27 квітня 2026 року м. Київ
Справа №359/12166/25
Апеляційне провадження №33/824/1754/2026
Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Липченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року за матеріалами, які надійшли від Батальйону патрульної поліції в м. Борисполі УПП у Київській області ДПП НП України про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 479968 від 11 жовтня 2025 року, 11 жовтня 2025 року о 02 год. 15 хв. по вул. Київський Шлях, буд. 43 в м. Бориспіль, Бориспільського району, Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Amarok» з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, що зафіксовано на боді камеру, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.
Судове рішення мотивовано тим, що на відеозаписі вказаних подій, зафіксована поведінка ОСОБА_1 , яка свідчить про очевидне небажання особи проходити у встановленому законом порядку медичний огляд на стан сп'яніння, а тому правильно оцінена як відмова від проходження огляду. Суд прийшов до висновку про те, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодився із вказаною постановою ОСОБА_1 , 21 лютого 2026 року подав апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що працівниками поліції було порушено порядок огляду і складено протокол у його відсутність.
Вказує, що в день коли сталася подія дійсно їхав з працівниками поліції на медичний огляд на стан сп'яніння, біля лікарні відійшов в туалет, коли повернувся працівників поліції, які його доставляли вже не було, а ті які там були сказали, що він може бути вільний і нічого проходити не потрібно.
Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення йому не вручали та не повідомляли про складання відносно нього адміністративного матеріалу. Будь-якої інформації про існування протоколу і його направлення до суду йому не було відомо. Сповіщень від суду не отримував.
Скаржник зазначає, що справа розглянута без його відома, оскільки працівники поліції внесли некоректні дані відносно нього в протокол і взагалі склали його у відсутність ОСОБА_1 .
Звертає увагу суду, що відмова від огляду жодним чином не зафіксована, працівники поліції просто поїхали далі на патрулювання.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в якому ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вказав, що оскаржувану постанову не отримував та участі у розгляді справи не приймав, оскільки не знав про існування справи. Зазначає, що про оскаржувану постанову дізнався лише 21 лютого 2026 року, отримавши сповіщення у застосунку «Дія». У зв'язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року як такий, що пропущений з поважних причин.
В повторно призначене судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За вказаних обставин ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Як убачається зі справи, ОСОБА_1 , 11 жовтня 2025 року о 02 год 15 хв по вул. Київський Шлях, буд. 43 в м. Бориспіль, Бориспільського району, Київської області керував транспортним засобом «Volkswagen Amarok» з д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння він відмовився, що зафіксовано на боді камеру, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння визначена ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Порядок).
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та Мінохорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 пунктом 2 розділу І передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно пункту 3 розділу І вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 розділу І вказаної Інструкції - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 розділу І передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров'я).
Згідно частин 2-4 статті 266 КУпАП, передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. І лише у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. але не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння, затверджується управлінням охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших випадках забороняється (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Між тим, як установлено матеріалами справи, що виявивши ознаки алкогольного сп'яніння поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я КНП БПЛІЛ, проте він відмовився від такого проходження, про що складено протокол про адміністративне правопорушення із зазначенням ознак сп'яніння і дій водія щодо ухилення від огляду.
Отже, факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 479968 від 11 жовтня 2025 року (а.с. 2);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 жовтня 2025 року (а.с. 6);
- даними довідки про отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами від 11 жовтня 2025 року (а.с. 8);
- довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення від 11 жовтня 2025 року (а.с. 9);
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення серія ЕНА №5909429 від 11 жовтня 2025 року (а.с. 4);
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 7);
- показаннями технічного приладу, який використовувався працівником поліції, з відповідним відеозаписом події (а.с. 10).
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відеозапис долучений до справи свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення й суд його оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейським законодавства при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, протокол складений в установленому законом порядку, з дотриманням вимог ст. ст. 256, 266 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що відмова від огляду жодним чином не зафіксована, спростовуються відеозаписом долученим до матеріалів справи, зокрема, з відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Volkswagen Amarok» з д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з даним водієм працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували водієві пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров'я. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я. Проте прибувши до лікарні ОСОБА_1 раптово вибіг з приміщення лікарні та побіг в невідомому напрямку. Працівники поліції не змогли його наздогнати. Окремо суд звертає увагу на зафіксоване на відео бажання ОСОБА_1 домовитись з поліцейськими, просить виключити камеру (02 год 22 хв).
Вказані дії ОСОБА_1 не відповідають положенням п. 2.5. ПДР України, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Посилання скаржника, що працівники поліції внесли некоректні дані відносно нього в протокол є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинені правопорушення.
До того ж дії поліцейського в установленому законом порядку не оскаржено.
Доводи апеляційної скарги, щорозгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не може розглядатися як самостійна підстава для скасування рішення суду. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом неодноразово направлялися повістки на адресу ОСОБА_1 , яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому відсутні підстави вважати, що судом не здійснювався виклик ОСОБА_1 .
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Отже, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена матеріалами справи, а в його діях наявний склад вказаного адміністративного правопорушення, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.
Суддя: Соколова В.В.