Справа 757/5507/24-к Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2383/2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2 Категорія: ст. ст. 303, 304 КПК України
22 березня 2024року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 14 лютого 2024року,
Цією ухвалоювідмовлено у задоволенні скарги.( ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 27.01.2024 вих. № 2000).
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що заява ОСОБА_6 від 27.01.2024 вих. № 2000 про можливе вчинення, на думку заявника, суддями Касаційного цивільного суду Верховного Суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінального правопорушення містить загальні відомості та суб'єктивну оцінку дій суддів і не містить викладу обставин про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки відсутні фактичні обґрунтовані обставини, які б вказували на склад кримінального правопорушення в діях вказаних в заяві осіб, а її зміст фактично зводиться до непогодження з прийнятим судовим рішенням та процесуальними діями суддів.
Оскільки ОСОБА_6 у заяві від 27.01.2024 вих. № 2000 не вказав конкретних фактів, які б могли свідчити про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, які можуть стати підставою для внесення відомостей до ЄРДР, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2024 та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві внести відомості до ЄРДР за повідомленням ОСОБА_6 від 27.01.2024 вих. № 2000 про вчинення суддями Касаційного цивільного суду Верховного Суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 службової недбалості, з надісланням заявнику на його електронну адресу витягу з ЄРДР протягом 24 годин з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Ззаначає про те, що 27.01.2024 ним - фізичною особою, журналістом ОСОБА_6 , під час здійснення журналістської діяльності до Територіального управління Державного розслідувань, розташованого у місті Києві, на його офіційну електронну скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслане повідомлення, підписане КЕП, про вчинення кримінального правопорушення суддями.
По суті повідомлення вказав, що судді Касаційного цивільного Верховного Суду ОСОБА_7 (суддя-доповідач), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 під час ухвалення 24.01.2024 постанови по справі № 639/280/23 провадження № 61-15989св23 недбало поставились до своїх посадових обов'язків судді, внаслідок чого порушили права позивача у справі ОСОБА_10 , якапозбавлена можливості отримувати житлову субсидію та приречена на смерть, бо борги за комунальні послуги нараховуються по 2.500 - 3.000грн. на місяць за 4-х осіб, у тому числі двох відповідачів, які 15 років не проживають в квартирі, а її пенсія становить2.093 грн.
Згідно з даними сервера gmail.com повідомлення від 27.01.2024 було отримано Територіальним управлінням Державного розслідувань, розташованого у місті Києві, оскільки станом на 31.01.2024 повідомлень про помилку доставки не надходило, а офіційна електронна скринька ІНФОРМАЦІЯ_1 визначена на сайті ДБР виключно для прийняття заяв та повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень.
Однак, станом на 31.01.2024 відомості за вказаним повідомленням до ЄРДР не були внесені, витяг з ЄРДР заявнику - не надіслано, що є порушенням ч. 1 ст. 214 КПК України.
На переконання ОСОБА_6 твердження слідчого судді про те, що зміст його повідомлення фактично зводиться до непогодження з прийнятим судовим рішенням та процесуальними діями суддів, може стосуватися лише учасника справи, однак він - ОСОБА_6 не є учасником справи № 639/280/23, а тому не може погоджуватися або не погоджуватися з процесуальним рішенням.
Зауважує, що він перед органом досудового розслідування поставив питання проведення перевірки службової недбалості суддів під час відправлення правосуддя шляхом вчинення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні (службова недбалість -це кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 367 КК України). Іншим шляхом притягнути до відповідальності суддів КЦС ВС неможливо. Оскільки ВРП відповідає так само, як і слідчий суддя ОСОБА_1 - незгода з процесуальними рішеннями судді не є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Наголошує, що він не висловлює згоду чи незгоду з судовим рішенням, а вказує на прояв службової недбалості як діяння кримінального характеру. Саме діяння кримінального характеру - службова недбалість зазначених суддів, мало наслідком завдання позивачці у справі збитків, порушення її прав на життя та здоров'я, шляхом можливості отримання житлової субсидії після зняття з реєстрації за рішенням суду осіб, що 15 років не живуть за місцем реєстрації з тільки їм відомих причин.
Щоб перевірити, чи містить заява від 27.01.2024 вих. № 2000 ознаки злочину (а доказів вона не має містити, бо вони збираються та добуваються стороною обвинувачення) слідчий суддя мала встановити, що мали вчинити судді за вимогою закону за відсутності ознак службової недбалості. Саме про це він - ОСОБА_6 зазначив у своїй заяві, а саме: надіслані до КЦС ВС по вказаній справі докази того, що балансоутримувач будинку не має повноважень складати акти про непроживання тих чи інших осіб, і що Харківський апеляційний суд у своїй постанові у вказаній справі хибно (бездоказово) послався на відсутність таких актів як на підставу для відмови у позові, внаслідок службової недбалості зазначених суддів КЦС ВС проігноровані.
На переконання ОСОБА_6 за ознак відсутності прояву службової недбалості судді КЦС ВС не мали перешкод встановити, що позивачка апріорі не могла надати до суду одного певного доказу - засвідченого балансоутримувачем будинку акту про не проживання певних осіб у квартирі, на що і послався Харківський апеляційний суд, як на підставу відмову у позові, бо таких повноважень на складання актів балансоутримувач будинку не мав.
Натомість маючи у справі документ про відсутність таких повноважень у балансоутримувача будинку, зазначені судді все рівно погодились з висновком, апеляційного суду. Що означає, що позивач мав отримати у балансоутримувача будинку та надати до суду доказ, який не може існувати за законом апріорі. А не надавши такий доказ, не довів обставин, на які послався як на підставу своїх позовних вимог.
Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що слідчий суддя не досліджував матеріали справи № 639/280/23, а тому робити висновок про наявність чи відсутність ознак злочину діяннях суддів КЦС ВС - службової недбалості, не може апріорі. Це прерогатива органу ДБР.
Також, ОСОБА_6 вважає, що відмовляючи у зобов'язанні слідчого ДБР внести відомості за його заявою до ЄРДР, слідчий суддя завчасно унеможливив перевірку органом ДБР обставин вчинення службої недбалості суддями КЦС ВС під відправлення ними правосуддя по справі 639/280/23.
Наголошує, що жоден слідчий суддя - ні суду першої інстанції, ні апеляційного суду, не має права перешкоджати органу ДБР встановити обставини злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
За наведеним вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві, Офіс Генерального прокурора та ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду провадження повідомлені у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, від останнього також надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, неявка вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду провадження за приписами ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали судового провадження за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги з додатками, колегія суддів дійшла наступного.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням приписів ч. 1 ст. 404 КПК України щодо суті прийнятого рішення та апеляційних вимог, підтриманих заявником в суді апеляційної інстанції.
Згідно положень ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Главою 26 КПК України чітко визначено та регламентовано порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого/детектива, дізнавача, прокурора на досудовому провадженні.
За нормою ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як указують приписи ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як свідчить ч. 2 вказаної норми процесуального закону.
Згідно ч. 3 ст. 214 КПК України, здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення - не допускається.
На підставі ч. 4 цієї норми процесуального закону, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - не допускається.
Системний аналіз наведених положень ст. 214 КПК України свідчить про те, що, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначених КПК України, то після прийняття та реєстрації такої заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перелік яких визначений, зокрема, п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, норму якої покладено і в абз. 5 п. 1 глави 2 розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 30.06.2020 № 298.
Якщо у заяві чи повідомленні даних про кримінальне правопорушення немає, то вони не можуть визнаватися такими, що підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Такий висновок узгоджується з положеннями, закріпленими у ст. 2 КПК України, в якій зазначається про те, що завданнями кримінального провадження є не лише захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а й забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вказане застосування закону знайшло своє відображення і в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 556/450/18 (провадження № 51-4229км20) щодо того, що підставою для початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких, серед іншого вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №818/15/18 (провадження № 11-1466апп18), слідчий суддя має з'ясувати обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Як видно з матеріалів провадження за скаргою, 27.01.2024 ОСОБА_6 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві з повідомленням про вчинення суддями Касаційного цивільного Верховного Суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінального правопорушення з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 367 КК України.
Бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві по невнесенню відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням ОСОБА_6 № 2000 від 27.01.2024, останній оскаржив до Печерського районного суду міста Києва -01.02.2024 (а.п. 1-10).
Дослідивши зміст скарги ОСОБА_6 та долученого до скарги повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов до висновку, що повідомлення від 27.01.2024 вих. № 2000 про можливе вчиненнясуддями Касаційного цивільного суду Верховного Суду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України містить загальні відомості та суб'єктивну оцінку дій суддів і не містить викладу обставин про вчинення кримінального правопорушення, оскільки відсутні фактичні обґрунтовані обставини, які б вказували на склад кримінального правопорушення в діях вказаних в заяві осіб, а тому і відмовив у задоволенні скарги, з правильністю чого погоджується і колегія суддів оскільки змістповідомлення про кримінальне правопорушення фактично зводиться до непогодження ОСОБА_6 з прийнятим судовим рішенням та процесуальними діями суддів.
Не спростовують таких висновків суду і доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 .
А тому, за наведеним, апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Прийняття даного рішення не позбавляє ОСОБА_6 права на повторне звернення з заявою про вчинене кримінальне правопорушення (злочин) в порядку ст. 214 КПК України з наданням доказів на вчинення такого правопорушення, а у разі бездіяльності уповноваженої особи щодо її прийняття за процедурою вказаного кримінального процесуального закону - права на звернення до слідчого судді зі скаргою на таку бездіяльність.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 лютого 2024року,якою відмовлено у задоволенні скарги ( ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви від 27.01.2024 вих. № 2000), - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4