просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
01 травня 2026 року м.Харків Справа № 913/408/23
Провадження №16/913/408/23
За позовом заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:
позивача - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків
до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області, м. Старобільськ Луганської області
відповідача-2 - Приватного підприємства «Камін», м.Старобільськ Луганської області
про визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків недійсності правочину
Суддя Шеліхіна Р.М.
Секретар судового засідання Педаш В. В.
У засіданні брали участь:
від органу прокуратури: прокурор Харківської обласної прокуратури Лахтюк Л. В., службове посвідчення № 072996 від 01.03.2023;
від позивача: представник не прибув;
від відповідача-1: представник не прибув;
від відповідача-2: представник не прибув,
Суть спору: заступник керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області (далі - прокурор) 15.11.2023 звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби з позовом до відповідача-1 - Старобільської районної державної адміністрації - районної військової адміністрації Луганської області і та відповідача-2 - Приватного підприємства «Камін» (далі - ПП «Камін») про:
- визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти від 22.12.2020 №669, укладеного між Відділом освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області та ПП «Камін»;
- стягнення з ПП «Камін» на користь Старобільської районної державної адміністрації Луганської області 268 702,80 грн, а з Старобільської районної державної адміністрації Луганської області одержані ним за рішенням суду грошові кошти в сумі 268 702,80 грн стягнути в дохід держави.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
Відділом освіти Міловської РДА 08.12.2020 на вебпорталі уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» розміщено оголошення про проведення спрощеної/допорогової закупівлі № UA-2020-12-08-008306-a послуг по капітальному ремонту частини будівлі Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад «Сонечко» - Новострільцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Міловської районної ради Луганської області (за кодом СРУ за ДК 021:2015 - 45453000-7 - капітальний ремонт і реставрація).
Очікувана вартість предмета закупівлі становила 272 843,00 грн.
За вказаним оголошенням подано пропозицію одним учасником - ПП «Камін», яку розглянуто. ПП «Камін» визначено переможцем закупівлі і прийнято рішення укласти договір.
Між Відділом освіти Міловської РДА та ПП «Камін» укладено договір про закупівлю за державні кошти від 22.12.2020 № 669, за яким підрядник зобов'язався власними силами і засобами, в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на об'єкті: «Капітальний ремонт частини будівлі Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад «Сонечко» - Новострільцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Міловської районної ради Луганської області (за кодом СРУ за ДК 021:2015 - 45453000-7 - капітальний ремонт і реставрація)», а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.
В обґрунтування позову, прокурор стверджує, що на момент проведення спрощеної процедури закупівлі та укладання договору, відповідач-2 не відповідав кваліфікаційним критеріям, які ставляться до учасників торгів, та вимогам, встановленим ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі». З посиланням на приписи вказаної статті, прокурор зазначає, що замовник повинен був прийняти рішення про відмову учасника в участі у процедурі закупівлі, оскільки суб'єкт господарювання (учасник, відповідач-2) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Прокурор зазначає про наявність рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.11.2020 №70/140-р/к у справі №6/01-116-20, за яким визнано, що ПП «Камін» та ФОП Акопян П.Д. вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у торгах, проведених Рудівською сільською радою Сватівського району Луганської області на закупівлю: «ДК 021:2015 код 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи».
З наданих прокурором документів вбачається, що відповідач-2 оскаржував вищевказане рішення АМК до суду. Постановою Верховного суду від 30.11.2021 у справі №922/125/21 касаційну скаргу ПП «Камін» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суд від 12.07.2021 про відмову у визнанні недійсним рішення АМК від 26.11.2020 №70/140-р/к - залишено без змін.
З посиланням на приписи ст.ст. 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 50 Закону України «Про публічні закупівлі», прокурор вважає рішення уповноваженої особи Відділу освіти Міловської РДА про намір укладення договору з ПП «Камін», оформлене протоколом від 16.12.2020 №16122020/1, прийнятим з порушенням вимог закону, договір укладеним без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, який порушує економічні засади здійснення закупівель, робіт і послуг за державні кошти та таким, що підлягає визнанню недійсним.
При дослідженні матеріалів позовної заяви, суд з'ясував, що відповідно до витягу з ЄДР від 20.11.2023, отриманого судом, Старобільська районна державна адміністрація Луганської області (відповідач-1) є правонаступником Міловської районної державної адміністрації Луганської області. Таким чином, прокурор ставить першим відповідачем у справі Старобільську районну державну адміністрацію Луганської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 справу передано на розгляд судді Шеліхіній Р. М.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.11.2023 суд підтвердив підстави представництва заступником керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Північно-Східного офісу Держаудитслужби із заявленими позовними вимогами, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 01.12.2023.
У судове засідання 01.12.2023 прибув прокурор та надав усні пояснення у справі.
Від відповідача-1 через систему «Електронний суд» 01.12.2023 надійшло клопотання в якому відповідач-1 повідомляє про дислокацію Старобільської районної державної адміністрації Луганської області за адресою: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул.Харківська (Декабристів), 46 та просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд задовольнив вказану заяву.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.12.2023 для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, суд відклав підготовче судове засідання на 28.12.2023 о 12 год 40 хв.
У судове засідання 28.12.2023 прибув прокурор.
Для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд за власною ініціативою ухвалою від 28.12.2023 продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, починаючи з 20.01.2024 по 19.02.2024 (включно) та відклав підготовче судове засідання на 25.01.2024 о 12 год. 40 хв.
У судове засідання 25.01.2024 прибув прокурор.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.01.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.02.2024 об 11 год 30 хв.
У судове засідання 22.02.2024 прибув прокурор.
У зв'язку з тим, що спір, розгляд якого розпочато по суті, не могло бути вирішено в судовому засіданні 22.02.2024, суд оголосив перерву на 23.02.2024 о 12 год 00 хв.
У судове засідання 23.02.2024 прибув прокурор.
Прокурор заявив усне клопотання про повернення справи на стадію підготовчого провадження у зв'язку з необхідністю отримати та подати нові докази в підтвердження єдиної судової практики для вирішення подібних спорів, а саме для отримання постанов Великої Палати Верховного Суду з розгляду справ з тотожнім предметом спору.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.02.2024 суд повернув справу на стадію підготовчого провадження та на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, зупинив провадження у справі до постановлення кінцевого рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №580/4531/23 та зобов'язав сторін повідомити суд про набрання таким рішенням законної сили.
08.04.2024 від Старобільської окружної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання від 04.04.2024 про поновлення провадження у справі №913/408/23.
Орган прокуратури повідомив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №580/4531/23 набрала законної сили 29.02.2024.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.04.2024 суд поновив провадження у справі №913/408/23 та призначив підготовче судове засідання на 09.05.2024 о 12 год 30 хв.
17.04.2024 від Старобільської окружної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення від 17.04.2024, в яких наведено висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №580/4531/23 від 29.02.2024.
Прокурором також зазначено, що до спірних правовідносин у справі № 913/408/23 застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, як визначено ст. 257 Цивільного кодексу України, з огляду на що прокурором та позивачем дотримано процесуальні строки для пред'явлення позову.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.04.2024 суд провадження у справі №913/408/23 зупинив до набрання законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту такої постанови; зобов'язав учасників справи №913/408/23 інформувати суд про набрання постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №918/1043/21 законної сили.
04.10.2024 від Старобільської окружної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання без номеру від 04.10.2024 про поновлення провадження у справі № 913/408/23.
Орган прокуратури повідомив, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, 23.09.2024 опубліковано повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.10.2024 провадження у справі №913/408/23 поновлено; підготовче засідання призначено на 04.11.2024 о 14 год 00 хв.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.10.2024 провадження у справі №913/408/23 зупинено до закінчення розгляду Верховним Судом справи №913/279/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту такої постанови.
Верховним Судом ухвалено постанову від 18.02.2026 у справі № 913/279/23, щодо якої забезпечено доступ у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.03.2026 поновлено провадження в справі №913/408/23. Підготовче засідання призначено на 20.03.2026 об 11 год 15 хв.
18.03.2026 від Старобільської окружної прокуратури через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання № 53-24вих-26 від 17.03.2026 про зупинення провадження у справі №913/408/23 до завершення розгляду Великою Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/20111/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення.
Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Верховного Суду від 24.02.2026 справу №910/20111/23 передано на розгляд Великої Палати у зв'язку з наявністю виключної правової проблеми щодо застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, що має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Прокурор зазначає, що спірні правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин у справі № 910/20111/23, оскільки стосуються визнання недійсними договорів у сфері публічних закупівель та застосування спеціальних наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.
Прокурор наголошує, що вирішення вказаної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду матиме суттєве значення для правильного вирішення цієї справи, а також для забезпечення єдності судової практики у подібних правовідносинах.
З огляду на викладене, з посиланням на п. 7 ч. 1 ст. 228 та п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, прокурор просить зупинити провадження у справі до закінчення розгляду справи № 910/20111/23 Великою Палатою Верховного Суду.
У судове засідання 20.03.2026 прибув прокурор.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження в справі.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.03.2026 клопотання Старобільської окружної прокуратури № 53-24вих-26 від 17.03.2026 про зупинення провадження у справі №913/408/23 задоволено. Провадження у справі №913/408/23 зупинено до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Судом встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 справу № 910/20111/23 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. Повний текст цієї ухвали було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.04.2026 поновлено провадження в справі № 913/408/23. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.05.2026 о 12 год 15 хв.
У судове засідання 01.05.2026 прибув прокурор.
У судовому засіданні 01.05.2026 оголошено скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини).
У зв'язку з наявністю в усіх сторін спору Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», направлення процесуальних документів суду здійснювалось до їх Електронних кабінетів в підсистемі ЄСІТС.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що суд повідомив сторін по справі належним чином про розгляд справи в суді.
Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзивів на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.12.2020 Відділом освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області в електронній системі закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі «ДК 021:2015 - 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація» (Капітальний ремонт частини будівлі Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад «Сонечко» - Новострільцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Міловської районної ради Луганської області), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-12-08-008306-a. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 272 843,00 грн. Кінцевий строк подання тендерних пропозицій 16 грудня 2020 року 00:00.
Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій була подана одна тендерна пропозиція учасником - Приватним підприємством «Камін» з пропозицією в розмірі 268 702,80 грн
16.12.2020 уповноваженою особою Відділу освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області прийнято рішення, оформлене протоколом № 16122020/1, про:
- визначення переможцем закупівлі Приватне підприємство «Камін»;
- намір укласти договір про закупівлю із Приватним підприємством «Камін»;
- оприлюднення повідомлення про намір укласти договір про закупівлю в електронній системі закупівель.
16.12.2020 в електронній системі публічних закупівель «Рrozorro» опубліковано повідомлення про намір укласти договір з переможцем спрощеної закупівлі.
22.12.2020 між Відділом освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області (далі - замовник) та Приватним підприємством «Камін» (далі - підрядник) укладено договір про закупівлю робіт № 669 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору підрядник зобов'язується власними силами і засобами, в обумовлений термін у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи на об'єкті: «Капітальний ремонт частини будівлі Навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад «Сонечко» - Новострільцівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Міловської районної ради Луганської області (за кодом СРУ за ДК 021:2015 - 45453000-7 - капітальний ремонт і реставрація)», а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Ціна договору дорівнює ціні пропозиції учасника-переможця закупівлі і становить - 268 702,80 грн (п. 3.1. договору).
За умовами п. 5.1. договору місце виконання робіт - 92530, Луганська область, Міловський район, с. Новострільцівка, вул. Садова, 54.
Договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором (п. 13.1. договору).
05.01.2021 в електронній системі публічних закупівель опубліковано звіт про виконання договору про закупівлю від 22.12.2020 № 669, із якого вбачається, що Приватним підприємством «Камін» договір виконано та Відділом освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області сплачено суму в розмірі 268 702,80 грн.
Згідно з інформацією, розміщеною в Єдиному вебпорталі використання публічних коштів (https://spending.gov.ua), сума сплачених замовником коштів за договором від 22.12.2020 № 669 становить 268 702,80 грн, які перераховані на підставі розрахункового документа від 29.12.2020 № 2823, що також підтверджується інформацією, наданою Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області від 26.09.2024 № 07-04-1-06/2992.
Отже, за результатами проведеної спрощеної закупівлі між Приватним підприємством «Камін» та Відділом освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області укладено договір, який виконаний в повному обсязі та Відділом освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області сплачено на користь Приватного підприємства «Камін» 268 702,80 грн за виконані роботи.
Також прокурор завертає увагу суду на неодноразове порушення Приватним підприємством «Камін» умов участі у тендерних закупівлях, що підтверджується витягом з рішення № 70/140-р/к від 26.11.2020 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 6/01-116-20.
Прокурор посилається на те, що Приватне підприємство «Камін» на момент участі в закупівлі не відповідало вимогам ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з чим договір від 22.12.2020 № 669, укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушує правові та економічні засади здійснення закупівель, робіт і послуг, та підлягає визнанню недійсним.
Прокурор зазначає, що укладений за результатами спрощеної закупівлі договір про закупівлю № 669 від 22.12.2020 підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 і ч. 3 ст. 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу однієї сторони - Приватного підприємства «Камін», а одержані 268 702,80 грн за цим правочином повинні бути повернуті Відділу освіти Міловської районної державної адміністрації Луганської області, як іншій стороні договору, а отримані останнім за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави, звернувся до суду з відповідним позовом.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України, а правові наслідки недійсності правочину - статтею 216 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Таким чином, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Поряд з цим суд зауважує, що у законодавстві відсутнє чітке визначення поняття «інтерес» та поняття «інтерес держави і суспільства», як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення. Втім поняття «інтерес» є ширшим, адже охоплює, наприклад, «охоронюваний законом інтерес», «публічний інтерес», «суспільний інтерес» тощо.
У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з якими інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.
Наявність наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
19.12.2025 Верховний суд у складі суддів об'єднаної палати касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23 за результатами розгляду касаційних скарг ухвалив постанову, в якій дійшов наступних висновків:
«Щодо підстав для застосування до спірних відносин ч. 3 ст. 228 ЦК України.
64. Згідно з цією нормою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
«Щодо правової природи наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України.
66. Стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції ЦК, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 ст. 228 була доповнена ч. 3, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам».
« 74. Вирішуючи питання щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства».
« 76. Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
« 93. Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
94. Отже, для застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання світильників комунальним підприємством) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі».
« 100. Об'єднана палата вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої ч. 3 ст. 228 ЦК, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції».
« 105. Враховуючи викладене, Об'єднана палата уточнює висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі № 911/934/23, від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, таким чином:
При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо)».
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі № 922/3456/23, оскільки правовідносини у справах є подібними щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у спірних правовідносинах з огляду на предмет та правові підстави позову (визнання недійсним договору, стягнення коштів на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є встановлення того, що його зміст або мета вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Оскільки таких обставин у цій справі прокурором не доведено, правові підстави для визнання спірного правочину недійсним відсутні.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України та застосування наслідків його недійсності відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 2684,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Господарський суд зазначає, що позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру. Ставка судового збору за немайновою вимогою становить 2 684,00 грн. Сума судового збору за пред'явлення майнової вимоги становить 4030,54 грн. Крім того, позовна заява подана прокуратурою до суду в електронній формі.
Тому, звертаючись до суду з даним позовом за допомогою підсистеми «Електронний суд», прокуратурою мав бути сплачений судовий збір у розмірі 5 371,63 грн.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» Луганською обласною прокуратурою був сплачений судовий збір у сумі 9 398,55 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 667 від 23.10.2023.
Таким чином, при зверненні з позовом до суду прокуратура внесла судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Надмірно сплачений судовий збір становить 4 026,92 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання прокуратурою до суду подано не було. Тому надмірно сплачений судовий збір у сумі 4 026,92 грн підлягає поверненню Луганській обласній прокуратурі з Державного бюджету України після звернення до суду з відповідним клопотанням.
З урахуванням статті 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 371,63 грн покладаються на Луганську обласну прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 9 398,55 грн покласти на Луганську обласну прокуратуру.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано - 08.05.2026.
Суддя Ріта ШЕЛІХІНА