08 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2017/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026
у справі за позовом Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд"
про стягнення коштів,
1. У червні 2025 року Приватне агро-виробниче підприємство "Фірма Агро-Клас" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімусагро Трейд" про стягнення заборгованості за договором складського зберігання №3-ОР від 16.06.2021 у розмірі 27 271 076,00 грн.
2. Господарський суд Запорізької області рішенням від 08.09.2025 у справі №908/2017/25 позов задовольнив повністю.
3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 14.04.2026 скасував рішення Господарського суду Запорізької області від 08.09.2025 та ухвалив нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
4. 02.05.2026 Приватне агро-виробниче підприємство "Фірма Агро-Клас" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026.
5. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
6. Відповідно до п.1 ч.1 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у ч.3 цієї статті.
7. За приписами ч.2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
8. За приписами п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
9. З тексту касаційної скарги Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас" вбачається, що підставою касаційного оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №908/2017/25 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК, оскільки скаржник зазначає, що:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
10. Так, скаржник зауважує, що відсутні висновки Верховного Суду з питань комплексного застосування ч.6 ст.5 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та ст.617 Цивільного кодексу України відносно обставин непереборної сили, які відбулися на територіях, що не мають статусу окупованих відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, чинного на дату виникнення спірних відносин.
11. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив, що протокол засідання інвентаризаційної комісії відповідачем складено 30.11.2023, тобто, зі спливом розумних строків; із заявою про складення сертифікату про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) відповідач звернувся до Запорізької Торгово-промислової палати у лютому 2024 року, тобто, також зі спливом розумних строків; у звіті №2022-58 від 21.11.2022 експерта з технічного обстеження будівель та споруд Редькіна Ю.М. у переліку пошкодженого майна відсутній будь-який об'єкт із назвою "силосний корпус №2", експерт не підтвердив існування або пошкодження такого об'єкта, а отже відповідач не довів, що саме на цьому об'єкті зберігалося зерно позивача; твердження про його "знищення внаслідок обстрілу" є непідтвердженим і недостовірним; в судовому засіданні під час надання пояснень представники відповідача також на могли надати відповідь щодо цих обставин.
12. Крім того, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені:
- у постанові від 07.06.2023 у справі №912/750/22, про те, що лист Торгово-промислової палати не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні": такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини;
- у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц (61-18013сво18), щодо застосування ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України;
- у постановах від 14.11.2018 у справі №757/58385/16-ц, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21, щодо застосування ст.617 Цивільного кодексу України.
13. Верховний Суд визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас" щодо наявності виключних випадків касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК, та п.1 ч.2 ст.287 ГПК України в наведеній частині, для відкриття касаційного провадження.
14. Водночас Приватне агро-виробниче підприємство "Фірма Агро-Клас" у тому числі зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/24, від 21.09.2022 у справі №911/589/21, проте не вказує конкретну норму/норми права (пункт, частину, статтю), яку, на його думку, невірно застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, висновок щодо застосування якої міститься в наведених ним постановах Верховного Суду.
15. Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те що, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого п.1 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
16. Також, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
17. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон "Про судовий збір".
18. Частиною 1 ст.4 Закону "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
19. Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовною заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
20. Оскільки у цій справі позов поданий у 2025 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3 028,00 грн, оскільки статтею 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
21. Згідно з пп.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
22. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
23. Враховуючи наведене, за подання касаційної скарги у цьому випадку судовий збір підлягав сплаті у сумі 654 505,82 грн, а саме 409 066,14 грн (1,5% від 27 271 076,00 грн) х 200% х 0,8.
24. Однак до касаційної скарги Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас" не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, натомість, із посиланням на ст.8 Закону "Про судовий збір", заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що скаржник має збитки у господарській діяльності з 2022 року; у скаржника відсутні залишки коштів на рахунках; сума судового збору, що підлягає сплаті при подання касаційної скарги, є істотною для скаржника.
25. На підтвердження вказаних обставин до касаційної скарги додана копія довідки АБ "УКРГАЗБАНК" №5-368/07/623/2026 від 01.05.2026 та витяг із системи "Опендатабот".
26. Розглянувши клопотання Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас" про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.
27. Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
28. "Право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
29. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" від 20.02.2014).
30. Положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
31. Отже, необхідність сплати судового збору сама по собі не обмежує право особи на справедливий суд.
32. Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
33. Згідно із ст.8 Закону "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
34. У постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право на доступ до суду не є абсолютним, однак його обмеження не можуть бути такими, щоб була порушена сама суть цього права; фінансові обмеження доступу до суду, зокрема у вигляді значного судового збору, підлягають особливо ретельному контролю з точки зору пропорційності; суд не може обмежитися формальним тлумаченням положень Закону України "Про судовий збір", а повинен індивідуально оцінити майновий стан заявника, реальну можливість сплатити збір та наслідки відмови у доступі до суду; підхід, за яким юридична особа фактично виключається з можливості отримати процесуальне полегшення лише з огляду на свій статус, не відповідає стандартам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суд зобов'язаний оцінити, чи є конкретний розмір судового збору непропорційним і непосильним тягарем для заявника з урахуванням його фактичного майнового стану.
35. Згідно з ч.3 ст.13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
36. Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому розмірі. Тобто необхідним є надання комплексної інформації про фактичний майновий стан заявника.
37. Поряд із цим, документи, надані Приватним агро-виробничим підприємством "Фірма Агро-Клас" не є такими, які у повній мірі свідчать про фактичний майновий стан скаржника.
38. Враховуючи викладене, клопотання Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас" про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не може бути задоволене Верховним Судом, оскільки скаржник не вжив всіх заходів задля підтвердження реального майнового стану та неможливості сплати судового збору.
39. Згідно із ч.2 ст.292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч.6 ст.6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення ст.174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
40. Відповідно до приписів ч.2 ст.174 ГПК в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абз.2 ч.1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до ст.6 цього Кодексу.
41. З урахуванням наведеного, касаційна скарга Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас" залишається без руху на підставі ч.2 ст.292 ГПК із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- зазначення яку саме норму/норми права (пункт, частину, статтю) невірно застосував/не застосував/порушив суд апеляційної інстанції, висновок щодо застосування якої/яких міститься у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/24, від 21.09.2022 у справі №911/589/21, який не врахував суд при ухваленні оскаржуваної постанови;
- надання документів, що підтверджують сплату судового збору, за подання касаційної скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №908/2017/25 у встановленому законом порядку і розмірі, а саме в сумі 654 505,82 грн.
42. Згідно із ч.4 ст.174 та ч.2 ст.292 ГПК, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
43. Суд звертає увагу скаржника, що актуальні реквізити для сплати судового збору містяться за посиланням https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/platig/.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас" про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Приватного агро-виробничого підприємства "Фірма Агро-Клас" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №908/2017/25 залишити без руху.
3. Надати Приватному агро-виробничому підприємству "Фірма Агро-Клас" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Приватному агро-виробничому підприємству "Фірма Агро-Клас", що якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.Кібенко