18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 квітня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/251/26
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П.,
представники сторін - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Демиденка Дмитра Миколайовича (м. Черкаси)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпауер Груп» (м. Черкаси)
про стягнення 809 877,22 грн,
Фізична особа-підприємець Демиденко Дмитро Миколайович звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпауер Груп» про стягнення заборгованості за договором міжнародного перевезення вантажів № Ф31/07-1В від 31.07.2024 (договір) у розмірі 809 877,22 грн: основний борг - 672 253,68 грн, 3 % річних - 29 598,49 грн, інфляційні втрати - 108 025,05 грн
Судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він надав послуги міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати не виконав.
Ухвалою від 04.03.2026 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу ухвала надсилалася засобами поштового зв'язку та повернулася до суду відповідно до трекінгу за кодом 1801600055018 через «закінчення встановленого терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17 підтримав позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач своїм правом у визначений строк на подання відзиву на позов не скористався; будь-які інші письмові заперечення, докази, що впливають на вирішення спору по суті, не надав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У призначене судове засідання сторони повноважних представників не направили.
13 квітня 2026 року від позивача надійшло клопотання, яким він просить суд розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України).
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.04.2026 підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
31 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМПАУЕР ГРУП», іменоване надалі «Замовник» та Фізичною особою - підприємцем Демиденком Дмитром Миколайовичем, іменований надалі «Експедитор», було укладено договір міжнародного перевезення вантажів № Ф31/07-1В.
Відповідно до п. 1.1 договору експедитор від свого імені, за плату та за рахунок замовника зобов'язується надати послуги перевезення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, а також інші платежі, передбачені цим договором. На підставі цього договору експедитором можуть надаватися, як по різну, так і в сукупності, такі послуги:
a. Перевезення експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів автомобільним, морським, авіа- та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами;
b. Інші послуги які стосуються вантажу та передбачені Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року № 1955-IV, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1.2 договору умови надання послуг щодо конкретного вантажу узгоджуються сторонами в заявках на перевезення (далі в тексті - Заявка). Заявка є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов договору та заявки, - пріоритетними є умови заявки.
З питань, які не врегульовані цим договором, сторони керуються законодавством України, а також, залежно від виду перевезення, таким актами: Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (далі - КДПВ), Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (далі - Конвенція МДП), Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі - ДОПНВ); Конвенцією ООН про морське перевезення вантажів 1978 року, Міжнародною конвенцією про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25.08.1924, з Протоколом від 23.06.1977, Варшавською конвенцією 1929 року з протоколами до неї. Також, сторони можуть посилатися на міжнародні ділові звичаї здійснення кожного виду перевезень (п. 1.3 договору).
Сторони погодили, що обмін інформацією про вантаж, пересилання заявок, рахунків-фактур, актів-приймання передачі, довідок чи будь-яких інших документів, повідомлення про рішення щодо вантажу, зміну маршруту, позаштатні ситуації, а також обмін будь-якою іншою інформацією, що пов'язана із виконанням зобов'язань сторонами за цим договором, буде здійснюватися через засоби зв'язку, які вказані в цьому пункті (далі в тексті - офіційні засоби зв'язку). Сторони заявляють, що регулярно перевіряють вказані в цьому пунктів засоби зв'язку, жодна із сторін немає права посилатися на обставину не отримання інформації чи документів, якщо вони були надіслані офіційними засобами зв'язку (п. 1.4 договору).
Сторони зобов'язуються дотримуватися правил ділового листування. Сторона, яка отримала листа чи електронне повідомлення на офіційні засоби зв'язку, повинна у відповідь надіслати повідомлення чи листа яким підтвердити їх отримання. Проте, це не може бути підставою для твердження про неотримання листа чи повідомлення (п. 1.5 договору).
Відповідно до пп. 2.1.12 договору замовник зобов'язався своєчасно сплатити належні експедитору платежі відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пп. 2.2.1, 2.2.12 договору експедитор зобов'язався здійснити перевезення вантажу, а також надати інші послуги за домовленістю із замовником, які пов'язані із перевезенням вантажу; видавати/надсилати всі необхідні транспортні та інші, пов'язані з процесом завантаження/розвантаження та перевезення, документи. Такі документи мають бути належним чином оформлені згідно з українськими та міжнародними нормативно-правовими актами.
Кожне замовлення на надання послуг перевезення попередньо узгоджується між замовником та експедитором шляхом погодження заявок на перевезення вантажів (п. 3.1 договору).
Заявки складаються в письмовій формі, підписується уповноваженою особою замовника і надсилається експедиторові офіційними засобами зв'язку. Заявка повинна бути надіслана не менше ніж за 2 (дві) доби до планової дати завантаження ТЗ. Сторони погоджуються, що заявки передані офіційними засобами зв'язку мають юридичну силу оригіналу. Наступне передання оригіналу заявки не є обов'язковим (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 заявка повинна містити відомості, що забезпечують належне виконання обов'язків сторін, зокрема, порядок розрахунків між сторонами з визначенням сум та термінів (пп. 3.3.12 договору).
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору ціною договору є сума вартості усіх послуг, які надані експедитором замовнику, та зазначаються в заявках. Вартість послуг погоджується сторонами в заявках.
За результатами надання послуг сторонами підписується Акт надання послуг. Експедитор, після надання послуг згідно конкретної заявки, надсилає замовнику: копії товарно-транспортних накладних (CMR - у випадку міжнародних перевезень; ТТН - у випадку внутрішніх перевезень), Акт надання послуг, рахунок-фактуру, заявку на перевезення. За погодженням сторін Акт надання послуг та рахунок-фактура можуть складатися за результатами виконання кількох заявок (п. 4.3 договору).
Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Акту надання послуг підписати його та направити експедитору або висловити обґрунтовані зауваження щодо наданих послуг чи їх вартості (п. 4.4 договору).
Замовник зобов'язується оплатити послуги і додаткові витрати, що були понесені експедитором, за умови їх попереднього погодження з замовником, протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не узгоджено сторонами у заявці (п. 4.5 договору).
Сторонами в заявці можуть бути погоджені інші умови оплати послуг, які застосовуються до конкретної заявки (п. 4.6 договору).
В разі фіксування в заявці замовника розміру витрат експедитора або окремих елементів цих витрат в іноземній валюті формування рахунку для оплати здійснюється в українській гривні по офіційному курсу НБУ на день завантаження транспортного засобу по кожній заявці (п. 4.7 договору).
Оплата здійснюється в гривні на розрахунковий рахунок експедитора. Датою платежу вважається дата зарахування коштів. Оплата усіх банківських комісій здійснюється замовником (п. 4.8 договору).
Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань у випадках, які передбачені цим Договором та законодавством України (п. 5.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання. Договір укладений на невизначений строк. Договір може бути змінено чи доповнено за згодою сторін (п. 8.1 договору).
Позивач у позові зазначає, що відповідно до п. 4.2 договору вартість послуг погоджується сторонами в заявках. Пунктом 4.3 договору визначено, що за результатами надання послуг сторонами підписується Акт надання послуг. Згідно з п. 4.5 договору, оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання рахунку фактури, якщо інше не узгоджено в заявці. Згідно з п. 13 заявок до договору зазначено, що оплата здійснюється від 2 - 5 банківських днів після розвантаження авто по скан/оригіналів транспортних документів. Пунктом 4.7 договору передбачено, що формування рахунку для оплати здійснюється в українській гривні по офіційному курсу НБУ на день завантаження транспортного засобу по кожній заявці.
Факт надання послуг з перевезення вантажів відповідача за договором підтверджується:
рахунком на оплату № 159 від 02.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-232 від 02.08.2024, актом наданих послуг № 159 від 07.08.2024, CMR ОRС143052;
рахунком на оплату № 160 від 07.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-229 від 02.08.2024, актом наданих послуг № 160 від 13.08.2024, CMR ОRС143732;
рахунком на оплату № 161 від 12.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-230 від 02.08.2024, актом наданих послуг № 161 від 12.08.2024, CMR ОRС143790;
рахунком на оплату № 162 від 09.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-238 від 07.08.2024, актом наданих послуг № 162 від 13.08.2024, CMR ОRС144035;
рахунком на оплату № 164 від 17.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-255 від 16.08.2024, актом наданих послуг № 164 від 20.08.2024, CMR ОRС145197;
рахунком на оплату № 169 від 20.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-261 від 19.08.2024, актом наданих послуг № 169 від 23.08.2024, CMR ОRС145509;
рахунком на оплату № 170 від 20.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-262 від 19.08.2024, актом наданих послуг № 170 від 24.08.2024, CMR ОRС145514;
рахунком на оплату № 173 від 26.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-265 від 20.08.2024, актом наданих послуг № 173 від 30.08.2024, CMR ОRС146095;
рахунком на оплату № 174 від 27.08.2024, заявкою на перевезення вантажу № ФП-267 від 21.08.2024, актом наданих послуг № 174 від 30.08.2024, CMR ОRС146310.
Позивач звертає увагу на те, що всі акти наданих послуг підписані відповідачем, зауважень щодо повноти наданих послуг та вартості наданих послуг у відповідача немає. Факт отримання та визнання послуг підтверджується також частковою сплатою за послуги з порушенням строків оплати, що підтверджується платіжними інструкціями № 285 від 27.08.2024, № 291 від 30.08.2024, № 296 від 30.08.2024, № 239 від 09.08.2024. Крім зазначених, до позовної заяви позивач також надав платіжну інструкцію № 270 від 19.08.2024.
Наявність у позивача підписаних відповідачем актів наданих послуг, замовлення на перевезення, договору, часткової сплати за отримані послуги, CMR, що підтверджують фактичне перевезення, свідчить про отримання відповідачем документів, необхідних для оплати за надані послуги перевезення вантажів. Кінцевий строк для оплати за надані послуги з перевезення вантажів вже настав.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором (термін виконання яких настав) щодо оплати за отримані послуги з перевезення вантажів та не сплатив повністю його (позивача) рахунки. Сума боргу (не виконані грошові зобов'язання) боржника за договором становить 672 253,68 грн.
Оскільки сторони договору п. 6.1 встановили необхідність досудового врегулювання господарського спору в порядку, передбаченому діючим законодавством України, відповідно до п. 1.4 договору позивачем було направлено на електронну пошту відповідача претензію за вих. № 07/10-2 від 07.10.2024 з вимогою виконати перед позивачем всі боргові зобов'язання. Також зазначена претензія була направлена засобами поштового зв'язку, що підтверджується роздруківкою з сайту.
Позивач зазначає, що відповідач жодним чином не відреагував на претензію, відповідь не направив.
Пунктом 6.2 договору визначено, що претензія розглядається стороною, яка її отримала, протягом 30 календарних днів з дня її отримання. Станом на день звернення до суду з позовною заявою відповідачем не надано жодної відповіді на претензію та не сплачено заборгованість за отримані послуги перевезення та штрафні санкції за порушення строків оплати.
В обґрунтування визначення дати виникнення грошового зобов'язання позивач зазначає, що відповідно до пункту 4.5 договору оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не узгоджено в заявці. Згідно з п. 13 заявок зазначено, що оплата здійснюється протягом від 2 - 5 днів з моменту отримання оригіналів/сканів документів.
Посилаючись на ст. 251 ЦК України, згідно з якою строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, позивач доводить, що встановлений в договорі строк оплати за перевезення вантажів є період у часі, в який відповідач повинен сплатити за перевезення вантажів, а саме після події, яка має юридичне значення - отримання рахунку, акту від Позивача.
Таким чином позивач просить суть стягнути з відповідача суму боргу.
За порушення строків оплати наданих послуг з перевезення позивач також нарахував відповідачу в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати.
Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Статтею 3 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 2 ст. 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 - 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 926 ЦК України позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
До договорів міжнародного дорожнього перевезення вантажів за винагороду транспортними засобами, за умови коли місце завантаження та місце розвантаження, вказані в контракті, знаходяться на території двох різних країн, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вчинена в м. Женеві 19 травня 1956 року (надалі Конвенція КДПВ) до якої, згідно з Законом України “Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів», Україна приєдналась 1 серпня 2006 року.
Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства судом встановлено, що договір про перевезення вантажів укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Пунктами 3.2, 4.3 договору сторони погодили, що факт надання послуг підтверджується підписанням сторонами акту надання послуг, який складається на підставі товарно-транспортних накладних.
Пунктом 4.5 договору сторони погодили, що замовник зобов'язується оплатити послуги протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури, якщо інше не узгоджено сторонами у заявці.
На виконання умов договору та заявок на перевезення вантажу № ФП-232 від 02.08.2024, № ФП-229 від 02.08.2024, № ФП-230 від 02.08.2024, № ФП-238 від 07.08.2024, № ФП-255 від 16.08.2024, № ФП-261 від 19.08.2024, № ФП-262 від 19.08.2024 № ФП-265 від 20.08.2024, № ФП-267 від 21.08.2024 позивачем було надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Надання позивачем послуг підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) ОRС143052, ОRС143732, ОRС143790, ОRС144035, ОRС145197, ОRС145509, ОRС145514, ОRС146095, ОRС146310; актами надання послуг № 159 від 07.08.2024, № 160 від 13.08.2024, № 161 від 12.08.2024, № 162 від 13.08.2024, № 164 від 20.08.2024, № 169 від 23.08.2024, № 170 від 24.08.2024, № 173 від 30.08.2024, № 174 від 30.08.2024.
Таким чином судом встановлено, що позивачем надано послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за заявками відповідача, надані послуги позивачем погоджені відповідачем у актах надання послуг на загальну суму 984 153,25 грн, в актах також зазначено, що замовник (відповідач) претензій по об'єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідно до платіжних інструкцій № 285 від 27.08.2024 на суму 54 932,32 грн, № 291 від 30.08.2024 на суму 50 000,00 грн, № 296 від 30.08.2024 на суму 50 000,00 грн, № 239 від 09.08.2024 на суму 108 183,77 грн, № 270 від 19.08.2024 на суму 50 000,00 грн відповідач частково сплатив за перевезення вантажів на загальну суму 313 116,09 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору про перевезення вантажу, розрахунку з позивачем за надані відповідні послуги.
Водночас, надані позивачем суду докази є достатніми в розумінні ст. 79 ГПК України, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, про наявність несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до умов договору та укладеної до нього заявки на перевезення вантажу.
З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення 672 253,68 грн боргу за перевезення вантажів підлягають до часткового задоволення: у розмірі 671 037,16 грн.
Також у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг позивач нарахував і заявив до стягнення, 29 598,49 грн - 3 % річних за період 07.09.2024 - 24.02.2026 та 108 025,05 грн інфляційних втрат за період вересень 2024 року - січень 2026 року в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2025 у справі № 910/4747/24, від 20.05.2025 у справі № 916/2098/24.
Суд здійснив перерахунок сум інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення: 29 544,92 грн - 3 % річних та 107 829,57 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпауер Груп» (18016, м. Черкаси, вул. Припортова, буд. 42/1, офіс 1-1, ідентифікаційний код юридичної особи 45327536) на користь Фізичної особи - підприємця Демиденка Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 )
671 037,16 грн основного боргу,
29 544,92 грн 3 % річних,
107 829,57 грн інфляційних втрат,
9700,95 грн витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 08 травня 2026 року.
Суддя О.В. Чевгуз