Справа № 591/125/26
Провадження № 1-кс/591/963/26
06 травня 2026 року
Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за №12025200450001191
і установив:
До Зарічного районного суду м. Суми надійшло клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Сумській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Сумської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №12025200450001191 від 29.12.2025, досудове розслідування в якому здійснюється, зокрема, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, в якому слідчий просить обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання мотивовано тим, що: (1) ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні відповідно до вимог стст. 111, 135 КПК України; (2) повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, є обґрунтованою; (3) 16.01.2026 ОСОБА_4 оголошено у державний, а 06.04.2026 у міжнародний розшук; (4) наявні ризики, передбачені пп. 1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення; (5) жоден більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не здатен запобігти зазначеним у Клопотанні ризикам.
Клопотання про обрання запобіжного заходу (тримання під вартою) подано слідчим у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України (у зв'язку з розшуком підозрюваного), але підозрюваний вийшов на зв'язок, зокрема, через відеоконференцію, тому правові підстави для розгляду без нього відсутні.
Враховуючи, що з підозрюваним ОСОБА_4 встановлено відеозв'язок, слідчий суддя розглянув клопотання за участю підозрюваного у порядку ч. 1 ст. 193 КПК України.
У судовому засіданні прокурор доводи Клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав. Жодної довідки що підозрюваний не може брати участь у слідчих діях, сторона захисту не надала.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти доводів Клопотання, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на наступне: (1) ОСОБА_4 не переховується від правоохоронних органів та суду, оскільки в Україні ідуть активні бойові дії він як біженець покинув територію України до складання йому повідомлення про підозру, проживає чотири роки в Німеччині, є опікуном малолітнього сина ОСОБА_7 . Має ряд захворювань, зокрема, у нього діагностували онкозахворювання, внаслідок ремісії хвороби проходить курс реабілітації. У м. Конотоп, де він проживав до війни, його добре знають, місце проживання у Німеччині він не приховує. Після вторгнення військ рф на територію України він має активну громадянську позицію, організовував оборону міста, забезпечував населення на волонтерських засадах продуктами харчування тощо. Він написав заяву на складання повноважень депутата Сумської обласної ради, але наскільки йому відомо, рішення не прийнято. Будучи президентом греко-римської боротьби України у кінці грудня минулого року він приїхав в Україну у справах на пару днів, 28 грудня заїхав у м. Конотоп побачити старшого сина, того дня у кафе за йогоо участі виникла конфліктна ситуація, яка закінчилася не зовсім добре. Уважав що між учасниками події відбулося порозуміння, вони пожали один одному руки і розійшлися. Отримавши підозру він не переховується від слідства, а співпрацює, надає необхідні документи щодо місця проживання, стану здоров'я тощо. Постійно на зв'язку, був допитаний у якості підозрюваного у присутності адвоката по відеозв'язку; (3) оголошення ОСОБА_4 у міжнародний розшук є сумнівним, оскільки слідчий не уповноважений здійснювати розшук за межами території України, здійсненням такого розшуку займається Інтерпол; у матеріалах Клопотання відсутні докази отримання відповідної постанови Інтерполом; (4) ризики, заявлені стороною досудового розслідування, є необгрунтованими. Просили застосувати більш м'який запобіжний захід заставу.
Слідчий суддя, дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи сторін Кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.
Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 9 частини 2 статті 131 визначено зокрема, що заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Системний аналіз глави 18 КПК "Запобіжні заходи" дозволяє констатувати, що законодавець, регламентуючи інститут запобіжних заходів, вживає, зокрема, термінологію "застосування запобіжного заходу" та "обрання запобіжного заходу".
Частиною 1 статті 176 КПК визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно із частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Також згідно із статтею 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до частини 1 статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 5 статті 194 КПК, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Частиною 7 статті 194 КПК визначено, що обов'язки, передбачені цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
З матеріалів судової справи вбачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12025200450001191 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України.
09 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.
Згідно з доводами, викладеними у Клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, підтверджується сукупністю зібраних доказів, а саме копіями наступних документів: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом огляду відеозаписів з камер відео спостереження встановлених у приміщенні ресторану «New York Street Pizza», за адресою м. Конотоп, вул. Шевченка, буд. 84; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 ; протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 ; висновками судово-медичних експертиз щодо заподіяних тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення, відповідно до положень ст.178 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, у Клопотанні слідчий посилається на те, що наявні ризики, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 3-5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді реального позбавлення волі на строк до чотирьох років). Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Беручи до уваги обставини виїзду ОСОБА_4 за кордон, слідчий суддя дійшов до висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
В свою чергу, ч. 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
За таких обставин, ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Так, ОСОБА_4 , у випадку направлення обвинувального акта щодо нього до суду та визнання його винуватості, може бути призначено реальне покарання.
Таким чином, заявлений ризик існує.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення є обґрунтований, на час розгляду клопотання ОСОБА_4 мав судимості, також триває новий розгляд кримінального провадження після скасування апеляційною інстанцією.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню «іншим чином».
Слідчий суддя вважає, що доводи обґрунтування цього ризику не доводять можливого перешкоджання кримінальному провадженню, оскільки в матеріалах клопотання відсутні будь-які відомості, які свідчать про вчинення саме підозрюваним дій, спрямованих на таке перешкоджання. Ба більше, належить враховати те, що з моменту внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР у кримінальному провадженні за №12025200450001191 ОСОБА_4 приймав участь у допиті у статусі підозрюваного за участі захисника, а також добровільно назвав органу досудового розслідування свою адресу місцезнаходження, документи особистого характеру щодо статусу біженця, стану здоровя тощо.
Відтак слідчий суддя вважає існування такого ризику недоведеним.
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини на підставі наявних матеріалів, заслухавши прокурора, захисника і підозрюваного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні не тяжкого кримінального правопорушення, трьох доведених ризиків, а також таке:
(1) наразі підозрюваний має 67 років, утримує малолітню дитину, 2012 р. н., у період воєнних дій в Україні як біженець переїхав жити до Німеччини, органом досудового розслідування підтверджено реєстрацію ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 з 16.01.2024 р.
В матеріалах справи наявне звернення старшого слідчого ОСОБА_12 від 23.012026 до старшого інспектора з особливих доручень міжнародного поліцейського співробітництва майора поліції ОСОБА_13 , відповідно до якого слідчий просить звернутись до компетентних органів Федеративної республіки Німеччина з приводу перевірки інформації щодо місця проживання Кирія на території зазначеної держави. Своє звернення обгрунтовує тим, що 09.01.2026 у кримінальному провадженні за №12024200450001191 від 29.12.2025 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332 КК України. Однак, вручити ОСОБА_4 повідомлення про підозру не виявилося можливим внаслідок не встановлення його місцезнаходження, проте слідством вжито достатньо заходів для вручення цього повідомлення у передбачений законом спосіб.
Про наявність такої підозри ОСОБА_4 матеріали справи не містять. У передбачений законом спосіб якщо це описка то вона не виправлена.
Чинний КПК України не містить поняття «міжнародний розшук» та не визначає процесуальний порядок оголошення особи в міжнародний розшук в рамках кримінального провадження.
Положення чинного КПК Украі?ни покладають на прокурора/слідчого обов'язок надати докази на підтвердження оголошення, а не факту перебування підозрюваного в міжнародному розшуку. Для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук необхідно надати підтверджуючі документи Інтерполу, які і засвідчують/підтверджують факт перебування особи у міжнародному розшуку.
У цій справі таке підтвердження перебування ОСОБА_4 у міжнародному розшуку відсутнє.
Системний аналіз ст. ст. 111, 135, 278, 541, 542 КПК України свідчить, що у ситуаціях, коли особа перебуває в країні, з якою Україна має дипломатичні відносини і де міжнародна правова допомога можлива і здійснюється, будь-які повідомлення такій особі мають здійснюватися в порядку міжнародної правової допомоги.
(2) наявність онкозахворювання автоматично не звільняє особу від тримання під вартою, проте, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), тримання в СІЗО тяжкохворої особи без належної медичної допомоги може бути прирівняне до катування або нелюдського поводження. Тримання під вартою - це найсуворіший захід, який застосовується, лише якщо прокурор доведе неможливість застосування м'якших обмежень. Наявна інформація щодо його стану здоров'я перешкоджає застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на час розгляду клопотання.
Щодо визначення виду запобіжного заходу, який може бути застосований щодо підозрюваного.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з заставою, є: особисте зобов'язання та особиста порука ( ст. 176 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного (стаття 178 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, наявність яких визнана доведеною, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 не тяжкого злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж застава.
При цьому слідчий суддя враховує, що особисте зобов'язання є запобіжним заходом, який не в повній мірі може запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків; з клопотанням про взяття ОСОБА_4 на поруки до слідчого судді, чи сторони обвинувачення ніхто не звертався, а отже вказаний запобіжний захід не може бути застосований.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 є депутатом Сумської обласної ради і за його сприяння Приватним підприємством "КОРУНД-С" на потреби ЗСУ було направлено шість автобусів, грошова підтримка у розмірі 172 862.00 грн; є членом громадського формування з охорони громадського порядку "Козацький Рубіж", керівником громадської організації "Федерація греко- римської боротьки міста Конотопа", керівником громадської організації Федерація футболу м. Конотоп, віце - президентом громадської організації "Федерація греко-римської боротьби України".
Однак, зазначені відомості з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він підозрюється, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені у судовому засіданні ризики до маловірогідності чи до їх виключення на цьому етапі судового провадження.
Тому, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, яка з урахуванням встановлених обставин є найефективнішим запобіжним заходом.
Державний примус у процесі застосування застави породжується саме реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Свобода підозрюваного при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат.
Щодо розміру застави.
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні не тяжкого злочину, визначається у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні не тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні "Мангурас проти Іспанії" від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання.
Слідчий суддя звертає увагу, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов'язків і попередження ризиків, а не штрафна чи каральна функція, що вплине не тільки на підозрюваного, але і на життя членів його родини.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 3 328 гривень.
З урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, матеріального стану, клопотання сторони захисту про застосування застави як запобіжний захід, на думку слідчого судді, застава у розмірі 66 560.00 грн не порушує принцип пропорційності, не є явно непомірною для нього. Проте вона є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Застава вноситься на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Сумській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26270240; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA558201720355249001000008869; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №5591/125/26 згідно ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2026 року.
Слідчий суддя також враховує, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Окрім цього, чинне законодавство України не покладає можливість внесення застави виключно на підозрюваного, але вимагає забезпечення дієвості провадження, тобто співмірності застави не лише матеріальному стану особи, а й забезпеченню виконання покладених на особу процесуальних обов'язків.
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, у разі внесення застави наявні підстави покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 176-178, 182, 193-196, 309, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України,
Постановив:
У клопотанні слідчого обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб та складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
утримуватись від спілкування з свідками (ОСОБА_11 , ОСОБА_10 ) та потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кримінального провадження за №12025200450001191, щодо обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_4 .
Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного, визначити до 09 червня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному, що він не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, детективу (слідчому), прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.
З моменту обрання запобіжного заходу у виді застави, у тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Роз'яснити підозрюваному та попередити заставодавця, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до детектива (слідчого), прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи прокурорів Сумської обласної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні за №12025200450001191.
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 07.05.2026 о 16.50 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1