справа № 208/13792/25
провадження № 2/208/1618/26
Іменем України
26 лютого 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участі секретаря судового засідання Золотоноші А.Р., представника позивача Повалій О.В., представника відповідача - Львова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -
Адвокат Повалій О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала до Заводського районного суду міста Кам'янського матеріали позовної заяви до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах протягом тривалого часу, а саме з 07.09.2010р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ- Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»; з 13.09.2018 року Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське». 03 січня 2025 року позивача, майстра (поверхні) дільниці НККУ, було звільнено з займаної посади на підставі наказу від 03.01.2025 року №35 кз. За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом про нещасний випадок форми Н-1, затвердженим директором ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» Ю.І. Головко 27.02.2014 року, та актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 27 лютого 2014 року. П. 6 акту про нещасний випадок форми Н-1 встановлено обставини за яких стався нещасний випадок, а саме: 30.10.2013 року о 6 годині 00 хвилин в 1 зміну начальник дільниці №8 ОСОБА_2 видав наряд ланці робітників наряд на обслуговування транспортного ланцюгу 3 північної лави блоку 3, кріплення верхнього і нижнього сполучення лави, доставку обладнання і матеріалів, обслуговування машин і механізмів. ГОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був виданий наряд на доставку обладнання по 3 північному конвеєрному штреку блоку 3. В нарядній дільниці гірничий майстер ОСОБА_4 , котрий забезпечував безпечне ведення робіт у зміні, провів інструктаж з безпечного ведення робіт, з плану ліквідації аварії, правил пересування по гірничим виробкам, правил надання першої медичної допомоги. Після наряду робітники переодяглися у спецодяг, отримали головні світильники, саморятівники і, отримавши жетони у контрольному табелі, спустилися в шахту допоміжним стволом на горизонт 593 метри. На робоче місце (3 північний конвеєрний штрек блоку 3) ГОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прибули о 8 годині 00 хвилин, і, після прийом-передачу зміни приступили до виконання наряду.
О 12 годині 30 хвилин ГОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підняли і закріпили на каретку монорельсового шляху електричний двигун різання вугільного комбайну МВ-410. Так як на балці монорейкового шляху був встановлений «якір» (для недопуску самовільного скатування каретки по балці), вони вирішили відштовхнути каретку для пересування електричного двигуна у бік лави. ГОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уперлися одною рукою в обладнання, що знаходилося на полиці на РП, а другою почали штовхати електричний двигун. У цей момент відбулося зміщення обладнання, що знаходилось на РП, на котре вони обпиралися. ОСОБА_1 не встиг прибрати праву руку, в результаті чого обладнання, падаючи, вдарила його по правій кисті.
Гірничий майстер ОСОБА_4 , що знаходився поруч, разом з ГОВ ОСОБА_3 надали ОСОБА_1 першу допомогу, після чого потерпілий був доправлений до стовбуру і виданий на поверхню. П. 6. акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 встановлено, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві. Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 07 червня 2023 року серії 12 ААА № 139564, позивачу повторно встановлено 30% втрати працездатності по трудовому каліцтву. Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 07 червня 2023 року серії 12 ААВ № 216699, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом.
Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 29/25/1846/В, дата прийняття рішення 02.09.2025, номер рішення 29/25/1846/Р, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою (епікризом) із медичної карти стаціонарного хворого №4440/623 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення №2993/881.
Так, позивач має скарги на порушення рухів у правій кисті, затерплість пальців правої кисті, що посилюється при зміні температур, болісність по зовнішній поверхні правої кисті, виражені болі, порушення чутливості та м'язової сили в правій кисті, схуднення її.
У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Отримана позивачем травма постійно нагадує про себе болем та обмеженням його рухів. Позивач змушений систематично звертатися за медичною допомогою та проходити лікування, щоб хоча б частково покращити його стан.
Однак, не дивлячись на це, у позивача продовжують утримуватися біль та слабкість в правій кисті, що постраждала від нещасного випадку. Позивач позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього травми.
Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025 року цивільну справу № 208/13792/25 передано до провадження судді Похвалітій С.М.
Ухвалою суду від 07.11.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні представник позивача Повалій О.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилалась на обставини викладені в позові. Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн.
Представника відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову та просив суд відмовити, посилався на обставини викладені у відзиві на позов.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи.
Згідно до трудової книжки ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах протягом тривалого часу, а саме з 07.09.2010р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ- Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»; з 13.09.2018 року Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське».
03 січня 2025 року позивача, майстра (поверхні) дільниці НККУ, було звільнено з займаної посади на підставі наказу від 03.01.2025 року №35 кз.
За час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом про нещасний випадок форми Н-1, затвердженим директором ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» Ю.І. Головко 27.02.2014 року, та актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 27 лютого 2014 року.
П. 6 акту про нещасний випадок форми Н-1 встановлено обставини за яких стався нещасний випадок, а саме: 30.10.2013 року о 6 годині 00 хвилин в 1 зміну начальник дільниці №8 ОСОБА_2 видав наряд ланці робітників наряд на обслуговування транспортного ланцюгу 3 північної лави блоку 3, кріплення верхнього і нижнього сполучення лави, доставку обладнання і матеріалів, обслуговування машин і механізмів. ГОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був виданий наряд на доставку обладнання по 3 північному конвеєрному штреку блоку 3. В нарядній дільниці гірничий майстер ОСОБА_4 , котрий забезпечував безпечне ведення робіт у зміні, провів інструктаж з безпечного ведення робіт, з плану ліквідації аварії, правил пересування по гірничим виробкам, правил надання першої медичної допомоги. Після наряду робітники переодяглися у спецодяг, отримали головні світильники, саморятівники і, отримавши жетони у контрольному табелі, спустилися в шахту допоміжним стволом на горизонт 593 метри. На робоче місце (3 північний конвеєрний штрек блоку 3) ГОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прибули о 8 годині 00 хвилин, і, після прийом-передачу зміни приступили до виконання наряду.
О 12 годині 30 хвилин ГОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підняли і закріпили на каретку монорельсового шляху електричний двигун різання вугільного комбайну МВ-410. Так як на балці монорейкового шляху був встановлений «якір» (для недопуску самовільного скатування каретки по балці), вони вирішили відштовхнути каретку для пересування електричного двигуна у бік лави. ГОВ ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уперлися одною рукою в обладнання, що знаходилося на полиці на РП, а другою почали штовхати електричний двигун. У цей момент відбулося зміщення обладнання, що знаходилось на РП, на котре вони обпиралися. ОСОБА_1 не встиг прибрати праву руку, в результаті чого обладнання, падаючи, вдарила його по правій кисті.
Гірничий майстер ОСОБА_4 , що знаходився поруч, разом з ГОВ ОСОБА_3 надали ОСОБА_1 першу допомогу, після чого потерпілий був доправлений до стовбуру і виданий на поверхню. П. 6. акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 встановлено, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві.
Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 07 червня 2023 року серії 12 ААА № 139564, позивачу повторно встановлено 30% втрати працездатності по трудовому каліцтву. Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 07 червня 2023 року серії 12 ААВ № 216699, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом.
Згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 29/25/1846/В, дата прийняття рішення 02.09.2025, номер рішення 29/25/1846/Р, позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати працездатності, у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров'я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою (епікризом) із медичної карти стаціонарного хворого №4440/623 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення №2993/881.
Так, позивач має скарги на порушення рухів у правій кисті, затерплість пальців правої кисті, що посилюється при зміні температур, болісність по зовнішній поверхні правої кисті, виражені болі, порушення чутливості та м'язової сили в правій кисті, схуднення її.
У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Отримана позивачем травма постійно нагадує про себе болем та обмеженням його рухів. Позивач змушений систематично звертатися за медичною допомогою та проходити лікування, щоб хоча б частково покращити його стан.
У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.
Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя.
Окрім того, внаслідок отриманої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Травма має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ця набута, внаслідок виробничої травми, вада нагадує про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.
З'ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством-відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає частковій компенсації.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Виходячи із наведених вище фактичних обставин та наданих цьому доказів, у їх сукупності, суд дійшла висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.
Враховуючи доводи позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 90 000,00 грн. буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач втратив 30 % професійної працездатності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров'я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни його життя, порушили його психологічний стан та нормальні життєві зв'язки.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт втрати позивачем 30 % працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд дійшов висновку про те, що розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, слід визначити на рівні 90 000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000,00 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 90 000,00 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 968 грн. 96 коп., з урахуванням поданої заяви в електронній формі у 2025 році.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 а.
Суддя Похваліта С. М.