ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.05.2026Справа № 910/17302/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Крутиголови В.О. розглянувши матеріали справи
за поданням приватного виконавця Мойсея Івана Михайловича
про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у справі №910/17302/20
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНУЛ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення 4040655,74 грн
за участі:
приватний виконавець - не з'явився
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНУЛ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 4040655,74 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2021 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНУЛ» та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитом у розмірі 3600000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 440655 грн 74 коп., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 60609 грн 84 коп. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНУЛ» та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитом у розмірі 3600000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 440655 грн 74 коп., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 60609 грн 84 коп.
05.08.2021 року на виконання рішення суду було видано накази.
06.05.2026 року до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця Мойсея Івана Михайловича надійшло подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у справі №910/17302/20.
Дана заява обґрунтована тим, що Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі №910/17461/23, Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/17462/23 та Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/7340/25 визнано недійсними правочини щодо передачі ОСОБА_2 нерухомого майна (двох квартир по АДРЕСА_3 і АДРЕСА_7 та нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 ) до статутного капіталу ТОВ «Разборн-АДВ».
Попри скасування судом реєстраційних дій, у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об'єкти нерухомого майна відсутні записи щодо права власності, що свідчить про відсутність реєстрації за боржником у встановленому законом порядку.
З огляду на це, виконавець просить суд звернути стягнення на вказане майно ОСОБА_2 для виконання наказів Господарського суду міста Києва №910/17302/20 від 05.08.2021 та Господарського суду Київської області №911/160/21 від 26.11.2021.
Відповідно до положень ч. ч. 10, 11 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2026 прийнято подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у справі № 910/17302/20 до розгляду та призначено розгляд подання на 08.05.2026 о 09:00 год.
У судове засідання 08.05.2026 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Мойсей Іван Михайлович не з'явився, проте завчасно подав клопотання про розгляд справи без його участі, в якому підтримав подання та просив його задовольнити.
Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у справі № 910/17302/20, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За положеннями частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За змістом статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За приписами частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Згідно із частинами 3 та 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності/спеціальне майнове право на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання щодо звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини 10 статті 336 ГПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз норми статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника - це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Отже, встановлення факту наявності такої спеціальної умови надає право на звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, але щодо якого відсутня реєстрація такого права власності. Законодавством не визначено будь-яких додаткових умов чи порядку, з яким би пов'язувалось право звернути стягнення на таке майно у виконавчому провадженні.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою для виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Отже, набуття особою права та реєстрація такого права не є тотожними поняттями і настання цих подій може не збігатися в часі.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване в установленому законом порядку, яке вирішується судом у порядку, передбаченому частиною 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та частиною 10 статті 336 ГПК України, стосується тих випадків, коли боржник є власником майна, фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Відповідно до Договору купівлі-продажу нежилої споруди шляхом викупу ВМХ №183188 нежила споруда площею 31,70 квадратних метрів , що знаходиться за адресою: місто Київ , вул. Борщагівська, №129-131, літ. Б, також, на підставі Договору купівлі - продажу НАВ №312807 квартири АДРЕСА_7 та відповідно до Договору купівлі-продажу ВЕІ №748841 квартири АДРЕСА_3 , усі 3 об'єкти нерухомого майна належать на праві власності ОСОБА_2 , які нею в подальшому було передано до статутного капіталу ТОВ «Разборн-АДВ» на підставі Актів приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал від 11.06.2020 року. Вказане підтверджується наявними в матеріалах подання копіями договорів купівлі-продажу, листами КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», а також встановлено судами в ході розгляду справ №910/17462/23 та №910/7340/25.
В подальшому судовими рішеннями визнано недійсними правочини, оформлені Актами приймання-передачі додаткових внесків у статутний капітал ТОВ «Разборн-АДВ» у негрошовій формі від 11.06.2020, що були укладені з ОСОБА_2 .
Зокрема, судами визнано недійсним відчуження наступних об'єктів: квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 208345580000), згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі №910/17461/23; квартири АДРЕСА_7 (реєстраційний номер 457748080000), згідно з Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/17462/23; нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 337159380000), згідно з Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/7340/25.
Вказаними рішеннями також скасовано відповідні рішення державних реєстраторів (приватного нотаріуса Мироненко О.Ф.) про реєстрацію прав власності за ТОВ «Разборн-АДВ», що підтверджує повернення майна у власність боржника ОСОБА_2 .
Відповідно до положень статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина 1). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду(частина 2).
Приписами статті 284 ГПК України встановлено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Відтак, судові рішення у справах набрали законної сили. Станом на час розгляду даного подання в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація про скасування зазначених рішень чи зупинення їх дії у зв'язку з касаційним оскарженням.
А отже, підставою державної реєстрації означеного вище майна за ТОВ «Разборн-АДВ» стали правочини, оформлені у вигляді Актів приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал від 11.06.2020, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О.Ф. (зареєстровано в реєстрі за №590, №591, №592, №593, №594, №595), які були укладені між боржником ОСОБА_2 та ТОВ «Разборн-АДВ».
Оскільки вказані правочини визнані судом недійсними, а рішення реєстраторів скасованими, право власності боржника на це майно вважається таким, що не зареєстроване в установленому законом порядку.
Приписи частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Однак, державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на об'єкти нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер: 208345580000); квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер: 457748080000); нежитлове приміщення ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 337159380000) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не поновилася, попри набрання законної сили судовими рішеннями про визнання недійсними актів приймання-передачі та скасування рішень про державну реєстрацію за ТОВ «Разборн-АДВ».
Таким чином, наведене свідчить про те, що спірне нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому порядку, між тим обставини належності боржникові такого нерухомого майна є доведеними та підтвердженими, а доказів щодо наявності спору про право на спірне майно на момент звернення приватного виконавця з поданням у матеріалах справи немає, тому приватний виконавець, за висновками суду, заважаючи на положення Закону України «Про виконавче провадження», правомірно звернувся до суду з відповідним поданням.
Відтак, спираючись на викладене вище, господарський суд доходить до висновку про обґрунтованість подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича та про наявність правових підстав для надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Керуючись ст.ст.233,234,235,336 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея Івана Михайловича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у справі № 910/17302/20 задовольнити.
Звернути стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ), право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме на: квартиру, загальною площею 131,6 кв.м., житловою площею 64,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 208345580000); квартиру, загальною площею 43,0 кв.м., житловою площею 18,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 457748080000); нежитлове приміщення, загальною площею 31,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 337159380000) з метою примусового виконання наказів № 910/17302/20 від 05.08.2021, що видав Господарський суд міста Києва, та № 911/160/21 від 26.11.2021, що видав Господарський суд Київської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.
Дата підписання: 08.05.2026
Суддя Я.В. Маринченко