ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.05.2026Справа № 910/1041/26
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши
заяву Компанії “Baxter AG»
про розподіл судових витрат
у справі № 910/1041/26
за позовом Компанії “Baxter AG» (Тургауерштрассе 130, 8152, Глаттпарк (Опфікон), Цюрих, Швейцарія (Thurgauerstrasse 130, 8152, Glattpark (Opfikon), Zurich, Switzerland); ідентифікаційний номер комерційного реєстру кантону Цюрих: CHE-105.764.424)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпротект» (Україна, 69035, м. Запоріжжя, б. Приймаченко Марії, буд. 11; ідентифікаційний код: 38735747)
про стягнення 35 437,05 дол. США, що еквівалентно 1 517 106,18 грн
Компанія “Baxter AG» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпротект» (далі - відповідач) про стягнення 35 437,05 дол. США, що еквівалентно 1 517 106,18 грн, з яких 25 000,00 дол. США заборгованості, що еквівалентно 1 070 282,50 грн, 9 644,37 дол. США неустойки, що еквівалентно 412 888,02 грн, та 792,68 дол. США 3 % річних, що еквівалентно 33 935,66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 у справі № 910/1041/26 позов було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпротект» на користь Компанії “Baxter AG» заборгованість у розмірі 25 000 дол. США 00 центів, що еквівалентно 1 070 282,50 грн, неустойку в розмірі 8 130 дол. США 74 центи, що еквівалентно 348 087,55 грн, 3% річних у розмірі 792 дол. США 68 центів, що еквівалентно 33 935,66 грн, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 427,67 грн. В іншій частині позову відмовлено, витрати по сплаті судового збору в розмірі 777,60 грн покладено на позивача.
20.04.2026 представником позивача сформовано в системі “Електронний суд» заяву про розподіл судових витрат, яка 20.04.2026 зареєстрована в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
На виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, наведеному в позовній заяві, що він очікує понести у зв'язку із розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 2 500,00 Євро, що еквівалентно 127 556,25 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Оскільки при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. В даному випадку підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині п'ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правничої допомоги № 370/2025 від 21.11.2025 (далі - Договір), укладеного між АО "Ей Ел (Київ)" та позивачем, Актів виконаних робіт від 02.02.2026 на суму 400,00 Євро, від 31.03.2026 на суму 800,00 Євро, від 14.04.2026 на суму 2 500,00 Євро, рахунку № 2 від 05.12.2025 на суму 2 500,00 Євро, звіту №8133 щодо наданої правничої допомоги на суму 2 500,00 Євро.
Відповідно до положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з умов Договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, є фіксованим та складає 2 500,00 Євро.
Факт надання позивачу правничої допомоги у вказаному розмірі підтверджується Актом виконаних робіт від 14.04.2026 на суму 2 500,00 Євро.
Відповідно до положень статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
З матеріалів справи вбачається, що докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката було надіслано до Електронного кабінету відповідача.
Втім, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Оцінивши у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, відсутність заперечень відповідача, а також обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, зважаючи на те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 393,22 Євро. Інша частина витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 106,78 Євро покладається на позивача.
В поданій заяві про розподіл судових витрат позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на здійснення нотаріально посвідченого перекладу документів у розмірі 800,00 Євро.
Пунктом 5.4 Договору передбачена оплата позивачем виконавцю витрат, здійснених на користь третіх осіб, що пов'язані з наданням правничої допомоги (у тому числі, але не обмежуючись зборами), шляхом компенсації понесених витрат. Сума 100 % понесених витрат вказуються в окремому рахунку.
На підтвердження розміру витрат позивачем надано суду копії Акту виконаних робіт від 29.12.2025 на суму 32 000,00 грн, що підписаний АО "Ел Ей (Київ)" та ТОВ "Френдел Груп", рахунку-фактури №7107/ПП від 29.12.2025 на суму 32 000,00 грн та рахунку №3 від 17.12.2025 на суму 800,00 Євро.
Зі змісту вказаних доказів вбачається, що ТОВ "Френдел Груп" надало АО "Ей Ел (Київ)" послуги з засвідчення перекладу документів вартістю 32 000,00 грн.
Відповідно до рахунку №3 від 17.12.2025 позивачем було компенсовано АО "Ей Ел (Київ)" витрати у розмірі 800,00 Євро.
Водночас суд зазначає, що сума сплаченої позивачем компенсації витрат явно перевищує зазначений в Акті виконаних робіт від 29.12.2025 та рахунку-фактурі №7107/ПП від 29.12.2025 розмір.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Згідно з приписами статті 79 Закону України "Про нотаріат" нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Відтак вказана в наданих позивачем документах послуга з нотаріального засвідчення перекладів може бути надана виключно нотаріусом.
Зважаючи на викладене, суд не може встановити дійсний характер послуг, що надавалися Товариством з обмеженою відповідальністю "Френдел Груп", а також розмір витрат позивача в цій частині, оскільки розмір компенсації витрат адвокатського об'єднання явно перевищує розмір, зазначений в Акті виконаних робіт, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат в цій частині.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Компанії “Baxter AG» про розподіл судових витрат у справі №910/1041/26 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармпротект» (Україна, 69035, м. Запоріжжя, б. Приймаченко Марії, буд. 11; ідентифікаційний код: 38735747) на користь Компанії “Baxter AG» (Тургауерштрассе 130, 8152, Глаттпарк (Опфікон), Цюрих, Швейцарія (Thurgauerstrasse 130, 8152, Glattpark (Opfikon), Zurich, Switzerland); ідентифікаційний номер комерційного реєстру кантону Цюрих: CHE-105.764.424) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 393 (дві тисячі триста дев'яносто три) Євро 22 євроценти, що еквівалентно 122 108 (сто двадцять дві тисячі сто вісім) грн 07 коп.
3. В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено 08.05.2026.
Суддя О.В. Нечай