07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 363/1696/13-ц
провадження № 61-5512ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Колодієм Олександром Миколайовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки,
У травні 2013 року міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
визнати незаконним та скасувати пункт 97 рішення Вишгородської міської ради № 31/16 від 29 грудня 2009 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,12 га у приватну власність ОСОБА_2 для ведення садівництва у садовому товаристві «Дніпро-8» (далі - СТ «Дніпро-8»);
визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1041 га для ведення садівництва, серії ЯЛ № 329870, кадастровий номер 3221810100:38:095:0173, виданий на ім'я ОСОБА_2
повернути у власність держави та у користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1041 га, кадастровим номером 3221810100:38:095:0173, ринковою вартість 371 221 грн.
повернути державі в особі Вишгородської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1041 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0173, ринковою вартістю 371 221 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення Вишгородської міської ради Київської області від 29 грудня 2009 року № 31/16 в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована у СТ «Дніпро-8». Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1041 га для ведення садівництва, кадастровий номер 3221810100:38:095:0173, виданий на ім'я ОСОБА_2 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2014 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київській області задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року в частині відмови у задоволенні позову скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею
0,1041 га, укладений 26 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 3938. Повернуто у власність держави земельну ділянку площею 0,1041 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 3221810100:38:095:0173, розташованої на території Вишгородської міської ради Київської області, яка перебуває у володінні ОСОБА_3 . В іншій частині рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року залишено без змін.
У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області
від 20 липня 2017 року, у задоволенні поданої заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 липня 2017 року залишено без змін.
06 червня 2025 року особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2013 року.
23 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник
ОСОБА_1 - адвокат Колодій О. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року, повний текст якої складено 25 березня 2026 року, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не додано до касаційної скарги документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подачу фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3 328,00 грн.
Таким чином, заявнику необхідно сплатити за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 665,60 грн (3 328,00 грн х 0,2).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 26 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк - десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська