06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 161/22228/24
провадження № 61-16491св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троц Юлія Борисівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дяківим Володимиром Богдановичем, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троц Ю. Б., про визнання недійсними договорів дарування.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 07 березня 2023 року уклав із ОСОБА_2 договір позики, за умовами якого останній отримав позику у розмірі 227 000,00 доларів США тазобов?язався повернути зазначені грошові кошти до 06 березня 2024 року.
Оскільки у визначений у договорі термін ОСОБА_2 свої зобов?язання не виконав, кошти не повернув, тому увересні 2024 року вінзвернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики, а також подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено і накладено арешт на нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 .
Проте 30 жовтня 2024 року, тобто за день до розгляду Вінницьким апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, ОСОБА_2 на підставі договорів дарування відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно на користь ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що укладені договори дарування вчинені з метою унеможливлення задоволення позовних вимог кредитора, просив суд визнати недійсним:
договір дарування земельної ділянки площею 0,1417 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Липини;
договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; договір дарування земельної ділянки площею 0,0537 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, село Липини, які були укладені 30 жовтня 2024 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування задоволено.
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1417 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Липини; договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; договір дарування земельної ділянки площею 0,0537 га, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, село Липини, які були укладені 30 жовтня 2024 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач відчужив належні йому на праві власності земельні ділянки та житловий будинок за безоплатними договорами (нотаріально посвідченими договорами дарування), будучи, при цьому, обізнаним про наявність позову про стягнення з нього боргу за договором позики. Окрім того, спірні договори дарування були укладені напередодні розгляду апеляційним судом заяви про забезпечення позову.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2025 року у цій справі стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1937,92 грн, по 968,96 грн з кожного, та понесені витрати на правову допомогу у розмір 25 000,00 грн, по 12 500,00 грн з кожного.
Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, ОСОБА_2 оскаржив їх в апеляційному порядку.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Матвіїв В. М. подав до апеляційного суду письмове клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року клопотання ОСОБА_2 , подане представником Матвіївим В. М. , про зупинення провадження у справі задоволено.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 134/1573/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, яка розглядається у Крижопільському районному суді Вінницької області.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість ухвалити рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна до ухвалення рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, оскільки між справами, що розглядаються існує тісний матеріально-правовий зв?язок, який виражається у тому, що факти, встановлені у справі за позовом про стягнення боргу за договором позики, будуть мати преюдиційне значення для справи за позовом про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дяків В. Б. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження її розгляду..
Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду заявник зазначає порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та безпідставно зупинив провадження у справі.
Заявник зазначає, що предметами позовів у справі, яка переглядається, та у справі №134/1573/24 є різні правочини, а, відтак, і обставини, які входять до предмета доказування по кожній із справ, є різними. Суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що рішення у справі вже ухвалено, а відповідно до статті 367 ЦПК України обов'язком суду апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості прийнятого місцевим судом рішення у справі.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Волинського апеляційного суду цивільну справу № 161/22228/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троц Юлія Борисівна, про визнання недійсними договорів дарування.
Матеріали справи № 161/22228/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 року справу № 161/22228/24 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Апеляційний суд установив, що у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Крижопільського районного у Вінницької області із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики і просив суд стягнути з відповідачів у його користь у солідарному порядку борг за договором позики у розмірі 236 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 9 750 292,86 грн.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у цій справі та ухвалою цього ж суду від 24 вересня 2025 року призначено у справі комплексну судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу для з'ясування належності підпису у договорі позики.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кусий А. В. подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 , а саме: на дві земельні ділянки і житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, які знаходяться в селі Липини Луцького району Волинської області.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кусого А. В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено і накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 - земельні ділянки площею 0,537 га та площею 0,1417 га, розташовані у с. Липини Луцького району Волинської області, та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 168,8 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 .
Крім того встановлено, що 30 жовтня 2024 року ОСОБА_2 (дарувальник) уклав із ОСОБА_7 (обдарована) договори дарування земельної ділянки площею 0,0537 га для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, земельної ділянки площею 0,1417 га для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташовані у селі Липини Луцького району Волинської області, та житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .
02 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсними укладених договорів дарування нерухомого майна, посилаючись на те, що укладені договори дарування нерухомого майна порушують його майнові інтереси як кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів дарування задоволено.
Переглядаючи вказане рішення в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку про неможливість ухвалити рішення у цій справі до ухвалення рішення у справі про стягнення боргу за договором позики, внаслідок чого зупинив провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження ухвали апеляційного суду заявник зазначає порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи.
За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду (постанова Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16).
Згідно з частинами першою - третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, при вирішенні клопотання щодо зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд має враховувати приписи статті 367 ЦПК України, якою регламентується межі розгляду справи судом апеляційної інстанції й не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року при розгляді справи № 357/10397/19.
Крім того, необхідно враховувати, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
У справі, яка переглядається, предметом спору є вимоги про визнання недійсними договорів дарування.
Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи № 134/1573/24 про стягнення боргу за договором позики.
Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд апеляційної інстанції не врахував, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Пославшись лише на те, що між вказаними справами існує тісний матеріально-правовий зв?язок, який виражається у тому, що факти, встановлені у справі за позовом про стягнення боргу за договором позики, будуть мати преюдиційне значення для справи за позовом про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, апеляційний суд не зазначив, у чому саме полягає неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 134/1573/24, чи є ці справи пов'язані спільним предметом чи підставою, та яким чином рішення в справі № 134/1573/24 може вплинути на вирішення справи, що переглядається.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність спору про визнання недійсними договорів дарування виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити під час розгляду цієї справи наявність обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги.
Матеріали справи № 161/22228/24 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування дозволяють в достатній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що зміст як договірного, так і недоговірного зобов'язання складають права та обов'язки його суб'єктів. Суб'єктивне право, що належить управненій стороні у зобов'язанні, йменується правом вимоги, а суб'єктивний обов'язок зобов'язаної сторони називається боргом.
Для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо щоб кредитору належало суб'єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги). Цей суд неодноразово аналізував конструкцію фраудаторного правочину, тобто правочину, який вчиняється на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису. Тому необов'язково для застосування вказаної конструкції, щоб існувало судове рішення про стягнення зокрема, боргу чи був розпочатий судовий процес про стягнення боргу. Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника (див. постанови Верховного Суду від 13 березня 2025 року в справі № 159/5846/23 (провадження № 61-13665св24), від 05 серпня 2025 року у справі № 756/19178/21 (провадження № 61-7109св25)).
Отже, оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки не містить аргументованих та переконливих мотивів необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 134/1573/24, так і щодо того, що зібрані у цій справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, зупинивши провадження у справі, суд апеляційної інстанції також порушив право позивача на розумні строки розгляду справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Згідно з частинами першою, другою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 2000 року у справі «Фрідлендер проти Франції» («Frydlender v. France»), заява № 30979/96).
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 134/1573/24, тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З огляду на наведене колегія суддів вважає аргументи касаційної скарги обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції..
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дяківим Володимиром Богдановичем, задовольнити.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.?
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов