про відмову у відкритті провадження
«30» квітня 2026 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2026 року,
До слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_2 на бездіяльність органу досудового розслідування щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Зазначена скарга обґрунтована тим, що 14.07.2022 СБ України в Миколаївській області ОСОБА_2 пред'явлено підозру, в результаті чого йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заявник вказав, що у зв'язку із пред'явленою підозрою та обраним запобіжним заходом відносно нього поширена неправдива інформація, у зв'язку із чим до членів сім'ї скаржника почали надходити погрози, що стало підставою для залишення ними постійного місця проживання та вимушеного переселення до іншого місця проживання. У зв'язку із поширенням недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 та наявними погрозами членам його сім'ї, заявник звернувся до Баштанської окружної прокуратури, де просив порушити кримінальне провадження за фактами, передбаченими ст. 161, 182, 356, 361, 364, 367, 383 КК України відносно наклепу та загрози безпеки його сім'ї. У відповіді Баштанської окружної прокуратури заявника повідомлено, що його скаргу передано до Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, але за результатами розгляду його скарги ним отримано не було. Виходячи з цього, заявник просить суд порушити кримінальне провадження за ст. 161, 182, 365, 387 КК України через порушення презумпції невинуватості під час кримінального провадження, переслідування, втручання у приватне життя, що несе загрозу здоров'ю та життю його сім'ї та визначити підслідність органу дізнання та слідчого підрозділу.
Слідчий суддя встановив, що заявник у скарзі посилається на ознаки можливої бездіяльності, що полягає у невнесенні відповідних відомостей до ЄРДР уповноваженими особами Баштанської окружної прокуратури та ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області.
Слідчий суддя дійшов висновку, що розгляд цієї скарги віднесено до підсудності Баштанського районного суду Миколаївської області, у межах територіальної юрисдикції якого знаходяться вищезгадані орган прокуратури та орган досудового розслідування (слідчий відділ).
Ухвалою слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2026 року, повернуто скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність органу досудового розслідування. Роз'яснено, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням слідчого судді, ОСОБА_2 подав до Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та направити матеріали на розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам закону, вважаю, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою необхідно відмовити, з огляду на таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).
Таким чином, згідно з Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду (пункт 8 частини третьої статті 129), однак воно не може бути свавільним та несправедливим.
Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України; переслідувати легітимну мету; бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
У разі обмеження права на оскарження судових рішень законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію права на судовий захист і не порушувати сутнісний зміст такого права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до апеляційних або касаційних судів (п. 25 Рішення у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 січня1970 року та п. 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Частиною 1 ст. 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Згідно зі статтею 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому Кодексом; гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
За вимогами п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі зазначається: вимоги особи, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2026 року, просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою матеріали скарги направити на новий судовий розгляд.
Разом з тим, зміст апеляційної скарги ОСОБА_2 зводиться до загальних тверджень, оціночних суджень щодо діяльності суду, прокурорів, органів досудового розслідування, того які саме висновки слідчого судді апелянт вважає незаконними чи необґрунтованими, у чому саме полягає порушення вимог КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали та які обставини залишені слідчим суддею поза увагою або встановлені неправильно, тобто зміст апеляційної скарги ОСОБА_2 не зрозумілий та не конкретний.
Наведене позбавляє апеляційний суд можливості визначити межі апеляційної скарги, унеможливлює її розгляд по суті та прийняття судом апеляційної інстанції рішення відповідно до визначених законом повноважень.
Слід зазначити, що оскаржуване рішення містить чітке роз'яснення, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу, але, в даному випадку, вимоги апеляційної скарги апелянта неконкретизовані та необґрунтовані, з урахуванням чого, розгляд апеляційної скарги по суті неможливий.
Отже, у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 слід відмовити, повернувши апеляційну скаргу з усіма доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
Керуючись ст. 309, ч.4 ст. 399 КПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 13 квітня 2026 року.
Копію ухвали та апеляційну скаргу невідкладно надіслати ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців.
Суддя ОСОБА_1