8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/723/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 )
до Держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, б.14)
про стягнення 373758,04 євро (що еквівалентно 18999653,58 грн.)
за участю представників:
позивача - Хом'якова А.Н., довіреність №710 від 06.08.2024,
відповідача - не з явився,
Позивач, Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Держави російська федерація в особі Міністерства юстиції російської федерації, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь реальні збитки, заподіяні внаслідок військової агресії російської федерації проти України у розмірі 210147,04 євро, що еквівалентно 10682635,64 грн., а також збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 163611,00 євро, що еквівалентно 8317017,93 грн.
Попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, складається з витрат на аналіз судової практики, складання позову та підготовки доказів, виїзд та представлення інтересів у суді, переклад текстів, тощо у загальному розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.03.2026 у справі № 922/723/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.04.2026 на 10:20.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 у справі № 922/723/26 відкладено підготовче засідання на 21.04.2026 на 11:00.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.04.2026 у справі № 922/723/26 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.04.2026 на 11:00.
Позивач у підготовче засідання 28.04.2026 з'явився, поданий позов підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача реальні збитки, заподіяні внаслідок військової агресії російської федерації проти України у розмірі 210147,04 євро, що еквівалентно 10682635,64 грн., а також збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 163611,00 євро, що еквівалентно 8317017,93 грн.
Відповідач у підготовче засідання 28.04.2026 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошень на сайті Судової влади України.
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Отже, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому зазначає про те, що 31.01.2022 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наві-Голд» (покупцем) було укладено Договір поставки №31/01-22 (далі - Договір поставки №31/01-22), згідно якого постачальник, під замовлення покупця, зобов'язується виготовити та передати у власність покупця продукцію будівельного призначення (далі - товар), асортимент, кількість та ціна яких визначена в видаткових накладних, що надані Постачальником та являють собою невід'ємну частину цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору.
З метою виконання своїх зобов'язань по Договору поставки №31/01-22, 04.02.2022р. між позивачем (покупцем) та ТОВ «Кроношпан Калуга» (постачальник) укладено Договір поставки №2022/041-KG (далі - Договір поставки №2022/041-KG), згідно якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар згідно умов, визначених Договором поставки. Позивачем у позові зазначено, що постачальник не допоставив покупцю (позивач) товар - плиту МДФ товщиною 22,00 мм, у кількості 2 088 шт., що складає 237,720 м3 та плиту МДФ товщиною 10,00 мм, у кількості 2 912 шт., що складає 150,696 м3 на загальну суму 137 649,96 Євро, тобто не виконав взяті на себе зобов'язання згідно укладеного Договору поставки №2022/041-KG.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем на обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що загальновідомим фактом є той факт, що АТ «Укрзалізниця» повністю припинила будь-яке залізничне сполучення та співпрацю з Росією з перших хвилин повномасштабного вторгнення 24.02.2022р. Усі прямі пасажирські та вантажні рейси було скасовано, а залізничні вузли на кордоні - зруйновано для унеможливлення перекидання ворожої техніки.
26.02.2022р. розпорядженням КМУ №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» постановлено, у зв'язку із військовою агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану на території України тимчасово закрити з 00 год. 00 хв. 28.02.2022р. пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю за переліком згідно додатком.
До вказаного переліку включено пункт пропуску «Козача Лопань», Харківська область, Дергчівський район через який мав бути поставлений товар ТОВ «Кроношпан Калуга» по Договору поставки №2022/041-KG на користь позивача.
Згідно листа від 01.03.2022 ТОВ «Кроношпан Калуга» повідомило позивача про підтвердження своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару на загальну суму 137 925,26 Євро по Договору поставки №2022/041-KG, але неможливість їх виконання з незалежних від волі ТОВ «Кроношпан Калуга» обставин, зокрема, припинення залізничного сполучення між РФ та Україною.
Таким чином, на переконання позивача, саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тобто винних дій відповідача, створились обставини, що є незалежними від волі позивача та ТОВ «Кроношпан Калуга», які повністю унеможливили виконання ТОВ «Кроношпан Калуга» своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару по Договору поставки №2022/041-KG.
Позивач у 2023 році звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до постачальника про стягнення заборгованості за Договором поставки №2022/041-KG, згідно якого просив стягнути з постачальника на свою користь грошові кошти в розмірі 137 925,26 Євро (еквівалентно 5 453 026,87 грн.), із них 137 649,96 Євро (еквівалентно 5 442 142,58 грн.) сума заборгованості та 275,3 Євро (еквівалентно 10 884,29 грн.) неустойка.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2024 по справі №922/219/23 позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроношпан Калуга» (249406, Російська федерація, Калужська обл., Людиновський р-н, м.Людиново, вул. Лібкнехта, б.3, прим. 18) на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича заборгованість в сумі 137649,96 Євро (еквівалентно 5442 142,58 грн.); 275,3 Євро (еквівалентно 10884,29 грн.) неустойку.
Позивачем у позові зазначено про те, що виконати вказане судове рішення наразі неможливо, оскільки відсутній механізм примусового виконання судових рішень винесених судовими органами України на території Російської Федерації.
На переконання позивача, через збройну агресію Російської Федерації проти України, відбулось знецінення та втрата фінансового активу позивача - дебіторської заборгованості ТОВ «Кроношпан Калуга», що спричинило зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від вказаної дебіторської заборгованості, тобто понесення позивачем реальних збитків у вигляді економічних втрат.
Обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення шкоди, позивачем у позові зазначено про те, що на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Аргумент-Експерт» було виконано незалежну оцінку реальних збитків, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації завдані МАЙНУ позивача, про що було складено Звіт про оцінку збитків економічних витрат ФОП Василевського В. Я. від 30.09.2025, що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ «Кроношпан Калуга» по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025.
Відповідно до вказаного Звіту розмір матеріального збитку (реального збитку, прямого збитку) нанесеного ФОП Василевському В. Я. внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ «Кроношпан Калуга» по договору поставки №2022/041-KG від 04 лютого 2022 року (без урахування втраченої вигоди та неотриманих майбутніх вигод) на дату оцінки складає 210 147,04 (двісті десять тисяч сто сорок сім євро 04 цента) Євро, що за офіційним курсом НБУ 50.8341 грн/1Євро станом на 05 березня 2026р., є еквівалентом 10 682 635,64 (десять мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять п'ять) гривень 64 копійок. Відповідно до абзацу 20 п.2 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 326) оцінка упущеної вигоди - визначення розміру неотриманого доходу, на який постраждалий мав право розраховувати за умови відсутності збройної агресії Російської Федерації протягом певного часу.
Позивачем у позові також зазначено про те, що Договір поставки №2022/041-KG укладався позивачем з метою закупівлі сировини - плити МДФ, необхідної для виготовлення та поставки продукції по Договору поставки №31/01-22 та внаслідок не поставки повного обсягу плити МДФ по Договору поставки №2022/041-KG, позивач не зміг виготовити та поставити товар по Договору поставки №31/01-22. Можливість виконання позивачем своїх зобов'язань (за умови отримання ним плити МДФ в повному обсязі від ТОВ «Кроношпан Калуга») по Договору поставки №31/01-22 підтверджується фактами виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки виготовленої ним продукції перед іншими контрагентами за 2022 рік, що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, які додаються до позовної заяви згідно додатків №35 - №41, оскільки протягом 2022 року позивачем здійснювалось виробництво продукції та відбувалась поставка виробленого товару.
Таким чином, на переконання позивача, у позивача була реальна можливість отримання прибутку від продажу товару, виробленого з плити МДФ, що мала бути поставлена ТОВ «Кроношпан Калуга» по Договору поставки №2022/041-KG, але в результаті неправомірних дій відповідача позивач втратив таку можливість, тому є усі підстави стверджувати, що сукупність обставин, які сталися внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України спричинили повну неможливість поставки МДФ плити по Договору поставки №2022/041-KG, з незалежних від волі ТОВ «Кроношпан Калуга» обставин, що в свою чергу позбавило позивача можливості, з незалежних від його волі обставин, виконати свої зобов'язання перед ТОВ «НАВІ-ГОЛД» по Договору поставки №31/01-22 та відповідно отримати прибуток.
Дебіторська заборгованість ТОВ «Кроношпан Калуга» за договором поставки набута позивачем в межах підприємницькій діяльності та внаслідок протиправних дій відповідача дане майно було втрачено, що унеможливлює його подальшу реалізацію та відповідно отримання позивачем прибутку від його використання, а отже є порушенням прав позивача на здійснення господарської діяльності.
Крім того, позивачем у позові зазначено, що через збройну агресію Російської Федерації позивач втратив можливість отримати вказаний прибуток, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача упущеної вигоди, оскільки на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Аргумент-Експерт» було виконано незалежну оцінку реальних збитків, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації завдані МАЙНУ позивача, про що було складено Звіт про оцінку збитків економічних витрат ФОП Василевського В. Я. від 30.09.2025, що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ «Кроношпан Калуга» по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025.
Відповідно до вказаного Звіту розмір збитків у вигляді втраченої (упущеної) вигоди та неотриманих майбутніх вигод, нанесених ФОП Василевському В. Я. внаслідок невиконання договору поставки №2022/041-KG від 04.02.2022 (без урахування матеріального збитку) на дату оцінки складає 163611,00 Євро (сто шістдесят три тисячі шістсот одинадцять євро 00 центів) Євро, що за офіційним курсом НБУ 50.8341 грн/1Євро станом на 05 березня 2026р., є еквівалентом 8 317 017,93 (вісім мільйонів триста сімнадцять тисяч сімнадцять) гривень 93 копійок.
Таким чином, відповідно до позовних вимог, загальний розмір спричинених збитків позивачу внаслідок економічних втрат, у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, в тому числі упущена вигода, становить 373758,04 Євро, з яких:
- реальні збитки складають 210 147,04 Євро,
- збитки у вигляді упущеної вигоди складають 163 611,00 Євро.
Протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні ч. 3 ст. 85 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, тому наведеними позивачем у позові обставинами справи та доказами, які надано разом з позовом підтверджується спричинення позивачу збитків у вигляді економічних втрат, що сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Таким чином, позивач вважає, що вищевикладеними обставинами та наданими позивачем разом з позовом доказами підтверджено заподіяння діями відповідача шкоди майну позивача та понесеними позивачем збитками у вигляді упущеної вигоди, доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою, доведено протиправність дій відповідача, а також підтверджено наявність вини відповідача у заподіянні шкоди майну позивача та понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди.
За таких умов, на переконання позивача, наявний повний склад цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача та збитків у вигляді упущеної вигоди, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування майнової шкоди на користь позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Збитки, як правова категорія, включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Однак у даному разі, позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини відповідача та доказів понесення позивачем збитків внаслідок невиконання ТОВ "Кроношпан Калуга" договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 у розмірі 210147,04 Євро не подано.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків чи не заподіяння ним шкоди. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Таким чином, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Поряд з цим, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів.
Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Враховуючи викладене, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. Крім того, у ч. 4 згаданої статті законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню.
Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.
Натомість невиконання позивачем визначеного приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України процесуального обов'язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 р. у справі № 750/8676/15-ц, постанові Верховного Суду від 10.06.2020 р. у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 р. у справі № 910/14341/18.
Так, обґрунтовуючи розмір заявленої до стягнення шкоди, позивачем у позові зазначено про те, що на замовлення позивача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Аргумент-Експерт» було виконано незалежну оцінку реальних збитків, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації завдані МАЙНУ позивача, про що було складено Звіт про оцінку збитків економічних витрат ФОП Василевського В. Я. від 30.09.2025, що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ «Кроношпан Калуга» по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025.
Відповідно до вказаного Звіту розмір матеріального збитку (реального збитку, прямого збитку) нанесеного ФОП Василевському В. Я. внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ «Кроношпан Калуга» по договору поставки №2022/041-KG від 04 лютого 2022 року (без урахування втраченої вигоди та неотриманих майбутніх вигод) на дату оцінки складає 210 147,04 (двісті десять тисяч сто сорок сім євро 04 цента) Євро, що за офіційним курсом НБУ 50.8341 грн/1Євро станом на 05 березня 2026р., є еквівалентом 10 682 635,64 (десять мільйонів шістсот вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять п'ять) гривень 64 копійок.
Також, позивач, в обґрунтування права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, посилається на неодержання ним доходу, який, на його переконання, він повинен був отримати за результатом виконання договірних зобов'язань з контрагентом - ТОВ "Кроношпан Калуга" за договором поставки, однак не отримав такий дохід через порушення ТОВ "Кроношпан Калуга" своїх зобов'язань за договором поставки №2022/041-КG, а міг би отримати прибуток від продажу товару виробленого з плити МДФ.
На підтвердження понесених збитків, пов'язаних з упущеною вигодою, у розмірі 163 611,00 Євро позивачем долучено до матеріалів справи Звіт про оцінку збитків економічних витрат ФОП Василевського В. Я. від 30.09.2025, що становлять реальні збитки внаслідок зменшення вірогідності одержання майбутніх економічних вигід від дебіторської заборгованості ТОВ «Кроношпан Калуга» по договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 та про оцінку збитків у вигляді упущеної вигоди за період з лютого 2022 року по 30.09.2025. Відповідно до вказаного Звіту розмір збитків у вигляді втраченої (упущеної) вигоди та неотриманих майбутніх вигод, нанесених ФОП Василевському В. Я. внаслідок невиконання договору поставки №2022/041-KG від 04.02.2022 (без урахування матеріального збитку) на дату оцінки складає 163611,00 Євро (сто шістдесят три тисячі шістсот одинадцять євро 00 центів) Євро, що за офіційним курсом НБУ 50.8341 грн/1Євро станом на 05 березня 2026р., є еквівалентом 8317017,93 (вісім мільйонів триста сімнадцять тисяч сімнадцять) гривень 93 копійок.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.09.2021 р. у справі № 922/3928/20 визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди та стандарти його доказування, а саме - звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); розумні витрати; компенсаційність відшкодування збитків.
Звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов'язків.
Розумним витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.
До відповідних витрат відносяться, зокрема, але не виключно, виробничі витрати, інформаційні витрати, транспортні витрати, амортизаційні витрати тощо. Такі витрати пов'язуються з виплатою заробітної плати, сплатою податків і обов'язкових платежів, комунальних платежів, витрат на оренду, інших матеріальних і прирівняних до них витрат тощо.
Тому розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права. Без урахування наведених витрат сам по собі чистий прибуток не може бути покладений в основу розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки: по-перше, такий підхід суперечить наведеним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості, розумності; по-друге: зумовить заявлення кредитором вимог до боржника про відшкодування збитків, що виходять за межі тих, які необхідні, а отже, матиме наслідком надкомпенсацію майнових втрат кредитора (позивача), його необґрунтоване збагачення та стягнення з боржника (відповідача) зайвих сум.
До того ж покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди своїм наслідком зумовить недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію коменсаційності відшкодування збитків.
Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.
Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим, проте такого розрахунку позивачем до матеріалів справи суду не надано.
Поряд з цим, долучені позивачем до матеріалів справи Звіти розміру матеріального збитку (реального збитку, прямого збитку) нанесеного ФОП Василевському В. Я. та про оцінку збитків економічних витрат ФОП Василевського В. Я. від 30.09.2025 не є обов'язковим доказом у господарському суді, оскільки жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом також враховано, що у даному випадку не йдеться про знищення або пошкодження майна позивача.
При цьому, в обґрунтування права на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди позивач посилається на неодержання ним доходу, який, на його думку, він повинен був отримати за результатом виконання договірних зобов'язань з контрагентом - ТОВ "Кроношпан Калуга" за договором поставки, однак не отримав такий дохід через порушення ТОВ "Кроношпан Калуга" своїх зобов'язань за договором поставки №2022/041-КG, але, на переконання позивача, він міг би отримати прибуток від продажу товару, виробленого з плити МДФ.
Разом з цим, позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях та аргументах, які належними та допустимими доказами позивачем не доведено.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також, судом взято до уваги те, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань чому саме із ТОВ «Кроношпан Калуга" було укладено договір поставки і позивач очікував у подальшому бажаний товар, а не із будь-яким іншим постачальником аналогічного товару.
Суд звертає увагу позивача на те, що підприємницька діяльність - це самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, що здійснюється на власний ризик з метою отримання прибутку.
Судом також враховано, що неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроношпан Калуга" умов договору поставки №2022/041-КG від 04.02.2022 вже було предметом судового розгляду, за наслідками якого Господарським судом Харківської області 11.04.2024 по справі №922/219/23 було ухвалено відповідне судове рішення.
До позовної заяви позивачем не надано жодних доказів вчинення позивачем будь-яких дій щодо виконання вищевказаного рішення.
Отже, на підставі наданих позивачем доказів неможливо дійти висновку про розумний рівень впевненості в отриманні позивачем доходів, про відшкодування яких заявлено у даній справі.
Тоді, як необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 р. по справі № 922/51/20).
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (такий стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Отже, судом встановлено, що документи, надані позивачем до матеріалів справи, як докази на обґрунтування своїх вимог, не підтверджують:
- реальної (а не теоретичної) можливості отримання позивачем прибутку у сумі 163611,00 Євро (сто шістдесят три тисячі шістсот одинадцять євро 00 центів) Євро, що еквівалентно 8317017,93 (вісім мільйонів триста сімнадцять тисяч сімнадцять) гривень 93 копійок, як і не підтверджують
- факту протиправності дій (бездіяльності) відповідача, які призвели до заподіяння позивачу збитків в розмірі 210147,04 Євро, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заявленими до стягнення збитками у вищевказаному розмірі.
Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів в обґрунтування наведених в позові обставин, які можуть слугувати підставами для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача реальних збитків що складають 210 147,04 Євро та збитків у вигляді упущеної вигоди що складають 163 611,00 Євро задоволенню не підлягають.
За змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судовий збір за подання позову на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України залишається за позивачем, від сплати якого позивач був звільнений в силу Закону України "Про судовий збір".
З огляду на вищенаведене та керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" травня 2026 р.
СуддяЄ.М. Жиляєв