(додаткова)
06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 333/8527/23
провадження № 61-13132св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк Ірина Іванівна, приватний виконавець Запорізького обласного виконавчого округу Шавлукова Заіра Арсенівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справизаяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Леліков Сергій Олегович, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк Ірина Іванівна, приватний виконавець Запорізького обласного виконавчого округу Шавлукова Заіра Арсенівна, про визнання договору позики недійним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У вересні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І. І., приватний виконавець Запорізького обласного виконавчого округу Шавлукова З. А., у якому просив:
визнати недійним договір позики від 15 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І. І., зареєстрований в реєстрі за № 9842, сторонами якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;
визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 26 листопада 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., зареєстрований в реєстрі за № 9986, щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 1 160 000,00 грн за договором позики від 15 листопада 2019 року.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано недійсним договір позики від 15 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Вовк І. І., зареєстрований в реєстрі за № 9842, сторонами в якому є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 26 листопада 2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., зареєстрований в реєстрі за № 9986, щодо стягнення с ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1 160 000,00 грн за договором позики від 15 листопада 2019 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
У березні 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кузьмінов Д. В. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2025 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Кузьмінова Д. В. про перегляд заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано недійсним договір позики від 15 листопада 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І. І., зареєстрований в реєстрі за № 9842, сторонами в якому є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
В задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання позовної заяви з кожного по 536,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000, 00 грн.
17 жовтня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку від ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Леліков С. О., надійшла касаційна скарга на заочне рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11 листопада 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 06 листопада 2025 року заявник просив скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову у повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 18 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Леліков С. О., задоволено частково.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання недійсним договору позики від 15 листопада 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 9842, сторонами в якому є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , скасовано.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договорупозики від 15 листопада 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І. І., зареєстрованого в реєстрі за № 9842, сторонами в якому є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , відмовлено.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 09 вересня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судового збору за подання позовної заяви з кожного по 536,80 грн та в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн скасовано.
31 березня 2026 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Леліков С. О., звернулася до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення в сумі 605,60 грн, по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 220,80 грн, по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 4 294,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, в розмірі 5 000,00 грн.
У підпункті «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України зазначено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
Позивачем у цій справі було заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнання договору позики недійним; визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню).
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1 073,60 грн.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з цією позовною заявою, складала 2 147,20 грн (1 073,60 +1 073,60).
Відповідно до підпункту 6пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становила 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з апеляційною скаргою складала 3 220,80 грн (2 147,20*150%).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового зборустановила 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду з касаційною скаргою складала 4 294,40 грн (2 147,20*200%).
Станом на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до підпункту 4пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі заяви про перегляд заочного рішення) за подання до суду заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про роз'яснення судового рішення, які подано; заяви про сприяння третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу) в отриманні доказів, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становила 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду із заявою про перегляд заочного рішення, складала 605,60 грн(3 028,00*0,2).
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду:
із заявою про перегляд заочного рішення ОСОБА_3 було сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.4220338893.1 від 28 лютого 2025 року,
з апеляційною скаргою ОСОБА_3 було сплачено судовий збір у сумі 3 220,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0213-6575-8063-5074 від 07 липня 2025 року;
з касаційною скаргою ОСОБА_3 було сплачено 4 294,40 грн, що підтверджується квитанцією № 383913557.1 від 03 листопада 2025 року.
Ураховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено у повному обсязі, приймаючи до уваги, що постановою суду апеляційної інстанції з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610,40 грн., колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору, сплаченого відповідачкою за подання заяви про перегляд заочного рішення, 605,60 грн, апеляційної скарги - 1 610,40 грн (3 220,80 - 1 610,40), за подання касаційної скарги - 2 147,20 грн, а всього - 4 363,20 грн.
Разом з тим, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
Процесуальний кодекс побудовано за принципом універсальності процесуальних норм, відповідно подання доказів у підтвердження понесення сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії касаційного перегляду справи, (якщо сторона бажає отримати за результатами розгляду справи у суді касаційної інстанції відшкодування таких витрат) повинно відбуватися з урахуванням положень частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Як вбачається із матеріалів справи, в поданій суду касаційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Леліков С. О., зокрема просила суд здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
До касаційної скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Леліков С. О., було долучено договір про надання правової допомоги від 16 жовтня 2025 року, укладений між ОСОБА_3 та Леліковим С. О., ордер про надання правничої допомоги серії АР № 1271253 від 17 жовтня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001569 від 28 лютого 2018 року, рахунок-фактуру № 16/10/2025-1 від 16 жовтня 2025 року на суму 5 000,00 грн, акт приймання-здачі послуг № 17/10/2025-1 від 17 жовтня 2025 року на суму 5 000,00 грн, платіжну інструкцію № @2РL936210 від 03 листопада 2025 року на суму 5 000,00 грн.
Згідно акту приймання-здачі послуг № 17/10/2025-1 від 17 жовтня 2025 року Леліковим С. О. було здійснено підготовку та подання касаційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до суду касаційної інстанції від позивача не надходило.
Ураховуючи, що вимоги касаційної скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Леліков С. О., задоволені частково, приймаючи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, Верховний Суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідачки ОСОБА_3 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею при касаційному перегляді справи, пропорційно до розміру задоволених вимог касаційної скарги.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Леліков Сергій Олегович,задовольнити частково.
Ухвалити у справі додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 4 363,20 грн на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору, сплаченого відповідачкою за подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної та касаційної скарг.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 2 500,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених нею при перегляді справи в суді касаційної інстанції.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов