справа № 208/11176/25
провадження № 2/208/2198/26
(заочне)
06 травня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського, Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді: Кузнєцової А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам'янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
На розгляд суду пред'явлено вказану позовну заяву, в якій заявлено вимогу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №7895314381 в розмірі 32483,45 грн та понесені судові витрати в розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що між ТОВ «Фінансова Коспанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7895314381 від 25.03.2021 року, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у сумі 25943,00 грн строком дії договору 60 місяців, базова відсоткова ставка за договором - 2,7% за кожен місяць користування кредитом.
В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 32483,45 грн, з яких - 21115,35 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2,41 грн - сума заборгованості за відсотками; 11365,69 грн - сума заборгованості по комісії.
07.10.2016 року між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» було укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ПАТ «Таскомбанк» отримало право вимоги до позичальників. Сторонами було погоджено, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі прави вимоги шляхом підписання відповідниї реєстрів прав вимоги.
26.06.2024 року між ПАТ «Таскомбанк» та «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/20-Ф, у відповідності до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників. Згідно реєстру прав вимог від 26.06.2024 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 32483,45 грн.
Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Заводського районного суду м.Кам'янського прийнято заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч.4 ст.19, ст.274 ЦПК України.
Представник позивача ТОВ «ФК ЄАПБ» в судове засідання не з'явилася, судом вжито максимальні заходи для її повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. При пред'явленні позову позивач просила розглядати справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, причини неявки невідомі, судом вжито максимальні заходи для її повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.
Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданої заяви про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов'язків учасників судової справи.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7895314381 від 25.03.2021 року, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у сумі 25943,00 грн строком дії договору 60 місяців, базова відсоткова ставка за договором - 2,7% за кожен місяць користування кредитом (а.с.5-6).
07.10.2016 року між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова Коспанія «Центр фінансових рішень» було укладено договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ПАТ «Таскомбанк» отримало право вимоги до позичальників. Сторонами було погоджено, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі прави вимоги шляхом підписання відповідниї реєстрів прав вимоги (а.с.11-12).
26.06.2024 року між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/20-Ф, у відповідності до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників. Згідно реєстру прав вимог від 26.06.2024 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 32483,45 грн. (а.с.13-15)
Відповідно до реєстру прав Вимог від 26.06.2024 року, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в загальному розмірі 32483,45 грн. (а.с.18).
Позивачем надано розрахунок заборгованості з 26.06.2024 року по 31.07.2025 року, відповідно якого жодних нарахувань позивачем не проводилось, сума заборгованості станом на 31.07.2025 р складає 32483,45 грн (а.с.10).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч.1. ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1.ст.628ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, на який посилався позивач у позові (а.с.10), не є первинним документом, який би підтверджував отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунок був складений, не може бути доказом наявності заборгованості за договором, на якій наполягає позивач.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Між тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором і ці докази мають знаходитися у кредитора, в тому числі нового, до якого перейшли права та обов'язки попередника.
В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 № 6-16цс15.
Таким чином, суд не може покласти в основу рішення у справі зазначений вище розрахунок заборгованості, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду. Тобто, надані позивачем розрахунки не є належним доказом суми заборгованості, в розумінні положень ч.1 ст. 77 ЦПК України.
Також, суд звертає увагу на те, що позивачем на надано доказів переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого ПАТ «Таскомбанк» отримало право вимоги до позичальників. За умовами даного договору, сторонами було погоджено, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а Новий кредитор зобов'язаний набувати такі прави вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги. Проте, на підтвердження переходу права вимоги позивачем до було долучено вищезазначений реєстр.
Повідомлення про відступлення прав вимог, підписане відповідачкою 25.03.2021 р. (а.с.7) не може розглядатись належним доказом переходу права вимоги, оскільки договір №ТАСЦФР-10-2016 передбачає підписання первісним кредитором та новим кредитором саме Реєстру праву вимоги.
Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження дійсного зарахування кредитних коштів первинним кредитодавцем на банківський рахунок відповідача (реквізити банківської платіжної картки), позивачем не доведено фактичного користування відповідачкою кредитними коштами, не доведено факт передачі права вимоги за договором №ТАСЦФР-10-2016, тому відсутні підстави задоволення позовних вимог позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.
Дата складення повного судового рішення - 06.05.2026 року.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя А.С. Кузнєцова