09 квітня 2026 року Справа № 915/1539/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: Нестерова Е.Г. (в режимі ВКЗ в судових дебатах 06.04.2026),
представника відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача-2: не з'явився,
представника відповідача-3: не з'явився,
представника відповідача-4: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства “КОМІНБАНК»,
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8»,
до відповідача-2: ОСОБА_1 ,
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД»,
до відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ»,
про: солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, -
Акціонерне товариство “КОМІНБАНК» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» та Товариства з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ», з такими вимогами:
- стягнути солідарно з ТОВ “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8», ОСОБА_1 , ТОВ “АВЕСТ БУД», ТОВ “АКТИВПОСТАЧ» на користь АТ “КОМІНБАНК» заборгованість за Договором №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “Доступні кредити 5-7-9» від 13.10.2022 у загальному розмірі 17665178,80 грн, з яких: 14726787,0 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 73304,86 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками; 2865086,94 грн - сума заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом;
- звернути стягнення на майно, передане у заставу відповідно до Договору застави рухомого майна №97/22-З-1 від 14.10.2022, а саме: Асфальтозмішувальну установку ДС 16837 (б/у), заводський номер 2101049, дата виготовлення 25.01.2021, підприємство виробник ПрАТ “Кременчуцький завод дорожніх машин» на користь АТ “КОМІНБАНК» в рахунок погашення заборгованості за Договором №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “Доступні кредити 5-7-9» від 13.10.2022, в розмірі 17665178,80 грн, з яких: 14726787,0 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 73304,86 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками; 2865086,94 грн - сума заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом, шляхом реалізації предмета застави на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
В обґрунтування вимог позивач вказує, що ТОВ “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» не виконало взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №97/22 від 13.10.2022 щодо повернення кредитних коштів у встановлений таким договором строк, які забезпечені порукою ОСОБА_1 , ТОВ “АВЕСТ БУД» та ТОВ “АКТИВПОСТАЧ» за Договорами поруки відповідно №97/22-П-1 від 13.10.2022, №97/22-П-2 від 13.10.2022 та №97/22-П-3 від 13.10.2022.
Ухвалою суду від 27.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.11.2025.
Відповідачі у відзиві та письмових запереченнях проти позовних вимог просять суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:
- одночасне пред'явлення вимог про стягнення з поручителів і одночасне звернення стягнення на заставу може призвести до необґрунтованого подвійного стягнення однієї і тієї ж суми, що прямо заборонено нормами цивільного права та підтверджується судовою практикою Верховного Суду;
- для забезпечення виконання зобов'язань банком були залучені поручителі: ОСОБА_1 , ТОВ “АВЕСТ БУД» та ТОВ “АКТИВПОСТАЧ». Як додаткове забезпечення виконання зобов'язань відповідач-1 передав у заставу асфальтозмішувальну установку ДС 16837, вартість якої значно перевищує заявлену суму позову. Це означає, що за наявності такого забезпечення, будь-яке звернення стягнення до поручителів передчасне та необґрунтоване;
- у даній справі кредитор та відповідач-1 у односторонньому порядку внесли зміни до умов кредитного договору: змінили строки погашення; змінили порядок нарахування відсотків; змінили графік платежів; змінили умови нарахування компенсацій та штрафів. Жодного письмового підтвердження згоди поручителів на такі зміни не надано, що прямо підтверджує факт порушення меж відповідальності поручителів. Відповідачі вважають, що вимоги позивача до поручителів у частині, що перевищує первісне зобов'язання та не забезпечені заставою, є безпідставними і не підлягають задоволенню;
- позивачем не надано жодних документальних доказів фактичного користування кредитними коштами відповідачами. Наявні лише бухгалтерські записи щодо нарахування процентів, що не є підтвердженням реального отримання та використання коштів;
- вимога про стягнення відсотків ФРП у розмірі 2865086,94 грн є сумнівною та необґрунтованою;
- позовні вимоги АТ “КОМІНБАНК» є спірними та не підкріплені належними доказами;
- порука поручителів ОСОБА_1 , ТОВ “АВЕСТ БУД» та ТОВ “АКТИВПОСТАЧ» не поширюється на зміни зобов'язання без їх письмової згоди, а також не підкріплена належними документами;
- одночасне пред'явлення вимог щодо стягнення боргу та застави порушує припис матеріального права і створює ризик подвійного стягнення;
- нарахування процентів та ФРП не підтверджене належними документами та розрахунками, що ставить під сумнів вимогу стягнення;
- позивачем не надано жодного первинного документа, який би підтверджував методику визначення процентної ставки, порядок зміни ставки, джерела даних UIRD або правову природу ФРП. Усі надані розрахункові таблиці є внутрішніми документами банку і не можуть вважатися належними доказами відповідно до статей 76 і 77 ГПК України.
Позивач у відповіді на відзив та письмових поясненнях на спростування заперечень відповідачів вказує наступне:
- факт надання кредиту, погашення заборгованості та сплати процентів підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи виписками по особовому рахунку відповідача-1, які є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості за кредитом та відсотками;
- твердження відповідача-1 про односторонню зміну умов договору, а саме зміна строків погашення, процентної ставки, порядку нарахування компенсацій та графік платежів не відповідає дійсності, оскільки вказані процедури відбувалися виходячи з умов договору та укладених до нього додаткових угод;
- з огляду на викладене, оскільки за Кредитним договором укладено три окремих договори поруки з трьома поручителями, а умови окремих договорів поруки не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою, то вказані поручителі за окремими договорами поруки не несуть солідарної відповідальності перед позивачем, однак відповідальність кожного з поручителів перед позивачем є солідарною разом із позичальником як боржником за основним зобов'язанням, що випливає з пунктів 1.2 кожного окремого договору поруки. Відтак, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором позичальника (боржника за основним зобов'язанням) з кожним із поручителів кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо;
- враховуючи, що відповідачем-1 було недотримано умов Кредитного договору, а саме порушенні строків повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, відповідач-1 має сплачувати за користування кредитом не компенсаційну ставку, а базову процентну ставку відповідно до пп.2.3.2.2 п.2.3 та п.2.4 Кредитного договору (індекс UIDR3m+7%+5%), а оскільки відповідачу-1 призупинено надання Фондом Державної підтримки у вигляді компенсації процентів відповідно до п.4.3 Кредитного договору та п.29 Постанови КМУ №28 від 24.01.2020 “Про надання фінансової державної підтримки», то відповідач-1, відповідно до п.3.8 Кредитного договору зобов'язаний самостійно сплачувати проценти за користування кредитними коштами, нарахованими за базовою процентною ставкою.
25.11.2025 суд відклав підготовче засідання на 17.12.2025 та розмістив оголошення про виклик відповідача-2 - ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку встановленому ч.4 ст.122 ГПК України.
Ухвалою суду від 17.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2026.
10.02.2026 від відповідачів до суду надійшла заява про відкладення судового засідання.
10.02.2026 підготовче засідання у даній справі не відбулось, оскільки відеоконференція з використанням системи vkz.court.gov.ua не відбулась, в період часу з 11:30 до 12:10 не вдалось встановити стабільне з'єднання з сервером ВКЗ.
Ухвалою суду від 10.02.2026 призначено підготовче засідання на 26.02.2026.
26.02.2026 суд ухвалив відкласти судове засідання на 18.03.2026.
18.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та зазначив, що проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення відбудеться 27.03.2026.
27.03.2026 суд оголосив про відновлення судового розгляду та призначив судовий розгляд справи на 06.04.2026.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 06.04.2026 представник позивача підтримував висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
Відповідачі, явку повноважних представників, зокрема, у судове засідання 06.04.2026, не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників відповідачів.
У судовому засіданні 06.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення до 09.04.2026.
У судовому засіданні 09.04.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
13.10.2022 між Акціонерним товариством “КОМІНБАНК» (попередня назва - Акціонерне товариство “Комерційний Індустріальний Банк») (надалі - Кредитор та/або Банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» (надалі - Позичальник, відповідач-1 у справі) було укладено Договір №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “ДОСТУПНІ КРЕДИТИ 5-7-9%» (надалі - Кредитний договір), відповідно до положень та умов якого відповідачу-1 встановлено загальний ліміт кредитування в розмірі 15300000,00 грн (п'ятнадцять мільйонів триста тисяч гривень 00 копійок) на термін до 12.10.2025 (включно) на умовах Програми та цього Договору, а Позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії, в порядку, розмірі та строк, що передбачені цим Договором та умовами Програми (п.2.1 Кредитного договору).
Відповідно до п.3.3 Кредитного договору, погашення кредиту здійснюється Позичальником у валюті кредиту, у строки (терміни) та у сумах, які зазначені в Графіку зменшення ліміту кредитування, викладеному в Додатку №4 до цього Договору, шляхом перерахування коштів на транзитний рахунок.
Якщо останній день для сплати чергового платежу по Кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то сплата чергового платежу здійснюється в перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
У разі ненадходження платежів від Позичальника в рахунок погашення Кредиту у встановлені цим Договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.
Умовами п.3.5 Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за Кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в пунктах 2.3 - 2.5 цього Договору. При розрахунку процентів використовується метод “факт/360», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, враховуючи перший день користування кредитними коштами (день надання Кредиту) та не враховуючи останній день користування кредитними коштами (день погашення Кредиту).
Проценти нараховуються щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця користування кредитними коштами, за кожний календарний місяць строку користування кредитними коштами, починаючи з дня видачі Кредиту/першого Траншу до дати фактичного остаточного повернення Кредиту за Договором в повному обсязі.
У разі прострочення повернення заборгованості за Кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за Кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
У відповідності до Розділу 1 “Терміни» Кредитного договору:
- базова процентна ставка - процентна ставка за кредитом на строкову заборгованість Позичальника, розрахована за формулою, яка зазначена в п.2.3 цього Договору та Додатку №2 до цього Договору;
- компенсаційна процентна ставка - процентна ставка за користування кредитними коштами, яка сплачується Позичальником відповідно до умов Програми у розмірі від 0 до 9 процентів річних;
- UIRD3m - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates), що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3(три) місяці, та опубліковується на Інтернет-сайті Національного банку України.
Згідно п.2.3 Кредитного договору, за користування Кредитом Позичальник сплачує:
2.3.1 Комісії в розмірі та в строк, визначені в Додатку №1 до цього Договору.
2.3.2 Проценти за користування Кредитом, в межах строку кредитування, визначеного в п.2.1 цього Договору - щомісячно із розрахунку:
2.3.2.1 при дотриманні Позичальником умов Програми та/або умов цього Договору
- у розмірі Компенсаційної процентної ставки, що складає 0 процентів річних протягом дії воєнного стану на території України та протягом одного місяця після його припинення або скасування, а по завершенню цього періоду та до завершення строку кредитування - 5%(п'ять) процентів річних.
2.3.2.2 при недотриманні Позичальником умов Програми та/або умов цього Договору, а також у випадках, передбачених цим Договором, - у розмірі Базової процентної ставки, який встановлюється та переглядається Кредитором щоквартально в порядку, визначеному в Додатку №2 до цього Договору, відповідно до умов програми. Базова процентна ставка на дату укладання цього Договору складає: сума значення індексу UIRD3m для національної валюти станом банківський день, що передує дню укладення цього Договору та значення фіксованої маржі 7(сім) процентних пункти.
Значення індексу UIRD3m для національної валюти станом на 12.10.2022 становить 10,95 (десять цілих дев'яносто п'ять сотих).
Відповідно до п.2.4 Кредитного договору, в разі порушення строків повернення Кредиту (в тому числі його частини), що передбачені цим Договором, у т.ч. у строки, визначені в Графіку погашення кредиту, визначеному в Додатку №4 до цього Договору, та/або відповідно до умов дострокового погашення Кредиту, встановлених внаслідок застосування Кредитором вимоги дострокового повного або часткового виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, процентна ставка за користування Кредитом встановлюється у розмірі:
- Компенсаційної процентної ставки, збільшеної на 5 (п'ять) процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Компенсаційна процентна ставка;
- Базової процентної ставки, збільшеної на 5 (п'ять) процентних пункти, у випадку, якщо на момент виникнення підстави застосування підвищеної ставки діяла Базова процентна ставка.
Визначена в цьому пункті Договору процентна ставка нараховується виключно на прострочену суму кредиту, починаючи з дня виникнення такого порушення та закінчуючи днем погашення простроченої суми кредиту (день погашення простроченої суми Кредиту не враховується).
Сторони усвідомлюють та підтверджують, що таке збільшення розміру процентної ставки не є зміною умов цього Договору, що здійснюється Кредитором в односторонньому порядку, і, відповідно, внесення змін до цього Договору не потребується.
Згідно п.3.8 Кредитного договору, Позичальник самостійно сплачує проценти за користування кредитними коштами, нараховані за Базовою процентною ставкою, визначеною цим Договором з урахуванням умов Програми, у випадку призупинення надання Державної підтримки Позичальнику, відповідно до умов п.4.3 цього Договору, та/або у випадку припинення надання Державної підтримки Позичальнику, відповідно до умов п.4.4 цього Договору.
Відповідно до п.4.3 Кредитного договору, надання Фондом Державної підтримки Позичальнику призупиняється (Державна підтримка у вигляді компенсації процентів не надається) у таких випадках:
4.3.1 За період (календарний місяць), в якому має місце будь-яке із наступних порушень Позичальником умов цього Договору:
- прострочення виконання Позичальником зобов'язання зі сплати частини/повної суми Кредиту (відповідно до встановленого Графіку зменшення ліміту кредитування) строком більше ніж на 15 календарних днів та/або
- прострочення виконання Позичальником зобов'язання зі сплати частини нарахованих процентів за користування Кредитом (за Компенсаційною процентною ставкою, що підлягає застосуванню протягом місяця, за який сплачуються проценти) строком більше ніж на 15 календарних днів.
Позивачем в підтвердження належного виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором в частині надання відповідачу-1 кредитних коштів, надано суду банківські виписки за період з 14.10.2022 по 17.10.2025 (т.1 а.с.90-99).
Позивач вказує, що відповідач-1 взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту у розмірі 14726787,0 грн, а також заборгованість за відсотками - 73304,86 грн та заборгованість за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом, у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом, у розмірі 2865086,94 грн, що підтверджує доданими до справи розрахунком заборгованості та банківськими виписками по рахунку ТОВ “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8».
Для забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір застави рухомого майна №97/22-З-1 від 14.10.2022 (т.1 а.с.75-78), відповідно до п.1.2 якого, предметом застави є Асфальтозмішувальна установка ДС 16837 (б/у), заводський номер 2101049, дата виготовлення 25.01.2021, підприємство виробник ПрАТ “Кременчуцький завод дорожніх машин».
Також, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем та окремо з відповідачами-2, 3, 4 були укладені наступні Договори поруки:
- 13.10.2022 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №97/22-П-1 (т.1 а.с.69-70);
- 13.10.2022 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» було укладено Договір поруки №97/22-П-2 (т.1 а.с.71-72);
- 13.10.2022 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ» було укладено Договір поруки №97/22-П-3 (т.1 а.с.73-74).
У пунктах 1.1 Договорів поруки визначено, що Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ТОВ “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» в повному обсязі зобов'язань по Договору №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за Програмою “Доступні кредити 5-7-9%» від 13.10.2022, укладеному між Кредитором та Позичальником, та додаткових договорів (угод) до нього, укладених та тих, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким Позичальнику надається Кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 15300000,0 грн на термін до 12.10.2025 включно з порядком погашенням згідно умов Кредитного договору, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та інших платежів, передбачених Кредитним договором та відшкодування збитків Кредитора, пов'язаних з невиконанням (несвоєчасним виконанням) Позичальником зобов'язань за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2 Договорів поруки, Поручитель зобов'язується нести перед Кредитором солідарну з Позичальником відповідальність за невиконання (порушення) останнім зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно п.2.1 Договорів поруки, Поручитель зобов'язаний самостійно контролювати виконання Позичальником умов Кредитного договору (своєчасне повернення Кредиту, сплату процентів за користування Кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів), для чого він має право звертатись до Кредитора за відповідною інформацією.
Відповідно до п.2.2 Договорів поруки, у випадку порушення Позичальником умов Кредитного договору, а саме непогашення Позичальником Кредиту, процентів за користування Кредитом, комісій, пені та інших платежів в сумі та в строки, передбачені Кредитним договором, Поручитель зобов'язаний зробити це за Позичальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня порушення (невиконання, неповного виконання, неналежного виконання) Позичальником відповідних умов Кредитного договору.
Згідно п.2.3 Договорів поруки, при неперерахуванні коштів на рахунки Кредитора у вказаний в пункті 2.2 цього Договору строк, Кредитор має право пред'явити позов до Поручителя згідно з чинним законодавством України.
В пункті 4.4 Договорів поруки визначено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору, заперечень не має.
Пунктом 6.2.3 Кредитного договору, Кредитору надано право відмовитись повністю або частково від надання кредитних коштів (чергових Траншів) за цим Договором та/або вимагати дострокового повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, включаючи погашення простроченої та строкової/поточної заборгованості Позичальника за Кредитом та/або процентами/комісіями, та/або стягнути таку заборгованість, включаючи неустойку (пеню, штрафи), зокрема, у випадку порушення Позичальником будь-яких зобов'язань, передбачених цим Договором, в тому числі з повернення Кредиту/частини Кредиту та/або сплати процентів; порушення Позичальником та/або будь-яким гарантом, поручителем та/або іншим надавачем забезпечення (надалі будь-який з зазначених - Боржник) зобов'язань за договорами забезпечення.
У зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів за їх користування, враховуючи, що зобов'язання відповідача-1 були забезпечені порукою відповідачів-2, 3, 4, а також заставою рухомого майна, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів вказану вище заборгованість та звернути стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача-1 кредитні кошти, що підтверджується долученими до справи виписками з особового рахунку Позичальника.
При цьому, судом прийнято до уваги позицию Верховного Суду викладену у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц та від 17.12.2021 у справі №278/2177/15-ц відносно того, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Строк користування кредитними коштами для відповідача-1, як позичальника, сплив 13.10.2025.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду із позовом, виходячи з наявних в матеріалах справи виписок з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, розмір непогашеної позичальником кредитної заборгованості становив 14726787,0 грн.
З наведеного слідує, що відповідачем-1, як позичальником, допущено порушення виконання зобов'язання за Кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (т.1 а.с.14-15).
За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частин 1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За таких обставин, обов'язок доведення факту повноти та своєчасності повернення кредитних коштів покладено законом на позичальника.
Відповідачами не спростовано факту наявності заявленої позивачем до солідарного стягнення заборгованості та її розміру, як і не подано до суду доказів повернення залишку неповернутих кредитних коштів та нарахованих процентів.
Отже, вимога про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14726787,0 грн є обґрунтованою та підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів прострочену заборгованість за відсотками та заборгованість за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості.
Доводи відповідачів про те, що позивач не довів припинення державної компенсації процентів; розрахунок відсотків здійснений банком без урахування компенсаційної ставки 5% та із завищенням суми ФРП, судом відхиляються приймаючи до уваги умови пунктів 2.3.2.2, 2.4, 3.8, 4.3 Кредитного договору, якими передбачено, що у випадку порушення позичальником строків повернення кредитних коштів призупиняється надання Фондом Державної підтримки компенсації процентів та у позичальника виникає обов'язок сплачувати проценти за користування кредитом не за компенсаційною ставкою, а за Базовою процентною ставкою.
Таким чином, суд приходить висновку про правомірність нарахування позивачем заборгованості по процентам за користування кредитними коштами за Базовою процентною ставкою.
В той же час, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачами зобов'язань в частині сплати процентів, а також відсутність належних доказів, якими б спростовувався заявлений позивачем розмір заборгованості по відсоткам.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсоткам, суд дійшов висновку про їх правильність та наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Ураховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням приписів статей 541, 543 та 1054 ЦК України, з огляду на укладення між позивачем та відповідачами-2, 3, 4 Договорів поруки в забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів 14726787,0 грн простроченої заборгованості за кредитом, 73304,86 грн простроченої заборгованості за відсотками та 2865086,94 грн заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом.
При цьому, судом прийнято до уваги, що норми права, які регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, а тому суд вважає, що спільний розгляд позовних вимог кредитора до кількох поручителів не створює солідарного обов'язку для останніх.
Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.05.2023 у справі №426/5533/17.
Позивачем також заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет застави згідно з Договору застави рухомого майна, укладеного між позивачем та відповідачем-1 на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Положеннями ст.572 ЦК України та ст.1 Закону України “Про заставу» встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У частині 1 ст.589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст.589 ЦК України).
Аналогічні приписи містить і ст.19 Закону України “Про заставу».
Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Такі ж положення, наведені в ч.1 ст.20 Закону України “Про заставу».
За приписами ч.1 ст.590 та ч.1 ст.591 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
Частинами 7, 8 ст.20 Закону України “Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
За змістом ч.1 ст.21 Закону України “Про заставу» реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором. Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов'язання (ч.1 ст.26 Закону України “Про заставу»).
Частинами 1, 3 ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ч.3 ст.3 Закону України “Про заставу»).
Застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом (ст.28 Закону України “Про заставу»).
Аналогічні положення наведено також у ст.593 ЦК України.
Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення застави та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений законодавством.
Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №361/7543/17.
Із змісту вказаної постанови слідує, що суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №759/4036/18, постанова Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №761/31346/13-ц, постанова Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №2- 1513/10).
У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), Велика Палата дійшла висновку, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
Суд може одночасно звернути стягнення на предмет застави та стягнути суму заборгованості за кредитним договором лише в межах “непогашених» вимог кредитора за основним зобов'язанням із зазначенням у рішенні суми заборгованості за кредитним договором.
Отже, одночасне заявлення відповідних вимог є обґрунтованим, адже кредитна заборгованість є непогашеною та суд вправі задовольнити позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та одночасного звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині 3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Стандарт доказування “вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі “Дж. К. та Інші проти Швеції» (“J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що “у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування “поза розумним сумнівом» (“beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням “балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша).
Згідно ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням стандарту вірогідності доказів та принципу змагальності у господарському процесі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок їх повне задоволення.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів.
При цьому, у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» (54006, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.23, код ЄДРПОУ 44343782) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639) заборгованість за Договором №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “Доступні кредити 5-7-9» від 13.10.2022 у загальному розмірі 17665178,80 грн (з яких: 14726787,0 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 73304,86 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками; 2865086,94 грн - сума заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом).
3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» (54006, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.23, код ЄДРПОУ 44343782) та Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» (54006, м.Миколаїв, вул.Благовісного Вадима, буд.8/4, код ЄДРПОУ 41530051) на користь Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639) заборгованість за Договором №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “Доступні кредити 5-7-9» від 13.10.2022 у загальному розмірі 17665178,80 грн (з яких: 14726787,0 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 73304,86 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками; 2865086,94 грн - сума заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом).
4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» (54006, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.23, код ЄДРПОУ 44343782) та Товариства з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ» (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/3, кім.204, код ЄДРПОУ 44604089) на користь Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639) заборгованість за Договором №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “Доступні кредити 5-7-9» від 13.10.2022 у загальному розмірі 17665178,80 грн (з яких: 14726787,0 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 73304,86 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками; 2865086,94 грн - сума заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом).
5. Звернути стягнення на майно, яке належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» та передане у заставу відповідно до Договору застави рухомого майна №97/22-З-1 від 14.10.2022, а саме: Асфальтозмішувальну установку ДС 16837 (б/у), заводський номер 2101049, дата виготовлення 25.01.2021, підприємство виробник ПрАТ “Кременчуцький завод дорожніх машин» на користь Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639) в рахунок погашення заборгованості за Договором №97/22 про відкриття відновлювальної кредитної лінії за програмою “Доступні кредити 5-7-9» від 13.10.2022, в розмірі 17665178,80 грн, з яких: 14726787,0 грн - сума простроченої заборгованості за кредитом; 73304,86 грн - сума простроченої заборгованості за відсотками; 2865086,94 грн - сума заборгованості за відсотками (частина ФРП), що повинна бути сплачена клієнтом у разі непогашення простроченої заборгованості клієнтом, шляхом реалізації предмета застави на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КИЇВСЬКИЙ АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД №8» (54006, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.23, код ЄДРПОУ 44343782) на користь Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639) 52995,54 грн судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639) 52995,54 грн судового збору.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВЕСТ БУД» (54006, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Благовісного Вадима, буд.8/4, код ЄДРПОУ 41530051) на користь Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639) 52995,54 грн судового збору.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АКТИВПОСТАЧ» (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/3, кім.204, код ЄДРПОУ 44604089) на користь Акціонерного товариства “КОМІНБАНК» (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.6, код ЄДРПОУ 21580639) 52995,54 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 07.05.2026.
Суддя М.В.Мавродієва