08 травня 2026 року
м. Київ
справа № 703/4811/15
провадження № 61-5710ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії керівника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Решетняка Віктора Анатолійовича щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії керівника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) Решетняка В. А. щодо відмови у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої просила:
- зобов'язати начальника ВДВС Решетняка В. А. винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі підпункту 9 пункту 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із його фактичним виконанням;
- зобов'язати ВДВС усунути порушення прав боржника та забезпечити приведення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у відповідність до вимог законодавства, у тому числі шляхом відновлення достовірності завантажених документів в автоматизованій системі виконавчих проваджень.
В обґрунтування скарги зазначила, що 07 жовтня 2025 року в автоматизованій системі виконавчих проваджень винесена постанова про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області по справі № 703/4811/15-ц
від 01 жовтня 2025 року, якою було задоволено скаргу ОСОБА_2 та зобов'язано виконавця Тітаренко Д. І. негайно відновити виконавче провадження.
Зазначає, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2016 року у справі № 703/4811/15-ц її зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_2 в участі у вихованні сина ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено такий порядок зустрічей ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 : після досягнення дитиною трирічного віку щосуботи з 10 до 16 години за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 або (парках, скверах, місцях відпочинку) без її присутності. Зустрічі належить проводити з урахуванням стану здоров'я сина.
Вказує, що 13 жовтня 2025 року стягувач ОСОБА_2 подав до ВДВС заяву щодо здійснення перевірки виконання боржником рішення суду, де зазначив, що дитина щосуботи приблизно з 10 год. відвідує гурток у м. Сміла. Спираючись на найкращі інтереси дитини він не заперечує проти відвідування гуртка дитиною по суботах, але просить завчасно разом із боржником, який має забезпечити побачення, визначити час побачення з дитиною, наприклад з 13 год. за місцем, визначеним рішенням суду, та провести там перевірку виконання рішення суду.
На підставі цієї заяви державний виконавець сформувала в реєстрі виклик фізичної особи, де зазначалось про необхідність узгодження місця та часу зустрічей батька ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 вважає, що зазначені у листі вимоги стягувача не відповідають рішенню суду від 12 січня 2016 року, оскільки цим рішенням її не зобов'язано забезпечувати такі зустрічі; зустрічі мають проводитись без її присутності; рішенням суду визначено, що зустрічі відбуваються або в приватній квартирі, куди стягувач не має доступу, або в громадських місцях.
Окрім того звертає увагу, що начальником ВДВС до автоматизованої системи завантажувалися акти перевірки державним виконавцем виконання рішення суду, службові записки, які пізніше з автоматизованої системи вилучались та додавалися нові документи.
Вважає такі дії начальника ВДВС Решетняка В. А. щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, щодо незаконного втручання у документообіг та дані автоматизованої системи виконавчих проваджень, продовження примусового виконання рішення суду від 12 січня 2016 року всупереч фактичному виконанню, ігнорування актів перевірки виконання рішення суду від 18 жовтня 2025 року та 24 жовтня 2025 року, порушення строків і порядку здійснення виконавчих дій, протиправними.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду
від 08 квітня 2026 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи не встановлено дій боржника щодо перешкоджання батькові спілкуватися з дитиною, проте встановлена неможливість виконання судового рішення щодо спілкування дитини з батьком через небажання дитини спілкуватись з ним, що може бути усунуто шляхом залучення психолога з метою проведення соціальної та психологічної роботи з дитиною та батьками, а тому рішення суду не можна вважати повністю виконаним. Також судами зазначено, що державний виконавець та начальник ВДВС ОСОБА_4 діяли в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», та вживали дії з метою виконання судового рішення та забезпечення прав стягувача на побачення і спілкування з дитиною.
28 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 703/4811/15. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення її скарги.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_1 не перешкоджає ОСОБА_2 бачитись з дитиною, стягувач без присутності ОСОБА_1 бачиться із сином, то відсутні правові підстави для перебування виконавчого листа на примусовому виконанні.
Заявниця наголошує, що нею разом зі скаргою було подано акти державних виконавців, відповідно до яких вона не чинить перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , а також висновок психолога, згідно з яким дитина проявляє небажання спілкуватись із батьком.
Заявниця вважає, що оскільки її було зобов'язано не бути присутньою під час зустрічей батька із сином, а дитина, яка досягла підліткового віку може і має право висловлювати власну думку з питань, що стосуються його особисто, то рішення про подальше перебування виконавчого листа на примусовому виконанні мало бути прийняте з дотриманням розумного балансу між правами та обов'язками сторін, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права в оскаржених судових рішеннях є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до положень статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до положень частини другої та третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до положень частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.
Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до пунктів 5-9 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України
від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з'явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
Якщо сторона виконавчого провадження не з'явилася у визначений у виклиці час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження.
При виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.
За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження».
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.
Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
В постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі
№ 761/35081/16-ц (провадження № 61-10297св22) зазначено, що застосування правил частини другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, не суперечитиме правилами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом. У таких висновках Верховний Суд враховує, що у пункті 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду. Отже, у цій категорії спорів під час виконання виконавчого листа має враховуватися зміст і резолютивна частина рішення про встановлення способу і порядку участі одного з батьків у вихованні дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви» від 06 березня
2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
У розглядуваній справі судами встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2016 року у справі
№ 703/4811/15-ц ОСОБА_5 (в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_6 ) зобов'язано не чинити ОСОБА_2 перешкод в участі та вихованні їх спільного сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено порядок зустрічей батька із сином, а саме:
- до досягнення дитиною віку 3 років з 15 до 18 години в присутності
ОСОБА_8 кожну непарну (першу, третю, п'яту - за наявності такої у відповідному місяці) суботу за місцем проживання ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 , а кожну парну суботу - за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_2 в квартирі
АДРЕСА_1 ;
- після досягнення дитиною трирічного віку - щосуботи з 10 до 16 години за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 або у громадських місцях (парках, скверах, місцях відпочинку) без присутності ОСОБА_8 .
Зустрічі проводити з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_7 .
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д. І.
від 19 березня 2025 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/4811/15-ц, виданого 18 серпня 2016 року на виконання вказаного рішення суду.
Постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д. І.
від 08 травня 2025 року виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду. Державним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_1 не чинить перешкод стягувачу ОСОБА_2 в участі у вихованні їх сина ОСОБА_3 та, хоч судом і не встановлено обов'язку приводити неповнолітнього на місце зустрічі з батьком, самостійно з власної ініціативи це робила. Дитина в категоричній формі відмовлялася від зустрічей з батьком та не бажала з ним залишитись. Згідно з висновком психолога за результатами діагностичного обстеження від 17 квітня 2025 року, боржник не чинить перешкод і не забороняє синові спілкуватись з батьком, а відмова сина від спілкування з батьком є свідомою дією. Разом з тим, стягувачем неодноразово подавались заяви про перенесення виконавчих дій та недоцільністю перебування державного виконавця на місці зустрічі батька з сином у зв'язку з ненакладенням штрафів на боржника. Тобто метою стягувача було саме покарання боржника, а не побачення з дитиною.
У серпні 2025 року ОСОБА_2 подав заяву до ВДВС про відновлення виконавчого провадження у зв'язку зі створенням ОСОБА_1 перешкод у його побаченнях з сином.
Листом від 04 вересня 2025 року ВДВС повідомив ОСОБА_2 , що виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду, а у разі відновлення виконавчого провадження виконавцем буде порушено вимоги частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погодившись із закінченням виконавчого провадження, ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця ВДВС Тітаренко Д. І. щодо відмови у поновленні виконавчого провадження.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду
від 27 листопада 2025 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено та визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВДВС Тітаренко Д. І. щодо невідновлення виконавчого провадження; зобов'язано головного державного ВДВС ОСОБА_9 відновити виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі заяви ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року (провадження
№ 61-16350ск25) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 703/4811/15-ц, оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою.
07 жовтня 2025 року, на виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року, державним виконавцем було відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1.
13 жовтня 2025 року ОСОБА_2 направив до ВДВС заяву про зміну місця і часу зустрічі батька з сином та здійснення державним виконавцем перевірки виконання рішення суду від 18 жовтня 2025 року із залученням спеціалістів для виявлення та/або підтвердження причин відмови дитини йти на контакт.
14 жовтня 2025 року державним виконавцем сторонам виконавчого провадження направлено виклик до ВДВС на 17 жовтня 2025 року о 10:00 год.
Також 14 жовтня 2025 року начальник ВДВС ОСОБА_4 з метою встановлення можливості залучення психолога під час зустрічі ОСОБА_2 із сином, направив лист Смілянському міському центру соціальних служб, Службі у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради та КЗ «Черкаський обласний центр соціально-політичної реабілітації дітей ЧОР».
15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 направила до ВДВС лист, в якому повідомила про неможливість прибути за викликом виконавця.
17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 направила до ВДВС лист, в якому повідомила, що ОСОБА_3 в суботу з 10:00 год відвідує гурток авіа- та судномоделювання, де ОСОБА_2 може зустрітися із сином.
17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 у визначений виконавцем час не з'явилась, про що було складено акт.
18 жовтня 2025 року державним виконавцем Тітаренко Д. І. складено два акти, згідно одного з яких вбачається, що мати в телефонному режимі повідомила, що син знаходиться на гуртку і батько може там його відвідати, а вона хворіє. Батько не з'явився у час, визначений судом за адресою по АДРЕСА_3 , неповнолітній теж за цією адресою відсутній. Згідно іншого акту вбачається, що при виконанні встановлено, що ОСОБА_10 зустрівся із сином ОСОБА_3 на гуртку. Зустріч відбулася без присутності матері. Зі слів керівника гуртка син негативно ставиться до батька, на контакт не йде.
19 жовтня 2025 року ОСОБА_1 направила до ВДВС вимогу, в якій просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до підпункту 9 пункту 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
24 жовтня 2025 року начальником ВДВС Решетняк В. А. винесено постанову про утворення виконавчої групи, згідно з якою постановлено утворити виконавчу групу на базі ВДВС та затверджено її склад.
25 жовтня 2025 року начальником ВДВС Решетняк В. А. з метою перевірки виконання рішення суду здійснено виїзд до квартири АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_2 доступу до квартири не має, при цьому повідомив, що поїхав до сина на гурток, про що було складено акт.
31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 направила до ВДВС повідомлення, в якому зазначила, що 01 листопада 2025 року ОСОБА_3 буде на гуртку в м. Сміла без її присутності.
01 листопада 2025 року державним виконавцем ВДВС Воловою І. В. складено акт про те, що з метою перевірки виконання рішення суду здійснено виїзд до квартири АДРЕСА_1 та встановлено, що сина ОСОБА_3 за місцем проведення виконавчих дій не було.
02 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала до ВДВС заяву про закриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі підпункту 9 пункту 1
статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Листом № 79551/20.13-43 від 05 листопада 2025 начальник ВДВС
ОСОБА_4 звернувся до Березняківської ОТГ у Черкаському районі Черкаської області про можливість залучення психолога для проведення виконавчих дій під час зустрічі ОСОБА_2 із сином.
07 листопада 2025 року начальник ВДВС Решетняк В. А. звернувся до служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради щодо залучення під час перевірки виконання рішення суду 08 листопада 2025 року о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_4 , представника служби у справах дітей.
08 листопада 2025 року державним виконавцем Ткаченко О. В. складено акт про те, що здійснено виїзд за місцем виконання рішення суду та встановлено, що Ельдар 08 листопада 2025 року о 9:52 год. був присутній за вказаною адресою, проте відмовився від спілкування з батьком. ОСОБА_1 була відсутня за вказаною адресою, тобто перешкод у побаченні та спілкуванні дитини з батьком не чинила.
10 листопада 2025 року ОСОБА_1 направила до ВДВС заяву, в якій просила винести постанову про закриття провадження на підставі пункту 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
27 листопада 2025 року ОСОБА_1 направила до ВДВС заяву про закриття виконавчого провадження з підстав повного фактичного виконання рішення суду.
28 листопада 2025 року державним виконавцем направлено ОСОБА_1 вимогу щодо забезпечення доступу до квартири
АДРЕСА_1 , яка визначена рішенням суду місцем побачення батька із сином і зазначена як тимчасове місце проживання стягувача.
29 листопада 2025 року виконавцем здійснено виїзд для перевірки виконання рішення суду. Зі слів стягувача доступу до квартири він не має і тривалий час в квартирі АДРЕСА_1 не проживає. Сина ОСОБА_3 за місцем проведення виконавчих дій не було, про що складено акти.
У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» ЄСПЛ звернув увагу на проблемні питання, які виникають при виконанні судових рішень щодо дітей та повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв'язків дитини із сім'єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров'ю та розвитку.
Хоча перевага завжди надається добровільному виконанню, незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити в певних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів (рішення у справі «Вишняков проти України» пункт 43, з подальшими посиланнями).
Невжиття належних заходів для виконання судових рішень стосовно дітей, є наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців органів опіки та піклування. Крім того, наявні механізми не передбачали відповідні і конкретні заходи для забезпечення примусового виконання рішення, яким було встановлено домовленості про побачення, відповідно до принципу пропорційності (див. рішення у справі «Вишняков проти України» від 24 липня 2018 року, заява № 25612/12 пункт 46; у справі «Швець проти України», заява № 22208/17, пункт 38, від 23 липня 2019 року, у справі «Бондар проти Україна», заява № 7097/18, пункт 36, від 17 грудня 2019 року, та рішення у справі «Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року, заяви
№ 41596/19 та № 42767/19, пункт 68).
Враховуючи встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку, що рішення суду у справі № 703/4811/15-ц не можна вважати фактично виконаним в повному обсязі згідно з виконавчим документом, оскільки стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 має складнощі у виконанні судового рішення щодо побачень з дитиною та відсутні підстави вважати, що поза межами виконавчого провадження рішення суду буде виконуватись добровільно.
Державний виконавець з метою ефективності виконавчого провадження може скласти у вигляді окремого документу комплексну стратегію виконання рішення суду, до розробки якої залучити сторін виконавчого провадження, фахівців з дитячої психології, представників органу опіки та піклування тощо.
При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають право особисто долучитись до розробки ВДВС комплексної стратегії виконання рішення суду та/або запропонувати зі свого боку відповідних фахівців, які б могли надати рекомендації щодо налагодження контакту сина з батьком враховуючи конкретну сімейну ситуацію та психоемоційні особливості батьків і дитини.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні скарги
ОСОБА_1 є очевидним та не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 388, 389, 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 703/4811/15.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников