ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2026Справа № 910/13324/25
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2 ,
2) ОСОБА_3 ,
3) ОСОБА_4
про визнання припиненими трудові відносини і повноважень директора та зобов??язання внести відповідні зміни до єдиного державного реєстру
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Дубина Т.М.
представники учасників справи:
від позивача: Правдивець С.М.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився;
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ» (надалі - відповідач) про визнання припиненими трудових відносин і повноважень директора та зобов?язання внести відповідні зміни до єдиного державного реєстру.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.43 Конституції України, ст.38 Кодексу законів про працю України, ст.30, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст. 9, 98, 99 Цивільного кодексу України, обґрунтовані бездіяльністю відповідача щодо вирішення питання про звільнення позивача з посади директора за власним бажанням, що є порушенням його прав на припинення трудових відносин.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
10.11.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/13324/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02.12.2025.
У підготовче засідання 02.12.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, у суду відсутні відомості належного повідомлення останнього про дату, час та місце проведення підготовчого засідання. Суд протокольною ухвалою у порядку ст.74 ГПК України витребував у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації реєстраційну справу відповідача. Також суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 відкладено підготовче засідання в справі на 14.01.2026.
12.12.2025 від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ».
У підготовче засідання 14.01.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи копію реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ», яка надійшла до суду 12.12.2025 від Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Також суд протокольною ухвалою залучив до участі в справ в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (надалі - третя особа-1), ОСОБА_3 (надалі - третя особа-2) та ОСОБА_4 (надалі - третя особа-3).
09.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 10.02.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином. Треті особи 1-3 в засідання не з'явились, у суду відсутні відомості належного повідомлення останніх про дату, час та місце проведення засідання. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи від 29.01.2026, яке надійшло до суду 09.02.2026 та долучив подані 29.01.2026 позивачем докази до матеріалів справи. Також суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 10.03.2026.
10.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи позовної заяви з виправленими описками, яке за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову.
У підготовче засідання 10.03.2026 з'явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб 1-3 в засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялися належним чином. Суд протокольною ухвалою прийняв заяву представника позивача про зміну предмету позову від 10.03.2026 та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 відкладено підготовче засідання в справі на 07.04.2026.
У підготовче засідання 07.04.2026 з'явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб 1-3 в засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливість надання доказів чи заявлення клопотань, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2026.
У судове засідання 05.05.2026 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Одночасно, статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, учасники справи повідомлені про хід розгляду справи у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції в спорі та надання відповідних доказів, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без участі представників сторін за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
20.08.2008 було проведено державну реєстрацію новоствореної юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ» (відповідач).
23.07.2008 протоколом №1 Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою «АРТ-БЛАНШ» призначено на посаду директора ОСОБА_1 (позивача).
Відповідно до реєстраційної справи відповідача та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником відповідача є позивач, а засновниками відповідача є: ОСОБА_2 (третя особа-1), ОСОБА_3 (третя особа-2) та ОСОБА_4 (третя особа-3) (а.с.72-107).
15.01.2025 позивач звернувся до третіх осіб 1-3 із заявою про звільнення його з посади директора за власним бажанням згідно із ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Також 29.01.2025 позивач звернувся до третіх осіб 1-3 із повідомленням про необхідність проведення 01.03.2025 з 11:30 год. до 11:55 год. загальних зборів учасників відповідача для розгляду його заяви про звільнення.
Заява про звільнення від 15.01.2025 та повідомлення про скликання загальних зборів від 29.01.2025 направлені позивачем третім особам 1-3 30.01.2025, що підтверджується описами вкладення в цінний лист №0305800042033, №0305800042041, №0305800042025 та накладними АТ «Укрпошта» від 30.01.2025 (а.с. 12-14).
01.03.2025 загальні збори учасників відповідача не відбулися, оскільки учасники відповідача (треті особи 1-3) на них не з'явилися.
Позивач стверджує, що станом на день подання позову відповідного рішення про звільнення його з посади директора відповідача не було прийнято, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як установлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Згідно зі частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
За приписами частини 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Аналогічне положення закріплено в пункті 5.1. статуту відповідача.
Відповідно до п.6.1. статуту одноособовим виконавчим органом товариства є директор товариства.
Згідно з ч.ч.1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Відповідно до ч.ч.1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Згідно з пп.г п.5.2. статуту до виключної компетенції загальних зборів належить обрання та звільнення директора.
Отже, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів учасників відповідача, а позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
У пункті п.5.9. статуту вказано, що про проведення зборів учасник товариства повідомляється товариством персонально шляхом направлення рекомендованим листом на його адресу повідомлення, в якому зазначається час, місце проведення і порядок денний зборів або шляхом безпосереднього вручення такого повідомлення учаснику, з обов'язковим оформленням розписки останнього про отримання повідомлення. Зазначене повідомлення повинне бути направлене учаснику товариства не менше як за 30 днів до скликання зборів.
Згідно ст.32 Закону України Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Будь-який учасник має право внести пропозиції щодо включення питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 5 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. Таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев'ятої цієї статті не застосовуються. Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Як убачається з матеріалів справи, 15.01.2025 позивач звернувся до третіх осіб 1-3 із заявою про звільнення його з посади директора за власним бажанням згідно із ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Також 29.01.2025 позивач звернувся до третіх осіб 1-3 із повідомленням про необхідність проведення 01.03.2025 з 11:30 год. до 11:55 год. загальних зборів учасників відповідача для розгляду його заяви про звільнення.
Заява про звільнення від 15.01.2025 та повідомлення про скликання загальних зборів від 29.01.2025 направлені позивачем третім особам 1-3 30.01.2025, що підтверджується описами вкладення в цінний лист №0305800042033, №0305800042041, №0305800042025 та накладними АТ «Укрпошта» від 30.01.2025 (а.с. 12-14).
Однак, 01.03.2025 загальні збори учасників відповідача не відбулися, оскільки учасники відповідача (треті особи 1-3) на них не з'явилися.
Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Разом з тим, до цього часу заява позивача про звільнення загальними зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Крім того, судом враховано, що оскільки питання щодо звільнення директора відповідача вирішується тільки за рішенням загальних зборів відповідно до статуту відповідача-1, ст.30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», то сам директор який є відповідальною особою, яка користується правом підпису в товаристві, має печатку товариства, та має право користуватись рахунками та коштами товариства в межах своєї компетенції, згідно зі статутом товариства, не міг самостійно себе звільнити.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 №8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Отже, неявка учасників товариства, у даному випадку це - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача фактично нівелює положення закону щодо письмового попередження керівником учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає, хоча згідно ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Судом також враховано, що перебування на посаді керівника товариства особи поза волею цієї особи покладає на неї правовий тягар, оскільки така особа має певні обов'язки як керівник (наприклад, з подання податкової звітності тощо) та обмежена у певних своїх правах (наприклад, не може влаштуватись на державну службу тощо).
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №758/1861/18).
Також у випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №127/27466/20).
Уповноважений на звільнення директора орган відповідача проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього статутом обов'язків.
Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві. Комплексний аналіз законодавства дає можливість дійти висновку, що частка у статутному капіталі товариства є майном учасника.
Згідно статті 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (ч. 5 ст. 319 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства, відповідачем були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.
Докази звільнення позивача з посади директора відповідача та відповідно прийняття рішення загальними зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у тому числі станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
На підставі викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права в частині визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з товариством.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак, належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема, через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
Суд зазначає, що факт неприйняття учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ» (його вищим органом управління загальними зборами) рішення про припинення повноважень позивача як директора юридичної особи свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набранням рішенням законної сили вирішується спір про припинення правовідносин між позивачем та відповідачем.
Крім цього, припинення правовідносин між директором та товариством з дати набрання рішенням суду законної сили забезпечить можливість та надасть товариству (загальним зборам учасників товариства) час обрати (призначити) директором іншу особу.
За приписами частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 року в справі № 910/6642/18).
У той же час, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року в справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 року в справі № 917/1739/17).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підлягають захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносин з 29.01.2025 підлягають частковому задоволенню шляхом припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем з дати набрання рішенням законної сили, у зв'язку зі звільненням з займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ».
Отже, повноваження ОСОБА_1 як директора товариства припиняються з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання державного реєстратора внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем, у зв'язку зі звільненням позивача із займаної посади директора на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі №914/393/19 викладено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
Згідно пункту 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).
За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов'язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Отже, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов'язання державного реєстратора внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем, у зв'язку зі звільненням позивача із займаної посади директора на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, є належним і ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв'язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.
За таких обставин враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, судовий збір покладається на відповідача з огляду те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями останнього.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ» (04111, місто Київ, вулиця Салютна, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 36124232) у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ» на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з дати набрання рішенням законної сили.
3. Зобов'язати державного реєстратора внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення трудових відносин між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ» (04111, місто Київ, вулиця Салютна, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 36124232) у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ» на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з дати набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БЛАНШ» (04111, місто Київ, вулиця Салютна, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 36124232) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.
5. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
6. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 08.05.2026.
Суддя Я.А.Карабань