Справа № 203/9425/25
Провадження № 1-кп/932/18/26
про продовження запобіжного заходу
08 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170030026429 від 28 листопада 2025 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу проходив на посаді стрільця-санітара 2 піхотного відділення 3 піхотного взводу 16 піхотної роти 6 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, обґрунтовуючи, це тим, що ризики, які існували при обранні та продовженні такого виду запобіжного заходу раніше, до теперішнього часу не зникли, не зменшились і продовжують існувати.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 18 березня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком по 16 травня 2026 року.
На поточний час судове провадження відносно ОСОБА_5 не завершено, перебуває на стадії судового розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Необхідність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в клопотанні обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки він може, на думку прокурора, переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків в цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, тобто до 21 березня 2026 року, суд, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 , дійшов висновку про доцільність продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не даючи при цьому оцінки зібраним доказам, та беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_5 може:
- переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання за вчинення тяжкого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі від 5 до 10 років, та наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування. Також, обґрунтовуючи існування вищевказаного ризику, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачені можуть ухилитись від слідства;
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки він обізнаний щодо свідків у даному кримінальному провадженні, які у т.ч. є його співслужбовцями, тому перебуваючи на волі, матиме усі можливості вплинути на свідків у вказаному кримінальному правопорушенні, які ще не допитані у суді, з метою змусити їх змінити свідчення на свою користь або відмовитися від показів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім того, зазначені ризики, на думку суду, посилюються через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, прокурором не доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, з огляду на те, що в клопотанні прокурор лише посилається на даний ризик, що є лише його припущенням, оскільки на підтвердження останнього суду не було надано будь-яких доказів.
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також особу обвинуваченого. Так, ОСОБА_5 є військовослужбовцем, одружений, має на утриманні малолітню дитину; раніше не судимий.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_5 , характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду.
Враховуючи, що на даний час не відпали, а є дійсними та триваючими ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 .
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.
З урахуванням вищенаведеного та вимог ст. 183 КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до вимог п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити заставу у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 66560,00 грн., поклавши на обвинуваченого певні обов'язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193-199, 331, 376 КПК України, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто по 06 липня 2026 року включно, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Одночасно визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 66560,00 грн., яка може бути винесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 06 липня 2026 року включно.
У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утриматися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, до 06 липня 2026 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі внесення застави та з моменту звільнення його з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченого.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні альтернативного запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Вручити копію цієї ухвали учасникам негайно після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя