07.05.2026 Справа № 914/1010/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, при секретарі судового засідання Зоряні Палюх, розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАТРИЦЯ-2015»,
до відповідача Фермерського господарства «УЛАР»,
про стягнення 640 293,45 грн
представники сторін:
від позивача: Сокол Т.Л. (в режимі ВКЗ);
від відповідача: Фартушок Н.Б. (в залі суду).
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАТРИЦЯ-2015» до відповідача Фермерського господарства «УЛАР» про стягнення 640 293,45 грн.
28.04.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву (вх.№ 1950/26) про зменшення розміру позовних вимог.
Судом враховується, що згідно зі ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне прийняти вказану заяву до розгляду, подальший розгляд здійснювати з врахуванням такої заяви.
28.04.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив (вх. №11886/26 від 28.04.2026), в якому просить залишити без розгляду відзив Фермерського господарства «УЛАР», посилаючись на його подання з пропуском встановленого судом строку без зазначення поважних причин та без клопотання про поновлення строку.
29.04.2026 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 12100/26), у яких заявив клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, просив визнати причини його пропуску поважними та поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, з підстав зазначених у клопотанні.
Того ж дня відповідачем подано клопотання (вх. 12102/26) про виправлення описки у клопотанні про поновлення строку для подання відзиву.
30.04.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано заперечення на клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву (вх. №12276/26), у яких просив суд відмовити ФГ «УЛАР» у поновленні процесуального строку, залишити відзив без розгляду та не враховувати його під час розгляду справи №914/1010/26, а справу розглянути на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Щодо вказаних клопотань, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Водночас, згідно з пунктами 2 та 4 частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи, подавати всі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, а також не приховувати докази.
Положення частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).
Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
В обгрунтування необхідності поновлення строку на подання відзиву, відповідач зазначив наступне.
У період з 22.04.2026 по 23.04.2026 за місцезнаходженням представника відповідача:
1) два дні оголошувалися повітряні тривоги, а саме 15 та 17 квітня 2026 року;
2) дні мали місце відключення електропостачання, а саме 9 та 10 квітня 2026 року
Інформація про зазначені повітряні тривоги та відключення електропостачання є загальновідомою та міститься у відкритому доступі в мережі Інтернет.
Посилання на відкриті джерела:
https://alerts.in.ua/ - містить інформацію про повітряні тривоги на Львівщині.
https://loe.lviv.ua/ - містить архів графіків відключень електроенергії на Львівщині;
Рада адвокатів України у рішенні від 16-17 листопада 2022 року № 148 визнала, що повітряна тривога та відсутність електрозабезпечення становлять поважну причину для адвоката, яка унеможливлює належне виконання його процесуальних обов'язків.
Відповідно, 4 дні з 15 відведених - тобто більше чверті всього строку - були фактично виключені з робочого часу представника з об'єктивних, незалежних від його волі причин, безпосередньо пов'язаних із наслідками війни росії проти України.
Між втратою 4 робочих днів і пропуском строку на 1 день існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
При цьому вплив повітряних тривог на робочий час не обмежується лише їхньою фактичною тривалістю. Кожна тривога передбачає: час на переміщення до найближчого укриття, очікування відбою, повернення на робоче місце та відновлення перерваної роботи. Крім того, тривоги, зокрема зумовлені загрозою пуску балістичних ракет типу «Кинджал» (що мало місце 17 квітня), супроводжуються значним психологічним навантаженням, яке об'єктивно знижує здатність до концентрованої юридичної роботи - аналізу документів, формування позицій, складання процесуальних документів - безпосередньо після відбою. Верховний Суд у своїй практиці визнає, що обставини воєнного характеру оцінюються не лише формально за їх тривалістю, а з урахуванням реального впливу на можливість вчинення процесуальних дій. Таким чином, втрата понад 25% відведеного строку внаслідок об'єктивних, незалежних від волі представника обставин безпосередньо призвела до того, що відзив було подано на 1 день пізніше.
Окремо слід звернути увагу на відключення електропостачання за місцезнаходженням представника відповідача, які мали місце протягом строку для подання відзиву. Відключення носили тривалий характер та припадали на робочі години, що виключало будь-яку можливість продуктивної роботи в ці проміжки часу. Відсутність електроенергії унеможливила не лише доступ до мережі Інтернет та підсистеми «Електронний суд», а й базову роботу з документами - ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, формування та перевірку розрахунків, підготовку додатків до відзиву. Слід також враховувати, що підготовка відзиву у цій справі вимагала складання контррозрахунку штрафу із застосуванням принципу FIFO по кожній видатковій накладній. Виконання такої роботи в умовах переривчастого електропостачання, коли робочий процес постійно переривається і втрачається безперервність зосередженої юридичної роботи, є об'єктивно ускладненим.
Відзив подано з пропуском лише одного дня, при цьому підготовче засідання призначено на 07.05.2026 - тобто через 14 днів після подачі відзиву. Позивач отримав відзив та встиг підготувати і подати повноцінну відповідь на відзив (27.04.2026), що беззаперечно свідчить про відсутність будь-якого обмеження його процесуальних прав.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пункти 50-51, 69, та «Walchli v. France», №35787/03, пункт 29). Одночасно, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» заява №28090/95, пункт 45).
Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
До аналогічних висновків дійшов Верховний суд у своїй постанові від 17.02.2026 по справі 420/16364/24, підкресливши, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, який нівелює процесуальні права учасників справ.
Враховуючи наведене, з метою повного і всебічного з'ясування обставин справи, а також забезпечення конституційного права на судовий захист та належної реалізації процесуальних прав та обов'язків сторін, суд вбачає підстави для поновлення процесуального строку на подання відзиву.
07.05.2026 в підготовче засідання з'явились представники сторін, щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не заперечували.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Суд, здійснивши усі необхідні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, передбачені ст.182 ГПК України, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 42, 80, 119, 182, 185, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Задовольнити заяву позивача (вх.№ 1950/26) від 28.04.2026 про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням таких зменшень.
2. В задоволенні клопотання (вх.№ 11886/26) від 28.04.2026 в частині пункту 1 та клопотанні (вх.№ 12276/26) від 30.04.2026 відмовити.
3. Задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву з врахуванням заяви про виправлення описки. Визнати поважними причини пропуску строку, наданого для подання відзиву, поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.
4. Закрити підготовче провадження у справі № 914/1010/26.
5. Призначити дану справу до судового розгляду по суті на 01.06.2026 р. о 14:15 год.
6. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 128.
7. Сторонам забезпечити явку повноважних представників сторін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Горецька З.В.