Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/1235/26
Номер провадження2/173/1423/2026
іменем України
08 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засідання Прокоф'євої Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Провадження у справі відкрито 06.05.2026.
Від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Крім того, представник позивача просив повернути сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2021 року (справа № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво21.
Враховуючи ненадання суду доказів на підтвердження відсутності предмета спору на час пред'явлення позову та на даний час, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Водночас, приймаючи до уваги зміст клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, з якого вбачається, що позивач не підтримує своїх вимог після пред'явлення позову, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки фактичний зміст заяви свідчить про відмову позивача від позову, з інших підстав, ніж задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, суд роз'яснює позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, закрити з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно п. 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно платіжної інструкції № 4153845 від 10.04.2026 при пред'явленні вищевказаного позову до суду ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Так як судом вирішується питання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою позивача від позову, то суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позивачеві 50% сплаченого судового збору, при поданні позовної заяви, в сумі 1331,20 грн.
Керуючись ст. 142, п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд
Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 4153845 від 10.04.2026 в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).
Суддя А.В. Островерхова