06 травня 2026 року
м. Київ
справа № 754/6095/25
провадження № 61-2524св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Калюжної Наталії Владиславівни, на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року, постановлену в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов АТ «Акцент-Банк» обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку щодо отримання банківських послуг і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».
16 січня 2024 року відповідач уклав з банком кредитний договір № ABH0CT155101705405419225 щодо надання кредиту в розмірі 20 000,00 грн строком на 12 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 75,00 % річних.
Кредитний договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк».
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, станом на 21 квітня 2025 року, утворилась заборгованість у загальному розмірі 29 196,48 грн, яка складається з: 20 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 9 196,48 грн - заборгованості за нарахованими відсотками.
Враховуючи викладене та посилаючись на положення статей 525, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 615, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), АТ «Акцент-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101705405419225 від 16 січня 2024 року у розмірі 29 196,48 грн, яка складається з: 20 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 9 196,48 грн - заборгованості за нарахованими відсотками.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року, ухваленим у складі судді Панченко О. М., позов АТ «Акцент-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2024 року у розмірі 29 196,48 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи було встановлено повне виконання банком зобов'язань за договором, а саме, що відповідачу надано кредит у розмірі, визначеному умовами угоди. На підтвердження факту укладення договору АТ «Акцент-Банк» надало: анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, заяву про використання удосконаленого електронного підпису, паспорт споживчого кредиту, заяву на послугу «Швидка готівка», таблицю обчислення вартості кредиту, розрахунок заборгованості, меморіальний ордер про видачу коштів та виписку за рахунком.
ОСОБА_1 , у свою чергу, не надав кошти для своєчасного погашення заборгованості та відсотків. Таким чином, у порушення умов договору та вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України, зобов'язання не були виконані. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань станом на 21 квітня 2025 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 29 196,48 грн. Оскільки відповідач не надав доказів неотримання коштів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Разом з тим, суд наголосив на недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання (стаття 525 ЦК України), що не звільняє винну сторону від ідповідальності (частина друга статті 615 ЦК України).
Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від18 грудня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року залишено без руху для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали, шляхом сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року у цій справі визнано неподаною та повернуто особі, що її подала, на підставі статей 185, 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року було доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Калюжної Н. В., 25 грудня 2025 року о 19:30, про що свідчить звіт про доставку вихідної кореспонденції (а.с. 91). Крім того, документ надіслано на зазначену в апеляційній скарзі електронну адресу ОСОБА_1 25 грудня 2025 року (а.с. 92). Оскільки у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не були усунуті, зокрема не надано доказів сплати судового збору, а клопотань про продовження процесуального строку до суду не надходило, апеляційна скарга на підставі статті 185 та статті 357 ЦПК України підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Калюжна Н. В., подала касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2026 року поновлено представникові ОСОБА_1 - адвокату Калюжній Н. В., строк на касаційне оскарження судового рішення. Касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали Верховного Суду від 12 березня 2026 року виконано.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 754/6095/25.
21 квітня 2026 року матеріали цивільної справи № 754/6095/25 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2026 рокусправу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Калюжна Н. В., просить ухвалу Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Калюжна Н. В., зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції помилково повернув ОСОБА_1 апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року. ОСОБА_1 та його представник - адвокат Калюжна Н. В., отримали копію ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху 25 грудня 2025 року. На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 29 грудня 2025 року направив засобами поштового зв'язку до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив платіжну інструкцію про сплату судового збору. Вказана заява була отримана та зареєстрована апеляційним судом 13 січня 2026 року.
Зауважує, що ОСОБА_1 у межах п'ятиденного строку з дня отримання ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року було усунуто недоліки апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2024 року у розмірі 29 196,48 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від18 грудня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року залишено без руху для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали, шляхом сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду копія ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року була доставлена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» представника ОСОБА_1 - адвоката Калюжної Н. В. 25 грудня 2025 року о 19:30 (а.с. 91).
Згідно зі звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду копія ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року була доставлена на офіційну електронну адресу ОСОБА_1 , яка була вказана ним в апеляційній скарзі, 25 грудня 2025 року о 18:58 (а.с. 92).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року у цій справі визнано неподаною та повернуто особі, що її подала.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Калюжної Н. В., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху..
Абзацом першим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. (частина шоста статті 357 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) наголошено на тому, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, є можливим лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.
Верховний Суд у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 127/27294/20 (провадження № 61-16328св21) зазначив, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, за наявності доказів усунення недоліків апеляційної скарги на момент постановлення оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникові.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 січня 2024 року у справі № 361/681/18 (провадження № 61-12368св23), від 04 грудня 2024 року у справі № 404/7310/22 (провадження № 61-11744св24), від 14 січня 2026 року у справі № 276/950/25 (провадження № 61-13708св25), від 18 лютого 2026 року у справі № 201/6039/25 (провадження № 61-16468св25).
У справі, яка переглядається, апеляційний суд, постановляючи ухвалу про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявнику, виходив із того, що у встановлений судом строк вимоги щодо сплати судового збору виконані не були.
Однак, з цим висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
18 грудня 2025 року Київський апеляційний суд своєю ухвалою залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року без руху та надав строк для виконання вимог цієї ухвали, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
25 грудня 2025 року супровідним листом Київський апеляційний суд направив ОСОБА_1 на його електронну адресу, а його представнику - адвокату Калюжній Н. В., до електронного кабінету через підсистему «Електронний суд» копію ухвали Київського апеляційного суду від18 грудня 2025 року (а.с. 89).
Пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє (частина сьома статті 272 ЦПК України).
Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду копія ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року була доставлена до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» представника ОСОБА_1 - адвоката Калюжної Н. В., 25 грудня 2025 року о 19:30 (а.с. 91).
Згідно зі звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду копія ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року була доставлена на офіційну електронну адресу ОСОБА_1 , яка була вказана ним в апеляційній скарзі, 25 грудня 2025 року о 18:58 (а.с. 92).
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, перебіг процесуального строку, встановленого судом на усунення недоліків апеляційної скарги, розпочався 27 грудня 2025 року, а останнім днем строку на усунення недоліків було 31 грудня 2025 року.
Відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Матеріалами справи підтверджується, що 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до апеляційного суду заяву про усунення недоліків, разом із платіжною інструкцією про сплату судового збору у розмірі 4 542,00 грн (а.с. 96-100).
12 січня 2026 року Київський апеляційний суд визнав неподаною і повернув апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року.
13 січня 2026 року Київським апеляційним судом отриманота зареєстровано заявуОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги.
За даними сайту «Укрпошта» поштове відправлення за трек-номером 0214102025652 прийнято 29 грудня 2025 року та вручено за довіреністю 13 січня 2026 року.
Таким чином, висновок апеляційного суду про невиконання заявником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху є передчасним.
Установлено, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк надіслав на адресу суду матеріали на усунення недоліків, тобто від виконання вимог ухвали не ухилився.
За таких обставин апеляційний суд помилково застосував до поданої апеляційної скарги наслідки, встановлені частиною другою статті 357 ЦПК України, за наявності доказів усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року неподаною та повернення її заявнику.
Верховний Суд виходить з того, що реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» («Де Жуфре де ла Прадель проти Франції») від 16 грудня 1992 року).
У рішенні в справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції») від 04 грудня 1995 року, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
З огляду на викладене, визнавши неподаною та повернувши апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та законністю цілі, чим порушив право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржена ухвала суду апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калюжної Наталії Владиславівни, задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 січня 2026 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк