06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 757/19524/24
провадження № 61-11145св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Громадська організація «Товариство «Восток»,
відповідач - держава Україна в особі Національного агентства з питань запобігання корупції, Южненської міської ради Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Громадської організації «Товариство «Восток» до держави Україна в особі Національного агентства з питань запобігання корупції, Южненської міської ради Одеської області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,
за касаційною скаргою Громадської організації «Товариство «Восток» на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Громадської організації «Товариство «Восток» до держави Україна в особі Національного агентства з питань запобігання корупції, Южненської міської ради Одеської області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Печерський районний суд м. Києва протокольною ухвалою від 24 червня 2025 року відмовив ГО «Товариство «Восток» у прийнятті заяви про остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників.
Короткий зміст ухвали суду апеляційного суду
Київський апеляційний суд ухвалою від 27 серпня 2025 року апеляційну скаргу представника ГО «Товариство «Восток» - Абрамовича О. В. на протокольну ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року про відмову у прийнятті заяви про остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників повернув заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до статті 353 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ГО «Товариство «Восток» просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року, справу направити для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження вказує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені ухвали про повернення заяви позивачеві (пункт 6 частина перша статті 353 ЦПК України). Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року залучено співвідповідача Южненську міську раду, однак протокольною ухвалою від 24 червня 2025 року відмовлено у розгляді позовних вимог до неї.
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив Національного агентства з питань запобігання корупції,мотивований безпідставністю касаційної скарги позивача.
Заява про остаточне визначення предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог містить одночасну зміну предмета і підстав позову. Позивач фактично подає новий позов з іншим складом учасників.
Ухвали суду про прийняття або відмову у прийнятті заяви про зміну предмета або підстав позову не входять до переліку ухвал, передбачених частиною першою статті 353 ЦПК України, і, відповідно, не підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Суд першої інстанції постановив протокольну ухвалу про відмову у прийнятті заяви позивача, а не про повернення її заявнику. Ухвала про повернення заяви і ухвала про відмову у прийнятті заяви не є тотожними за своєю правовою природою і наслідками.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги на протокольну ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року про відмову у прийнятті заяви про остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників та витребувано матеріали справи.
24 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Статтею 129 Конституції України та частиною третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
У цій справі позивач звернувся із заявою про остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог.
Суд першої інстанції протокольною ухвалою відмовив у прийнятті до розгляду цієї заяви.
Не погодившись із протокольною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, яку апеляційний суд повернув.
Підстави повернення апеляційної скарги визначені частиною п'ятою статті 357 ЦПК України.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначений у статті 353 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог чи про зміну підстав або предмету позову не належить до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду в порядку статті 353 ЦПК України
Водночас у пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до частини другої, третьої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а також має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Вимоги до форми і змісту письмової заяви та повноваження суду визначені у статті 185 ЦПК України, відповідно до якої суд повертає заяву.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21) дійшов висновку, що, зважаючи на те що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка у свою чергу може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України, на ухвалу суду про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.
У справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.
Апеляційний суд не врахував висновків, що сформульовані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 та помилково повернув апеляційну скаргу в цій частині.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду в частині повернення апеляційної скарги на протокольну ухвалу суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви про остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог не може вважатися законною й обґрунтованою, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду в указаній частині - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Громадської організації «Товариство «Восток» задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року в частині повернення апеляційної скарги на протокольну ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2025 року про відмову у прийняттізаяви про остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог скасувати, справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов