08 травня 2026 року
м. Київ
справа № 212/5915/23
провадження № 61-4451св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах Криворізької міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О., від 20 січня 2026 року і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У серпні 2023 року керівник Криворізької північної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до суду з позовом, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд та припинення права володіння нерухомим майном.
2. На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що під час вивчення законності набуття речових прав на об'єкти нерухомого майна, дотримання вимог містобудівного та земельного законодавства встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам не передавалась, розпорядчі документи, на підставі яких об'єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці, присвоєно відповідну адресу, не видавались, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки комунальної власності, чим грубо порушено право комунальної власності територіальної громади міста Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради.
3. За відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою за вказаною адресою збудовано нерухоме майно, а саме нежитлова будівля.
4. Відповідно до інформації Покровської районної в місті Кривому Розі ради від 12 січня 2022 року № 7/01-26/122 рішення про присвоєння поштової адреси від 05 січня 2021 року № 1 виконавчим комітетом не приймалось, заява та відповідні документи на присвоєння поштової адреси від громадянина ОСОБА_1 не надходили. Згідно з інформацією, наданою Державною інспекцією архітектури та містобудування України від 24 травня 2022 року № 3773/05/13-22, відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів у сфері містобудування у зв'язку із спорудженням об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , у Реєстрі будівельної діяльності відсутні.
5. За інформацією КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 09 серпня 2022 року № 506 державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підприємством не проводилась.
6. На підставі вищезазначеного, прокурор просив:
- зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, загальною площею 9 кв. м, яка розташована на території Криворізької міської ради, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: нежитлової будівлі, загальною площею 8,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: нежитловою будівлею, загальною площею 8,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення приватного нотаріуса Нянчур С. М. від 13 вересня 2021 року індексний номер 60391941 шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2456615612060;
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно будівлю загальною площею 8,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2456615612060), проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Нянчур С. М. від 13 вересня 2021 року індексний номер 60391941 щодо реєстрації права власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_1 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2456615612060.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 жовтня 2025 року позов прокурора задоволено.
8. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2456615612060), загальною площею 8,4 кв. м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва: будівлі, загальною площею 8,4 кв. м.
9. Припинено володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: будівлею, загальною площею 8,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Нянчур С. М. від 13 вересня 2021 року індексний номер 60391941, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2456615612060.
10. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю загальною площею 8,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2456615612060), проведену на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Нянчур С. М. від 13 вересня 2021 року індексний номер 60391941 щодо реєстрації права власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_1 із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2456615612060.
11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановленні у справі обставини підтверджують факт самочинного будівництво спірного об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці комунальної власності, яка органом місцевого самоврядування не відводилась для розміщення спірної нежитлової будівлі. Протягом розгляду цієї справи відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження законності зведення спірної будівлі та наявності законних підстав користування спірною земельною ділянкою, а отже нерухоме майно, право власності на яке було зареєстровано, є самочинно збудованим. Власник земельної ділянки своєї згоди на легітимізацію права власності на вказане майно не надавав, тому у відповідача не могло виникнути право власності на нього, а тому з метою усунення перешкод Криворізькій міській раді у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки комунальної власності, наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсягу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
14. Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 жовтня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про припинення права володіння ОСОБА_1 нерухомим майном: будівлею, загальною площею 8,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, будівлею, загальною площею
8,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2456615612060, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог позивача.
15. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
16. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат в суді першої та апеляційної інстанцій.
17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що земельна ділянка, на якій розташована спірна нежитлова будівля, у користування чи власність відповідачу не передавалась, а здійснене будівництво проведено без отримання належної дозвільної документації, а відтак по своїй суті є самочинним, тому відповідач ОСОБА_1 неправомірно набув право власності на спірний об'єкт нерухомого майна і, відповідно, вказана нежитлова будівля розташована на спірній земельній ділянці незаконно, що є підставою для задоволення вимог про зобов'язання відповідача усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою шляхом знесення спірної будівлі.
18. Разом з тим, апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про припинення права володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, оскільки належними вимогами, які має право заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. 03 квітня 2026 року перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратуризвернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити без змін рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 06 жовтня 2025 року.
20. Підставами касаційного оскарження судових рішень прокурор зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 01 листопада 2023 року
у справі № 910/7987/22, від 12 березня 2024 року у справі № 925/989/22,
від 30 квітня 2024 року у справі № 904/2129/23, від 15 травня 2024 року у справі № 925/1043/22, від 05 червня 2024 року у справі № 904/4339/21, від 11 червня 2024 року у справі № 904/4338/21, від 25 червня 2024 року у справі № 904/3911/23, від 17 липня 2024 року у справі № 918/791/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 1, 14, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у правовідносинах щодо реєстрації речових прав та поновлення права територіальної громади (пункт 3 частини другої
статті 389 ЦПК України). Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для держави.
21. Прокурор звертає увагу, що виходячи з положень статті 19 Конституції України та статей 14, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державні реєстратори речових прав на нерухоме майно не мають повноважень вчиняти будь-які дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення про знесення самочинного будівництва без зазначення в його резолютивній частині відомостей про припинення речових прав та закриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи державної реєстрації прав. Залишення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на об'єкт самочинного будівництва дозволить його власнику здійснювати з цим майном (навіть у разі його знесення) будь-які дії щодо відчуження, поділу, об'єднання тощо, а також використання правовстановлюючих документів на цей об'єкт для легалізації об'єкту самочинного будівництва.
22. Прокурор вважає, що скасування державної реєстрації на самочинно збудоване майно є належним способом захисту порушеного права власності, оскільки за умови задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого майна земельна ділянка підлягає звільненню від забудови, а тому реєстрація права на майно, яке підлягає знесенню, порушує права територіальної громади на володіння та користування вивільненою земельною ділянкою.
23. Згідно з доводами касаційної скарги, статтями 14, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено виключні підстави для внесення відомостей до Державного реєстру прав про скасування/припинення речових прав внесених до нього, не за волею власника такого майна - лише на підставі рішення суду.
24. Прокурор вважає, що право власності територіальної громади не отримало належного захисту за результатами розгляду його позову.
25. У касаційній сказі прокурор просить розгляд справи здійснювати за участі Офісу Генерального прокурора.
26. Враховуючи положення частини першої статті 401 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без повідомлення і виклику сторін. Отже заявлене клопотання до задоволення не підлягає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 753/10895/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 вересня 2021 року (з відкриттям розділу; індексний номер 60391941) приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С. М. за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля площею 8,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2456615612060).
29. Державну реєстрацію права приватної власності проведено на підставі витягу з рішення виконавчого комітету Покровської районної в місті Кривому Розі ради від 05 січня 2021 року № 1 та технічного паспорту від 24 січня 2021 року б/н, виданого ТОВ «Бюро технічної інвентаризації та експертизи».
30. Будівництво вказаного об'єкту нерухомості здійснено без право встановлювальних документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт.
31. Згідно з інформацією управління надання адміністративних послуг
ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровської області від 19 квітня 2023 року № 1396/299-23, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не сформована, інформація щодо державної реєстрації на право користування зазначеної земельною ділянкою відсутня.
32. Відповідно до інформації Покровської районної в місті Кривому Розі ради від 12 січня 2022 року № 7/01-26/122, рішення про присвоєння поштової адреси від 05 січня 2021 року № 1 виконавчим комітетом не приймалось, заява та відповідні документи на присвоєння поштової адреси від громадянина ОСОБА_1 не надходили.
33. Згідно з інформацією, наданою Державною інспекцією архітектури та містобудування України від 24 травня 2022 року № 3773/05/13-22, відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документи у сфері містобудування у зв'язку із спорудженням об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в Реєстрі будівельної діяльності відсутні.
34. Відповідно до інформації, наявної у комунальному підприємстві «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» (лист від 09 серпня 2022 року № 506), державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підприємством не проводилась.
35. Відповідно до акту обстеженням земельної ділянки від 19 липня 2022 року проведеного спеціалістами сектору з питань будівництва, регулювання земельних відносин та індивідуальної житлової забудови відділу житлово-комунального господарства виконкому Покровської районної в місті ради за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Стасова, 9-А, на земельній ділянці розміщена тимчасова споруда на бетонних плитах, без правоустановчих документів на земельну ділянку.
36. Відповідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 травня 2023 року, власником нерухомого майна за вказаною адресою є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі витягу з рішення виконавчого комітету Покровської районної в м. Кривому Розі ради від 05 січня 2021 року № 1 та технічного паспорту від 24 січня 2021 року б/н, виданого ТОВ «Бюро технічної інвентаризації та експертизи»
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
38. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
40. Постанова апеляційного оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора щодо припинення права володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності відповідача на нерухоме майно, а тому в іншій частині не є предметом касаційного перегляду в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.
41. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
42. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
43. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України).
44. Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
45. Право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
46. Відповідно до статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
47. Згідно з частиною п'ятою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені тав інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності,в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
48. Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
49. Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
50. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
51. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
52. Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), і такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
53. Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).
54. Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
55. За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
56. У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
57. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).
58. Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
59. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
60. За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
61. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
62. Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
63. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів в юридичному складі, необхідному для виникнення права власності на нерухоме майно, але самостійного значення як підстава виникнення права власності не має.
64. Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
65. Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
66. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19).
67. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
68. За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
69. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89)).
70. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
71. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішує юридичну долю самочинно побудованого майна та не призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
72. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
73. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.
74. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23).
75. Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що реєстрація права власності відповідача на спірний об'єкт нерухомості перешкоджає Криворізькій міській раді реалізовувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки, на якій цей об'єкт знаходиться, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 листопада 2023 року у справі
№ 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), оскільки права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно.
76. Слід також звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 137, 138 постанови від 15 листопада 2023 року у справі
№ 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), де зазначено, якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
77. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи є знищення об'єкта нерухомості.
78. Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
79. Згідно з пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій приватним нотаріусом Нянчур С. М.), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
80. Відповідно до пункту 41 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; 2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
81. Апеляційним судом встановлено, що державну реєстрацію права приватної власності проведено на підставі витягу з рішення виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради від 05 січня 2021 року № 1 та технічного паспорту від 05 квітня 2021 року б/н виданого ТОВ «Бюро технічної інвентаризації та експертизи».
82. Разом з тим, виконкомом Покровської районної в м. Кривому Розі ради рішення про присвоєння поштової адреси від 05 січня 2021 року № 1 не приймалося, заява та відповідні документи на присвоєння поштової адреси від ОСОБА_1 не надходили. Відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документи у сфері містобудування у зв'язку із спорудженням об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , в Реєстрі будівельної діяльності відсутні. За інформацією, наданою КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 09 серпня
2022 року № 506, державна реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підприємством не проводилася.
83. Отже, документи, які були надані державному реєстратору, не є правовстановлюючими документами для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
84. Схожого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду
у пункті 57 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, провадження № 14-397цс19), який враховано апеляційним судом при розгляді цієї справи.
85. З урахуванням зазначеного слід підтвердити, що рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Нянчур С. М. від 13 вересня
2021 року індексний номер 60391941 щодо реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 є незаконним, державна реєстрація права власності проведена з порушенням вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 40, підпункту 3 пункту 41 Порядку № 1127, тобто за відсутності документів, що підтверджують набуття права власності, присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
86. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 205/4372/21 (провадження № 61-13487св23).
87. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів прокурора по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанцій, які відповідають правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду.
88. За встановлених у цій справі обставин апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
89. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
90. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
91. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович