08 травня 2026 року
м. Київ
справа № 754/1281/25
провадження № 61-5230зно26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 09 квітня 2026 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району Києва» про зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (Yasno) (далі - ТОВ «Київські енергетичні послуги»), Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго»), Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Акціонерна компанія «Київводоканал»), Комунального підприємства «Київкомунсервіс» (далі - КП «Київкомунсервіс»), Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва») про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 у справі № 754/1281/25 повернуто скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київські енергетичні послуги», КП «Київтеплоенерго», ПАТ «АК «Київводоканал»,
КП «Київкомунсервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії відмовлено (провадження № 61-5194ск25).
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 22 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київські енергетичні послуги»,
КП «Київтеплоенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», КП «Київкомунсервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району
м. Києва» про зобов'язання вчинити дії повернуто заявникові (провадження
№ 61-5473зно25).
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 29 квітня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київські енергетичні послуги», КП «Київтеплоенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», КП «Київкомунсервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду (провадження № 61-6119зно25).
ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із заявами про перегляд ухвал Верховного Суду за нововиявленими обставинами, заявляв відводи, у задоволенні яких було відмовлено, які було залишено без розгляду або повернуто заявникові. Також подання ОСОБА_1 відповідних заяв визнавалось судом зловживанням процесуальними правами.
Зокрема, ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 у частині заявленого судді Лідовцю Р. А. відводу від участі у розгляді справи № 754/1281/25 повернуто заявникові без розгляду. Відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду 18 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київські енергетичні послуги», КП «Київтеплоенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», КП «Київкомунсервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії. Стягнуто із ОСОБА_1 у дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 908,40 грн40 коп. (провадження № 61-9481зно25).
19 березня 2026 року надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Верховного Суду від 28 липня 2025 року про накладення штрафу у справі
№ 754/1281/25, в якому він зазначає, що є особою з інвалідністю II групи, має захворювання, надає відповідні документи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2026 клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Верховного Суду від 28 липня 2025 року про накладення штрафу передано для розгляду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2026 року заяву судді Верховного Суду Лідовця Р. А. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Верховного Суду
Лідовця Р. А. за його заявою від участі у розгляді клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Верховного Суду від 28 липня 2025 року про накладення штрафу у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київські енергетичні послуги», КП «Київтеплоенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», КП «Київкомунсервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 березня 2025 року, за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 17 липня 2025 року. Матеріали заяви передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2026 клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Верховного Суду від 28 липня 2025 року про накладення штрафу передано для розгляду судді Верховного Суду Черняк Ю. В.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Верховного Суду від 28 липня 2025 року про накладення штрафу за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 17 липня 2025 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київські енергетичні послуги», КП «Київтеплоенерго», ПАТ «АК «Київводоканал», КП «Київкомунсервіс», КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про перегляд ухвали Верховного Суду від 06 квітня 2026 року за нововиявленими обставинами.
Заяву ОСОБА_1 слід повернути особі, що її подала, з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з правилами частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ані у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ані у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19)).
Подібні висновки також сформульовані у постанові Великої палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21),
у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св21), а також застосовані - в ухвалі Верховного Суду від
08 січня 2019 року у справі № 826/3515/18 (провадження № К/9901/69661/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).
У тексті касаційної скарги ОСОБА_1 використовує образливі висловлювання щодо судді, що виходять за межі нормальної, коректної та легітимної критики, є неприпустимим при оформленні будь-яких заяв, звернень, адресованих суду, зокрема й касаційної скарги.
Крім того, у тексті заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами містяться абзаци, які викладені не державною мовою.
Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року у справі (№ 10-рп/99) за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова,
У частині шостій статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» зазначено, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
У судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів»(частина перша, друга статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»)
Відповідно до статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою (частина перша статті 9 ЦПК України).
У частині четвертій статті 9 ЦПК України зазначено, що учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно, реалізуючи своє право на користування в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою володіють, а також право на судовий контроль на стадії досудового слідства, чи на оскарження судових рішень у касаційній інстанції заявник, який в установленому законом порядку був забезпечений послугами перекладача, вправі звертатися до нього по допомогу для перекладу документів, які готуються на розгляд суду за результатами якого може бути розпочато розгляд скарги, у тому числі ухвалено рішення про відкриття апеляційного чи касаційного провадження.
Переклад таких документів надає суду з'ясувати наявність в особи, яка звертається, прав на таке звернення, а також перевірити дотримання нею передбачених процесуальних вимог щодо змісту документа і його додатків, адже право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06)).
Відповідно до змісту частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З урахуванням змісту поданої заяви Верховний Суд визнає дії ОСОБА_1 крайнім проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню.
У зв'язку з викладеним заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає поверненню заявникові.
07 травня 2026 року на електронну пошту Верховного Суду надійшли доповнення ОСОБА_1 , які не скріплені кваліфікованим електронним підписом, що підтверджується довідкою провідного спеціаліста відділу забезпечення функціонування автоматизованого документообігу від 07 травня 2026 року.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно з частиною восьмою статті 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Частиною першою, другою статті 6, частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Доповнення ОСОБА_1 надійшли на електронну пошту Верховного Суду в електронній формі без скріплення кваліфікованим електронним підписом, а тому вважаються такими, що не підписані особою, яка їх подала.
У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Ураховуючи, що доповнення ОСОБА_1 не скріплені кваліфікованим електронним підписом, на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України вони підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 43, 44, 183, 260, 263, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Верховного Суду від 09 квітня 2026 року за нововиявленими обставинами вважати неподаною та повернути особі, що її подала.
Доповнення ОСОБА_1 повернути заявнику без розгляду.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк