06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 465/1456/22
провадження № 61-6837св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: державний реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Наталія Євгенівна, державний нотаріус П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілова Тетяна Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Басистий Владислав Олексійович, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року у складі судді Мартинишин М.О. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: державний реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є., державний нотаріус П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кірілова Т. М., у якому, з урахуванням заяви від 27 березня 2024 року про уточнення позовних вимог, просила:
1) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 509909963 від 05 лютого 2020 року, на житловий будинок, позначений на плані під літерою «Б-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 ), за ОСОБА_5 , прийняте державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є.;
2) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 03 лютого 2020 року за ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 35352173, проведену державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є.;
3) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1111, видане 24 липня 2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_3 на житловий будинок, позначений на плані під літерою «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 (з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 );
4) скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53280626 від 24 липня 2020 року, прийняте державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., за ОСОБА_3 на житловий будинок, позначений на плані під літерою «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 (з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 );
5) скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 24 липня 2020 року, проведену державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна житловий будинок, позначений на плані літерою «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 (з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 37459369;
6) визнати за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 39,9 кв.м, що позначений на плані під літерою «Б-1» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовувала тим, що позивачка та відповідачка є рідними сестрами.
У 1958 році їх батьки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 отримали квартиру АДРЕСА_2 .
За результатами розгляду заяви ОСОБА_5 щодо поліпшення його житлових умов рішенням виконкому виконавчого депутатів трудящих № 523 від 13 червня 1972 року останньому дозволено переобладнати дерев'яний сарай на цегляний, в приміщенні якого обладнати кухню, туалет з ванною.
05 вересня 1973 року ОСОБА_5 звернувся до Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації з заявою про виготовлення технічної документації, на підставі чого проведено обстеження будинковолодіння та виявлено переобладнання сараю під коридор площею 2,9 кв.м, ванну кімнату площею 3,3 кв.м та житлову кімнату площею 14,5 кв.м.
За результатами зазначеного обстеження Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації складено Поверховий план на споруду під літ. «А-1» по АДРЕСА_1 , розмірами 7,9 м х 3,6 м, з відміткою, що приміщення площею 14,5 кв.м переобладнано під житлову кімнату без відповідного дозволу.
Таким чином, переобладнання дерев'яного сараю на цегляний по АДРЕСА_1 здійснено всупереч рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13 червня 1972 року № 523, а саме не в існуючих межах, та самочинно добудовано житлову кімнату площею 14,5 кв.м.
Разом з тим вказувала, що нею були проведені ремонтно-будівельні роботи у будинку АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 грудня 2010 року № 1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 » ОСОБА_4 погоджено прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Департаменту містобудування Львівської міської ради про погодження прийняття об'єкта будівництва до експлуатації від 31 грудня 2010 року № 257 ОСОБА_4 є забудовником житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 . Зазначено, що рішенням від 29 грудня 2010 року № 1828 виконавчий комітет Львівської міської ради погодив прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 . Довідка видана для інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області для видачі сертифіката відповідності.
Однак, 05 лютого 2020 року державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є. проведено незаконну реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок за ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Ленінської міської ради депутатів трудящих від 13 червня 1972 року № 523, яке жодним чином не підтверджує набуття права власності ОСОБА_5 на житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 .
Водночас на час проведення зазначеної реєстрації ОСОБА_5 вже помер ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідно, на час відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_5 не належало право власності на житловий будинок літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 .
Однак, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1111, виданого 24 липня 2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 незаконно успадкувала житловий будинок, позначений на плані під літерою «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 (з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 ).
Таким чином, відповідачка незаконно набула право власності на спірний житловий будинок, забудовником якого є вона - ОСОБА_4 .
Посилаючись на викладене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50990963 від 05 лютого 2020 року 18:09:26 на житловий будинок, позначений на плані під літ. «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 , причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду, країна громадянства: Україна; додаткові відомості: особа померла, прийняте державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є. на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 523, виданого 13 червня 1972 року виконкомом Ленінської районної Ради депутатів трудящих.
Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 03 лютого 2020 року за ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 35352173, проведену державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1111, видане 24 липня 2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім'я ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на житловий будинок позначений на плані під літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53280626 від 24 липня 2020 року 10:01:01, прийняте державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М., за ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на житловий будинок позначений на плані під літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно від 24 липня 2020 року 09:56:41, проведену державним реєстратором П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. за ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на об'єкт нерухомого майна житловий будинок позначений на плані літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2023959446101, номер запису про право власності: 37459369 .
Визнано за ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м, житловою площею 39,9 кв.м, що позначений на плані під літ. «Б-1» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що житловий будинок літ. «Б-1» площею 58,4 кв.м по АДРЕСА_1 є самочинно збудований, земельна ділянка, на якій він розташований, виділена ОСОБА_5 не була, а отже останній не набув права власності на вказаний об'єкт нерухомості, що виключає можливість спадкування цього майна.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
28 травня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Басистий В. О., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року. Просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У поданому 16 липня 2025 року відзиві на касаційну скаргу державний реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є. просить суд касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок позначений на плані під літ. «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 січня 2022 року адреса змінилась на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 та в частині скасування державної реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно від 03 лютого 2020 року за ОСОБА_5 з ухваленням в цих частинах нового судового рішення про відмову у позові. Щодо скасування оскаржуваних судових рішень в іншій частині державний реєстратор Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є. покладається на розсуд суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025рокувідкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
10 листопада 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав Львівському меблевому комбінату та був введений в експлуатацію у 1958 році. Будинок двоповерховий та складався з трьох квартир житловою площею 74 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Червоноармійської райради депутатів трудящих, на основі об'єднаної постанови виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих і бюро Міськкому КП України від 28 грудня 1956 року «Про заходи забезпечення будівництва одноповерхових, 2-3-х кімнатних двоквартирних житлових будинків у 1957 році в м. Львові» за Львівським меблевим комбінатом закріплено земельні ділянки під забудову 14 житлових будинків по АДРЕСА_1 , що підтверджується архівним витягом від 27 листопада 2018 року № Ц-2351.
Згідно з технічним паспортом присадибної ділянки по АДРЕСА_1 від 26 березня 1971 року, який міститься в Інвентаризаційній справі на буд. АДРЕСА_1 (квартал 617), на земельній ділянці розташовано: А. Основні будівлі - двоповерховий цегляний житловий будинок корисною площею 109 кв.м; Б. Допоміжні споруди: цегляний сарай літ. «Б» площею 12,9 кв.м (3,85 х 3,36), дерев'яний сарай літ. «Б-1» площею 9,0 кв.м (2,6 х 3,45); цегляний сарай літ. «Б-2» площею 24,2 кв.м (6,55 х 3,7); дерев'яний сарай літ. «Б-2» площею 5,5 кв.м (2,4 х 2,3); В. Споруди: паркан 28,7 пог.м, мощення асфальтове 70,6 кв.м.
У квартирі АДРЕСА_2 були прописані ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 та доньками ОСОБА_7 (відповідачка) і ОСОБА_8 (позивачка), що підтверджується довідкою ЖЕК № 20, виданою у червні 1972 року.
19 квітня 1972 року ОСОБА_5 звернувся до Ленінської райради м. Львова із заявою про поліпшення житлових умов за адресою місця свого проживання, в якій просив надати дозвіл на влаштування ванної з туалетом шляхом переобладнання балкону або сараю.
13 червня 1972 року виконком Ленінської районної Ради депутатів трудящих розглянув заяву ОСОБА_5 та прийняв рішення № 523, яким дозволив ОСОБА_5 , мешканцю квартири АДРЕСА_2 , переобладнати дерев'яний сарай на цегляний в існуючих межах, в частині якого обладнати кухню та туалет з ванною. Після закінчення робіт зобов'язано ОСОБА_5 подати заяву в бюро технічної інвентаризації про внесення змін в поверховий план.
05 вересня 1973 року ОСОБА_5 звернувся до Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації з заявою про виготовлення технічної документації, на підставі чого було проведено обстеження будинковолодіння та виявлено переобладнання сараю під коридор площею 2,9 кв.м, ванну кімнату площею 3,3 кв.м та житлову кімнату площею 14,5 кв.м (акт біжучих змін).
За результатами зазначеного обстеження, Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації складено Поверховий план на споруду під літ. «А-1» по АДРЕСА_1 розмірами 7,9 м х 3,6 м з відміткою, що приміщення площею 14,5 кв.м переобладнано під житлову кімнату без відповідного дозволу.
Таким чином, переобладнання дерев'яного сараю по АДРЕСА_1 здійснено всупереч рішення виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих від 13 червня 1972 року № 523, а саме не в існуючих межах, та самочинно добудовано житлову кімнату площею 14,5 кв.м.
05 грудня 1991 року, працівниками Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації виявлено самочинно збудований житловий будинок під літ. «Б-1», що підтверджується відповідним штампом щодо виявлення самочинного будівництва з відміткою від 10 грудня 1991 року на Плані присадибної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1201,2 кв.м, а також на Поверховому плані будівлі літ. «Б-1» від 10 грудня 1991 року.
При цьому, відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану будинку під літ. «Б-1», площа такого становить 58,4 кв.м та складається з житлової кімнати площею 18,3 кв.м, житлової кімнати площею 6,7 кв.м, житлової кімнати площею 14,9 кв.м, коридору площею 5,4 кв.м, коридору площею 2,9 кв.м, ванної кімнати площею 3,2 кв.м та кухні площею 7,0 кв.м.
14 грудня 1999 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4926, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день його смерті буде належати йому і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла ОСОБА_3 .
26 липня 2010 року ОСОБА_4 звернулась до Львівської міської ради з заявою, в якій просила погодити прийняття в експлуатацію та видати довідку про погодження в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт у 2006 році.
29 грудня 2010 року виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 », яким погоджено прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , який збудувала ОСОБА_4 . Зобов'язано Департамент містобудування протягом п'яти робочих днів підготувати та видати у встановленому порядку довідку про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 звернутися в інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області для оформлення і отримання сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 .
31 грудня 2010 року Департаментом містобудування Львівської міської ради ОСОБА_9. видано довідку № 257 про погодження прийняття об'єкта будівництва до експлуатації, в якій зазначено, що ОСОБА_4 є забудовником приватного житлового будинку садибного типу на АДРЕСА_1 . Зазначено, що рішенням від 29 грудня 2010 року № 1828 виконавчий комітет Львівської міської ради погодив прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 . Довідка видана для інспекції державногоархітектурно-будівельного контролю у Львівській області для видачі сертифіката відповідності.
Крім того, 11 грудня 2018 року Постійна комісія з питань землекористування Львівської міської ради прийняла рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 2385 від 10 липня 2018 року, станом на 29 грудня 2012 року право власності на будинок під літ. «Б-1» загальною площею 58,4 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в бюро технічної інвентаризації не реєструвалось.
05 лютого 2020 року державним реєстратором Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області Мартинюк Н. Є. прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50990963, та 03 лютого 2020 року зареєстровано за ОСОБА_5 (після його смерті) право власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м., позначений на плані літ. «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 лютого 2020 року № 199142344. Підстава виникнення права власності: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 523, виданий 13 червня 1972 року, видавник: Виконком Ленінської районної Ради депутатів трудящих.
24 липня 2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , позначеного на плані літ. «Б-1», загальна площа 58,4 кв.м, житлова площа 39,9 кв.м.
Як убачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_3 , житловий будинок АДРЕСА_1 , належав спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі рішення органу місцевого самоврядування, виданого 13 червня 1972 року виконкомом Ленінської районної ради народних депутатів трудящих № 523, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 03 лютого 2020 року № 35352173, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2023959446101.
24 липня 2020 року державним нотаріусом П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівського міського нотаріального округу Кіріловою Т. М. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом прийнято рішення (індексний номер 53280626) про державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 58,4 кв.м, позначений на плані літ. «Б-1», за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , розмір частки 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2023959446101.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 30 жовтня 2020 року № 230449709 ОСОБА_3 є власником житлового будинку, загальною площею 58,4 кв.м., житловою площею 39,9 кв.м., позначеного на плані літ. «Б», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 3-1111, виданий 24 липня 2020 року, видавник: П'ята Львівська державна нотаріальна контора.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 25 березня 2024 року № 371264661, на підставі витягу з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) від 24 липня 2022 року та Розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 470 від 27 вересня 2021 року адресу об'єкта нерухомого майна № 2023959446101 змінено на АДРЕСА_1 .
У лютому 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 грудня 2010 року № 1828 «Про погодження прийняття в експлуатацію приватного житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 ».
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 січня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не у повному обсязі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина перша статті 1218 ЦК України).
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Враховуючи, що спірні спадкові правовідносини виникли після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони регулюються нормами ЦК Української РСР.
Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.
За змістом статті 548 ЦК Української РСРдля придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша, друга статті 549 ЦК Української РСР).
Спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину (стаття 560 ЦК Української РСР).
У постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 288/1718/19 Верховний Суд зазначив, що самочинне будівництво не може входити до складу спадщини. Самочинно збудоване майно не підлягає легалізації через правову процедуру спадкування (подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 09 червня 2020 року у справі № 347/2273/17).
Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
У частинах третій, четвертій статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Враховуючи зміст частини першої статті 376 ЦК України, об'єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразовозазначала, що не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18).
Крім того, усталеним є підхід, за якого набуття права власності на об'єкт самочинного будівництва в інший спосіб, ніж той, який передбачений у статті 376 ЦК України (за рішенням суду), не допускається.
Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Якщо об'єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов'язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об'єкт; право одержати на своє ім'я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17).
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 у цій справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_5 на день смерті не набув у передбачений законом спосіб права власності на будинок під літ. «Б-1» по АДРЕСА_1 , оскільки такий збудовано самочинно шляхом переобладнання дерев'яного сараю та не може вважатися окремим об'єктом нерухомого майна, що виключає можливість спадкування зазначеного нерухомого майна ОСОБА_3 .
З огляду на те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а також ураховуючи, що самочинне будівництво не може входити до складу спадщини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_5 ; скасування державної реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно за ОСОБА_5 ; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 на спірний житловий будинок; скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за ОСОБА_3 ; скасування державної реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 .
Розглядаючи спір у вказаній частині вимог, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили в цій частині законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку в частині задоволення позову про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірний житловий будинок, оскільки в даному випадку позивачка не позбавлена права набути або підтвердити таке право як забудовник в позасудовому, у встановленому законом порядку.
При цьому слід ураховувати, що відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (див. постанову Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частинами першою-третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У зв'язку з цим, Верховний Суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірний житловий будинок скасувати з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки дію рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, було зупинено ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року, у зв'язку із залишенням цього судового рішення без змін необхідно поновити його дію у нескасованій при касаційному перегляді частині.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 481,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно звіту ТОВ «Севен Груп Плюс» про оцінку майна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами під літ. «Б-1», загальною площею 58,4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складає 256 160,00 грн. Така сама сума ціни позову вказана ОСОБА_4 при зверненні до суду з позовною заявою.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті ОСОБА_4 при зверненні до суду з позовною заявою майнового характеру (визнання права власності на житловий будинок) становила 2 561,60 грн (256 160,00*1%).
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимоги майнового характеру, складала 3842,40 грн (2 561,60*150%).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні ОСОБА_3 до суду касаційної інстанції в частині вирішення вимоги майнового характеру, складала 4098,56 грн (2 561,60*200%*0,8).
Вказані суми судового збору були сплачені відповідачкою.
У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги, скасуванням рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок та відмовою у задоволенні позову в цій частині, з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної та касаційної скарг в частині вирішення вимоги майнового характеру, в сумі 7 940,96 грн (3 842,40+4 098,56).
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Басистий Владислав Олексійович, задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у позові.
В іншій частині рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 и судовий збір, сплачений за подачу апеляційної та касаційної скарг в частині вирішення вимоги майнового характеру, в сумі 7 940,96 грн.
Поновити дію рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 липня 2024 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2025 року, у нескасованій при касаційному перегляді частині.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов