Справа № 496/5900/25
Провадження № 2-о/496/72/26
30 квітня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Кабанової К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пересипська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту, що має юридичне значення,
Адвокат Танасогло О.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 в свідоцтві про народження НОМЕР_1 зазначена як « ОСОБА_3 » є рідною матір'ю ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі (Пересипської) Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеси, зареєстрована спадкова справа 336Б/2024, щодо майна ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 . Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , уклали шлюб 26.01.1999 року. Прізвища після шлюбу дружини визначено як ОСОБА_5 . Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_2 отримувала пенсію за віком. Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_6 , яка на разі є спадкоємцем. Згідно свідоцтва про шлюб від 03.02.2017 року, ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 . Однак в свідоцтві про народження заявника НОМЕР_1 , зроблена помилка та зазначено мати: « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_3 ». На особистому прийомі в нотаріальній конторі заявнику в усній формі повідомлено про те, що вказані обставини унеможливлюють видачу свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з розбіжностями в документах, щодо правильного написання по батькові померлої. Згідно відповіді Пересипської державної нотаріальної контори від 28.05.2025 року, у надані письмової відповіді на адвокатський запит відмовлено. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою.
ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з'явилися, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, заяву підтримала, просила задовольнити.
Представник Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належний чином.
Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , видане 08.09.1954 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , мати: ОСОБА_3 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 , актовий запис №6.
26.01.1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_4 , видане Демидівською сільською радою народних депутатів Березівського району Одеської області. Після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_5 .
03.02.2017 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено шлюб, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , виданий Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 , ОСОБА_2 отримувала пенсію за віком.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .
ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, а саме земельної ділянки АДРЕСА_1 .
Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі (Пересипської) Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеси від 15.11.2024 року, щодо майна ОСОБА_2 зареєстрована спадкова справа 336Б/2024.
У наданні письмової відповіді на адвокатський запит відмовлено, відповідно до листа Пересипської державної нотаріальної контори від 28.05.2025 року.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження встановлюються факти, що мають юридичне значення.
Пунктом 1 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно ч.1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про вставлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Згідно з п. 10 цієї Постанови суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що маючих юридичне значення» зазначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК України і не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення, зокрема встановлення факту родинних відносин тощо.
Факт родинних відносин, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки вона вважає себе спадкоємцем, а відповідно до п.п. 4.3, 4.4 п. 4 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.
Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Крім того, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З роз'яснень, викладених у п.п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах спадкування», слідує, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01.01.2004 року, тощо.
Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Надані заявником докази, суд визнає належними, допустимими та достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, вони пов'язані з тими обставинами, які підтверджують факт родинних відносин між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту родинних відносин між особами, і факт родинних відносин, який просить встановити заявник, підтверджується письмовими матеріалами справи та має юридичне значення, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Пересипська державна нотаріальна контора у місті Одеса про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП: НОМЕР_3 ) в свідоцтві про народження НОМЕР_1 зазначена як « ОСОБА_3 » є рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП: НОМЕР_8 ).
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Суддя М.Л. Пасечник