65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1679/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши заяву Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-872/26 від 05.05.2026) подану по справі №916/1679/26,
за позовом: Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65062, м. Одеса, вул. Артура Савельєва, буд. 6) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691);
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Альошиної Світлани Ігнатівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання звільнити земельну ділянку,
Суть спору: 05.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1720/26) Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача - Фізичної особи - підприємця Альошиної Світлани Ігнатівни в якій прокурор просить суд:
-усунути перешкоди у користуванні територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою загальною площею 43,3 кв.м за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, 20/2, шляхом скасування державної реєстрації права власності ФОП Альошиної С.І. на нежитлове приміщення аптеки, загальною площею 66,3 кв.м, розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, будинок 20/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1041874651101), із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи;
- усунути перешкоди у користуванні територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою загальною площею 43,3 кв.м за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, 20/2, шляхом зобов'язання ФОП Альошиної С.І. звільнити земельну ділянку загальною площею 43,3 кв.м за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, 20/2, та привести її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого на вказаній земельній ділянці приміщення та приведення до попереднього стану (у відповідність до технічного паспорту, виготовленого 25.09.2014 ТОВ «ОР БТІ») самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення аптеки, загальною площею 66,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. 20/2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1041874651101) проведена з порушенням вимог чинного законодавства, за відсутності документів про право власності або користування земельною ділянкою. Також прокурор вважає, що у зв'язку з тим, що відповідачем право власності на частину спірного об'єкту нерухомості набуто неправомірно, право власності на нього підлягає припиненню, земельна ділянка - поверненню її власнику шляхом знесення самочинного будівництва та приведення самовільно реконструйованої квартири №1 в будинку №20/2 по вул. Пішонівській у м. Одесі в первинний стан (відповідно до технічного паспорту, виготовленого 25.09.2014 ТОВ «ОР БТІ»).
Одночасно із позовною заявою до суду від Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про забезпечення позову у даній справі (вх.№2-872/26), в якій прокурор просить суд:
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення аптеки, загальною площею 66,3 кв.м, розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, будинок 20/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1041874651101);
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлове приміщення аптеки, загальною площею 66,3 кв.м, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, будинок 20/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1041874651101).
В якості обґрунтування заяви прокурор зазначає, що відповідач, внаслідок самочинної реконструкції квартири без належно затвердженого проєкту будівництва (реконструкції), документу на право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, будинок 20/2, самовільно зайняв земельну ділянку комунальної форми власності площею 43,3 кв.м, що є порушенням прав територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
На думку прокурора, відповідач, дізнавшись про наявність справи у суді, має можливість у будь-який час здійснити її відчуження, що призведе до подальшої реєстрації прав на інших осіб та унеможливлення розгляду справи.
За твердження прокурора, обираючи захід забезпечення позову ним визначено такий вид заходу, який є співмірним із заявленими позовними вимогами, та який жодним чином не порушує можливість відповідача під час розгляду справи у суді володіти спірним об'єктом.
При цьому прокурор вважає, що вказаний захід забезпечення позову не обмежує права відповідача щодо його господарської діяльності та користування майном до вирішення спору по суті, оскільки унеможливлює лише реєстрацію та відчуження спірного об'єкту на час розгляду справи у суді.
Прокурор вважає, що можливе відчуження самочинного реконструйованого об'єкту з подальшим проведенням реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно унеможливить реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде постановлене на користь позивача, що в результаті може призвести до утруднення виконання рішення суду внаслідок можливого відчуження спірного об'єкту, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуває у його володінні, а обмежується лише можливість його відчуження та перереєстрації.
Оскільки даний вид забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, не впливає на матеріальний стан відповідача, як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування та не призведе до збитків, у прокурора відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України.
Розглянувши заяву Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.1 ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею ст. 137 ГПК України, передбачено, що позов забезпечується, серед іншого, -
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Забезпечення позову це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 (пункти 47,48,52) констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами: 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
За змістом статті 26 Закону України від 01.07.2004 " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.
Згідно постанови Верховного суду від 27.11.2023 у справі № 903/639/23 якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20? від 15.01.2021 у справі №914/193 9/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/163 70/20, від 24.06.2022 у справі №904/3 783/21, від 26.09.2022 у справі №911 /3208/21).
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, а також зв'язок між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, можливості забудови спірної земельної ділянки, існування реального ризику зі сторони власника майна у вчиненні недобросовісних дій з перетворення, відчуження, знищення тощо спірного об'єкта нерухомості, що призведене до неможливості ефективного поновлення державних інтересів, - наявні обґрунтовані доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Так прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову по даній справі шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення аптеки, загальною площею 66,3 кв.м, розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, будинок 20/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1041874651101) та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо даного об'єкту нерухомого майна.
Суд погоджується з твердженнями прокурора, що в даному випадку можливе відчуження самочинного реконструйованого об'єкту з подальшим проведенням реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливить реальне та ефективне виконання судового рішення.
Також суд зазначає, що будь-яке вчинення реєстраційних дій із спірною нежитловою будівлею, у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову, призведе до змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо неї, наслідком чого буде порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту прав та охоронюваних законом інтересів мешканців територіальної громади міста Одеси, оскільки їхні права не зможуть бути захищені в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Так, відчуження та нова реєстрація права власності на нерухоме майно за вказаною адресою призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом до іншого відповідача.
У зв'язку з цим, невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може ускладнити, або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог через можливу зміну власника спірного майна, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Обрані окружною прокуратурою способи забезпечення позову відповідають його предмету, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили судовим рішенням.
При цьому слід зазначити, що спільною властивістю судового арешту і заборони вчинення реєстраційних дій є те, що вони зобов'язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об'єкта нерухомого майна.
Водночас вони не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках. Неврахування їх особливостей може призвести до виникнення у подальшому негативних наслідків для заявника у вигляді, зокрема, перешкод виконання рішення суду, прийнятого на його користь.
Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», наявність зареєстрованих обтяжень, зокрема, судового арешту, є підставою для відмови у державній реєстрації прав.
У такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав. Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.
Водночас важливо враховувати, що ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень, у тому числі судового арешту, не є підставою для відмови у державній реєстрації прав, а саме:
- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;
- державна реєстрація інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки); - державна реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;
- державна реєстрація права власності на нерухоме майно іпотекодержателем-фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Отже, проведення державної реєстрації у вищевказаних випадках за наявності судового арешту, не буде порушенням закону з боку суб'єкта реєстраційних дій.
Водночас, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій, є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав, та чинним законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію прав за її наявності.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а також з метою запобігання відчуженню спірного майна його власником під час розгляду справи у суді, що значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду та відповідно призведе до неможливості ефективного поновлення інтересів територіальної громади, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.
Окремо суд зазначає, що положенням ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачається можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України, встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.
Разом з тим, ФОП Альошина Світлана Ігнатівна не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст.136-137, 140, 144, 234 ГПК України, суд
1.Заяву Заступника керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-872/26 від 05.05.2026) подану по справі №916/1679/26 - задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову по справі №916/1679/26, а саме:
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення аптеки, загальною площею 66,3 кв.м, що розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, будинок 20/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1041874651101);
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які реєстраційні дії щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення аптеки, загальною площею 66,3 кв.м, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Пішонівська, будинок 20/2 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1041874651101).
Стягувачем за цією ухвалою є: Заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси (65062, м. Одеса, вул. Артура Савельєва, буд. 6).
Боржником за цією ухвалою є: Фізична особа - підприємець Альошина Світлана Ігнатівна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Ухвала суду набирає законної сили 07.05.2026 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна