Справа № 750/4794/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/187/26
Доповідач ОСОБА_2
07 травня 2026 року місто Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
головуючої-судді- ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного- ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2026 року, відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернігів, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого директором ФГ «Євгенія Яницького»,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави,
установила:
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2026 року задоволено клопотання слідчого та стосовно
ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20.06.2026 включно.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визнавчався.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник в інтересах підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою і постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, а висновки помилковими. Зазначені в ухвалі слідчого судді ризики не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання про тримання під вартою, а пред'явлена підозра є необґрунтованою. Крім того, зазначає, що повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_8 в межах незаконного затримання. Зазначає, що слідчий суддя помилково дійшов висновків про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Оскільки, ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину. Мати підозрюваного пенсіонерка та ОСОБА_8 є її єдиним сином. ОСОБА_8 має постійну роботу та задовільний майновий стан, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Згідно виписки з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_8 слідує, що основним діагнозом ОСОБА_8 встановлено у виді наслідків перенесеної тяжкої ЗЧПТ, також ОСОБА_8 перебуває під наглядом лікаря кардіолога та з наданої виписки вбачається, що йому призначено додаткові обстеження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, натомість прокурор заперечувала щодо її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, які надійшли до апеляційного суду для розгляду, СВ Управління СБ України в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №22026270000000007 від 08.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
22.04.2026 ОСОБА_8 затримано в порядку, передбаченому п.6 ч.1 ст.615 КПК України та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Підозра ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії ?зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 20.03.2026 стосовно ОСОБА_10 , яким підтверджується протиправна діяльність останнього, щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії ??зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 20.03.2026 стосовно ОСОБА_11 , яким підтверджується протиправна діяльність ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , а саме зафіксовані розмови щодо перебронювання військовозобов'язаних осіб фіктивно працевлаштованих до ФГ «Євгенія Яницького» у зв'язку із підтвердженням підприємству статусу «критично важливого»; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії- ??зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 20.03.2026 стосовно ОСОБА_13 , яким підтверджується протиправна діяльність ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , щодо перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, а саме зафіксовано розмову між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 щодо щомісячної оплати бронювання в ФГ «Євгенія Яницького»; протоколом обшуку від 22.04.2026 за адресою проживання ОСОБА_8 , де в ході обшуку виявлено та вилучено належний ОСОБА_8 мобільний телефон в якому наявне листування про необхідність сплати грошових коштів ОСОБА_8 після підтвердження бронювання ОСОБА_16 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 22.04.2026, який показав, що фіктивно працевлаштувався до ФГ «Євгенія Яницького» з метою отримання бронювання від мобілізації за щомісячну грошову винагороду; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 22.04.2026, який показав, що фіктивно працевлаштувався до ФГ «Євгенія Яницького» з метою отримання бронювання від мобілізації за щомісячну грошову винагороду; відповіддю з ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої підтверджується бронювання від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних співробітників ФГ «Євгенія Яницького», які фактично такого права не мали; відповіддю оперативного підрозділу на виконання доручення, яким підтверджується, фіктивне працевлаштування військовозобов'язаних осіб до ФГ «Євгенія Яницького»; іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У рішенні "Нечипорук і Йонкало проти України" (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді та констатує, що підозра ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України на даному етапі слідства є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Під час прийняття рішення про задоволення клопотання слідчого слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, що є тяжким злочином, відповідно до класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, вчинене особою, яка раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, однак, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому, враховуючи вік, стан здоров'я, сімейний та майновий стан підозрюваного, характер пред'явленої підозри; наявність обґрунтованих ризиків, на які посилався слідчий, визнавши їх доведеними прокурором із посиланням на докази, вагомість яких є достатньою на даній стадії кримінального провадження для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
При цьому враховується, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні у майбутньому.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Аналіз матеріалів, наданих суду, доводить, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить на даний час належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам, а застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та вказаний запобіжний захід є єдиним, який можна застосувати у даному випадку для запобігання наведеним вище ризикам та враховуючи положення п.4 ч.2 ст.183, ч.8 ст.176 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею у судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням апелянта, прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, які є підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , при цьому слідчим суддею враховані всі обставини, з яким закон пов'язує вирішення питання про обрання запобіжного заходу, а тому обґрунтовано задоволено клопотання слідчого, дійшовши правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу.
Усі докази, які стосуються вирішення питання про запобіжний захід, слідчим суддею досліджені та знайшли свою оцінку, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є непереконливими.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Отже, законодавець імперативно встановив, що під час дії воєнного стану на території України до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження.
Так само наявність в ОСОБА_8 міцних соціальні зв'язки за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини, мати пенсіонерки, позитивної характеристики, наявності хвороби не спростовують вище встановлених ризиків та на переконання колегії суддів не можуть гарантувати належну поведінку підозрюваного, адже ці обставини існували на момент ймовірного вчинення інкримінованого діяння, однак не мали на особу достатнього впливу та не стали стримуючим фактором для ОСОБА_8 ..
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Оскільки за обставинами цього кримінального провадження встановлені ризики, передбачені положеннями ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку не визначати підозрюваному ОСОБА_8
альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Як убачається з матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, питання законності затримання особи, а також порядку вручення письмового повідомлення про підозру були предметом дослідження під час розгляду клопотання. Колегія суддів зазначає, згідно протоколу затримання підозрюваного ОСОБА_8 від 22.04.2026, останній затриманий на підставі п.6 ч.1 ст.615 КПК України, що відповідає вимогам КПК України, тому доводи сторони захисту щодо порушення процедури затримання є необґрунтованими.
Щодо доводу апеляційної скарги про те, що підозра про вчинення ОСОБА_8 такого діяння як перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (період дії воєнного стану) є необґрунтованою, то апеляційним суд зазначає, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу не здійснюється остаточна правова оцінка дій особи та правильність їх кваліфікації, а перевіряється наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, наведені доводи фактично зводяться до оспорювання правової кваліфікації інкримінованого діяння та тлумачення норм матеріального права, що виходить за межі предмета перевірки суду на цій стадії кримінального провадження.
Інші доводи апеляційної скарги суд до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують висновків слідчого судді щодо наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, а тому не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Враховуючи наведене, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а істотних порушень приписів чинного кримінального процесуального законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 відсутні, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20.06.2026, включно, без визначення застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складений та проголошений 08.05.2026 о 09.00год.
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4