Справа №367/14308/25Головуючий у І інстанції: Мерзлий Л.В.
Провадження №33/824/1753/2026
03 квітня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року,
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-50 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 16 лютого 2026 року подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову судді скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-50 КУпАП.
Також апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, щоотримала повний текст судового рішення лише 05 лютого 2026 року, після чого звернулась до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для призначення адвоката та подачі апеляційної скарги. 12 лютого 2026 року їй було призначено захисника, та 16 лютого 2026 року подано апеляційну скаргу.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку поданого клопотання, вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 діб з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляла клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3.04.2008 р. заява №3236/03).
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, розгляд провадження відносно ОСОБА_1 в суді першої інстанції відбувався за її участі у судовому засіданні.
Таким чиномОСОБА_1 була обізнана про прийняте судом рішення, яким її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.188-50 КУпАП, а також про порядок та строки його оскарження в суді апеляційної інстанції.
Під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що отримала копію оскаржуваної постанови лише 05 лютого 2026 року, після чого звернулась до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для призначення адвоката та подачі апеляційної скарги.
Однак, зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримала копію постанови 05 лютого 2026 року, тобто в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження, вона мала можливість в значно коротші терміни в межах строку апеляційного оскарження самостійно або через свого захисника подати апеляційну скаргу.
Та обставина, що ОСОБА_1 отримала повний текст судового рішення лише 05 лютого 2026 року, а також те, що вона зверталась до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та лише 12 лютого 2026 року їй було призначено захисника, також не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відмовляє ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постановиІрпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року.
З цих підстав апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення їй строку на апеляційне оскарження відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-50 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень- повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Мосьондз