07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 545/1116/20
провадження № 61-16542св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави,
відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Ковалівська сільська рада Полтавського району Полтавської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Одринська Т. В., Триголова В. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року перший заступник прокурора Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Ковалівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, в якому просив:
визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Полтавській області від 30 травня 2017 року № 5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва»; припинити право приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 02 червня 2017 року за № 2 0807428) за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, зобов'язання ОСОБА_1 ; повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.
Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що за результатами проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42017171010000088, внесеного 18 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого часиною першою статті 364 КК України, встановлено, що на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність передані земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва.
Проте ці земельні ділянки розташовані в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому не можуть передаватися до приватної власності, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва.
30 травня 2017 року Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області прийняло наказ № 5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва». За змістом інформаційної довідки від 11 березня 2020 року № 203732989 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 червня 2017 року внесено запис № 20807428 про реєстрацію об'єкта нерухомого майна № 1269284853101, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, площею 0,10 га, для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, за ОСОБА_1
14 грудня 2018 року в межах кримінального провадження призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, за результатами проведення яких 04 вересня 2019 року виготовлено висновок 29639/18-41/241038-24272/19-41, що підтверджує розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 в заплаві річки Коломак. Також експертизами встановлено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинним на дату державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області (далі - РОВР) «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 знаходиться між розрахунковими створами № № 7 і 8 у правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. За результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50 % забезпеченості (аркуш 01037488-219-158 ТГ1 документації). Рівні води певної забезпеченості визначені РОВР у відповідності до п.4.27 «СНиП 2.01.14-83» від 01 липня 1984 року в залежності від гідравлічних та морфологічних властивостей русла річки. Наведені факти свідчать, що вказана земельна ділянка топиться в середньому раз в 2-4 роки (50 % та 25 % забезпеченості відповідно).
Прокурор зазначав, що за змістом норм матеріального права у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватися у власність громадянам, оскільки є землями водного фонду України. Надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка знаходиться у заплаві річки Коломак, суперечить нормам статті 80 ВК України.
Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави та обґрунтовував звернення тим, що повноваження захищати права держави у відповідних правовідносинах віднесені до компетенції органів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке є відповідачем у справі. Вказані обставини, на думку прокурора, є підставою для представництва ним інтересів держави як самостійним позивачем.
Посилаючись на наведене, прокурор просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30 травня 2017 року № 5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва».
Скасовано запис від 02 червня 2017 року № 20807428 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, площею 0,10 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, та припинено право приватної власності на неї.
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, площею 0,10 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, відноситься до земель водного фонду України, передача якої у приватну власність суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України. Суд дійшов висновку, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання вказаної земельної ділянки для ведення садівництва від 30 травня 2017 року № 5126-СГ суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави. Суд зазначив, що ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мав би знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду, а зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність держави не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод..
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 грудня 2021 року в частині: визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30 травня 2017 року № 5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва», скасування запису від 02 червня 2017 року № 20807428 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, площею 0,10 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, та припинення права приватної власності на неї; стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Прокуратури Полтавської області сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 6 306,00 грн скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Ковалівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, площею 0,10 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, апеляційний суд виходив із того, що у цих правовідносинах належним способом захисту прав є вимога про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку у власність територіальної громади.
У решті апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вимог щодо повернення земельної ділянки, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що він був мобілізований і перебував у лавах ЗСУ до 07 листопада 2025 року, проте апеляційний суд безпідставно не зупинив провадження у справі. Крім того, суд не врахував, що спірна земельна ділянка надана йому як учаснику бойових дій.
Доводи інших учасників справи
Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував про безпідставність її доводів та правильність висновків апеляційного суду. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заперечення на відзив, у яких просив відзив на касаційну скаргу залишити без задоволення, а саму касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Полтавського районного суду Полтавської області цивільну справу № 545/1116/20 за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Ковалівська сільська рада Полтавського району Полтавської області, про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки.
Матеріали справи № 545/1116/20 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 30 травня 2017 року Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області прийняло наказ № 5126-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального садівництва».
За змістом інформаційної довідки від 11 березня 2020 року № 203732989 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 червня 2017 року внесено запис № 20807428 про реєстрацію за ОСОБА_1 об'єкта нерухомого майна № 1269284853101, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, площею 0,10 га, для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту.
14 грудня 2018 року в межах кримінального провадження призначено судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, за результатами проведення яких 04 вересня 2019 року виготовлено висновок № 29639/18-41/241038-24272/19-41, що підтверджує розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 в заплаві річки Коломак. Також експертизами встановлено, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинним на дату державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області (далі - РОВР) «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 знаходиться між розрахунковими створами № № 7 та 8 у правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. За результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50 % забезпеченості (аркуш 01037488-219-158 ТГ1 документації). Рівні води певної забезпеченості визначені РОВР у відповідності до п.4.27 «СНиП 2.01.14-83» від 01 липня 1984 року в залежності від гідравлічних та морфологічних властивостей русла річки. Наведені факти свідчать, що вказана земельна ділянка топиться в середньому раз в 2-4 роки (50 % та 25 % забезпеченості відповідно).
У листі Ковалівської сільської ради від 21 вересня 2017 року № 868 зазначено, що згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)» від 1992 року (картографічних матеріалів) зазначені земельні ділянки відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду).
Згідно з даними копій «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области», що затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів від 31 липня 1981 року № 338 «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064 знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак.
Відповідно до листа Полтавського обласного управління водних ресурсів від 29 вересня 2017 року № 01-2/1084 проєкти землеустрою щодо відведення чи надання у користування юридичним чи фізичним особам земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, на розгляд та погодження, як це передбачено розділом 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, до Полтавського облводресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися. Усі 26 земельних ділянки, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0064, розміщені в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваного судового рішення заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п'ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.
У постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року в справі № 707/2357/17 (провадження № 61-5391св21) з посиланням на пункти 51, 52, 109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зазначено, що: «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).
Такі висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, виходячи з того, що в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).
У постанові Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 545/1431/20 (провадження № 61-15584св21) зазначено, що «скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов'язанням повернути земельну ділянку. […] встановивши, що земельна ділянка, передана у власність відповідача, розташована в межах заплави та у водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки».
Згідно з частинами першою та третьою статті 84 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів) (частина перша статті 59 ЗК України).
Можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для будівництва та обслуговування житлового будинку законом не передбачена.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , розташована у межах заплави та у водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України і відповідно до статті 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність. Факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду України підтверджується висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 вересня 2019 року № 29639/18-41/24238-24272/19-41 та листом Полтавського обласного управління водних ресурсів від 29 вересня 2017 року № 01-2/1084.
Установивши, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , розташована в межах заплави та у водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що передача цієї земельної ділянки в приватну власність здійснена з порушенням вимог закону, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про її повернення у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.
Верховний Суд погоджується, що повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, у свою чергу, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.
При цьому, як апеляційний суд правильно вказав, ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства та в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у в межах заплави та у водоохоронній зоні річки Коломак, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.
Висновок апеляційного суду також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 жовтня 2024 року у справі № 545/1096/20, від 11 квітня 2024 року у справі № 545/1103/20.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд безпідставно не зупинив провадження у справі через його перебування у зоні бойових дій.
Так, апеляційний суд установив, що 02 вересня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його перебуванням у зоні бойових дій та неможливістю бути присутнім у судовому засіданні. Суд дійшов висновку про відсутність поважних підстав для відкладення справи розглядом, оскільки зазначена справа перебувала у провадженні апеляційного суду з лютого 2022 року, 5 разів призначалася до розгляду, 28 березня 2022 року ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні, а судові засідання, призначені 25 липня 2022 року та 17 серпня 2022 року, були відкладені за його заявами, у яких він посилався на перебування за межами Полтавської області (зона проведення бойових дій) та не може бути присутнім у судових засіданнях. Водночас відповідач не надав відповідні доказі, що підтверджують наявність передбачених у пункті 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі.
Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про відсутність у прокурора повноважень звертатись із цим позовом.
У справі, яка переглядається, прокурор у позовній заяві навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, указавши на те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке є учасником спірних правовідносин, видавши оспорюваний наказ, допустило порушення інтересів держави, тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що прокурор у цій справі правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач, маючи на це відповідні повноваження.
Вказаний висновок не суперечить висновкам щодо повноважень прокурора пред'являти позови в інтересах держави, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), та у постановах Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 914/468/19, від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 6 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 серпня 2021 року у справі № 910/21377/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 545/1096/20.
Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлених обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року в частині позовних вимог першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун