Ухвала
Іменем України
07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 490/9738/19
провадження № 61-5810ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Старостіним Сергієм Олексійовичем, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 березня 2026 року у провадженні за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» про заміну стягувача у виконавчому документі у справі за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (далі - ТОВ «ФК Єврокредит») звернулось до суду із заявою, в якій просило замінити сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Мегабанк» (далі - АТ «Мегабанк») заборгованості за кредитним договором № 84-006-850-2-17-Г від 18 вересня 2017 року у розмірі 168 197 грн 73 коп., а саме з АТ «Мегабанк» на його правонаступника ТОВ «ФК Єврокредит».
Заява мотивована тим, що заочним рішенням Центрального районного суду
м. Миколаєва від 27 жовтня 2021 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 84-006-850-2-17-Г
від 18 вересня 2017 року у розмірі 168 197 грн 73 коп. На підставі рішення суду було видано виконавчий лист № 490/9738/19 від 23 грудня 2021 року. 20 січня 2022 року приватним виконавцем Булахевічем С. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. 03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Мустанг фінанс») укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором
№ 84-006-850-2-17-Г від 18 вересня 2017 року. Пунктом 2 договору
№ GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» 27 грудня 2024 року уклало з ТОВ «ФК «Єврокредит» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Миколаївськогоапеляційного суду
від 23 березня 2026 року, заяву ТОВ «ФК «Єврокредит» задоволено.
Замінено сторону у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 23 грудня 2021 року Центральним районним судом м. Миколаєва у справі № 490/9738/19 відносно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме з АТ «Мегабанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Єврокредит».
Ухвала суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що наявні підстави для заміни сторони виконавчого провадження на правонаступника ТОВ ФК «Єврокредит», у зв'язку з вибуттям попереднього кредитора у зобов'язанні за договорами про відступлення права відповідно до статей 512-517, 526 ЦК України та статей 55, 442 ЦПК України,.
29 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старостін С. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2025 року та постанову Миколаївськогоапеляційного суду від 23 березня 2026 року, повний текст якої складено 30 березня 2026 року.
В касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, у постановах Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 161/12732/14, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.
Крім того, зазначає, що суд розглянув дану заяву за відсутності виконавчого провадження № НОМЕР_2 і не досліджував його в якості доказів в судовому засіданні, в тому числі не дослідував завірених копій документів, що підтверджують передачу боргу. Судом першої інстанції під час розгляду заяви ТОВ «ФК Єврокредит» не досліджено питання щодо порушення порядку проведення відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом
№ GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» (Новий кредитор) за договором
№ GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Не досліджено питання і щодо дотримання процедури проведення електронних торгів між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія Єврокредит» на підставі, яких був укладений 27 грудня 2024 року договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. При цьому, апеляційний суд обмежив право боржника на надання доказів та здійснив розгляд справи за її відсутності.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову
у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2021 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь АТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором
№ 84-006-850-2-17-Г від 18 вересня 2017 року у розмірі 168 197 грн 73 коп.
На підставі рішення суду було видано виконавчий лист № 490/9738/19
від 23 грудня 2021 року.
20 січня 2022 року приватним виконавцем Булахевічем С. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. Інформація про виконавче провадження отримана з Єдиного державного реєстру виконавчих провадження та приєднана до матеріалів справи апеляційним судом.
Під час виконання зазначеного рішення суду, 03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом
№ GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у тому числі і до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 84-006-850-2-17-Г від 18 вересня 2017 року.
Пунктом 2 договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Тому особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Крім того, у вказаній постанові зазначено, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установлено, що АТ «Мегабанк» відступило право вимоги на користь ТОВ «ФК «Мустанг фінанс», яке в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ «ФК Єврокредит», а тому останнє набуло всіх прав кредитора за зобов'язаннями боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 84-006-850-2-17-Г від 18 вересня 2017 року.
Установивши, що виконавчий лист перебував і перебуває на виконанні у приватного виконавця, а ТОВ «ФК Єврокредит» під час виконавчого провадження набуло всіх прав кредитора за зобов'язаннями ОСОБА_1 , які виникли за кредитним договором, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою та на правильність висновків апеляційного суду не впливають.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладених у постановах на які посилається представник заявника у касаційній скарзі.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від
19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала апеляційної інстанцій є законною, постановленою з додержанням норм права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Старостіним Сергієм Олексійовичем, на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва
від 18 вересня 2025 року та постанову Миколаївськогоапеляційного суду
від 23 березня 2026 року у провадженні за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» про заміну стягувача у виконавчому документі у справі за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко В. М. Коротун