Справа № 202/3768/26
Провадження № 1-кс/202/2950/2026
Іменем України
27 квітня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, утриманців не маючого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації в посаді механіка-водія 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України, -
У провадженні СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042210000477 від 25.04.2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.
27.04.2026 року на адресу Індустріального районного суду м. Дніпра надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з матеріалами клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що за сукупністю злочинів, умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфікуються за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України.
25.04.2026 о 00:10 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
25.04.2026 слідчим слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами у своїй сукупності.
У ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177КПК України, а саме:
- Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: в ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років. В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, усвідомлює невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення та з метою уникнення відповідальності, буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, враховуючи, що Дніпропетровська область значно наближена до кордонів територія яких, визначена статусом тимчасово окупованою територію, останній може покинути територію Дніпропетровської області та України.
- Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні: органом досудового розслідування із врахуванням того факту, що підозрюваний ОСОБА_4 у зв'язку із обранням статусу підозрюваного, та отримання можливості ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, відомі особисті дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків, з метою перешкоджання їх з'явлення, шляхом залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди.
Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. Крім того, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного ОСОБА_4 пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання.
Слідчий суддя, заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що 25.04.2026 о 00:10 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
25.04.2026 слідчим слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітаном поліції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами у своїй сукупності.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При заявлені клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, ураховано та не порушено вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Отже, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_4 кримінально протиправного діяння.
Також, слідчий суддя враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого.
За таких умов, слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
В ході судового розгляду встановлено, що є підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею враховано, що має середню освіту, є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, раніше не судимий, однак лише такі обставини, на переконання слідчого судді, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
За змістом п.5 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне не визначити підозрюваному розмір застави.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3, 42, 176, 177, 181, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.06.2026 року, без визначення застави.
Визначити строк дії ухвали до 23.06.2026 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 04.05.2026 року о 12 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1