Справа № 202/2276/26
Провадження № 2-з/202/21/2026
08 травня 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді Недобитюк Н.В.
за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , інша особа: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», про забезпечення доказів до подання позовної заяви, -
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Заявник просить забезпечити докази шляхом витребування від АТ «А-БАНК» наступної інформації щодо клієнта ОСОБА_2 : повного переліку усіх рахунків (поточних, карткових, депозитних), що діяли станом на 25 листопада 2024 року, включаючи закриті після цієї дати; довідки про залишки коштів на кожному з таких рахунків станом на дату смерті клієнта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виписки (реєстру операцій) про рух коштів за всіма рахунками за період з 25 листопада 2024 року по дату надання відповіді, із зазначенням повних реквізитів отримувачів переказів, адрес банкоматів (при знятті готівки) та технічних даних авторизації (IP-адреси, IMEI пристроїв, з яких здійснювався вхід у систему); інформації про наявність договору оренди сейфової скриньки, чинного на 25 листопада 2024 року, та копії Журналу відвідувань сейфа за період з 25 листопада 2024 року по дату надання відповіді.
Також просить виконання ухвали про забезпечення доказів доручити АТ «А-БАНК», зобов'язавши надати витребувані докази суду невідкладно, а розгляд даної заяви здійснювати за її відсутності за наявними у справі матеріалами у зв'язку з перебуванням за кордоном. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що вона є законним спадкоємцем померлого, однак банк відмовив їй у наданні розгорнутої інформації про рух коштів, пославшись на банківську таємницю.
Заявник вказує, що відсутність цих даних унеможливлює подання позову на даний час, оскільки вона не може розрахувати ціну позову та сплатити судовий збір, не може ідентифікувати отримувачів коштів для визначення належного складу відповідачів у майбутньому позові, а також зазначає про ризик втрати електронних доказів через обмежений термін зберігання такої технічної інформації в банках.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду заяви вони були повідомлені належним чином.
Відповідно до частини третьої статті 118 Цивільного процесуального кодексу України заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Враховуючи викладене, а також наявне у заяві клопотання про розгляд без участі заявника, суд вважає за можливе провести розгляд заяви у відкритому судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів.
Суд, дослідивши матеріали заяви, доходить висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення доказів слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, витребування доказів.
Відповідно до статті 118 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Аналізуючи наведені положення, суд зазначає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати або зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів є не тільки способом здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення для вирішення справи, але, насамперед, способом одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
При цьому суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 522/23110/17 (провадження № 61-8св21). У вказаній постанові Верховний Суд наголосив на необхідності чіткого розмежування інституту забезпечення доказів (стаття 116 Цивільного процесуального кодексу України) та інституту витребування доказів у загальному порядку (стаття 84 Цивільного процесуального кодексу України). Суд касаційної інстанції звернув увагу, що стаття 116 регулює підстави та порядок саме забезпечення доказів, де витребування є лише одним із способів такого забезпечення. Відповідно, застосування механізму забезпечення доказів до подання позову вимагає беззаперечного доведення заявником обставин щодо ризику втрати доказів або складності їх отримання в майбутньому. Витребування ж доказів як звичайна процесуальна дія під час розгляду відкритої справи здійснюється за правилами статті 84 цього Кодексу і має іншу правову природу.
Відповідно до частини першої статті 117 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про забезпечення доказів зазначається, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення доказів. Як вбачається зі змісту заяви, метою забезпечення доказів заявником фактично зазначається необхідність отримання інформації для формування суб'єктного складу учасників майбутньої справи, усунення перешкод для подання позову та розрахунку його ціни. Сама по собі відмова банківської установи у наданні інформації, що становить банківську таємницю, у позасудовому порядку на запит фізичної особи не свідчить про те, що такі докази можуть бути втрачені або їх подання стане неможливим у майбутньому.
Доводи заявника про ризик автоматичного видалення електронних доказів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами існування реальної загрози їх знищення. Разом з тим, як випливає з наведеної практики Верховного Суду, заявник не позбавлена права заявити клопотання про витребування доказів у порядку статті 84 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо під час розгляду справи після подання відповідного позову та відкриття провадження.
Отже, заявником не доведено, що існують обґрунтовані підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Враховуючи викладене, виходячи зі змісту поданої заяви про забезпечення доказів та доводів, наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку про невідповідність заяви критеріям, визначеним статтею 116 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні.
Керуючись статтями 116, 117, 118, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом витребування доказів від Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н. В. Недобитюк