Справа № 453/2107/23 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.
Провадження № 22-ц/811/4010/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
08 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: прокурора Германович Ю.А.,
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області І. Нагребного в інтересах держави до ОСОБА_1 , Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки у комунальну власність,
У грудні 2023 року перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та повернення земельної ділянки у комунальну власність, в якому просив:
-усунути перешкоди у здійсненні Славською ОТГ права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом визнання недійсним рішення Тухлянської сільської ради № 46 від 21 січня 2009 року «Про передачу земельних ділянок у власність», яким передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,0278 га для ведення особистого селянського господарства;
-усунути перешкоди у здійсненні Славською ОТГ права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 площею 0,0278 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки за ОСОБА_1 ;
-усунути перешкоди у здійсненні Славською ОТГ права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261, площею 0,0278 га шляхом її повернення на користь Славської ОТГ в особі Славської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що Стрийською окружною прокуратурою в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді в порядку статті 131-1 Конституції України та статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» шляхом вивчення інформації щодо стану додержання вимог земельного законодавства виявлено порушення при набутті у власність земельної ділянки водного фонду площею 0,0278 га, розташованої в с. Тухля Стрийського району Львівської області. Під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному проваджені № 42023142330000063 від 02 травня 2023 року, досудове розслідування у якому проводиться СВ ВП № 3 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області, було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261, площею 0,0278 га, цільове призначення 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства», передана згідно рішення Тухлянської сільської ради від 21 січня 2009 року № 46 у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Однак у відповідності до статті 19 ЗК України вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги річки Опір. За результатами проведеної в межах кримінального провадження № 42023142330000063 від 02 травня 2023 року комплексної судової експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 25 вересня 2023 року № 720/721/722/23-22 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 площею 0,0278 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у відповідності до статті 19 ЗК України відноситься до земель водного фонду та знаходиться частково в межах прибережної захисної смуги річки Опір площею 0,0268 га. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261, площею 0,0278 га не внесено. Згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну № 18/1555 від 20 жовтня 2023 року річка Опір належить до категорії малих річок відповідно до статті 79 ВК України. Проекти землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки на погодження до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну не надходили.
Рішенням Тухлянської сільської ради № 46 від 21 січня 2009 року «Про передачу земельних ділянок у власність» ОСОБА_1 було передано безоплатно у приватну власність спірну земельну ділянку площею 0,0278 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного рішення 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЯЛ № 933226 на право власності на земельну ділянку площею 0,0278 га з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель водного фонду та була передана у приватну власність всупереч вимог земельного та водного законодавства. Зазначав, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності. До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 площею 0,0278 га розташована в с. Тухля Стрийського району Львівської області та відноситься до земель водного фонду.
Згідно рішення Славської селищної ради № 5 від 27 листопада 2020 року «Про реорганізацію шляхом приєднання юридичної особи Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області» Славська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Тухлянської сільської ради.
Враховуючи викладене прокурор просив задовольнити його позов.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні вищезгаданого позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив заступник керівника Львівської обласної прокуратури, подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права
Звертає увагу на на те, що за результатами проведеної в межах кримінального провадження № 42023142330000063 від 02 травня 2023 року комплексної судової експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 25 вересня 2023 року № 720/721/722/23-22 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 площею 0.0278 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України відноситься до земель водного фонду та знаходиться частково в межах прибережної захисної смуги річки «Опір», а саме площею 0.0268 га. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 площею 0.0278 га не внесено. Згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну № 18/1555 від 20 жовтня 2023 року, річка «Опір» належить до категорії малих річок відповідно до ст. 79 Водного кодексу України. Проекти землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки на погодження до Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну не надходили. Рішенням Тухлянської сільської ради № 46 від 21 січня 2009 року «Про передачу земельних ділянок у власність» ОСОБА_1 було передано безоплатно у приватну власність спірну земельну ділянку площею 0,0278 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного рішення 24 грудня 2010 року ОСОБА_1 було видано Державний акт серії ЯЛ 933226 на право власності на земельну ділянку площею 0,0278 га з кадастровим номеррм 4624587800:01:026:0261. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Як зазначає позивач, спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель водного фонду та була передана у приватну власність всупереч вимог земельного та водного законодавства. Прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності. До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню. Згідно рішення Славської селищної ради № 5 від 27 листопада 2020 року «Про реорганізацію шляхом приєднання юридичної особи Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області», Славська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Тухлянської сільської ради. Земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 площею 0,0278 га, розташована в с.Тухля Стрийського району Львівської області та відноситься до земель водного фонду. З огляду на це, вважає, що земельна ділянка належить до комунальної власності Славської територіальної громади. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної смуги. Також вважає, що спірна земельна ділянка могла бути переданою відповідачу ОСОБА_1 лише на правах оренди.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Від ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор Германович Ю.А. підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.
01 січня 2009 року рішенням № 46 Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області «Про передачу земельних ділянок у власність» у власність ОСОБА_1 було передано земельну ділянку для ведення ОСГ (0,0278 га).
24 грудня 2010 року на підставі вищезгаданого рішення ОСОБА_1 було видано державний акт серії ЯЛ № 933226 на право власності на земельну ділянку площею 0,0278 га, з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4624587800:01:026:0261.
Спірна земельна ділянка площею 0,0278 га з цільовим призначенням код КВЦПЗ 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства» в с. Тухля Стрийського району Львівської області з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, сформована у 2010 році на підставі технічної документації по оформленні державного акта на право власності на земельну ділянку, розробленої ТОВ «Лібра-ВР» в 2010 році (архівний номер 201021Ф19ЛВСК001062).
Згідно з пояснювальною запискою, яка міститься у вказаній технічній документації із землеустрою, при виконанні землевпорядних робіт її розробником був використаний план формування території Тухлянської сільської ради масштабу 1:10000. Схема розміщення земельної ділянки ОСОБА_1 , яка також відображена в цій документації із землеустрою, виготовлена посадовими особами Тухлянської сільської ради на основі Викопіювання з плану формування територій Тухлянської сільської ради масштабу 1:10000. На вказаному викопіюванні не зазначено відомостей про межі прибережної смуги річки Опір в с. Тухля.
Як вбачається з листа Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну Державного агентства водних ресурсів України від 19 жовтня 2023 року № 109-Н/З-23, наявного в матеріалах справи, паспорт річки «Опір» відповідно до «Порядку складання паспортів річок», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 347, не розроблявся і проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Опір в управлінні відсутній.
Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17 січня 2024 року № 29-13-0.2-252/2-24 відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 площею 0,0278 га для ведення особистого селянського господарства належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 933226 від 24 грудня 2010 року. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.
Згідно з листом Славської селищної ради Стрийського району Львівської області № 24/02-18/125 від 29 січня 2024 року в розпорядженні органу місцевого самоврядування відсутній генеральний план села Тухля, який був чинний на момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 і на момент виникнення права власності на таку у ОСОБА_1 , як і відсутня пояснювальна записка до такого генерального плану, а також відсутній план формування територій Тухлянської сільської ради Сколівського району Львівської області, який був чинний на момент формування земельної ділянки кадастровий номер 4624587800:01:026:0261 та виникнення права власності на таку. Також зазначено, що у Славській селищній раді відсутня інформація щодо прийняття Тухлянською сільською радою Сколівського району Львівської області рішень про віднесення земельної ділянки комунальної власності до категорії земель водного фонду, на місці якої сформована спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261.
Згідно висновку експертів від 25 вересня 2023 року № 720/721/722/23-22 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження № 42023142330000063 від 02 травня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4624587800:01:026:0261 площею 0,0278 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства знаходиться частково в межах прибережної захисної смуги річки Опір, а саме - площею 0,0268 га, та відноситься до земель водного фонду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість встановити факт перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Опір.
Однак з цим висновком колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).
За основним цільовим призначенням землі України поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України).
До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України.
Відповідно до частини першої статті 60 ЗК України та частини першої статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяють земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України).
Відповідно до статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61, 62 ЗК України, статті 89, 90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).
До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт «ґ» частини третьої статті 83 цього кодексу).
Частина друга статті 59 ЗК України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим. Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України), відповідно до яких прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Оскільки законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду, в тому числі прибережних захисних смуг, то при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2020 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).
У цій справі прокурор вказував, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель водного фонду та знаходиться частково в межах прибережної захисної смуги річки Опір (0,0268 га).
З листа Басейнового управління водних ресурсів вбачається, що паспорт річки Опір не розроблявся; проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Опір в управлінні відсутній; проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки БУВР Західного Бугу та Сяну не погоджувало.
З відповіді на адвокатський запит Славська селищна рада, серед іншого, повідомила, що в розпорядження органу місцевого самоврядування відсутній генеральний план с. Тухля, який був чинний на момент формування спірної земельної ділянки та виникнення права власності на неї, а також відсутній план формування Тухлянської сільської ради Сколівського району, який був чинний на час виникнення права власності на земельну ділянку. Також вказано, що у сільраді відсутня інформація про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.
Разом з тим у поданому прокурором висновку експертизи експерт, серед іншого, посилався на те, що в матеріалах кримінального провадження № 42023142330000063 від 02 травня 2023 року наявний план топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок, у тому числі і спірної, з нанесенням річки та прибережної захисної смуги - 25 м. Частина досліджуваної земельної ділянки знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Опір та має площу 0,0268 га (додаток 1) (т.1 а. с. 10-22 зворот).
Колегія суддів бере до уваги зазначений висновок експерта, оскільки висновок експерта, підготовлений в межах кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, може бути визнаний доказом у цивільній справі, якщо експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільній справі, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18.
У наданому стороною відповідача висновку експерта № 09/26 від 27.01.2026 по результатах проведення земельно-технічної експертизи по заяві ОСОБА_1 зазначено, що земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням Проекту формування території і встановлення меж по Тухлянській сільській раді Сколівського району Львівської області, розробленого в 1992 році Львівським філіалом інституту землеустрою, конструкції захисної дамби берега річки Опір, яка перебуває на балансі Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, та конкретних умов, що склалися, не знаходиться в межах прибережної захисної смуги у складі водоохоронної зони річки Опір на території села Тухля Стрийського району Львівської області.
Однак у наданих експертом письмових поясненнях щодо експертного висновку зазначено, що за результатами проведення топографо-геодезичних робіт встановлено, що відстань від мінімального рівня води у річці Опір (внутрішня межа водоохоронної зони) до найбільш віддаленого краю берегозахисної дамби (зовнішня межа водоохоронної зони) становить 13,84 м та 14,70 м, а відстань від мінімального рівня води у річці Опір до межі земельної ділянки, кадастровий номер 4624587800:01:026:0261, складає 17,79 м та 17,76 м, тобто така знаходиться в межах нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених законом для малих річок (якою є річка Опір), та яка становить 25 м.
Таким чином, оцінивши в сукупності подані сторонами письмові докази, колегія суддів дійшла до висновку про доведеність факту розташування земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0268 га в межах прибережної захисної смуги річки Опір.
Отже, така ділянка відносилася до земель водного фонду, тому не могла бути надана у приватну власність фізичній особі для ведення особистого селянського господарства.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово підкреслювала те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року в справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)).
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18)).
Із урахуванням наведеного та у разі встановлення факту належності земельної ділянки до земель водного фонду, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 469/1302/16-ц (провадження № 61-33984св18); від 27 травня 2020 року у справі № 372/1252/15 (провадження № 61-14220св18). Така судова практика є сталою та незмінною.
У цій справі прокурор обґрунтовано звернувся з негаторним позовом з метою усунення порушення прав законного володільця спірної земельної ділянки водного фонду.
Отже, доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у частині того, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення статей 387, 388 ЦК України, колегія суддів спростовує, оскільки вони не ґрунтуються на нормі закону та суперечать сталій практиці Верховного Суду.
Колегія суддів також відхиляє посилання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про пропуск прокурором позовної давності з огляду на те, що прокурор звернувся до суду з негаторним позовом, який може бути поданий доти доки існує саме правопорушення, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).
Однак у цій справі встановлено часткове накладання спірної земельної ділянки на прибережну захисної смуги річки Опір, а саме в частині 0,0268 га.
Касаційний суд вже вказував, що не вбачається підстав для незастосування підходу, висловленого у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23), за позовом про повернення в порядку усунення перешкод, земельної ділянки водного фонду, що частково накладається. Така вимога як належний спосіб захисту не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, а може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на прибережну захисну смугу, оскільки не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору, а визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та повернення сторін у попередній стан щодо всієї ділянки призведе до того, що відповідач буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку водного фонду, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання у власність відповідача якої не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для усунення перешкод якої наявні, тобто яка частково накладається на землі водного фонду) має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). А належним (правомірним) способом захисту у спорах з подібними обставинами може бути позов про повернення тієї частини земельної ділянки, що накладається на землі водного фонду (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2025 року в справі № 453/1192/23 (провадження № 61-3415св25)).
Тобто передана в приватну власність ОСОБА_1 земельна ділянка, яка частково накладається на землі водного фонду, підлягає поверненню територіальній громаді лише в частині такого накладення (в цій справі передано в приватну власність землю площею 0,0278 га, а площа накладання 0,0268 га) за негаторним позовом, а тому інша частина земельної ділянки передана йому у власність правомірно і він як власник може здійснювати своє право власності, тобто володіти, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а позбавлення ОСОБА_1 права власності на частину земельної ділянки, що не накладається на водний об'єкт, суперечить Конституції України та ЦК України, оскільки вони гарантують непорушність права приватної власності.
Разом з тим прокурорм заявлено позов про повернення всієї земельної ділянки.
При цьому земельна ділянка, яка накладається на землі водного фонду, не ідентифікована, координати поворотних точок меж і даних про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі не визначені.
Оскаржуване рішення Тухлянської сільської ради № 46 від 21 січня 2009 року «Про передачу земельних ділянок у власність», яким передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,0278 га для ведення особистого селянського господарства, вичерпало свою дію виконанням (на підставі рішення ради видано державний акт на право влансоті на земельну ділянку). Визнання цього рішення недійсним не поновить порушене право або законний інтерес позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права вланості на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
З огляду на вказане, відстуні підстави для задоволення позову прокурора у цій справі.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову, але допустив помилку при мотивуванні судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду та викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в цій в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 лютого 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 08.05.2026
Головуючий
Судді