Справа № 212/6434/26
1-кс/212/446/26
07 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ № 3 КРУП ГУНП В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження,-
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу із скаргою в якій просив, серед іншого: а) скасувати постанову дізнавача СД ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 27.04.2026 про закриття кримінального провадження № 12026046730000041; б) повернути матеріали кримінального провадження № 12026046730000041 до органу досудового розслідування для продовження досудового розслідування.
В обґрунтування скарги вказав, що 27.04.2026 дізнавачем СД ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12026046730000041 за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з нібито відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України. З постановою не погоджуюсь. Вважає її незаконною, передчасною, формальною, немотивованою та такою, що постановлена без реального усунення недоліків досудового розслідування після попереднього судового контролю. Зазначив, що оскаржувану постанову потрібно оцінювати не ізольовано, а у сукупності з усією попередньою процесуальною поведінкою органу досудового розслідування: постановами про часткове задоволення та відмову, ненаданням інформації потерпілому, формальним долученням доказів, відмовою у реальній перевірці відеозапису, матеріалів викликів на лінію 102, ключів, замків, недопуску та показань свідків. Акцентував увагу слідчого судді, що Дізнавач штучно звів кримінальне провадження до цивільного спору, відеозапис який ним долучено досліджено формально, не встановлено осіб, зафіксованих на відеозаписі, хоча ним було надано їх опис та вказано конкретне коло осіб, які підлягали перевірці, не досліджено матеріали викликів на лінію 102, не перевірено ключі та замки в квартирі, а також не проведено ретельний огляд квартири, дверей і замків, не перевірено можливу заінтересованість свідка ОСОБА_6 , не перевірено можливу заінтересованість свідка ОСОБА_6 на підставі свідчень якого винесено постанову про закриття кримінального провадження, не допитано інших сусідів, на яких я прямо вказував як на можливих свідків, тоді як висновки зроблено з опорою на неповні та неперевірені пояснення ОСОБА_6 . Акцентував увагу суду, що Постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України Постанова не містить відповідей на ключові питання: які недоліки усунуті після судового контролю; які нові слідчі дії проведені; чи витребувано повні матеріали 102; чи отримано аудіозаписи й рапорти; чому не встановлено осіб на відео; чому не перевірено довірену особу; чому не перевірено ключі, замки, недопуск; чому не перевірено зв'язок ОСОБА_6 із працівником Покровського ВП. Окремо постанова не містить відповіді на питання, чому до закриття провадження не було проведено належний огляд місця події, житла, дверного блоку квартири, замків, слідів можливого механічного втручання та не було процесуально зафіксовано факт можливого незаконного проникнення і недопуску. Відсутність у постанові від 27.04.2026 мотивованої відповіді на ці питання свідчить про невідповідність постанови вимогам ст. 110 КПК України.
Заявник вважає, що постанова про закриття кримінального провадження є передчасною, незаконною, необгрунтованою, і такою, що не відповідає завданням кримінального провадження, передбаченим ст. 2 КПК України, а також захисту інтересів особи від кримінальних правопорушень.
Дізнавачем при закритті кримінального провадження не враховано пояснення власниці квартири ОСОБА_6 , та наявність завданих їй матеріальних збитків. Також вказує на те, що дізнавач не провів всіх необхідних слідчий дій, не надав оцінки усім доказам, та безпідставно послався у постанові на наявність цивільно-правових відносин, та зробив висновок про відсутність складу кримінального правопорушення.
Скаржник у судовому засіданні скаргу підтримав просив її задовольнити та скасувати постанову дізнавача про закриття кримінального провадження з підстав наведених у скарзі.
Дізнавач заперечував щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження, вважає постанову обґрунтованою та законною.
Вислухавши пояснення скаржника, дізнавача, дослідивши надані до суду матеріали кримінального провадження № 12026046730000041 за ознаками кримінального проступку за ч. 1 ст. 162 КК України, матеріали скарги та додані до неї документи, слідчий суддя дійшов наступного.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддею встановлено, що в провадженні СД ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходилось кримінальне провадження № 12026046730000041 від 11.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Постановою дізнавача СД ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 27.04.2026 року кримінальне провадження № 12026046730000041закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Постанова вмотивована тим, що у діянні, яке кваліфіковане за ч.1ст. 162 КК України, мають місце цивільно-правові відносини, що регулюються Цивільним Кодексом України.
За правилами ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Вичерпний перелік підстав закриття кримінального провадження міститься в ст. 284 КПК України, згідно якої кримінальне провадження закривається в разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст.2,284 КПК України).
Постанова про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України). Тобто, на слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що його виключають. А тому, прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження й оцінки слідчим доказів у сукупності.
Скаржник на обґрунтування скарги зазначав, що постанова дізнавача про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та невмотивованою, оскільки в ній не наведено належного аргументування висновків дізнавача щодо законності закриття кримінального провадження.
Так,ст. 162 КК України передбачена відповідальність за порушення недоторканності житла.
Стаття 30 Конституції України гарантує кожному громадянину недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує конституційне право громадянина на недоторканність житла та іншого володіння. Під порушенням недоторканності житла слід розуміти протиправне таємне або відкрите проникнення в чуже житло (будинок, квартиру або кімнату) без згоди власника житла на такі дії.
Об'єктивна сторона злочину виражається у виконанні однієї з таких дій: а) незаконне проникнення до житла або іншого володіння особи проти її волі; б) незаконне проведення в них огляду або обшуку; в) незаконне виселення; г) інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується лише прямим умислом. Винна особа усвідомлює, що порушує недоторканність житла громадян і бажає вчинити такі дії.
ОСОБА_3 в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення просив притягнути до відповідальності його брата ОСОБА_8 та його жінку ОСОБА_9 , які незаконно проникли в його квартиру і при проникненні у квартиру не були викликані працівники поліції. Крім того у проникненні в квартиру брав участь сусід ОСОБА_10 .
Під час розслідування кримінального провадження дізнавачем встановлені наступні обставини справи.
Так, в ході проведення досудового розслідування було проведено огляд місця події 10.02.2026 року квартири по АДРЕСА_1 під час огляду встановлено, що двері вказаної квартири зачинені, двері виготовлені з металу, візуально без пошкоджень.
Проведено допит свідка ОСОБА_11 , яка пояснила, що є мешканкою будинку АДРЕСА_2 інколи мешкає ОСОБА_12 , однак особисто вона його не знає, та їй не відомо про існування у ОСОБА_8 брата, який мешкає закордоном. Ій відомо, зі слів сусідів, що між братами відбувається конфлікт з приводу квартири АДРЕСА_3 оскільки вони не можуть її поділити між собою.
Також, в ході проведення досудового розслідування було проведено допит ОСОБА_8 ,який зазначив, що є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_4 та іноді мешкаю там, крім того співвласниками даної квартири являються також його рідний брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в 2023 році виїхав закордон та наразі прошиває в США, матір ОСОБА_13 та сестра ОСОБА_14 , котрі наразі також проживають закордоном. До липня 2025 року в вищевказаній квартирі з дозволу мого брата ОСОБА_3 , проживав ОСОБА_15 , який не мав будь-яких прав на проживання та користування квартирою, будь-яких договорів стосовно оренди частки квартири яка належить моєму братові ОСОБА_16 , укладено не було, також ні він, ні мати ОСОБА_13 , ні сестра ОСОБА_14 не давали свою згоду на проживання ОСОБА_17 в нашій квартирі, однак в липні 2025 року я не зміг потрапити до квартири, а ОСОБА_18 відмовився давати мені ключі від квартири так як ОСОБА_3 йому заборонив. Після цього разом зі своєю сестрою ОСОБА_14 та матір?ю ОСОБА_13 вирішили замінити замки в тамбур та до квартири з вищевказаної причини та через те, що існували підстави для викрадення особистих речей співвласників, які перебували в квартирі. Заміна ним замків відбувалася 14.07.2025 року, замінив замки до вищевказаної квартири та тамбуру, для цього прохав допомоги у сусідів, які мені допомогли та перебували в квартирі з мого дозволу, після заміни замків будь-яких інших осіб в квартирі не проживало, періодично я мешкаю там разом зі своєю дружиною. В подальшому і іншими співвласниками були подані позови, щодо стягнення грошової компенсації за одноосібне користування квартирою ОСОБА_19 та його сім?єю, що на мою думку і стало підставою його звернення до правоохоронних органів. Покровським районним судом м. Кривого Рогу було винесено рішення щодо визначення права власності на частку квартири за кожним із співвласників. Додатково зазначив, що допуск брата ОСОБА_3 до квартири не обмежується та він готовий надати йому ключі від нового замку за його проханням, будь-яких особистих речей, які належать моєму братові ОСОБА_3 не чіпав та не переміщував.
Окрім того, в ході проведення досудового розслідування, було проведено допит свідка ОСОБА_20 , в ході якого остання повідомила, що в квартира АДРЕСА_5 належать братам Гуковим, однак тривалий час не проживають в ній, хто наразі мешкає в квартирі не відомо.
Допитано також як свідка ОСОБА_21 , який зазначив, що не володіє інформацією щодо осіб які проживають в квартирі АДРЕСА_5 .
Проведено 23.03.2026 року огляд предмету, а саме оптичного диску білого кольору, по середині зверху мається напис «PATRON»при огляді даного відеозапису встановлено наступне: камера відеоспостереження розташована ймовірно в приміщенні квартири АДРЕСА_5 , в полі зору камери наявні двері візуально схожі на дерев?янні, світлого кольору, на момент відео запису відкритті, одразу за ними розташовані вхідні двері до квартири, ймовірно відео спостереження, яке розташовано в квартирі АДРЕСА_5 .
У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, після проведення комплексу слідчих дій направлених на встановлення істини у справі, на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів дізнавач прийшов до висновку про наявність між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 цивільно-правових відносин відносно квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Предметом доведення у кримінальному провадженні, що зареєстровано за ознаками ч.1ст.162 КК України є не тільки сам факт проникнення до житла, але й обставини, пов'язані з протиправністю такого проникнення та наявністю прямого умислу осіб на порушення права потерпілого та недоторканість житла.
Потерпіла помилково вважає, що в даному випадку має місце незаконне проникнення у її володіння. Означені нею питання вирішуються в цивільно - правовому порядку.
За таких обставин, дізнавач у даному кримінальному провадженні прийшов до правильного висновку про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 162 КК України, оскільки за жодних умов не йдеться про очевидно незаконне проникнення до володіння особи. Крім того, під час розслідування кримінального провадження встановлено, що дійсно між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 дійсно має місце цивільно-правовий спір, та права розпоряджатися спірною, що не може бути підставою для подальшого розслідування кримінального провадження.
Разом з тим, дізнавачем під час винесення постанови про закриття кримінального провадження вірно вказано про відсутність складу кримінального правопорушення.
Під час розгляду скарги встановлено, що дізнавачем, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України всебічно, повно і неупереджено досліджені всі обставини кримінального провадження, був наданий аналіз отриманих документів, встановленим обставинам, проведено достатній обсяг слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, вірно надано правову оцінку зібраним доказам.
В будь-якому випадку виниклі відносини регулюються цивільно-правовим способом шляхом подачі відповідної позовної заяви до суду, що наразі і відбулось. Вирішення спору в тому числі і що до права користування та розпорядження майном, мова про яке йде у кримінальному провадженні, триває.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 листопада 2025 року позов ОСОБА_13 задоволено.
Визначено, що частки співвласників квартири АДРЕСА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у праві приватної спільної сумісної власності на таку квартиру є рівними.
Визнано за ОСОБА_13 право власності на 1/4 частки квартири
АДРЕСА_5 .
Визнано за ОСОБА_14 право власності на 1/4 частки квартири
АДРЕСА_5 .
Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/4 частки квартири
АДРЕСА_5 .
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частки квартири
АДРЕСА_5 .
Додатковим рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу
від 12 грудня 2025 року стягнуто в річних частках з ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 витрати з оплати судового збору в сумі
968,96 грн, тобто по 322,98 грн з кожного.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21 листопада 2025 року та додаткове рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 12 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_13 до ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності.
В грудні 2025 року позивач ОСОБА_14 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , на обґрунтування якого зазначила, що вона є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , іншими співвласниками якої є її мати ОСОБА_13 , та брати ОСОБА_3 і ОСОБА_8 . Вказувала, що за судовим рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 21.11.2025 року по справі 212/12180/25 встановлено, що частка у праві власності ОСОБА_14 становить 1/4 на дану квартиру.
Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 24 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_14 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовлено. Це рішення залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року.
Слідчий суддя звертає увагу, що у кримінальному процесуальному законі не встановлені чіткі критерії оцінювання постанови слідчого (дізнавача) про закриття кримінального провадження. Доцільно встановити такі критерії щодо дотримання формальних вимог до постанови та безпосередньо змісту зазначеної постанови. При цьому, важливим є дотримання балансу між дискреційними повноваженнями слідчого і його обов'язком за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1, ст. 94 КПК України), та обов'язком виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч.2ст.9 КПК України). При цьому, слідчий суддя має оцінювати постанову у світлі досягнення завдань кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч.1ст.2 КПК України).
Перевіривши зміст постанови дізнавача від 27.04.2026 року про закриття кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що ця постанова містить усі відомості (елементи), передбачені для такого процесуального рішення. Наведені дізнавачем у постанові мотиви і обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя вважає достатніми для винесення постанови про закриття кримінального провадження.
Оскаржувана постанова дізнавача містить обґрунтовані висновки щодо прийняття рішення про закриття кримінального провадження, яке повністю ґрунтується на нормах кримінального процесуального закону та відповідають встановленим під час досудового розслідування обставинам, з яких дійсно вбачається, що між братами ОСОБА_3 та ОСОБА_8 склались цивільно-правові відносини стосовно права володіння та розпорядження спірною квартирою, які мають вирішуватись у судовому порядку, а, отже, постанова дізнавача є законною і скасуванню не підлягає.
На переконання слідчого судді, матеріалами скарги та кримінального провадження не підтверджується вчинення будь-якого кримінального правопорушення за обставин вказаних заявником, а тому відсутня необхідність продовження проведення будь-яких слідчих дій, оскільки отриманими матеріалами вже підтверджено відсутність складу кримінального правопорушення.
Щодо посилання на вчинення інших кримінальних правопорушень, слідчий суддя зазначає, що скаржник непозбавлений права звернутися до правоохоронних органів для їх розслідування у випадку наявності відповідних підстав.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова дізнавача відповідає вимогамст. 110 КПК України, твердження скаржника про однобічність розслідування, про відсутність у оскаржуваній постанові дізнавача мотивів прийняття постанови є безпідставними.
Варто також зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
Відповідно до п.29 рішення Європейського суду з прав людини в справіПавлюлінець проти України(Заява N 70767/01) від 6 вересня 2005 року право на порушення кримінальної справи проти третьої особи як таке не гарантується Конвенцією (Kubiszyn v. Poland, ухвала від 21 вересня 1999 року, заява №37437/97).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Оцінивши наведені обставини у їх сукупності і взаємному зв'язку, слідчий суддя вважає, що постанова дізнавача про закриття кримінального провадження № 120260467300000041, на підставі п.2 ч.1ст.284 КПК України, є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто такою, що винесена з дотриманням вказаних вимог закону, а тому підстави для її скасування з наведених у скарзі підстав відсутні.
Згідно із п. 4 ч. 2ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя, зокрема, може постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене слідчий суддя вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст.242,303,306,307,309, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову від 27 квітня 2026 року дізнавача СД ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ № 3 КРУП ГУНП В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження № 12026046730000041 від 03 лютого 2026 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 08 травня 2026 року.
Слідчий Суддя ОСОБА_1