, враховуючи характер спірних правовідносин та обставини справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21).
Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland)).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України зазначено, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19 та від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Верховний Суд зазначає, що, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), на які посилається прокурор, постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).
З матеріалів справи встановлено, що в результаті виносу меж земельних ділянок, кадастрові номери 5110300000:02:019:0226, 5110300000:02:019:0227, 5110300000:02:019:0228, 5110300000:02:019:0229, відповідно до даних, вказаних в наданому Технічному звіті по кадастровому зніманню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та результатів проведення візуального огляду, експертом встановлено, що на момент проведення огляду - 26.06.2019, на земельних ділянках, кадастровий номер 5110300000:02:019:0226, 5110300000:02:019:0227, 5110300000:02:019:0228, 5110300000:02:019:0229, розташовані наступні будівлі та споруди, які відображені в наданій копії Технічного паспорту на цілісний майновий комплекс промислово-продовольчий ринок «Сонячний-2» по АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 397, виготовленого КП «білгород-Дністровське БТІ» станом на 25.06.2019, а саме: магазин літ. «А», підсобне літ. «Б», навіс літ. «а1», підсобне літ. «В», металевий вагончик літ. «Г», навіс літ. «Д», металевий вагончик літ. «Е», ларьок пересувний літ. «К», навіс літ. «к», частина металевого вагончика літ. «Л», частина критого ринку з цегляними прилавками літ. «О», навіс літ. «Р», ларьок літ «С», металевий вагончик літ «Т», торгівельний павільйон літ. «У», торгівельний павільйон літ. «Ф», металевий вагончик літ. «Х», навіс літ. «Ц», навіс літ. «Ч», душ літ. «Ш», будівля літ. «Щ», будівля літ. «Ю», металевий вагончик літ. «1А», споруди №1-5. Примітка: інші будівлі на земельних ділянках, кадастрові номери 5110300000:02:019:0226, 5110300000:02:019:0227, 5110300000:02:019:0228, 5110300000:02:019:0229, на момент проведення огляду - 26.06.2019, експертом виявлені не були.
Тобто, матеріалами справи підтверджено фактичну відсутність такого об'єкта нерухомого майна як будівля магазину загальною площею 25,5 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна - 1822308951103, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, суд звертає увагу, що, по-перше, законодавство не передбачає такого способу захисту як визнання об'єкту нерухомості таким, що не існує. По-друге, задоволення вказаної вимоги не призведе до відновлення порушеного права позивачів, яке полягає у тому, що відповідач, зареєструвавши право власності на нерухоме майно, якого не існує, отримав в оренду земельну ділянку, яка знаходиться в оренді позивачів.
Враховуючи викладене, суд приходить переконання, що обраний позивачами спосіб захисту порушеного права, в частині визнання об'єкта права власності таким, що не існує, є неефективним та очевидно не забезпечить поновлення порушеного права.
Щодо вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній станом на 05.04.2019) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. З Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній станом на 05.04.2019) загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній станом на 05.04.2019) державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Згідно ст.ст. 10, 11 Закону № 1952-IV (у редакції чинній станом на 05.04.2019) державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
У пунктах 40, 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015р. №1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
З матеріалів справи встановлено, що в результаті виносу меж земельних ділянок, кадастрові номери 5110300000:02:019:0226, 5110300000:02:019:0227, 5110300000:02:019:0228, 5110300000:02:019:0229, відповідно до даних, вказаних в наданому Технічному звіті по кадастровому зніманню земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та результатів проведення візуального огляду, експертом встановлено, що на момент проведення огляду - 26.06.2019, на земельних ділянках, кадастровий номер 5110300000:02:019:0226, 5110300000:02:019:0227, 5110300000:02:019:0228, 5110300000:02:019:0229, розташовані наступні будівлі та споруди, які відображені в наданій копії Технічного паспорту на цілісний майновий комплекс промислово-продовольчий ринок «Сонячний-2» по АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 397, виготовленого КП «Білгород-Дністровське БТІ» станом на 25.06.2019, а саме: магазин літ. «А», підсобне літ. «Б», навіс літ. «а1», підсобне літ. «В», металевий вагончик літ. «Г», навіс літ. «Д», металевий вагончик літ. «Е», ларьок пересувний літ. «К», навіс літ. «к», частина металевого вагончика літ. «Л», частина критого ринку з цегляними прилавками літ. «О», навіс літ. «Р», ларьок літ «С», металевий вагончик літ «Т», торгівельний павільйон літ. «У», торгівельний павільйон літ. «Ф», металевий вагончик літ. «Х», навіс літ. «Ц», навіс літ. «Ч», душ літ. «Ш», будівля літ. «Щ», будівля літ. «Ю», металевий вагончик літ. «1А», споруди №1-5. Примітка: інші будівлі на земельних ділянках, кадастрові номери 5110300000:02:019:0226, 5110300000:02:019:0227, 5110300000:02:019:0228, 5110300000:02:019:0229, на момент проведення огляду - 26.06.2019, експертом виявлені не були.
Більше того, відповідно до листа Директора ТОВ «АН Експерт» від 16.01.2020 № 95 ТОВ «АН Експерт» та його працівники не виготовляли та не мають відношення до виготовлення технічного паспорту від 10.04.2019 на будівлю магазину загальної площею 25,5 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна - 1822308951103, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_3 .
Отже, позивач довів, що спірне майно відсутнє за вказаною адресою.
Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку, що відповідач не міг набути у законний спосіб право власності на нерухоме майно, яке фактично відсутнє на земельній ділянці, а отже право власності у відповідача на це майно не виникло та не могло виникнути.
Подальше вчинення дій щодо формування земельної ділянки за адресою: 5110300000:02:019:0228, з присвоєнням їй кадастрового номеру, порушує визначений законодавством порядок державної реєстрації земельних ділянок.
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що нерухоме майно - цілісний майновий комплекс промислово-продовольчого ринку "Сонячний-2", що складається з: магазин літ. "А" площею 83,12 кв.м., підсобне приміщення літ. "а" площею 21,0 кв.м.; вбиральня літ. "Б" площею 6,84 кв.м., підсобне приміщення літ. "В" площею 18,39 кв.м., навіс літ. "Ж" площею 81, 0 кв.м., навіс літ. "Д" площею 115,0 кв.м., навіс літ. "П" площею 32,92 кв.м., критий ринок з цегляними прилавками літ. "О" площею 858,0 кв.м., огорожа №1, перебуває у спільній частковій власності позивачів, не вибувало з їхнього володіння.
Суд звертає увагу, що відповідно до редакції ст. 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинної станом на час звернення до суду із позовом) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
Таким чином, у редакції чинній до 26.07.2022, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора могло відбуватися винятково з одночасним вирішенням спору про визнання, зміну чи припинення речових прав.
Однак, редакція вказаної статті була змінена і наразі встановлює, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Тим самим законодавець спростив процедуру захисту права власності та визначив, що скасування незаконного рішення про державну реєстрацію прав є належним та достатнім способом захисту права власності і не вимагає одночасного визнання права власності чи витребування майна, адже порушене право власності поновлюється автоматично в зв'язку із скасуванням незаконного запису.
Враховуючи вищевикладене, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, надавши оцінку їх належності, допустимості, достатності, об'єктивності, та у їх логічному взаємозв'язку, виходячи із норм права, що врегульовують дані правовідносини, з огляду на те, що магазин, загальною площею 25,5 кв.м., фактично відсутній за вказаною адресою, право власності на нього зареєстровано на підставі технічного паспорта, який згідно відповіді ТОВ "АН ЕКСПЕРТ" не виготовлявся працівниками товариства, наявність реєстрації наділяє власника привілейованим правом на земельну ділянку, у матеріалах справи наявні як докази набуття позивачами права власності на цілісний майновий комплекс - промислово-продовольчий ринок та права користування (суборенди) на земельну ділянку із кадастровим номером 5110300000:02:019:0116, що зареєстровані у встановленому законодавством порядку, так і відсутні докази на підтвердження того, що промислово-продовольчий ринок вибув із права власності позивачів, з урахуванням того, що скасування державної реєстрації права власності на неіснуючий об'єкт нерухомості, у ситуації, яка має місце, є ефективним способом захисту прав позивачів, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Згідно ч.1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивачами під час звернення до суду із позовом, сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн, з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 420,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ч. 8 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, питання розподілу судових витрат буде вирішено після надання відповідної заяви.
Керуючись ст.ст. 182, 321, 328 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 82, 83, 263, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Затоківська селищна рада, про визнання об'єкту нерухомості неіснуючим та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності - задовольнити частково.
Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на будівлю магазина, загальною площею 25,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1822308951103, який зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачів судовий збір у розмірі 420,40 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Затоківська селищна рада, адреса: 67772, Одеська область, смт. Затока, вул. Приморська, 21.
Повний текст судового рішення складено 08 травня 2026 року.
Суддя: