06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 2-3025/2001
провадження № 61-9244св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу міського суду Кіровського району м. Кіровограда, у складі судді Суровицької Л. В., від 07 серпня 2001 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Дьомич Л. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А., від 09 липня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У 2001 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Також ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача у м. Кіровограді (наразі - м. Кропивницький), а саме квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , та домоволодіння на АДРЕСА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою міського суду Кіровського району м. Кіровограда від 07 серпня
2001 рокув порядку забезпечення позову накладено арешт на об'єкти нерухомого майна у м. Кіровограді, а саме квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , та домоволодіння по АДРЕСА_3 .
3. Рішенням суду Кіровського району м. Кіровограда від 05 листопада
2001 рокупозов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 5 717, 19 грн та судові витрати 61,90 грн, а усього 5 779,09 грн.
4. Ухвалу суду про забезпечення позову, в частині накладення арешту на квартиру
АДРЕСА_1 , у березні 2025 року оскаржив в апеляційному порядку ОСОБА_3 , який не брав участі у справі та посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_5 , до складу спадкового майна після смерті якої увійшла квартира АДРЕСА_1 , що належала їй за договором купівлі-продажу від 29 листопада 1999 року. Він подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але оформити право власності на спадкове майно не зміг, у зв'язку з арештом квартири на підставі ухвали міського суду Кіровського району м. Кіровограда від 07 серпня 2001 року.
5. Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 травня 2025 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження, а постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу міського суду Кіровського району м. Кіровограда
від 07 серпня 2001 року в оскарженій частині залишено без змін.
6. Апеляційний суд вважав, що у справі відсутні документи про власника спірної квартири, а крім того для захисту інтересів володільця майна та реалізації права на спадщину, законом передбачено подання відповідного позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзіОСОБА_3 просить скасувати ухвалу міського суду Кіровського району м. Кіровограда від 07 серпня 2001 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року, ухваливши нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про накладення арешту на спірну квартиру.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
8. У липні 2025 рокуОСОБА_3 подав касаційну скаргу на ухвалу міського суду Кіровського району м. Кіровограда від 07 серпня 2001 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 2-3025/2001, які у вересні 2025 року надійшли до Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права при застосуванні заходів забезпечення позову без врахування відомостей про те, хто був власником спірної квартири на момент постановлення ухвали 07 серпня 2001 року, що фактично призвело до накладення арешту на квартиру, яка станом на
07 серпня 2001 року не належала відповідачу у цій справі - ОСОБА_4 .
12. Вказує, що після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Він подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини за законом, але оформити свої спадкові права не може, оскільки існує ухвала суду від 07 серпня 2001 року про накладення арешту на спадкову квартиру.
13. Звертає увагу, що жодного стосунку до боргів ОСОБА_4 , ні він, ні його матір не мали і не мають.
14. Вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на надані ним документи, які підтверджують право власності ОСОБА_5 на спірну квартиру на момент накладення на неї арешту ухвалою суду від 07 серпня 2001 року.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Обставини справи
15. З матеріалів справи вбачається, що у 2001 році
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу. В забезпечення позову просила накласти арешт на майно відповідача.
16. Ухвалою міського суду Кіровського району м. Кіровограда від 07 серпня
2001 року в порядку забезпечення позову вирішено накласти арешт на майно відповідача ОСОБА_4 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 та домоволодіння по АДРЕСА_3 .
17. Рішенням суду від 05 листопада 2001 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1
5 717,19 грн та судові витрати 61,90 грн.
18. Згідно довідки ОКП «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», адреса м. Кіровоград, АДРЕСА_4 відповідає адресі АДРЕСА_4 .
19. На підставі ухвали міського суду Кіровського району м. Кіровограда
від 07 серпня 2001 року в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про арешт спірної квартири.
20. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кропивницькому.
21. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_5 .
22. 02 грудня 2024 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Корчак Л. В. заведено спадкову справу
№ 31/2024 (73378143) після смерті ОСОБА_5 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
23. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
24. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
25. Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі у справі, вважав, що у справі відсутні документи про власника спірної квартири, а крім того для захисту інтересів володільця майна та реалізації права на спадщину, законом передбачено подання відповідного позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту, під час якого підлягає з'ясуванню належність спірного майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і спадкоємцем якої є заявник.
26. Колегія суддів не може погодитись з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
27. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).
28. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
29. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
30. Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
31. Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося (пункт
3 частини першої статті 362 ЦПК України).
32. У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня
2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
33. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України.
34. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 160/4130/19 (адміністративне провадження № К/9901/36116/19) вказано, що: «судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах».
35. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17 вказано, що: «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».
36. У постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року в справі
№ 209/1817/19-ц зазначено, що «особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов'язки, або породжують для особи правові наслідки. Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».
37. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт
4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
38. У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2024 року в справі № 183/3701/16 (провадження № 61-7950св24)).
39. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
40. Позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб
(пункт 1 частини першої статті 152 ЦПК України 1963 року).
41. Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
42. У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі
№ 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру стосуються прав третьої особи, яка не є відповідачем у справі. При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно. Відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, і суд повинен виходити із наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги. Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норму процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову».
43. У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі
№ 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачу. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі».
44. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від
21 квітня 2021 року у справі № 372/333/20 (провадження № 61-19492св20) та від 21 квітня 2022 року у справі № 755/5300/21 (провадження № 61-18391св21), від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20 (провадження № 61-14783св20), від 25 вересня 2024 року у справі № 756/19178/21 (провадження
№ 61-13112св23).
45. У постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі
№ 752/22157/20 (провадження № 61-4734св25) вказано, що: «до видів забезпечення позову законом віднесено, зокрема, накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України). За змістом наведених норм це стосується майна, що належить відповідачу.
46. Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, та накладаючи
07 серпня 2001 року арешт на квартиру АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ця квартира належить відповідачу - ОСОБА_4 .
47. Водночас, ОСОБА_3 надав апеляційному суду копію договору
купівлі-продажу від 29 листопада 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Прохор Л. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 3528, згідно з яким власником спірної квартири є ОСОБА_5 .
При цьому на вказаному договорі купівлі-продажу наявний реєстраційний штамп Кіровоградського бюро технічної інвентаризації, згідно з яким право власності на спірну квартиру зареєстроване за ОСОБА_5 .
48. Жодних документів, які б спростували дійсність вказаного договору та підтверджували належність спірної квартири станом на 07 серпня 2001 року ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
49. Отже ОСОБА_5 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , не була учасником розглядуваної справи, позовних вимог до неї ОСОБА_1 не заявляла, а тому і підстав для накладення арешту на спірну квартиру 07 серпня 2001 року в порядку забезпечення позову заявленого до ОСОБА_4 суд не мав.
50. ОСОБА_3 не ініціював питання щодо скасування заходів забезпечення позову відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України, а оскаржив в апеляційному порядку, як особа, яка не брала участі у справі, ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову в частині арешту квартирі, що належала його матері, правонаступником якої він є.
51. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті
321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
52. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
53. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
54. Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
55. Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали міського суду Кіровського району м. Кіровограда від 07 серпня 2001 року в частині накладення арешту на квартиру
АДРЕСА_1 (раніше - м. Кіровоград) та постанови Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року і ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
2. Ухвалу міського суду Кіровського району м. Кіровограда від 07 серпня 2001 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (раніше -
м. Кіровоград) та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 липня 2025 року скасувати, постановивши у цій частині нове судове рішення.
3. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (раніше - м. Кіровоград).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович