Рішення від 08.05.2026 по справі 336/664/26

Справа № 336/664/26

Провадження № 2/727/1622/26

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 травня 2025 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Ціна позову становить 35885,26 грн. Також позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, які складаються з 3028,00 грн судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2026 року справа передана за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівців.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 13 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи вирішено проводити з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачці наданий строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надання відзиву на позовну заяву.

Заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідачки не надійшло.

Правом на подання відзиву відповідачка не скористалась.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 ЦПК України, клопотав про розгляд справи у його відсутності, вимоги, викладені в позові, підтримав повністю та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка до суду не з'явилась, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями статтями 130, 131 ЦПК України, про що у справі є належні докази. Про причини неявки не повідомила.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе, на підставі статті 280 ЦПК України, розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів та ухвалити у справі заочне рішення.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у справі доказів.

Стислий виклад позиції учасників справи

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» обґрунтовані такими доводами.

24.05.2019 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 591053701 відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» надало позичальнику кредит у сумі 20815,61 грн, строк кредиту 36 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 19,99 %. Договір кредитної лінії укладений в електронній формі, який має силу договору, укладеного в письмовій формі, та підписаний сторонами.

АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти в розмірі 20815,61 грн, в свою чергу відповідачка не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого утворилась заборгованість.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» був укладений договір факторингу за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 591053701 від 24.05.2019 перейшло до ТОВ «ФК Форт».

В подальшому, 23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» був укладений договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 591053701 від 24.05.2019 перейшли до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»».

Таким чином ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 591053701 від 24.05.2019, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості станом на 23.02.2021 загальний розмір заборгованості відповідачки становить 35885,26 грн, яка складається з: тіла кредиту в розмірі 20815,61 грн та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 14269,65 грн.

Таким чином, у зв'язку із порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, а також відповідно до статей 509, 512, 526, 1054 ЦК України, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» звернулось до суду із вказаним позовом.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 24.05.2019 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 591053701, шляхом підписання Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (надалі-Договір), за умовами якого сторони погодили: тип кредиту: «Кредит готівкою»; сума кредиту - 24680,00 грн; процентна ставка: фіксована 19,99 %; строк кредиту: 36 місяців.

Вказаний Договір був підписаний з боку Товариства директором за допомогою аналогового підпису, а з боку Позичальника - ОСОБА_1 - за допомогою проставляння власноручного (цифрового) підпису.

Підпис Позичальника, в даному випадку відповідачки, на оферті на укладання угоди про надання кредиту № 591053701, на додатку №1 до Угоди про надання кредиту № 591053701 від 24.05. 2019 (Графік платежів та розрахунок сукупності вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг), свідчить про те, що остання отримала усю інформацію про умови кредитування та погодилася на зазначені умови.

Відповідно до погодженого Сторонами Графіку платежів, повернення отриманого кредиту та нарахованих відсотків здійснюється щомісячними платежами в розмірі 1595,78 грн кожного 24 числа відповідного місяця.

Факт отримання кредитних коштів відповідачкою підтверджується копією виписки по особовому рахунку останньої, відкритому в АТ «Сенс Банк» за період з 24.05.2019 по 22.02.2021.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт»» був укладений Договір факторингу № 1 відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами.

Згідно з п. 2.2 Договору право вимоги, що відступається згідно з даним Договором, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

У відповідності до виписки з додатку до Договору факторингу №1 від 22.02.2021 ТОВ «ФК «Форт»» набуло право вимоги за кредитним договором № 591053701 від 24.05.2019 до боржниці ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 35885,26 грн, з яких: 20815,61 грн - заборгованість за кредитом, 4811,64 грн - заборгованість по відсоткам; 9458,01 -заборгованість по комісії та 800,00 грн - заборгованість по штрафу за прострочку платежу.

23.02.2021 між ТОВ «ФК Форт»» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» був укладений Договір факторингу № 01-23-02/21 відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах, передбачених основними договорами.

Згідно з п. 2.2 Договору право вимоги, що відступається згідно з даним Договором, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

У відповідності до виписки з додатку до Договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» набуло право вимоги за кредитним договором № 591053701 від 24.05.2019 до боржниці ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 35885,26 грн, з яких: 20815,61 грн - заборгованість за кредитом, 4811,64 грн - заборгованість по відсоткам; 9458,01 - заборгованість по комісії та 800,00 грн - заборгованість по штрафу за прострочку платежу.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 591053701 від 24.05.2019, заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.02.2021 становить 35885,26 грн, з яких: 20815,61 грн - заборгованість за кредитом, 4811,64 грн - заборгованість по відсоткам; 9458,01 грн - заборгованість по комісії та 800,00 грн - заборгованість по штрафу за прострочку платежу.

З урахуванням наведеного судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» заборгованості за договором про надання кредиту № 591053701 від 24.05.2019, укладеним в електронній формі.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Щодо укладення кредитного договору в електронній формі та надання кредиту

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України визначає, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 24.05.2019 ОСОБА_1 шляхом застосування власноручного (цифрового) підпису клієнта підписала Оферту на укладання угоди про надання кредиту № 591053701, Анкету-заяву та Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказаний кредитний договір вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Щодо стягнення суми заборгованості

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинний на день укладення кредитного договору), «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти та користувалася ними.

Судом встановлено, що факт зарахування на банківський рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Сенс Банк», та подальше користування відповідачкою кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку відповідачки, відкритому в АТ «Сенс Банк» за період з 24.05.2019 по 22.02.2021. З вказаної виписки вбачається, що відповідачці за період з 24.05.2019 по 22.02.2021 було надано в користування кредитних коштів на суму 24680,00 грн.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Частинами 1, 2 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про надання кредиту № 591053701 від 24.05.2019 року ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 20815,61 грн строком на 36 місяців на споживчі потреби зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 19,99 % річних.

Згідно із заявленими позовними вимогами ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» просить стягнути з відповідачки заборгованість, яка станом на 22.02.2021 року становить 35885,26 грн, з яких: 20815,61 грн - заборгованість за тілом кредиту та 14269,65 грн - заборгованість за відсотками.

Разом з тим, судом встановлено, що сума заборгованості за відсотками у розмірі 14269,65 грн фактично включає: 4811,64 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом та 9458,01 грн - заборгованість за комісією. Водночас у прохальній частині позовної заяви позивач не заявляє окремої вимоги про стягнення комісії, не визначає її як самостійну складову заборгованості та не наводить належного правового обґрунтування підстав для її стягнення. Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів погодження сторонами умов щодо сплати комісії, її розміру, порядку нарахування, а також відомостей щодо конкретних банківських послуг, за які така комісія була нарахована.

Суд враховує, що відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак позивачем не доведено правомірності нарахування та стягнення комісії у розмірі 9458,01 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20815,61 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 4811,64 грн. Підстав для стягнення заборгованості у розмірі 9458,01 грн суд не вбачає.

Щодо правомірності стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»»

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі договорів факторингу, укладених між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»».

З урахуванням наведеного вище ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за договором про надання кредиту № 591053701 від 24.05.2019, який є предметом даного позову, перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»».

Висновки суду за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»» до ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що зобов'язання не виконуються з вини відповідачки та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»» підлягає стягненню заборгованість в розмірі 25627,25 грн, з яких: 20815,61 грн - залишок заборгованості по основному боргу; 4811,64 грн - залишок заборгованості по відсотках.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що 03 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» та адвокатом Литвиненко О.І. був укладений договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Адвокат надає Клієнту послуги захисту прав та інтересів Клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ у якій Клієнт є учасником.

Згідно з п. 1.4. Договору документом, що підтверджує надання Адвокатом послуг, та їх приймання Клієнтом є Акт приймання-передачі наданих послуг, який складається та підписується Сторонами або їх повноважними представниками протягом 5-ти робочих днів після надання Адвокатом зазначених у п. 1.1. Договору послуг.

Згідно з п. 3.1. Договору вартість послуг Адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого Адвокатом часу на надання послуг становить 2000,00 грн без ПДВ. Конкретні суми до оплати наводяться в Акті (актах) приймання-передачі за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.

Відповідно до акту № 4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 адвокат Литвиненко О.І. надала, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» прийняв юридичні послуги відповідно до договору № 03-07/2024 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом: первинна консультація - 0,5 год., вартість 1000,00 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника по справі - 2 год., вартість 4000,00 грн; підготовка позовної заяви - 2,1 год., 4200,00 грн. Всього 9200,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 2694 від 10 червня 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» сплатило адвокату Литвиненко О.І. 9200,00 грн, як оплату згідно з договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024.

Враховуючи наведене вище витрати позивача на правничу допомогу по даній справі підтверджені в розмірі 9200,00 грн.

Суд вважає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, необхідно враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження №61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною 4 статті 137 ЦПК України.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, що, на думку суду, відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, а відтак цю вимогу позивача слід задовольнити частково.

Так, частинами першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» задоволені частково, стягненню підлягає сума судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог.

За розгляд справи судом першої інстанції ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»» сплатило судовий збір в розмірі 3028,00 грн. Отже, сума судового збору, яка підлягає стягненню, становить 2162,42 грн (3028,00 грн * (25627,25 грн / 35885,26 грн)).

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, які слід стягнути з відповідачки на користь позивача, становить 4284,85 грн (6000,00 грн * (25627,25грн / 35885,26 грн)).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»» заборгованість за договором про надання кредиту № 591053701 від 24.05.2019 в розмірі 25627,25 грн (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять сім грн 25 коп.), яка складається з: 20815,61 грн - залишок заборгованості по основному боргу; 4811,64 грн - залишок заборгованості по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2162,42 грн (дві тисячі сто шістдесят дві грн 42 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 4284,85 грн (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири грн 85 коп.).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його повного складання до Чернівецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»», юридична адреса: площа Солом'янська, буд. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 40340222.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання ВПО: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складання повного судового рішення 08 травня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.

Попередній документ
136356743
Наступний документ
136356745
Інформація про рішення:
№ рішення: 136356744
№ справи: 336/664/26
Дата рішення: 08.05.2026
Дата публікації: 11.05.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шевченківський районний суд м. Чернівців
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено до судового розгляду (10.04.2026)
Дата надходження: 11.03.2026
Предмет позову: Про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
10.04.2026 09:10 Шевченківський районний суд м. Чернівців
08.05.2026 09:15 Шевченківський районний суд м. Чернівців