Справа № 210/6523/25
Провадження № 1-кп/210/320/26
іменем України
05 травня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,представник власника майна - ОСОБА_16 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400 щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 255, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України, -
На розгляді в Металургійному районному суді міста Кривого Рогу перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2023 року за №42023040000000400 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Під час судового розгляду від прокурора Криворізької східної окружної прокуратуриОСОБА_3 надійшли клопотання про продовження в порядку частини 5 статті 194 КПК України обов'язків у зв'язку з внесенням застави та запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту (у нічний час) щодо обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Прокурор підтримав заявлені клопотання про продовження строку дії обов'язків та строків дії запобіжних заходів, застосованих щодо обвинувачених на стадії досудового розслідування, з мотивів викладених у них.
Сторона обвинувачення вважає, що:
- підстави для зміни обвинувачуваним ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту відсутні, і такий запобіжний захід повністю забезпечує виконання покладених на них обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились;
- підстав для зміни обвинувачуваним ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 запобіжних заходів у вигляді застави відсутні, оскільки застава повністю забезпечує виконання покладених на них обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
Прокурор покликається на те, що наявні ризики неналежної процесуальної поведінки обвинувачуваних, які є обґрунтовані, тому клопотання підлягають задоволенню.
Сторона захисту - адвокат ОСОБА_14 в цілому не заперечував проти задоволення клопотань прокурора, проте зазначив, що ризики описані формально, і докази на їх підтвердження відсутні.
Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , кожен окремо, думку захисника підтримали.
Представник потерпілого у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд без його участі.
Заслухавши позицію сторін та учасників кримінального провадження, дослідивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, та матеріали, додані до клопотань, суд приходить до наступних висновків.
За змістом частини 3 статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до статті 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно з статтею 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданих клопотаннях, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених статтею 194 КПК України, частиною сьомої якої встановлено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Зі змісту частини четвертої статті 199 КПК України слідує, що при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або обов'язків, покладених на обвинувачених у зв'язку з внесенням застави, суд має з'ясовувати, чи зменшилися зазначені прокурором ризики або з'явилися нові ризики, які виправдовують їх застосування.
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в розумінні частини 2 статті 42 КПК України набули статусу обвинувачених, оскільки обвинувальний акт щодо них переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.
Отже, при вирішенні на стадії судового провадження питання про доцільність продовження строку дії запобіжних заходів та процесуальних обов'язків, покладених на обвинувачених, суд має врахувати наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, а так само чи зменшилися зазначені прокурором ризики або з'явилися нові ризики, які виправдовують їх застосування.
При цьому, після скерування обвинувального акту до суду, обґрунтованість підозри судом не досліджується, оскільки досудове розслідування завершене і суд вирішує питання винуватості чи невинуватості особи за критеріями «поза розумним сумнівом» та «чітких переконливих доказів» після повного та всебічного дослідження обставин справи на підставі поданих доказів.
Щодо ризиків
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
При встановленні наявності ризиків, необхідністю запобігти яким може обґрунтовуватися продовження запобіжних заходів, суд враховує, що існування кожного ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, має підтверджуватися конкретними фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована.
Саме до таких висновків зводиться усталена практика ЄСПЛ (п. п. 85, 86 рішення у справі «Макаренко проти України» (Makarenko v. Ukraine) від 30.01.2018): До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого», «…. Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними».
Оцінюючи кожен факт, викладений на підтвердження заявлених стороною обвинувачення ризиків, необхідно оцінювати його у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Вказане вбачається не лише зі змісту відповідної норми, але й практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «… Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».
Відповідно до частини 1 статті 178 КПК України під час вирішення питання про подальшу дію запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
- вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинувачених винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні яких вони обвинувачуються;
- вік та стан здоров'я обвинувачених;
- міцність соціальних зв'язків обвинувачених в місці їх постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
- наявність постійного місця роботи або навчання;
- репутацію обвинувачених;
- майновий стан обвинувачених;
- наявність судимостей;
- дотримання обвинуваченими умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до них раніше;
- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з частиною 3 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ст. 182 КПК України).
Згідно з частиною 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положення частини 5 статті 182 КПК України чітко регламентують те, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Застосування будь-якого запобіжного заходу має наслідком покладання ряду процесуальних обов'язків на підозрюваного, обвинуваченого, які передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (абзац третій частини 4 статті 202 КПК України).
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.), за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
В подальшому строк дії запобіжного заходу продовжувався.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».
Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор прокурор обгрунтовує тим, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж 2 роки), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинувачену обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_4 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_4 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування на домашньому арешті (майже 6-ть місяців) вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 з квітня 2025 року і по теперішній час набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено. За період дії запобіжного заходу доказів, що обвинувачена порушувала обов'язки не представлено, суд не вбачав підстав для їх розширення. Покладені на ОСОБА_4 обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_6 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) , за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_6 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».
Ризик незаконного впливу на інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор обгрунтовує тим, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення, як і впопередніх клопотаннях, не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинувачену обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_6 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обґрунтована лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_6 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представлено.
Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що за час перебування на домашньому арешті вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 з квітня 2025 року і по теперішній час набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено. За період дії запобіжного заходу доказів, що обвинувачена порушувала обов'язки не представлено, суд не вбачав підстав для їх розширення. Покладені на обвинувачену обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують її належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час досудового розслідування ОСОБА_7 перебувала під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (цілодобового, а в подальшому - у нічний час), та обов'язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_7 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.), за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».
Ризик незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор обгрунтовує тим, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд повторює, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення, як і в попередніх, не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинувачену обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_7 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обґрунтована лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_7 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що за час перебування на домашньому арешті обвинувачена вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 з квітня 2025 року і по теперішній час набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено. За період дії запобіжного заходу доказів, що обвинувачена порушила обов'язки не представлено, суд не вбачав підстав для їх розширення. Покладені на обвинувачену обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують її належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.), за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».
В обгрунтування ризику незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор зазначає, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинувачену обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_5 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_5 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні двох малолітніх дітей (син ОСОБА_17 , 2020 р.н., та донька ОСОБА_18 , 2012р.н.), офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування на домашньому арешті вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд вже врахував у попередніх ухвалах соціальний та сімейний стан обвинуваченої, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що остання набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено. За період дії запобіжного заходу доказів, що обвинувачена порушувала обов'язки не представлено, суд не вбачав підстав для їх розширення. Покладені на обвинувачену обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують її належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Судом встановлено, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час досудового розслідування 04.04.2025 року слідчим суддею застосовано до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_11 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) , за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_11 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_11 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».
В обгрунтування ризику незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор зазначає, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 був активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинувачену обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_11 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_11 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні двох дітей (син ОСОБА_19 та донька ОСОБА_20 ), офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування на домашньому арешті (майже 6-ть місяців) обвинувачений вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагався перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд вже врахував у попередніх ухвалах соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що він з квітня 2025 року і по березень 2026 року вживав заходів щодо впливу на свідків чи інших обвинувачених, набув статусу підозрюваного в іншому провадженні, вживав заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено. За період дії запобіжного заходу доказів, що обвинувачений порушив обов'язки не представлено, суд не вбачав підстав для їх розширення. Покладені на обвинуваченого обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують його належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
-ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
-ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
-ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_8 , та поклав обов'язок не залишати житло за місцем проживання: без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.), за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваній ОСОБА_8 запобіжного заходу, оскільки саме домашній арешт повністю забезпечує виконання покладених на неї обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_8 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, «враховуючи що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра у вчиненні корупційного особливо тяжкого злочину (ч.5 ст. 191 КК України), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду».
В обгрунтування ризику незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор зазначає, що обвинувачувана ОСОБА_8 перебуває у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , була активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинувачену обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під домашнім арештом ОСОБА_8 вживала заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_8 раніше не судима, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування на домашньому арешті (майже 6-ть місяців) вживала заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування. Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Суд вже врахував у попередніх ухвалах соціальний та сімейний стан обвинуваченої, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_8 набула статусу підозрюваної в іншому провадженні, вживала заходів щодо переховування, стороною обвинувачення не представлено.
За період дії запобіжного заходу доказів, що обвинувачена порушувала обов'язки не представлено, суд не вбачав підстав для їх розширення.
Покладені на ОСОБА_8 обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують належну процесуальну поведінку.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Судом встановлено, що ОСОБА_21 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження обов"язків ОСОБА_21 .
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;
- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_21 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_21 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна).
Ризик незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор обгрунтовує тим, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_21 , будучи виконавцем у злочинній організації зможе здійснювати незаконний вплив на вказаних обвинувачуваних з метою недопущення надання останніми викривальних показань відносно нього та інших на даний час невстановлених осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення, а також не встановлених та недопитаних усіх свідків протиправної діяльності учасників злочинної організації.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_21 був активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинуваченого обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під заставою ОСОБА_21 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_21 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування під заставою обвинувачений вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагався перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
На ОСОБА_21 покладався обов'язок не залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора, а в подальшому, цей обов"язок змінено - на обов"язок не залишати територію України. Доказів, що обвинувачений намагався залишити територію України, а так само й змінити місце реєстрації, чи порушення інших обов"язків - не надано.
Суд вже врахував у попередніх ухвалах соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_21 за період досудового слідства та судового розгляду порушив обов'язки не представлено. Покладені на обвинуваченого обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують її належну процесуальну поведінку.
Крім того, ризик звернення застави, та зміни запобіжного заходу на тримання під вартою. враховуючи наявність на утриманні дитини, яка не досягла року, сам по собі є стримуючим фактором для обвинуваченого.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Судом встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження обов"язків ОСОБА_10 .
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;
- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_10 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_10 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна).
Ризик незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор зазначає, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_10 , будучи виконавцем у злочинній організації зможе здійснювати незаконний вплив на вказаних обвинувачуваних з метою недопущення надання останніми викривальних показань відносно нього та інших на даний час невстановлених осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення, а також не встановлених та недопитаних усіх свідків протиправної діяльності учасників злочинної організації.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 був активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинуваченого обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під заставою ОСОБА_10 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_10 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, офіційно працевлаштований, має на утриманні трьох дітей .
Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування під заставою обвинувачений вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагався перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Як встановлено судом, на ОСОБА_10 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора, а в подальшому, цей обов"язок змінено - покладено обов"язок не залишати територію України. Доказів, що обвинувачений намагався залишити територію України, а так само й змінити місце реєстрації, чи порушення інших обов"язків - не надано.
Суд вже врахував у попередніх ухвалах соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_10 за період досудового слідства та судового розгляду порушив обов'язки не представлені. Покладені на обвинуваченого обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують її належну процесуальну поведінку.
Крім того, ризик звернення застави, та зміни запобіжного заходу на тримання під вартою. враховуючи наявність на утриманні трьох дітей, сам по собі є стримуючим фактором для обвинуваченого.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 1 ст. 255 КК України, за ознаками створення злочинної організації, керівництві такою організацією;
- ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене повторно, вчинене у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене в особливо великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками організації складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчиненого злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження обов"язків ОСОБА_12 .
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;
- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_12 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_12 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна).
Ризик незаконного впливу на інших учасників та сторін кримінального провадження (п.3), прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_12 , будучи організатором злочинної організації може здійснювати незаконний вплив на вказаних підозрюваних з метою недопущення надання останніми викривальних показань відносно нього та інших на даний час невстановлених осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що досудовим розслідуванням встановлено що ОСОБА_12 організував стійке злочинне об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою, тому продовження строку дії покладених на обвинувачуваного обов'язків, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які діють під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави, може запобігти у реалізації злочинного умислу злочинної організації.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під заставою ОСОБА_12 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого, а так само й інших обвинувачених. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого та іншими обвинувачуваними у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_12 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, офіційне місце роботи та доходи. Доказів відсторонення від посади не представлено. Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту внесення застави ОСОБА_12 вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагалася перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на нього накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Як встановлено судом, на ОСОБА_12 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора, а в подальшому, цей обов"язок змінено - покладено обов"язок не залишати територію України. Доказів, що обвинувачений намагався залишити територію України, а так само й змінити місце реєстрації, чи порушення інших обов"язків - не надано.
Суд вже врахував у попередніх ухвалах соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_12 за період досудового слідства та судового розгляду порушив обов'язки не представлено, суд не вбачав підстав для їх розширення.
Покладені на обвинуваченого обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують її належну процесуальну поведінку.
Крім того, ризик звернення застави сам по собі є стримуючим фактором для обвинуваченого.
Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України
Судом встановлено, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 255 КК України, за ознаками участь у злочинній організації;
- ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене у великих розмірах, вчинене злочинною організацією;
- ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, вчинене злочинною організацією.
Санкції статей (ч. 1ст. 255, ч. 5 ст. 191 КК України) відносить інкриміновані діяння до особливо тяжких злочинів, та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час підготовчого провадження суд частково задовольнив клопотання прокурора про продовження обов"язків ОСОБА_13 .
На підставі частини 5 статті 194 КПК України суд поклав наступні процесуальні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця своєї реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;
- утримуватись від спілкування зі свідками, іншими обвинувачуваними у цьому ж кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Сторона обвинувачення вважає, що відсутні підстави для зміни обвинувачуваному ОСОБА_13 запобіжного заходу, оскільки саме застава повністю забезпечує виконання покладених на нього обов'язків шляхом убезпечення від справдження хоча б одного з ризиків, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час є сталими та не зменшились.
В обґрунтування ризику переховування від суду (п.1), прокурор посилається на те, що ОСОБА_13 зможе безперешкодно змінити місце свого постійного мешкання, покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання, враховуючи суворість покарання у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення (від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна). ОСОБА_13 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, має фінансову спроможність змінити постійне місце проживання та покинути територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання.
В обгрунтування ризику незаконного впливу на інших обвинувачуваних у цьому ж кримінальному провадженні (п.3), прокурор зазначає, що обвинувачувані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 перебувають у підпорядкуванні ОСОБА_12 , що підтверджується зафіксованими розмовами між вказаними особами в ході результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_13 , будучи виконавцем у злочинній організації зможе здійснювати незаконний вплив на вказаних обвинувачуваних з метою недопущення надання останніми викривальних показань відносно нього та інших на даний час невстановлених осіб причетних до вчинення вказаного правопорушення, а також не встановлених та недопитаних усіх свідків протиправної діяльності учасників злочинної організації.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5) обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 був активним учасником злочинного об'єднання, яке функціонувало протягом тривалого часу (більше ніж протягом 2 років), та на систематичній основі здійснювали розкрадання бюджетних коштів, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою.
Суд зазначає, що у своєму клопотанні сторона обвинувачення не обґрунтовує ризик впливу на представника потерпілого та свідків, та не просить суд покласти на обвинуваченого обов'язку утриматись від спілкування з іншими обвинуваченими. Натомість у прохальній частині клопотання просить продовжити обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні".
Стороною обвинувачення не надано доказів, що за час перебування під заставою ОСОБА_13 вживав заходів щодо тиску на свідків чи представника потерпілого. Проте суд вважає, що ризик впливу на свідків є ймовірним, і пов'язаний виключно з тим, що вказані особи не допитані судом безпосередньо, як того вимагає стаття 23 КПК України. Тому обов'язок "утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні" слід залишити з метою дієвості кримінального провадження.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченою (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) суд вважає його необґрунтованим, адже ця обставина, обумовлена лише змістом пред'явленої підозри, а в подальшому обвинуваченням.
ОСОБА_13 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, офіційні доходи, ФОП, має на утриманні малолітнього сина ( ОСОБА_22 , 2021 р.н.). Доказів пред'явлення підозри чи обвинувачення в іншому кримінальному провадженні суду не представленою.
Також суд не погоджується з тим, що ризик переховування від суду залишається таким, як на стадії досудового розслідування, оскільки стороною обвинувачення не представлено доказів, що з моменту звільнення з-під варти та за час перебування під заставою обвинувачений вживав заходів щодо зміни місця свого постійного мешкання, намагався перетнути державний кордон, піддавалась приводам або на неї накладалися грошові стягнення за неявку на виклик до органу досудового розслідування.
Такий ризик обґрунтовано лише суворістю покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Інших доводів суду не представлено.
Покликання на наявність закордонного паспорту нівелюється обов'язком здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Як встановлено судом, на ОСОБА_13 був покладений обов'язок не залишити населений пункт, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого чи прокурора, а в подальшому, цей обов"язок змінено - покладено обов"язок не залишати територію України. Доказів, що обвинувачений намагався залишити територію України, а так само й змінити місце реєстрації, чи порушення інших обов"язків - не надано.
Суд вже врахував у попередніх ухвалах соціальний та сімейний стан обвинуваченого, а також те, що об'єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_13 за період досудового слідства та судового розгляду порушив обов'язки не надано.
Покладені на обвинуваченого обов'язки на час судового розгляду, в достатній мірі та повно забезпечують його належну процесуальну поведінку. Крім того, ризик звернення застави сам по собі є стримуючим фактором для обвинуваченого.
Оскільки судовий розгляд не завершено, суд вбачає за доцільно продовжити строк дії запобіжних заходів.
На підставі викладеного, керуючись статями 181, 182, 194, 197, 202, 314, 315, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 03 липня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 03 липня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_2 без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 03 липня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_3 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 03 липня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_4 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме до 03 липня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_5 , без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до двох місяців, а саме по 03 липня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , обов'язок не залишати житло за місцем проживання: АДРЕСА_6 без дозволу суду у нічний час (з 24.00 год. до 05.00 год.) на період з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, за виключенням випадків необхідності: отримання невідкладної медичної допомоги; слідування до укриття під час оголошення сигналу "Повітряна тривога", чи надзвичайних ситуацій техногенного, природного, воєнного характеру.
На підставі частини 5 статті 194 КПК України покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступні процесуальні обов'язки:
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого проживання, контактних номерів телефону;
- утримуватись від спілкування зі свідками та представниками потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у справі та на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме до Відділення поліції №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до Відділення поліції №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, за місцем проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме до Відділення поліції №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити, що в разі невиконання покладених ухвалою суду обов'язків, до них може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинувачений ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - задовольнити.
Продовжити на період з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 у зв'язку з внесенням застави раніше визначених процесуальних обов'язки, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:
- прибувати за вимогою до суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;
- утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у цьому ж кримінальному провадженні.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжити на період з 05 травня 2026 року до 03 липня 2026 року включно, строк дії покладених на обвинувачених:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
у зв'язку з внесенням застави раніше визначених процесуальних обов'язки, передбачених статтею 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися за межі України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання, контактних номерів телефонів;
- не спілкуватися зі свідками та представниками потерпілого у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну .
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 07 травня 2026 року.
Суддя: ОСОБА_1