06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 334/6412/23
провадження № 61-8418св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Континент»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богач Алла Олександрівна, на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Філіпова І. М., від 19 лютого 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Кочеткової І. В., Подліянової Г. С., від 06 травня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому, остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила суд:
- стягнути із ОСОБА_2 1 684 000 грн грошової компенсації 1/2 частини вартості готельних номерів № 30-07 (кадастровий код землі (нерухомого майна) 05.24.05.222.01.01.3007), загальною площею 30 кв. м, та № 30-09 (кадастровий код землі (нерухомого майна) 05.24.05.222.01.01.3009), загальною площею 30 кв. м, розташованих в
АДРЕСА_1 ;
- стягнути із ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини коштів, внесених до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Континент» (далі - ТОВ «ТБ «Континент») у розмірі 2 050 000 грн.
2. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня
2023 року провадження у справі відкрито.
3. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ТОВ «ТБ «Континент».
Короткий зміст судових рішень
4. Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого
2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду
від 06 травня 2025 року, провадження у справі в частині позовних вимог за ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 1 684 000 грн грошової компенсації вартості готельних номерів № 30-07 (кадастровий код землі (нерухомого майна) 05.24.05.222.01.01.3007), загальною площею 30 кв. м., та № 30-09 (кадастровий код землі (нерухомого майна) 05.24.05.222.01.03.3009), загальною площею 30 кв. м., які знаходяться в Грузії у
АДРЕСА_1 , - закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз'яснено позивачці право на звернення з цим позовом за місцем знаходження нерухомого майна.
5. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір виник між громадянами України щодо поділу майна, яке набуте у період зареєстрованого шлюбу та знаходиться на території Республіки Грузія. Суди вважали, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства національними судами України, оскільки у справі наявний іноземний елемент, а компетентним судом для вирішення заявленого спору є суд держави, на території якої знаходиться нерухоме майно, тобто суд Республіки Грузія.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богач А. О., просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя
від 19 лютого 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 06 травня 2025 року, направивши справу в частині позовних вимог, за якими закрито провадження, для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
7. 05 червня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богач А. О., подала касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду
від 06 травня 2025 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 334/6412/23, які у вересні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішення питання про закриття провадження у справі.
11. Вказує, що сторони не заперечували факт набуття у період шлюбу готельних номерів в Грузії, а у разі необхідності отримання доказів з території цієї держави щодо підтвердження правового режиму набуття майна у власність сторін, суди України мали можливість звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
12. Зауважує, що вона просить стягнути грошову компенсації 1/2 частки вартості спірних готельних номерів, а не поділити нерухоме майно в натурі шляхом визнання за нею права власності на нього. Такий спір фактично стосується не поділу нерухомого майна, а сплати компенсації.
13. Крім того, спірні готельні номери у 2023 році були продані відповідачем його батьку, якого також звуть ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 06 вересня 2023 року.
14. Звертає увагу, що відповідно до статті 26 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах особисті та майнові правовідносини подружжя визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а інший - на території іншої Договірної Сторони, і обидва мають одне й те ж громадянство, тоді їх особисті та майнові правовідносини визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої вони є.
15. При цьому як позивачка, так і відповідач не мали місця проживання на території Грузії, обидва є громадянами України, їх шлюб реєструвався та розривався на території України, а майно набувалось за спільні кошти, отримані на території України. Місце проживання сторін зареєстроване у м. Запоріжжя.
16. Крім того, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя
від 22 листопада 2023 року у цій справі вже було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17. У серпні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Мідяний Є. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
18. Вказує, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної власності на майно є одним із способів поділу такого майна, а отже позивачкою фактично заявлені вимоги про поділ нерухомого майна, яке знаходиться в Грузії.
19. Зауважує, що твердження позивачки про продаж спірних готельних номерів не відповідає дійсності, оскільки попередні угоди відповідача з батьком розірвані, а готельні номери повернуті відповідачу ОСОБА_2 .
20. Готельні номери перебувають в іпотеці грузинського банку, а зобов'язання щодо іпотеки мають враховуватись при поділі спільного майна, як і заборгованість у розмірі 8 040 доларів США, що утворилась за договором обслуговування готельних номерів.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
21. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
22. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
23. Відповідно частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
24. За змістом частини першої статті 18 Цивільного процесуального кодексу Грузії позов про право власності, правове обтяження майна або звільнення від такого обтяження, а також позов, пов'язаний із поділом, розподілом і володінням майном, якщо спір стосується права на нерухомі речі, у тому числі, на земельну ділянку, може бути поданий до судуза місцезнаходженням речей.
25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
26. Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
27. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України (частина друга статті 3 ЦПК України)
28. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
29. Згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
30. Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано (частина перша статті 40 наведеного Закону).
31. Частиною другою статті 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
32. Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (стаття 4 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
33. Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
34. Відповідно до частини першої, третьої статті 31 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого 22 листопада 1995 року Верховною Радою України, право власності на нерухоме майно визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно. Виникнення та припинення права власності або іншого речового права на майно визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої майно знаходилось в момент, коли мали місце дія або інша обставина, що стали підставою виникнення або припинення такого права. Виникнення та припинення права власності або іншого речового права на майно, яке є предметом угоди, визначається законодавством місця здійснення угоди, якщо інше не передбачено угодою сторін.
35. Закон України «Про міжнародне приватне право» містить Розділ ІХ «Колізійні норми сімейного права» (статті 55-69).
36. Відповідно до статті 61 Закону України «Про міжнародне приватне право», подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє застосовуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
37. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що шлюб між сторонами було зареєстровано за законами України та розірвано в Україні рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 грудня 2023 року у справі № 334/6287/23.
38. Сторони є громадянами України.
39. Частиною першої статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
40. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
41. Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
42. У розглядуваній справі заявлено вимоги про стягнення із ОСОБА_2 на користь позивачки грошової компенсації 1/2 частини вартості готельних номерів № 30-07 (кадастровий код землі (нерухомого майна) 05.24.05.222.01.01.3007), загальною площею 30 кв. м, та № 30-09 (кадастровий код землі (нерухомого майна) 05.24.05.222.01.01.3009), загальною площею
30 кв. м, які знаходяться в Грузії у АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .
43. Тобто, предметом судового розгляду в цій частині є не фактичний поділ нерухомого майна, яке розташоване на території Республіки Грузія і право власності на яке зареєстровано за відповідачем, а стягнення грошової компенсації вартості частки цього майна.
44. При цьому присудження одному з подружжя грошової компенсації вартості його частки у спільному майні, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, не потребує державної реєстрації змін щодо об'єкта та не впливає на титул власника за правом держави місцезнаходження майна.
45. Фактично майно, як перебувало у володінні одного з подружжя за яким було зареєстроване право власності, продовжує перебувати в тому ж правовому статусі. Змінюється лише характер майнових відносин між сторонами, а саме - частка одного з подружжя трансформується у грошовий еквівалент, що підлягає виплаті іншим з подружжя.
46. За таких умов відсутнє втручання у сферу речових прав на нерухомість як об'єкта, розташованого на території іноземної держави. Відповідно, відсутні і ті ризики, для запобігання яким встановлено правило виключної підсудності, зокрема ризик зміни правового режиму майна, необхідність внесення змін до державних реєстрів тощо.
47. Отже, у випадку, коли спір між подружжям фактично зводиться до визначення розміру та стягнення грошової компенсації, а не до вирішення питання про право власності на нерухоме майно та/або інших речових прав щодо такого майна, відсутні об'єктивні підстави для обов'язкового розгляду такого спору судом держави місцезнаходження цього майна.
48. Визначальним в цьому випадку є не формальне існування у спорі об'єкта нерухомого майна, а характер правовідносин, які підлягають судовому розгляду, зміст заявлених позовних вимог, предмет та підстави позову.
49. Наприклад, Верховний Суд погоджувався з висновками судів попередніх інстанцій про закриття, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, провадження у справах № 756/15452/17,№ 428/11139/17,
№ 761/17032/25, в яких були заявлені вимоги про поділ майна шляхом визнання права власності на квартиру в Республіці Болгарія, визнання права власності на частину квартири в Королівстві Іспанія, визнання права власності на частину житлового будинку, земельної ділянки та апартаменти в Королівстві Іспанія.
50. Натомість зміст заявлених ОСОБА_1 у розглядуваній справі позовних вимог про стягнення грошової компенсації є відмінним від вищенаведених випадків.
51. За цих обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації не підлягає розгляду національними судами України.
52. Стосовно посилань відповідача на необхідність при визначенні розміру компенсації, заявленої ОСОБА_1 , враховувати грошові зобов'язання, які пов'язанні з нерухомим майном в Грузії, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 має право доводити наявність таких грошових зобов'язань та їх розмір в межах розглядуваної справи.
53. Верховний Суд неодноразово вказував, що при поділі майна подружжя враховуються не лише активи, а також і борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (див., зокрема постанови Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 360/511/15-ц,
від 24 листопада 2021 року у справі № 675/347/18 та інші).
54. Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
55. Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богач Алла Олександрівна, задовольнити.
2. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого
2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 травня 2025 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович