06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 344/17204/24
провадження № 61-10582св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2025 року в складі колегії суддів: МальцевоїЄ. Є., Баркова В. М., Пнівчук О. В.,
Короткий зміст вимог позовної заяви та заяви про забезпечення позову
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просила визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 26 квітня 2024 року № 504, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2925881426101), а також скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила суд накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077 та заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії щодо вказаної земельної ділянки.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовувала тим, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року в справі № 344/16992/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13 березня 2024 року, визнано недійсними та скасовано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21 липня 2004 року № 300 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 032811 від 16 грудня 2004 року. Ці правовстановлюючі документи належали ОСОБА_2 та стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:03:004:0077.
ОСОБА_1 вказувала на відсутність технічної можливість виконати зазначене судове рішення, оскільки ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_3 саме згідно з оскаржуваним договором дарування. Факт відчуження ОСОБА_2 земельної ділянки після ухвалення Верховним Судом рішення від 13 березня 2024 року свідчить про недобросовісність дій останньої та порушення прав позивача.
Вважала, що подальше відчуження спірної земельної ділянки чи розпорядження нею у будь-який інший спосіб істотно ускладнить та/або унеможливить виконання рішення суду як у цій справі, так і в справі № 344/16992/19.
Короткий зміст судових рішень судівпершої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та відкрито провадження у справі.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просила накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000030040077 та заборонити ОСОБА_3 вчиняти дії відносно цієї земельної ділянки, проте не конкретизувала, які саме дії слід заборонити вчиняти ОСОБА_3 .
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2025 ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:03:004:0077, площею 0, 0271 га, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
У задоволенні заяви в частині заборони відповідачу вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки відмовлено.
Апеляційний суд вважав, що накладення арешту на спірну земельну ділянку буде співмірним, необхідним та достатнім заходом забезпечення позову у спірних правовідносинах.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2025 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасуватипостанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2025 року, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Представник заявника, зокрема, зазначає про розгляд справи судом апеляційної інстанції без належного повідомлення відповідачів та без урахування практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
26 січня 2026 року справа № 344/17204/24 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у встановлений судом строк відзиви на касаційну скаргу не подали.
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині забезпечення позовушляхом накладення арештуна земельну ділянку зкадастровим номером 2610100000:03:004:0077, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.
Частиною першою статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Розглядаючи заявупро забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконаннячи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, заявленим позовним вимогам.
При оцінці зазначеноїспівмірності слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Велика Палата Верховного Судуу своїй постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказала таке: «Співмірність передбачає співвідношення судомнегативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позовуз тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливогорішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу..[...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
У цій справі встановлено, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер 2610100000:03:004:0077) належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .
З огляду на те, що між сторонами справи виник спір щодо правомірностіпереходу до ОСОБА_3 права власності на земельну ділянкуз кадастровим номером 2610100000:03:004:0077 на підставі оспорюваного позивачем договору дарування, а також те, що ОСОБА_3 може відчужити спірне нерухоме майно третім особам до вирішення справи по суті, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
При цьому апеляційний суд обґрунтовано вказав, що заходи забезпечення позовумають тимчасовий характер, їхвжиття щодо майна не вимагає обмеження у користуванні ним.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для вжиття додаткових заходів забезпечення, спрямованих на обмеження розпорядження майном, оскільки арешт сам по собі передбачає таке обмеження.
Доводи касаційної скарги стосовно того, що відповідач ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки ОСОБА_3 з касаційною скаргою до суду не звертався та не уповноважував інших осіб на захист його прав у межах цього касаційного провадження.
Також безпідставним є посилання ОСОБА_2 стосовно неналежного повідомлення її апеляційним судом про розгляд справи, оскільки наведене спростовується матеріалами справи.
Зокрема, повістку про виклик в судове засідання, призначене на 19 червня 2025 року, ОСОБА_2 отримала, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а повістки на 03 липня та 15 липня 2025 року були повернуті до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається врученням таких повісток.
Інші наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону та підстав для його скасування немає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2025 рокув оскаржуваній частині залишити без змін.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко