Справа № 450/4541/24 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/3159/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
08 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
секретар: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 серпня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, скасування державної реєстрації права власності та повернення сторін у попередній стан, -
18 вересня 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, скасування державної реєстрації права власності та повернення сторін у попередній стан.
Позов обгрунтовано тим, що 19 грудня 2013 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування відчужив на користь ОСОБА_2 , яка є родичкою (матір'ю) його дружини ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 4623688200:09:000:0211. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репетою О.М. за реєстровим номером №3384.
19 грудня 2013 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування відчужив на користь ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 4623688200:09:000:0266. Договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репетою О.М. за реєстровим номером №3388.
Відчуження майна відбувалось після того, як у позичальника почала виникати прострочена заборгованість і припинилась сплата періодичних платежів за кредитним договором №11-1/695к-06, укладеним 13 грудня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , за яким він отримав кредит в сумі 304 000 доларів США на строк по 12 грудня 2026 року, за користування якими позичальник зобов'язався сплачувати проценти. Зокрема, з листопада 2013 року у позичальника почала утворюватися прострочена заборгованість по сумі кредиту, а з березня 2014 року заборгованість по відсотках.
28 січня 2015 року Сихівським районним судом міста Львова у справі №464/11343/14-ц ухвалено рішення про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та поручителів: ТОВ «Стек-комп'ютер» і ОСОБА_4 217601,41 доларів США.
Окрім того, рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 15 травня 2017 року у справі №464/217/17 стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_4 55689,84 доларів США заборгованості по відсотках за кредитним договором.
На виконання судових рішень видано виконавчі листи та вони перебувають на примусовому виконанні.
Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», покликаючись на статті 3, 12, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України, з урахуванням уточнених вимог, просило визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та поновити їх, визнати недійсними з мотивів їх фраудаторності, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір дарування від 19.12.2013р. земельної ділянки кадастровий номер 4623688200:09:000:0211, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репетою О.М. за реєстровим номером №3384, та договір дарування від 19.12.2013р. земельної ділянки з кадастровим номером 4623688200:09:000:0266, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репетою О.М., внесений до реєстру за номером №3388, а також припинити/скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на такі земельні ділянки і поновити право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Львівського апеляційного суду від 28 січня 2025 року у справі № 450/4541/24 скасовано з дня набрання цим рішенням законної сили, а саме скасовано арешт, накладений на: земельну ділянку площею 0,0417 га, кадастровий номер: 4623688200:09:000:0211, розташовану за адресою: Львівська область, Львівський район, Чишківська сільська рада та земельну ділянку площею 0,0498 га, кадастровий номер: 4623688200:09:000:0266, розташовану за адресою: Львівська область, Львівський район, Чишківська сільська рада.
Рішення суду оскаржив представник АТ «Універсал Банк»- Задорожний А.Г.
Вважає рішення незаконним необґрунтованим, таким що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що обставинами, які свідчать про те, що оспорювані правочини за всіма ознаками слід вважати фраудаторними є те, що відчуження відбулося в період наявності прострочених боргових зобов'язань та боргових зобов'язань, строк плати яких не настав, відчуження відбулось на користь особи, яка є родичкою (матір'ю дружини), в цьому ж місяці боржник відчужив на користь своїх дочок дві квартири. З огляду на викладене, є обґрунтовані підстави стверджувати, що оспорювані договори вчинені з порушенням доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від можливого звернення на них стягнення за грошовими зобов'язаннями, завдаючи таким самим шкоду кредитору. Звертає увагу, що кошти від реалізації предмета іпотеки, яким були забезпечені кредитні зобов'язання, не покрили всієї суми боргу, що стягнута рішеннями судів. Суд застосував у цій справі практику Верховного Суду, яка не підлягала застосуванню, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними. Звертає увагу, що підставами позову є не тільки наявність простроченої заборгованості, а також те, що правочини вчинені в період початку формування простроченої заборгованості та наявної значної поточної заборгованості, яка в подальшому набула статусу простроченої. Таким чином, суд неправильно встановив підстави позову, що мало наслідком прийняття незаконного рішення. Також висновки суду суперечать правовим позиціям Верховного Суду щодо фраудаторних правочинів. Щодо строку позовної давності, звертає увагу, що про порушення своїх прав банк дізнався 06 серпня 2024 року з матеріалів виконавчого провадження, тому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити їх.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, одна належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у її відсутності.
У засіданні суду апеляційної інстанції, представник АТ «Універсал Банк» Задорожний А.Г., апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із визначених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої цієї статті).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно з ч.1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Метою оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) виснувала, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Тобто Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину як фіктивного (стаття 234 ЦК України), такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України).
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
- особа (особи) «використала / використали право на зло»;
- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати);
- враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Згідно з статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Судом встановлено, що 19 грудня 2013 року ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 25.11.2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репетою О.М., діяла ОСОБА_6 , уклав договір дарування, за яким подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0417 га, розташовану за адресою: Пустомитівський район, Чишківська сільська рада, кадастровий номер: 4623688200:09:000:0211. Ця земельна ділянка для ведення садівництва належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №512850, виданого 12.06.2008 року Управлінням земельних ресурсів у Пустомитівському районі Львівської області на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки ВКІ №586732 від 08.04.2008 р., реєстр. №773.
Відповідно до п.2.2. Договору дарування земельної ділянки, згідно Висновку про вартість земельної ділянки, який міститься у Звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеному 29.10.2013 року ТзОВ «Термін Лтд», ринкова вартість ділянки становить 16267,00 грн. Сторони оцінили дарунок в 17000 грн. (пункт 2.1. договору).
Договір дарування земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репетою О.М. і зареєстровано в реєстрі за №3384.
Також 19 грудня 2013 року ОСОБА_1 , від імені якого на підставі довіреності, посвідченої 25.11.2013 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репетою О.М., діяла ОСОБА_6 , уклав договір дарування, за яким подарував ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0498 га, розташовану за адресою: Пустомитівський район, Чишківська сільська рада, кадастровий номер: 4623688200:09:000:0266. Вказана земельна ділянка для ведення садівництва належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №674152, виданого 10.06.2011 року Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки реєстр №1594 від02.122009, ВММ №008909.
Відповідно до п.2.2. Договору дарування земельної ділянки, згідно Висновку про вартість земельної ділянки, який міститься у Звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеному 29.10.2013 року ТзОВ «Термін Лтд», ринкова вартість ділянки становить 19158,00 грн. Сторони оцінили дарунок в 20000 грн. (пункт 2.1. договору).
Договір дарування земельної ділянки було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репетою О.М. і зареєстровано в реєстрі за №3388.
Судом також встановлено, що 13 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк», було укладено кредитний договір №11-1/695к-06, відповідно до якого ОСОБА_1 банк надав кредитні кошти у сумі 304 000 доларів США на строк по 12 грудня 2026 року, за користування якими позичальник зобов'язався сплачувати проценти.
На забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору ОСОБА_1 передав банку в іпотеку об'єкти нерухомості, а також було укладено договори поруки, за якими перед банком поручителями виступали ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек комп'ютер».
Сихівським районним судом міста Львова 28 січня 2015 року ухвалено рішення у справі №464/11343/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та поручителів ТОВ «Стек-комп'ютер» і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» 217601,41 доларів США заборгованості за кредитним договором № 11-1/695к-06 від 13.12.2006.
Рішенням Сихівського районного суду міста Львова 15 травня 2017 року у справі №464/217/17, стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_4 55689,84 доларів США заборгованості по відсотках за кредитним договором № 11-1/695к-06 від 13.12.2006.
На виконання судових рішень видано виконавчі листи, які перебували на виконанні.
03.10.2023 на підставі заяв стягувача приватним виконавцем Маковецьким З.В було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 16.03.2015 р., виданим Сихівським районним судом м.Львова по справі №464/11343/14-ц та за виконавчим листом від 19.10.2017 р., виданим Сихівським районним судом м.Львова по справі №464/217/17.
Звертаючись з позовом про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними, позивач зазначав, що оспорювані договори вчинені з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржникоми своїх активів від звернення на них стягнення за грошовими зобов'язаннями , завдаючи тим самим шкоди кредитору. Обставинами, які свідчать про те, що оспорювані договори за всіма ознаками слід вважати фраудаторними є те, що відчуження майна відбулося в період наявності прострочених боргових зобов'язань ОСОБА_1 та боргових зобов'язань, строк сплати яких не настав, але в подальшому також прострочених, що свідчить про наміри приховати таке майно та унеможливити звернення стягнення на нього на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення боргу, відчуження майна відбулось на користь родички-матері дружини.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані правочини укладені відповідачем як до виникнення заборгованості, так і до пред'явлення позивачем вимог відповідачу про дострокове повернення кредиту та стягнення заборгованості та до порушення судових справ і винесення судових рішень.
Окрім того, суд вказав, що на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №11-1/695к-06 ОСОБА_1 передав банку в іпотеку об'єкти нерухомості, а також були укладені договори поруки, за якими перед банком поручителями за кредитним договором виступали ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек комп'ютер», тому за наявності забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №11-1/695к-06 у вигляді іпотеки нерухомого майна та договорів поруки, судом не встановлено обставин, які б вказували на фраудаторність договорів дарування земельних ділянок від 19.12.2013 року, та недобросовісність дій відповідачів під час їх укладення. Боржник мав обґрунтовані підстави для висновку про достатність майна, переданого в іпотеку, а також забезпечення зобов'язання по сплаті кредиту зобов'язаннями поруки, для забезпечення вимог кредитора - позивача у справі.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Як вбачається з Розрахунку заборгованості за кредитним договором №11-1/695к-06, позичальник сплачував позикодавцеві кошти на погашення кредиту та відсотках по ньому у відповідних розрахункових періодах. Розрахунковий період розпочинався 10 числа поточного місяця, а закінчувався 09 числа наступного місяця. Відповідачем ОСОБА_1 на погашення кредиту у період з 13.12.2006 року по жовтень 2013 року було сплачено 82 платежі на загальну суму 324 713,90 доларів США. 10-11 жовтня 2013 року за розрахунковий період з 10.10.2013 по 09.11.2013 року ОСОБА_1 було сплачено 83-й платіж, і банком зараховано по кредиту 1266,63 долари США та 2157,54 долари по відсотках. 10.11.2013 р. було зараховано 3,15 доларів США по відсотках Заборгованість по кредиту та по відсотках відсутня. Наступний розрахунковий період був визначений з 09.12.2013 року. З 09.12.2013 у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість перед банком по кредиту в сумі 1266,63 долари США, заборгованість по відсотках відсутня. Відповідна сума по кредиту була погашена баржником і зарахована банком 10.01.2014р.Тобто на час укладення оспорюваних правочинів - 19.12.2013 року прострочення чергового платежу становило 9 днів .
Для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо, щоб кредитору належало суб'єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги).
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що про наявність простроченого зобов'язання та про необхідність усунення порушень банк повідомив позичальника вимогою від 20 травня 2014 року, тобто станом на день укладення оспорюваних правочинів дарування - 19 грудня 2013 року, вимог щодо неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором до боржника пред'явлено не було, заборгованість була незначною з врахуванням того, що боржник сплачував кредит протягом семи років та на погашення заборгованості сплатив 324 713,90 доларів США з отриманих в кредит 304000 доларів США.
Наведене свідчить, про те що суд першої інстанції правильно вважав, що у цій справі не встановлено обставин, які б дозволяли кваліфікувати оспорювані правочини як фраудаторні.
На час укладення оспорюваних договорів не існувало обмежень щодо розпорядження ОСОБА_1 належним йому майном.
Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №11-1/695к-06 ОСОБА_1 передав банку в іпотеку об'єкти нерухомості, а також було укладено договори поруки, за якими перед банком поручителями виступали ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек комп'ютер».
Згідно приписів частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Посилання позивача на наявність залишку заборгованості після реалізації предмету іпотеки є безпідставним, оскільки станом на час укладення оспорюваних правочинів заборгованість була незначною, а саме у вигляді прострочення чергового платежу .
Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч зазначеним нормам, позивач не довів належними та достовірними доказами недобросовісності в діях відповідачів та зловживання ними правом, а також, що укладення спірних договорів дарування були направлені саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Крім того, відчуження майна за оспорюваними правочинами відбулось до виникнення значної непогашеної заборгованості за кредитом та після відчуження майна у боржника залишалось інше майно.
Доводи апеляційної скарги про те, що підставами позову є не тільки наявність простроченої заборгованості, а і те, що правочини вчинені в період початку її формування, висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують.
Судом правильно встановлено, що оспорювані правочини укладені відповідачами як до виникнення заборгованості , так і до пред'явлення позивачем вимог боржнику про дострокове повернення кредиту та стягнення заборгованості.
Щодо строку позовної давності, суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач не надав доказів поважності причин пропуску строків позовної давності, однак сплив позовної давності може підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у разі встановлення судом його обґрунтованості. З огляду на наявність підстав для відмови в задоволенні позову по суті, суд правильно не застосував строк позовної давності до правовідносин у даному спорі.
Доводи апеляційної скаргине містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, всебічно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 08 травня 2026 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра