Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/1428/26
Номер провадження1-кп/173/155/2026
іменем України
08 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду, в режимі відеоконференції, у місті Верхньодніпровську клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності (ЄРДР № 12026041430000215 від 13.04.2026) стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровська область, не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який на підставі наказу № 2 від 02.10.2024 перебував на посаді командира 1 взводу розмінування 3 роти розмінування, ШПК - старший лейтенант військової частини НОМЕР_1 ,
якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
До суду надійшло клопотання прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення ч. 5 ст. 407 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та закриття кримінального провадження, в обґрунтування якого зазначено наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 2 від 02.10.2024 ОСОБА_4 був зарахований на усі види забезпечення та призначений на посаду командира 1 взводу розмінування З роти розмінування військової частини НОМЕР_1 та зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_4 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, старший лейтенант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. З ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, старший лейтенант ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді командира 1 взводу розмінування 3 роти розмінування військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 17.11.2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, не з'явився вчасно на службу після лікування, а саме до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась за на території населеного пункту АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був відсутній на військовій службі до 13.04.2026 року. Так, старший лейтенант ОСОБА_4 13.04.2026 звернувся до ВП №3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, вул. Авраменка, буд.21 з метою продовження військової служби, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та його дії кваліфіковані як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
В ході досудового розслідування кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_4 виявив намір повернутися до військової частини для проходження військової служби, командир якої надав відповідну письмову згоду. Також ОСОБА_4 подав письмову заяву про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
У зв'язку із зазначеним, прокурор звернувся до суду з даним клопотанням.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора.
Заслухавши прокурора, підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною 8 ст. 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
У разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
Частиною 5 ст. 401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
З наданих суду матеріалів клопотання встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження, передбаченого ст. 407 КК України, підозрюваний ОСОБА_4 , добровільно звернувся із клопотанням до органу досудового розслідування про намір повернутися до військової частини, а саме до військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби.
Командир військової частини НОМЕР_2 надав письмову згоду на проходження підозрюваним ОСОБА_4 військової служби у зазначеній військовій частині (вих. № 2124/10213 від 17.04.2026.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 звернувся з клопотанням та надав письмову згоду про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
В ході розгляду клопотання прокурора судом встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 у повному обсязі розуміє підстави звільнення його від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, з нереабілітуючих підстав, без умовної можливості судового розгляду провадження з його вирішенням по суті, а також наслідки закриття провадження.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Обставин, які б унеможливлювали закриття провадження, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
У даному кримінальному провадженні майнової шкоди не завдано, цивільний позов не заявлено. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ч. 5 ст. 401 КК України, ст. ст. 284, 285, 286, 288, 314, 369-372, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041430000215 від 13.04.2026, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 407 КК України закрити.
Зобов'язати уповноважену особу військової частини НОМЕР_2 після набрання цією ухвалою суду законної сили забезпечити продовження проходження військової служби ОСОБА_4 .
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 72 годин після набрання цією ухвалою суду законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1