Справа № 453/2243/25 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.
Провадження № 22-ц/811/1638/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
про залишення апеляційної скарги без руху
07 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду Савуляк Р.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за Кредитним договором №162535 від 02 грудня 2024 року в сумі 27312 (двадцять сім тисяч триста дванадцять) грн. 48 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" сплачений судовий збір в розмірі 2349 (дві тисячі триста сорок дев'ять) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду 17 квітня 2026 року шляхом поштового відправлення оскаржила ОСОБА_1 .
Однак, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, така подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалене 10 березня 2026 року.
Скаржник звернулася до суду з апеляційною скаргою 17 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 354 ЦПК України.
В матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного документу (а.с. - 124), з якої вбачається, що ОСОБА_1 копію оскаржуваного рішення отримала в електронному кабінеті 26 березня 2026 року.
Проте, в матеріалах апеляційної скарги відсутнє клопотання, де скаржник би порушувала питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 354 учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За змістом ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 ЦПК.
З урахуванням вищевикладеного, скаржнику необхідно надати строк для можливості звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Окрім цього, як убачається з матеріалів справи, апеляційна скарга не відповідає вимогам п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, оскільки до апеляційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До апеляційної скарги долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору з покликанням на те, що ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання, що підтверджується довідкою з університету. Наголошує, що отримання освіти є її основним видом діяльності, а єдиним джерелом доходу є стипендія, розмір якої не дозволяє сплатити судовий збір. Додатково зазначає, що є учасником бойових дій, що згідно п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є підставою для звільнення від сплати судового збору та покликається на ухвалу Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 567/79/23.
Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 285/3858/17 (провадження № 61-34722св18) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час постановлення ухвали суду про усунення недоліків апеляційної скарги) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Верховний Суд зазначає, що зазначена пільга щодо сплати судового збору поширюється на учасників бойових дій, які звертаються до суду як позивачі за захистом своїх порушених прав».
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання прийняття до розгляду справи № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24) та наявності/відсутності підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від якого вона не відступила у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та викладеного у інших постановах Верховного Суду, який обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, встановила певні обставини та дійшла такого висновку.
Згідно з відкритими та загальнодоступними даними Офіційного вебпорталу парламенту України, у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
Тобто законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Наведені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду мотиви про те, що сформульований Великою Палатою Верховного Суду висновок обмежує застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII, не підтверджують наявності підстав для прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, оскільки висновки, сформульовані нею у наведених постановах, навпаки, є конкретними, однозначними і такими, що позбавляють можливості застосувати пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у справі, що розглядається (про визнання недійсною угоду про дострокове розірвання договору оренди землі).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто даний спір не пов'язаний із захистом порушених прав апелянта як учасника бойових дій.
Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на те що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а відтак вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно ч.1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 3 ст. 136 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір",враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір",суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені норми закону дають можливість зробити висновок проте, що підставою для відстрочення від сплати судового збору може бути лише майновий стан сторони, який перешкоджає сплаті нею судового збору. Крім того дана дія є правом суду і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення Європейського суду з прав людини «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення, відстрочення або розстрочення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Констатація скрутного матеріального становища без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, що узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Разом із тим, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.
Наведені заявником обставини в клопотанні про звільнення від сплати судового збору, які зводяться до того, що відповідачка є студентом денної форми навчання, не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки надана двідка про навчання не підтверджує в достатній мірі, що майновий стан ОСОБА_1 на день звернення з апеляційною скаргою перешкоджає сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі.
ОСОБА_1 не надано суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження її реального майнового стану (наявність рухомого і нерухомого майна, довідки фіскальних органів про доходи, довідки про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо), який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки визначені обставини в клопотанні, не є підставами для звільнення від сплати судового збору, що передбачені ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Згідно п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року у розмірі - 3028 грн.
Відповідно до пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, розмір судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Виходячи з предмету спору, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 рокустановить 4542 грн. (3028*1,5).
У зв'язку з вищенаведеним, скаржнику необхідно оплатити судовий збір в розмірі4542 грн. за такими реквізитами:
Отримувач коштів ГУК Львiв/Личаківський р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA808999980313131206080013954
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Львівський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі "код платника" платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Згідно ч. 2 ст. 357, ст. 185 ЦПК України, апеляційна скарга, оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 356 цього Кодексу, залишається без руху.
Враховуючи допущені при подачі апеляційної скарги недоліки, вважаю за необхідне залишити таку без руху протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для їх усунення, попередивши апелянта, що у випадку невиконання цієї ухвали у зазначений строк йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та документ, що підтверджує сплату судового збору, у визначений судом строк представити Львівському апеляційному суду.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, -
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2026 року - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення апелянту ухвали, попередити апелянта, що у випадку невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали (не усунення недоліків, які зазначені в описовій частині даної ухвали), йому буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя Львівського
апеляційного суду Савуляк Р.В.