Справа № 398/3426/25
Номер провадження 2-о/404/163/25
05 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кроп ивницького
в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.
за участю секретаря Котової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приютівська селищна рада, Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин відділ № 4 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про встановлення факту родинних відносин, -
Заявник, ОСОБА_1 , звернулася до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною племінницею своєї тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування заяви зазначено, що заявник є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших спадкоємців не має. За життя спадкодавець мав право на земельну частку (пай) розміром 5,28 умовних кадастрових гектарів в селі Косівка Олександрійського району, яка була успадкована нею після смерті її сестри ОСОБА_2 . Однак свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку після смерті своєї сестри, мати не отримувала, оскільки оригінали документів на право на земельну частку (пай) - були втрачені. Свого часу, сестра її матері ОСОБА_2 отримала вказану земельну частку (пай) у результаті розпаювання земель колективної власності КСП «Колос» на території Косівської сільської ради. Після смерті матері, а саме у 2008 році, позивач звернувся до Другої Олександрійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. 04.02.2025 року завідуючої Другої Олександрійської державної нотаріальної контори надано лист у якому повідомлено, що свідоцтво про право на спадщину після смерті її матері видати неможливо, оскільки у неї відсутні в належній кількості документи, які б підтверджували факт родинних стосунків між нею та матір'ю та її сестрою. За вказаних обставин, вона звернулась до суду із даною заявою про встановлення факту родинних відносин.
Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 червня 2025 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України позовні матеріали направлені до Фортечного районного суду міста Кропивницького (а.с. 23).
Відповідно до статті 32 Цивільного процесуального кодексу України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 398/3426/25, номер провадження 2-о/404/163/25 між суддями для її розгляду визначено суддю Кулінка Л.Д.
Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 26 вересня 2025 року прийнято з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області заяву, відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження, призначено судове засідання (а.с. 30).
Представником заінтересованої особи Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подано до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 41002 від 10.10.2025 року), в яких вказав, що відповідно до інформації Відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області КСП «Колос» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії КР №014 від 16.04.1996. На підставі розпорядження Олександрійської районної державної адміністрації від 26.11.1996 № 481-р ОСОБА_2 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР №0130096 у розмірі 5,28 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП «Колос» та зареєстрований 10.01.1997 за № 96 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області на території Косівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області. Однак у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) наявний власний підпис ОСОБА_3 про отримання сертифікату серії КР №0130096 (а.с. 44-57).
Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17 березня 2026 року витребувано у Другій Олександрійській державній нотаріальній конторі Кіровоградської області належними чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , судове засідання відкладено (а.с. 72).
Заявник в судове засідання не з'явилася, представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи без її часті та участі представника (вх. № 21549 від 05.05.2026 року), заяву підтримав в повному обсязі.
Представником зацікавленої особи Приютівської селищної ради подано до суду заяву про розгляд справи без участі (вх. № 39312 від 01.10.2025 року), зазначив рішення винести на розсуд суду (а.с. 39-41).
Заінтересована особа Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин відділ № 4 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02 червня 2008 року, виданого Міським відділом по реєстрації смертей Головного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 8).
Виконавчим комітетом Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області 16 серпня 1950 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_3 , дружини: ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 9).
Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 29 грудня 1966 року (а.с. 10).
Міським бюро РАГС міста Кіровограда УРСР 26 вересня 1970 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_6 , дружини: ОСОБА_6 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 26 вересня 1970 року (а.с. 11).
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 06 березня 1981 року (а.с. 12).
Відповідно до архівного витягу із метричної книги реєстрації актів про народження у селі Косівка Олександрійського повіту Херсонської губернії за 1917 рік ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 13).
ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії КД № 190762 (а.с. 14) та сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 0130096 від 10.01.1997 року (а.с. 15).
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00043808243 (а.с. 16).
Згідно повідомлення Другої Олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області № 109/02-31 від 04.02.2025 року, остання не вправі видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 на право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, належне її сестрі - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як і неї відсутні в належній кількості документи, які б підтверджували факт родинних стосунків між її матірю та її сестрою, що в свою чергу не дозволяє встановити родинних відносин між ними та не дає можливості оформити спадщину через державну нотаріальну контору (а.с. 6).
Згідно повідомлення Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин відділ № 4 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 29-22-0.555,4-1239/290-25 від 03.06.2025 року відповідно до запису № 96 від 10.01.1997 року Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Олександрійською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_2 зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КР № 0130096 у розмірі 5,28 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП «Колос» на території Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. Сертифікат отримано ОСОБА_3 , про що свідчить підпис у Книзі. Станом на 01.01.2013 за ОСОБА_2 земельні ділянки на праві власності, користування на території Косівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області не зареєстровані (а.с. 17).
Відповідно до довідки № 145 від 02.05.2024 року виданої виконавчим комітетом Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 з 1917 року до дня смерті. З нею спільно проживали та були зареєстровані: сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з 1926 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 , зять ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 1979 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 . Заповіт від ОСОБА_2 в селищній раді не посвідчувався. Земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_1 станом на 02.05.2024 року не приватизована (а.с. 18).
Відповідно до довідки № 146 від 02.05.2024 року виданої виконавчим комітетом Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 постійно проживала та була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 з 1917 року до дня смерті і на день смерті мала такий склад сім'ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 19).
14 березня 2000 року між ОСОБА_2 та СВК «Колос» було укладено договір № 519 оренди земельної частки (паю) (а.с. 20).
Згідно повідомлення директора ТОВ «Колос» № 05 від 05.03.2024 року у користуванні ТОВ «Колос» перебуває земельна ділянка, право на яку має ОСОБА_2 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія КР № 0130096 від 10.01.1997 року (а.с. 21).
Згідно повідомлення № 231/01-16 від 15 квітня 2026 року Друга Олександрійська державна нотаріальна контора Кіровоградської області вказала, що згідно алфавітних книш спадкових справ, спадкова справа після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 у вказаній нотаріальній конторі відсутня (а.с. 83).
За пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно пункту 1 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
За частиною другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
За частиною першою статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року тощо.
Згідно роз'яснення пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину та інше.
Статтею 1 Конституції України, Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини та громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов'язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.
За статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Під доступом до правосуддя, згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист, як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)).
Ухвалюючи рішення 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08), яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення ЄСПЛ у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutiс v Croatia), заява №48778/99).
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статтей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
У статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 13 Цивільного процесуального кодексу України також визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. А частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною першою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Водночас, згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Частинами першою та другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме: якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав фізичних осіб.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, відповідно від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 179/986/23 (провадження № 61-10086св24), від 23 жовтня 2024 року в справі № 571/916/22 (провадження № 61-2141св24).
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суд повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суд мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, закриває провадження в ній (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц(провадження № 14-505цс19), від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 грудня 2019 року в справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19)).
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
За пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно пункту 1 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Слід зазначити, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов'язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Однак, під час розгляду справи судом не встановлено перешкод у реалізації заявницею її права на вільне розпорядження своїм майном. Заявниця до нотаріуса не зверталась, відмови у вчиненні нотаріальної дії чи будь-яких інших роз'яснень нотаріуса щодо перешкод в отриманні будь-який документів не отримувала.
Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Враховуючи викладене, оскільки заявником факт родинних відносин не підтверджено відповідними документами, свідки не заявлялись, а також, як вбачається з матеріалів справи та відповіді нотаріуса остання не зверталася до нотаріуса для оформлення спадщини, тому не доведено, що якимось чином порушено права заявника, суд приходить до висновку, щодо відмови в задоволенні заяви про встановлення факту родинних відносин.
Судові витрати відповідно до частини сьомої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України віднести на рахунок заявника.
Керуючись статтями 1120, 1221, 1264 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 263-265, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приютівська селищна рада, Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин відділ № 4 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про встановлення факту родинних відносин, відмовити.
Судові витрати залишити по фактично понесеними заявником.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,-
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Заінтересована особа: Приютівська селищна рада, місцезнаходження: 28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, селище міського типу Приютівка, вулиця Шкільна, будинок № 4;
Заінтересована особа: Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин відділ № 4 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, місцезнаходження: 25003, місто Кропивницький, вулиця Академіка Корольова, будинок № 26, адреса для листування: 28000, Кіровоградська область, місто Олександрія, проспект Соборний, будинок № 59.
Повний текст рішення суду складено 08.05.2026 року.
Суддя Фортечного районного
суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Л. Д. Кулінка