Справа № 202/3768/26
Провадження № 1-кс/202/2957/2026
Іменем України
28 квітня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026042210000477 від 25.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 ч. 5 ст.407 КК України, -
Прокурор звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12026042210000477 від 25.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 ч. 5 ст.407 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону.
Згідно з матеріалами клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 24.04.2026 о 19 год. 00 хв., після отримання табельної вогнепальної зброї та проведеного інструктажу керівництвом Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, автопатруль «Легіон - 0151», на службовому автомобілі «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні) у складі командира роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_5 та інспектора взводу № 1, роти № 3, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , автопатруль «Легіон - 0113», на службовому автомобілі «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні), у складі інспектора взводу № 2, роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 та поліцейського взводу № 2, роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_8 , та автопатруль «Легіон - 0123», на службовому автомобілі «Skoda Scala», д.н.з. НОМЕР_3 (на синьому фоні), у складі інспектора взводу № 1, роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та інспектора взводу № 1, роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_10 , заступили на маршрут патрулювання Амур-Нижньодніпровського та Індустріального районів міста Дніпра.
Так, цього ж дня в ході патрулювання близько о 23 год. 40 хв. знаходячись біля будинку № 45, по вул. Центральній в м. Підгороднє, Дніпровського району, Дніпропетровської області, працівниками поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які перебували у складі автопатруля «Легіон - 0151» за порушення Правил дорожнього руху України, а саме п. 2.9(в) (неосвітлений номерний знак у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості), був помічений та зупинений автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia», д.н.з. НОМЕР_4 , за кермом якого знаходився солдат ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перевірки особи було встановлено, що останній перебуває у розшуку, як особа що самовільно залишила військову частину, дізнавшись про це, солдат ОСОБА_11 раптово почав рух, покинув місце зупинки та направився у напрямку м. Дніпра.
В подальшому, 25.04.2026 близько о 00 год. 01 хв. біля буд. 24 по вул. Березинська в м. Дніпро, працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебували у складі автопатруля «Легіон - 0113», а також працівниками поліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які перебували у складі автопатруля «Легіон - 0123» був помічений та зупинений вказаний автомобіль, за кермом якого знаходився солдат ОСОБА_11 . В цей час, ОСОБА_7 підійшов до лівих передніх дверей автомобілю, а ОСОБА_9 став перед вказаним автомобілем.
В цей момент у солдата ОСОБА_11 виник злочинний умисел спрямований на умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу побоїв у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків та реалізовуючи раптово виниклий умисел солдат ОСОБА_11 почав рух автомобіля марки «Skoda» моделі «Fabia», д.н.з. НОМЕР_4 , намагаючись зробити різкий маневр, в результаті чого інспектора взводу № 2, роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , який в цей момент знаходився з лівої сторони автомобіля, відкинуло в бік на проїзну частину. Крім того, реалізовуючи раптово виниклий умисел солдат ОСОБА_11 здійснивши наїзд на інспектора взводу № 1, роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , який в цей момент знаходився перед вказаним автомобілем. В результаті наїзду на ОСОБА_9 , останнього відкинуло в бік на проїзну частину, а автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia», д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням солдата ОСОБА_11 проїхав до буд. АДРЕСА_1 , де здійснив зіткнення із парканом та скоїв наїзд на дерево.
В результаті злочинних дій солдата ОСОБА_11 співробітнику правоохоронного органу - інспектору взводу № 2, роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 спричинено побої у вигляді забію, підшкірної гематоми скроневої ділянки, садна.
В результаті злочинних дій солдата ОСОБА_11 співробітнику правоохоронного органу - інспектору взводу № 1, роти № 1, батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 спричинено побої у вигляді поранення паро орбітальної ділянки, колото різаної рани.
Також в ході досудового слідства встановлено, що солдат ОСОБА_11 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді механіка-водія 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_5 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 25 лютого 2026 року, самовільно залишив тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_5 , яка дислокувалась поблизу АДРЕСА_2 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану). У період часу з 25.02.2026 до 25.04.2026 солдат ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд, та був незаконно відсутній на службі до 25.04.2026.
На підставі вищевикладеного, 25.04.2026 в період часу з 00 год. 50 хв. по 01 год. 20 хв. за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 20, проведено огляд транспортного засобу - автомобіля марки «SKODA», моделі «FABIA», сірого кольору, із державним номерним знаком НОМЕР_4 , WIN код: НОМЕР_6 , за результатами якого вищевказаний автомобіль був вилучений. Також в ході досудового слідства встановлено, що вказаний вилучений автомобіль належить ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, вищевказаний автомобіль, який було та вилучено в ході проведення огляду за адресою: за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 20, має значення речового доказу у кримінальному провадженні, так як являється матеріальним об'єктом, який в подальшому може бути використаний як доказ факту чи обставин вчиненого кримінального правопорушення, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Слідчий у судове засідання не з'явився, в матеріалах клопотання наявна заява про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити.
В силу вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя доходить до висновку про можливість розгляду клопотання у відсутність учасників провадження, оскільки їх неявка не є перешкодою у розгляді.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Повно та всебічно дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, що і потрібно під час даного досудового розслідування.
Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, що були знаряддям скоєння кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або утримують інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування.
Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 КПК України.
Виходячи з норм ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, серед іншого встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Нормами ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В свою чергу вказані предмети. відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки є об'єктами кримінально протиправних дій. Слідчим винесено постанову про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучене під час вказаного вище огляду майно може бути використане у якості доказів у кримінальному провадженні.
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а саме зазначеного вище речового доказу, для виконання завдання арешту майна, встановленого ч. 1 ст. 170 КПК України, щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а також для забезпечення проведення експертиз, наявні підстави у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження - арешту.
У разі зволікання із наданням дозволу на арешт майна (речового доказу) виникає ризик його знищення або переховування, тощо.
З метою подальшого використання вилученого майна у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.
Наведене зумовило слідчого звернутися із клопотанням до слідчого судді.
Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що вилучене майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.
Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає собою тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
З матеріалів провадження вбачається, що прокурор, в обгрунтування клопотання про арешт майна, додав до клопотання постанову про визнання речовими доказами від 25.04.2026 року, відповідно до якої вищевказане майно визнано речовими доказами у цьому кримінальному проваджені.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації, виникає необхідність у застосуванні саме такого засобу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам ст.171 КПК України і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на вилучений під час огляду місця події за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 20, а саме на:
- автомобіль марки «SKODA», моделі «FABIA», сірого кольору, із державним номерним знаком НОМЕР_4 , WIN код: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1