Рішення від 07.05.2026 по справі 908/3951/25

номер провадження справи 7/247/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 Справа № 908/3951/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни, розглянув у закритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу № 908/3951/25

за позовом: Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка, 26, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача: Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45021701)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Машинс» (69091, м.Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, 8, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 38356448)

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю та стягнення штрафних санкцій,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Запорізька обласна прокуратура - Стешенко В.Є.., службове посвідчення №075793 від 01.03.2023

від позивача: Сполохов Є.О., - (в режимі відеоконференції) дов. №2 від 05.01.2026, свідоцтво адвоката ЗП №001453 від 30.10.2017

від відповідача: не з'явився

Процесуальні дії у справі. Процесуальні питання, вирішені судом.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (документ сформований в системі “Електронний суд» 30.12.2025, зареєстрований в канцелярії Господарського суду Запорізької області 30.12.2025 за вх. № 4386/08-07/25) Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Машинс» про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 та додаткової угоди № 2 від 24.06.2025 до договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2026 та стягнення 481545,00 грн штрафних санкцій.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 30.12.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3951/25 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3951/25, присвоєно номер 7/247/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.02.2026 о 10 год. 30 хв..

У системі “Електронний суд» 13.01.2026 сформовано повідомлення про надання адвокату Кірічку Віталію Вікторовичу доступу до справи через Електронний кабінет користувача Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

У системі “Електронний суд» відповідачем 29.01.2026 сформовано відзив на позовну заяву (зареєстровано в канцелярії суду 29.01.2026 за вх. №2324/08-08/26), в якому відповідач заперечив проти позову, а також просить суд залишити позовну заяву без розгляду.

У судовому засіданні 03.02.2026 приймали участь представники обох сторін та прокурор Запорізької обласної прокуратури.

Прокурор повідомив, що не отримував відзив та не ознайомлений з його змістом. У зв'язку з цим прокурором було заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання до суду відповідних процесуальних документів.

Представник позивача підтримав клопотання прокурора.

Представник відповідача не заперечив проти заявленого клопотання.

Ухвалою від 03.02.2026 суд відклав підготовче засідання на 03.03.2026 об 11 год. 00хв.

Від першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області 06.02.2026 через систему “Електронний суд» (зареєстровано в канцелярії суду 09.02.2026 за вх. №3012/08-08/26) надійшла відповідь на відзив, в якій прокурор просить суд взяти до уваги викладені у відповіді на відзив обставини та задовольнити позовні вимоги повністю, а також відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Машинс» про залишення без розгляду позовної заяви.

Від першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області 06.02.2026 через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив повторно (зареєстровано в канцелярії суду 09.02.2026 за вх. №3013/08-08/26).

У системі “Електронний суд» 27.02.2026 сформовано дві ідентичних заяви. Представник відповідача просить суд провести судове засідання у справі № 908/3951/25, призначене на 03.03.2026, в режимі відеоконференції за участі Сполохова Є.О.

Заяву представника відповідача щодо проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції судом задоволено, про що винесено відповідну ухвалу суду.

У системі “Електронний суд» відповідачем 02.03.2026 сформовано заяву про проведення процедури врегулювання спору за участю судді та зупинення провадження у справі (зареєстровано в канцелярії суду 02.03.2026 за вх. №4635/08-08/26).

У системі “Електронний суд» 02.03.2026 першим заступником керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області сформовано заперечення на клопотання ТОВ «Смарт Машинс» у справі № 908/3951/25 про проведення процедури врегулювання спору за участю судді (зареєстровано в канцелярії суду 03.03.2026 за вх. №4732/08-08/26).

У підготовчому засіданні 03.03.2026 приймали участь представники обох сторін та прокурор Запорізької обласної прокуратури.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав заяву про проведення процедури врегулювання спору за участю судді та клопотав про зупинення провадження у справі до завершення цієї процедури.

Прокурор заперечив проти заяви ТОВ «Смарт Машинс» про проведення процедури врегулювання спору за участю судді та зупинення провадження, просив подане клопотання залишити без задоволення.

Представник позивача просив задовольнити заяву та винести відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 03.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання в межах строку підготовчого провадження на 11.03.2026 о 14 год. 15 хв.

Вирішення заяви ТОВ «Смарт Машинс» про проведення процедури врегулювання спору за участю судді та зупинення провадження у справі, а також клопотання про залишення позову без розгляду буде відкладено до наступного підготовчого засіданнія.

У підготовчому засіданні 11.03.2026 приймали участь прокурор, представники позивач та відповідача.

На розгляд судом винесено клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді та зупинення провадження у справі.

Відповідач підтримав заявлене клопотання повністю.

Представник позивача підтримав клопотання відповідача.

Прокурор заперечив проти заявленого клопотання.

Судом оголошено перерву для постановлення ухвали за результатами розгляду даного клопотання.

Після перерви суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали. Суд ухвалив залишити клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді без задоволення.

Судом винесено на розгляд клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Відповідач вважає, що першим заступником керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області, всупереч вимогам ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у позовній заяві не доведені підстави здійснення представництва інтересів держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (адреса реєстрації пр.Соборний, 164, м.Запоріжжя), а також позов пред'явлено поза межами територіальної юрисдикції окружної прокуратури.

Позивач не заперечив проти клопотання.

Прокурор заперечив проти поданого клопотання, вважає його безпідставним.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні для постановлення ухвали за наслідками розгляду клопотання.

Після перерви суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали. Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду залишено без задоволення.

Мотиви відмови у задоволенні вказаних вище клопотань викладені судом в ухвалі суду від 11.03.2026.

У підготовчому засіданні судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 11.03.2026 з'ясовано у прокурора та представників позивача та відповідача, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Прокурор та представники позивача і відповідача повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази надані, не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.04.2026 о/об 10 год. 30 хв.

У системі «Електронний суд» 31.03.2026 ТОВ “Смарт Машинс» сформовано заяву про відвід судді у справі (зареєстровано в канцелярії суду за вх. № 7168/08-08/26 від 01.04.2026).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.04.2026 заяву про відвід передано для розгляду судді Лєскіній І.Є.

Позивачем у системі «Електронний суд» 31.03.2026 сформовано додаткові пояснення у справі (зареєстровано в канцелярії суду за вх. 7169/08-08/26 від 01.04.2026) та клопотання про проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні (зареєстровано в канцелярії суду за вх. 7170/08-08/26 від 01.04.2026).

Судом розпочато судове засідання 01.04.2026.

Представником відповідача оголошено заяву про відвід судді.

Ураховуючи подану відповідачем заяву, суд відклав судове засідання на 13.04.2026 об 11год. 30хв. для розгляду заяви про відвід, про що винесено відповідну ухвалу суду.

Сторін повідомлено, що за результатами розгляду заяви про відвід судом буде винесено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 01.04.2026 суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ “Смарт Машинс» про відвід судді Лєскіної І.Є. у справі № 908/3951/25.

У судовому засіданні 13.04.2026 брали участь представники сторін та прокурор Запорізької обласної прокуратури.

Судом винесено на розгляд клопотання позивача про проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні.

Позивач підтримав подане клопотання.

Прокурор та представник відповідача не заперечили проти його задоволення.

Суд оголосив перерву у судовому засіданні для постановлення ухвали за наслідками розгляду клопотання.

Після перерви суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали. Клопотання задоволено, ухвалено розгляд справи здійснювати у закритому судовому засіданні.

Учасники справи виступили зі вступним словом. Представник позивача заявив усне клопотання про доручення письмового викладену його вступного слово до матеріалів справи. Інші учасники не заперечили проти заявленого клопотання, яке суд задовольнив (зареєстровано за вх. № 8188/08-08/26).

Зважаючи на обсяг доказів, що підлягають дослідженню, суд оголосив ухвалу про перерву в судовому засіданні до 27.04.2026 о 12год. 00хв., яка занесена до протоколу судового засідання Суд у судовому засіданні повідомив сторін про дату, час та місце наступного судового засідання під звукозапис та розписку.

У судовому засіданні 27.04.2026 приймали участь прокурор, представники сторін.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічного засобу, відповідно до положення ст. 222 ГПК України.

Суд закінчив з'ясування обставин справи та дослідження доказів, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 07.05.2026 о 09 год. 20 хв.

У судовому засіданні 07.05.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення за участю прокурора та представника позивача.

Стислий виклад позицій прокурора, позивача, відповідача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що при укладенні спірних додаткових угод не було документально підтверджено належними та допустимими доказами об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару. Отже вважає, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 37 Розділу X Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин для цього, а тому мають бути визнані судом недійсними.

Правовими підставами позову прокурор зазначає, серед іншого, статті 203, 215, 216, 611 Цивільного кодексу України.

Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, прокурор посилається на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», а також зауважує, що вже самого факту бездіяльності позивача, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, для втручання прокурора є достатньо. Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Указане стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Позивач висловив свою позицію у письмових поясненнях, за змістом яких заперечив проти наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави, зазначив про відсутність порушень інтересів держави, а також порушень вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод.

Уважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідач заперечив щодо позову та зазначив, що першим заступником керівника Василівського окружної прокуратури Запорізької області, усупереч вимогам ст.23 Закону України «Про прокуратуру», у позовній заяві не доведено підстав здійснення представництва інтересів держави в особі Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд залишити позовну заяву першого заступника керівника Василівського окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації до ТОВ «Смарт Машинс» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних санкцій без розгляду.

По суті заявлених позовних вимог зазначив про їх необґрунтованість та недоведеність, посилається на підтверджені об'єктивні обставини для внесення змін до договору про закупівлю.

Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують.

В електронній системі публічних закупівель Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації оприлюднено інформацію про закупівлю комплекту для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для потреб Сил оборони України з ідентифікатором UA-2025-05-14-009923-а.

Згідно із затвердженим річним планом вказаної закупівлі, джерелом фінансування вказаної закупівлі є кошти місцевого бюджету, що підтверджується протоколом затвердження річного плану закупівель UA-Р-2025-05-14-010493-a. Закупівля здійснюється в межах Програми забезпечення виконання завдань в галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов'язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15.02.2022 № 75 (зі змінами).

За результатами зазначеної закупівлі між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Покупець, Управління, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Машинс» (далі Постачальник, ТОВ «Смарт Машинс», Відповідач) укладено договір про закупівлю товару від 02.06.2025 № 264/ОБ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки комплект для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для потреб Сил оборони України (Код ДК 021:2015:31710000-6: Електронне обладнання), вказаний у Специфікації (Комплект для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для систем мінування «SRARROW»), у кількості 15 000 шт., вартістю 1 631,25 грн. за одиницю, на загальну суму 29 362 500,00 грн, з них 4 893 750,00 ПДВ, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість Договору визначена на підставі Додатку № 1 (Специфікація) та складає: 29 362 500,00 грн (двадцять дев'ять мільйонів триста шістдесят дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 4 893 750,00 (чотири мільйони вісімсот дев'яносто три тисячі п'ятдесят гривень 00 копійок).

За умовами п. 3.3. Договору, Сторони дійшли спільної згоди, що оплата за поставлений Постачальником товар буде проводитись Покупцем з урахуванням реального фінансування видатків (та/або надходження коштів) з бюджету на зазначені цілі Покупця.

Згідно з п. 4.1. Постачальник власними силами, засобами та за власний рахунок відповідно до умов даного Договору зобов'язується здійснити поставку (доставку) Товару до 10 червня 2025 року включно.

Пунктами 12.2., 12.3. Договору встановлено, що строк Договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Договір може бути змінено та доповнено за згодою Сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу або електронну адресу, зазначену в договорі (п. 10.2. Договору).

Згідно з п. 10.3. Договору доказом виникнення обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання обставин непереборної дії.

У п. 10.8 Договору сторони погодили, що на дату укладення Договору існує форс-мажорна обставина щодо воєнного стану на території України, тому згідно з пунктом 10.1 Договору (в якому сторони передбачили випадки звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань) зазначена форс-мажорна обставина не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, крім випадку, коли Стороною доведено зв'язок між невиконанням зобов'язань та воєнними діями в Україні.

Підписуючи даний Договір, Постачальник підтверджує, що має можливість поставити Товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення Договору. Сторони домовились, що у разі невиконання Постачальником зобов'язань, що зумовлено військовими діями, та повідомлення Покупця про форс-мажорні обставини, то такі обставини підлягають підтвердженню сертифікатом Торгово-промислової палати України (п. 14.9 Договору).

Договором також встановлено відповідальність за порушення його умов.

Відповідно до п. 9.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, передбачених даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та додатково чинним законодавством України.

Пунктом 9.3. Договору передбачено, що за порушення строку поставки Товару або строку заміни неякісного (невідповідного) Товару на якісний (відповідний) в гарантійний період Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Сплата штрафних санкцій, пені та компенсація збитків не звільняє винну Сторону від виконання зобов'язань за Договором (п. 9.6. Договору).

У подальшому, Сторони, керуючись ст.ст. 651, 653 Цивільного кодексу України, підпунктом 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, та пп. 4 п. 14.3 Договору № 264/ОБ від 02.06.2025 уклали додаткову угоду № 1 від 11.06.2025 до Договору, якою продовжено Строк поставки Товару до 24.06.2025 включно.

Далі, Сторони 24.06.2025 уклали додаткову угоду № 2 до Договору № 264/ОБ від 02.06.2025, якою продовжено Строк поставки Товару до 23.07.2025 включно.

Підставою для укладення Додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 та продовження строку виконання зобов'язань за Договором слугував лист ТОВ «Смарт Машинс» від 10.06.2025 № 10/06/2025-18 із проханням продовжити строк дії Договору.

У вказаному листі неможливість виконання зобов'язань з поставки товару у визначений п. 4.1. Договору строк Постачальник - ТОВ «Смарт Машинс» обґрунтував затримкою постачання комплектуючих для виробництва.

Також Постачальником зауважено, що ТОВ «Смарт Машинс», відповідно до експертного висновку № ОИ-2959 від 17.03.2025 серії ЕВ № 002527 Запорізької торгово-промислової палати має статус єдиного в Україні виробника плат ініціації до безпілотних літальних апаратів «RBS87FL», пристрою ініціації для систем дистанційного мінування «SPARK», комплекту для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для систем мінування «SPARROW», які виробляються згідно нормативно - технічної документації власної розробки.

Підставою для укладення додаткової угоди № 2 від 24.06.2025 та продовження строку виконання зобов'язань за Договором слугував лист ТОВ «Смарт Машинс» від 23.06.2025 № 23/06/2025-36 із проханням продовжити строк дії Договору.

У вказаному листі та долучених до листа матеріалах неможливість виконання зобов'язань з поставки товару у визначений п. 4.1. Договору строк Постачальник ТОВ «Смарт Машинс» обґрунтував затримкою постачання комплектуючих для виробництва та призупиненням виробничого процесу на період оголошених повітряних тривог.

На підтвердження вказаних обставин Постачальник послався на статистичні дані аналітичного сервісу з ресурсу https://air-alarms.in.ua/ та експертний висновок № ОИ-2959 від 17.03.2025 серії ЕВ № 002527 Запорізької торгово-промислової палати.

За інформацією Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації від 03.11.2025 № 2332/03-01, наданої на відповідний запит органу прокуратури, на території Запорізької міської територіальної громади сигнал «Повітряна тривога» в період:

- з 14.05.2025 (дата оголошення процедури закупівлі) по 02.06.2025 (дата підписання договору) тривав 103 години;

- з 21.05.2025 (дата подачі ТОВ «Смарт Машинс» тендерної пропозиції на участь в торгах ) по 02.06.2025 (дата підписання договору ) тривав 79 годин;

- з 10.06.2025 по 23.06.2025 (дата надіслання ТОВ «Смарт Машинс» першого листа про необхідність укладення додаткової угоди) тривав 64 години.

Як зазначає прокурор, на період продовження за ініціативою Постачальника - ТОВ «Смарт Машинс» строків виконання зобов'язань за Договором, на території Запорізької міської територіальної громади сигнал «Повітряна тривога» тривав на 39 годин менше ніж з моменту оголошення торгів до укладення Договору, а також на 15 годин менше ніж з моменту подачі ТОВ «Смарт Машинс» тендерної пропозиції на участь в торгах до укладення Договору.

У листі Головного управління ДСНС у Запорізькій області від 02.11.2025 № 53 005-6786/53 02-2 зазначено, що:

- у період з 14.05.2025 по 02.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж;

- у період з 21.05.2025 по 02.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж;

- у період з 02.06.2025 по 10.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 5 ворожих обстрілів, пожеж не було;

- у період з 02.06.2025 по 23.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 17 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 12 пожеж;

- у період з 10.06.2025 по 23.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 13 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 12 пожеж.

-у період з 14.05.2025 по 02.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж;

-у період з 14.05.2025 по 02.06.2025 на території міста Запоріжжя зафіксовано 6 ворожих обстрілів, внаслідок яких виникло 5 пожеж;

Постачальником товар за Договором поставлено у повному обсязі 24.06.2025 та 11.07.2025 відповідно до видаткових накладних № 264 від 24.06.2025 та № 264/1 від 11.07.2025.

За поставлений товар за Договором Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації на користь ТОВ «Смарт Машинс» здійснено оплату 25.06.2025 на суму 23 490 000,00 грн та 16.07.2025 на суму 5 872 500,00 грн, що підтверджено платіжними інструкціями № 197 від 24.06.2025 та № 212 від 14.07.2025 відповідно.

Факти, обставини, підстави укладення договору про закупівлю товару, додаткових угод до нього, їх зміст, поставка та оплата товару сторонами не заперечуються.

За твердженням прокурора, Сторони, порушивши вимоги законодавства у сфері публічних закупівель, необґрунтовано продовжили строк виконання зобов'язань за Договором без належного документального підтвердження об'єктивних обставин, що зумовили таке продовження, а Постачальник, в свою чергу, допустив порушення строків виконання зобов'язань за Договором.

З урахуванням викладеного, прокурор вважає, що додаткові угоди № 1 від 11.06.2025 та № 2 від 24.06.2025 до договору про закупівлю товару від 02.06.2025 № 264/ОБ підлягають визнанню недійсними, а з Постачальника підлягають стягненню штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Щодо наявності підстав представництва інтересів держави прокурором.

Статтею 131-1 Конституції України закріплено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

У частинах 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

За приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення її інтересів, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі №925/383/18).

Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 у справі № 394/438/22 зазначив, що винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави» .

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 тощо).

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає у несвоєчасному виконанні Постачальником договірних зобов'язань за Договором № 264/ОБ від 02.06.2025 про закупівлю для потреб Сил оборони України, що ставить під загрозу обороноздатність Запорізької області та м. Запоріжжя, а також призводить до неефективного використання державних ресурсів, що прямо суперечить ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та ст. 7 Бюджетному кодексу України.

Суд вважає доведеними прокурором порушення інтересів держави у даному випадку з огляду на таке.

Повномасштабне вторгнення російської федерації та введення в Україні правового режиму воєнного стану об'єктивно зумовило виникнення складної економічної ситуації, необхідності розподілу бюджету та потреби безпрецедентно значних фінансових ресурсів. За таких умов, надзвичайно важливим є забезпечення оперативного, належного та безперервного виконання місцевих бюджетів.

Із метою забезпечення ефективного функціонування бюджетної сфери та життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період дії воєнного стану надзвичайно важливим є раціональне, цільове та ефективне використання бюджетних коштів з огляду на їх обмежений обсяг, зокрема передбачених для виконання заходів обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи області.

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Відповідно до ст. 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

За умовами п. 1.5. Договору закупівля здійснюється в рамках Програми забезпечення виконання завдань в галузі оборонної роботи, здійснення заходів, пов'язаних з територіальною обороною та цивільним захистом на території Запорізької області на 2022-2026 роки, затвердженої рішенням Запорізької обласної ради від 15.02.2022 № 75.

Оплата за договором №241/ОБ від 13.05.2025 здійснена за бюджетні кошти, а отже державний інтерес у спірних правовідносинах полягає у забезпеченні належного виконання зобов'язань за договорами, на фінансування яких виділялись такі кошти.

Відповідно до вимог ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Спір, який виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором, укладеним з Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, призводить до порушення інтересів держави у сфері оборони, економічної безпеки та зачіпає інтереси великого числа громадян, що у відповідності до вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на прокуратуру України здійснення представницьких повноважень в суді.

Стягнення відповідних коштів, які є компенсацією за прострочення виконання зобов'язання за договором поставки товару із Постачальником на рахунок Покупця, сприятиме фінансуванню нагальних потреб держави, пов'язаних з оборонною роботою на території області в умовах воєнного стану.

Як зазначає прокурор, посилаючись на офіційну інформацію, розміщену на веб-сайті Запорізької обласної державної адміністрації, обласний бюджет на 2025 рік є дефіцитним. Цей кошторис затвержено з доходами в сумі 8137035594 грн 68 коп. та видатками в сумі 9512103355 грн 68 коп. Окрім цього, зазначено про дефіцит за спеціальним фондом обласного бюджету у розмірі 4701506488 грн.

У разі правомірної поведінки позивача та самостійного вжиття заходів до стягнення з підрядника штрафних санкцій, обласний бюджет мав би додаткові надходження. Тим самим зменшилася би його дефіцитність та вивільнилися кошти на реалізацію необхідних програм в умовах перебування держави у стані війни з рф, а також беручи до уваги прифронтовий статус Запорізького регіону.

Представництво прокурором інтересів держави в суді в спірних правовідносинах має винятковий та субсидіарний характер. Наведені факти порушень законодавства у сфері публічних закупівель в умовах правового режиму воєнного стану безальтернативно вимагають від прокурора захисту конституційно значущих інтересів держави, оскільки компетентний орган взагалі не забезпечив такого захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) Верховний Суд зауважив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду наведено наступні правові висновки.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 906/982/19.

У рішенні від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій (ст. 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Так, у складі Запорізької обласної державної адміністрації створено Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 19.03.2024 №140 затверджено Положення про Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації

Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації підпорядковується голові Запорізької обласної державної адміністрації або його заступнику є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, є неприбутковою бюджетною установою, яка утримується за рахунок державного бюджету, якщо інше не передбачено чинним законодавством, та інших джерел, не заборонених законом, та не є платником податку. Управління віднесене до державної форми власності (п. 2, п. 3, п. 7 Положення).

Основними завданнями Управління є: організація взаємодії з органами складових сектору безпеки і оборони України у вирішенні питань, пов'язаних з оборонною роботою на території області; забезпечення виконання заходів обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи області, територіальної оборони, мобілізаційної підготовки; участь у виконанні завдань з оперативного обладнання території області та організації взаємодії суб'єктів, які залучаються до їх виконання (п. 1 Розділу II Положення).

Відповідно до пп. 33, пп. 34 п. 2 Розділу II Положення Управління є головним розпорядником коштів обласного бюджету, які передбачені на виконання обласних (регіональних) програм з питань оборонної роботи, територіальної оборони, мобілізаційної підготовки місцевого значення та інших програм, виступає розпорядником коштів за бюджетними програмами бюджету.

Управління виконує функції замовника товарів, робіт і послуг, що закуповуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів (пп. 35 п. 2 Розділу II Положення).

У даному випадку Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації, яке перебуває у структурі Запорізької обласної державної адміністрації, є стороною спірного правочину, юридичною особою, яка може від свого імені придбавати майнові права та нести обов'язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Отже, Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації є органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Суд установив, що Василівською окружною прокуратурою Запорізької області на виконання вимог, установлених ст. 23 вказаного Закону, на адресу Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації та Запорізької обласної військової адміністрації направлено запит від 15.08.2025 № 51-1584 вих. 25 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру, зокрема щодо визнання додаткових угод до Договору недійсними та стягнення з Відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором.

На вказаний запит Василівської окружної прокуратури листом Запорізької обласної державної адміністрації (Запорізької обласної військової адміністрації) від 23.09.2025 № 12633/08-46 повідомлено, що заходи претензійно-правового характеру щодо визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення фінансових санкцій за прострочення строку виконання Договору не вживалися, за відсутності на те підстав. Відсутність підстав для вжиття претензійно-позовної роботи у господарських правовідносинах Управління з ТОВ «Смарт Машинс» мотивована наявністю об'єктивних обставин, що спричинили продовження строків виконання Договору. Відповіді на запит окружної прокуратури від Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації до окружної прокуратури не надходили.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Отже, орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносин, будучи обізнаним про наявність порушень інтересів держави, як в силу інформування про такі порушення зазначеного органу окружною прокуратурою, так і в силу того, що цей орган є стороною оспорюваних правочинів, належний захист порушених державних інтересів не здійснював, що свідчить про його бездіяльність.

Суд відхиляє доводи позивача про ненадання прокурором компетентному органу додаткових документів, оскільки закон не зобов'язує прокурора до таких дій.

Як зазначалось вище, прокурору достатньо поінформувати уповноважений на захист інтересів держави орган про наявність порушень цих інтересів або загрози їх порушень.

У випадку невжиття компетентним органом необхідних заходів на захист інтересів держави прокурор набуває право на здійснення такого захисту, виконуючи при цьому субсидіарну роль.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що прокурором у відповідності до ст. 53 ГПК України доведено належними та допустимим доказами необхідність захисту інтересів держави та обґрунтовано підстави для звернення до суду, при цьому вірно визначено суб'єктний склад учасників справи.

Із приводу позиції Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації щодо позову, поданого в її інтересах прокурором, суд зазначає таке.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Не зважаючи на заперечення позивачем (Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації) проти задоволення поданого в її інтересах позову, прокурор в судовому засіданні підтримав поданий ним позов та наполягав на розгляді справи по суті.

Отже, непідтримання компетентним органом позову, поданим в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Щодо позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, на підставі договорів та інших правочинів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад встановлює Закон України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон).

Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону «Про публічні закупівлі» відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

У ч.1 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З аналізу положень Закону «Про публічні закупівлі» вбачається те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель і повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК України та ГК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).

Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Із наведеного системного тлумачення норм ЦК України та Закону «Про публічні закупівлі вбачається, що передбачена сторонами у договорі така умова, як строк виконання робіт або і окремих етапів, є істотною умовою договору про закупівлю.

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані у ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», яка містить загальне правило, істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Водночас положення п.4 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» передбачають можливість внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема, у випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Згідно з пп.4 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт послуг для замовників, передбачених Законом «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім виключного переліку випадків, зокрема продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, вказані норми передбачають умови та можливість внесення змін до договору про закупівлю, зокрема й стосовно строку виконання зобов'язань, лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21). При цьому вказані норми передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17, від 06.06.2023 у справі №910/21100/21, від 12.12.2024 у справі №916/4679/23).

Об'єктивні обставини, що спричинили відповідне продовження, мають бути документально підтверджені і вони не обов'язково мають бути обставинами непереборної сили, засвідченими у вигляді сертифіката ТПП України (постанова Верховного Суду від 10.04.2025 у справі №924/602/24). Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 у справі №924/602/24 зазначив про безпідставність звуження судом апеляційної інстанції тлумачення передбачених п.4 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі» випадків допустимого продовження строку дії договору виключно до обставин непереборної сили.

Як зазначено судом у попередньому розділі судового рішення, підставою для укладення Додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 та продовження строку виконання зобов'язань за Договором слугував лист ТОВ «Смарт Машинс» від 10.06.2025 № 10/06/2025-18 із проханням продовжити строк дії Договору. У вказаному листі неможливість виконання зобов'язань з поставки товару у визначений п. 4.1. Договору строк Постачальник - ТОВ «Смарт Машинс» обґрунтував затримкою постачання комплектуючих для виробництва. Також Постачальником зауважено, що ТОВ «Смарт Машинс» відповідно до експертного висновку № ОИ-2959 від 17.03.2025 серії ЕВ № 002527 Запорізької торгово-промислової палати має статус єдиного в Україні виробника плат ініціації до безпілотних літальних апаратів «RBS87FL», пристрою ініціації для систем дистанційного мінування «SPARK», комплекту для ОЗМ доплер з пристроєм ініціації для систем мінування «SPARROW», які виробляються згідно нормативно-технічної документації власної розробки.

Суд зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Підписуючи Договір, джерелом фінансування якого є кошти місцевого бюджету, зі встановленим строком виконання, відповідач мав оцінити можливість вчасного виконання договору, ризики та негативні наслідки для себе та контрагента по договору у зв'язку з невиконанням зобов'язань в строк. Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи Договір з вказаним строком виконання, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з виконання робіт та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.

За приписами ч.1 ст. 617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються непереборними обставинами, які можуть зумовлювати невиконання господарських зобов'язань.

Недодержання контрагентом позивача своїх обов'язків за договором поставки товару не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін у договір про публічні закупівлі в частині продовження строків поставки та відповідно продовження строків дії договору або свідчити про можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення строків виконання робіт (постанова Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24).

На підставі викладеного, суд виснує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку виконання договору, відтак, на момент укладення додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 підстави для її укладення, передбачені законом, були відсутні.

Підставою для укладення додаткової угоди № 2 від 24.06.2025 та продовження строку виконання зобов'язань за Договором слугував лист ТОВ «Смарт Машинс» від 23.06.2025 № 23/06/2025-36 із проханням продовжити строк дії Договору. У вказаному листі та долучених до листа матеріалах неможливість виконання зобов'язань з поставки товару у визначений п. 4.1. Договору строк Постачальник ТОВ «Смарт Машинс» обґрунтував затримкою постачання комплектуючих для виробництва та призупиненням виробничого процесу на період оголошених повітряних тривог. На підтвердження вказаних обставин Постачальник послався на статистичні дані аналітичного сервісу з ресурсу https://air-alarms.in.ua/ та експертний висновок № ОИ-2959 від 17.03.2025 серії ЕВ № 002527 Запорізької торгово-промислової палати.

Суд приходить до висновку, що наведені підстави для продовження строку дії договору та, відповідно, укладення додаткової угоди № 2 не є тими об'єктивними, документально підтвердженими обставинами, які передбачені нормами законодавства.

Верховний Суд у постанові від 12.12.2024 у справі №916/4679/23 виснував, що зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема, в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань є правомірною виключно за таких умов і відбувається у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справі №916/3577/21 вказав, що підставою для зміни істотних умов договору можуть бути лише обставини, що виникли після його підписання та впливають на виконання зобов'язання сторін за договором (п. 8.28), схожий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17.10.2018 у справі №910/23585/17.

Наявність повітряних тривог на території Запорізької міської територіальної громади та Запорізької області, їх тривалість, на які ТОВ «Смарт Машинс» посилається як на підставу для продовження строку поставки товару, має систематичний характер і розпочалась задовго до укладення договору про закупівлю від 02.06.2025 № 264/ОБ.

Ці обставини, як і обставини воєнного стану, безпосередньої наближеності обласного центру до лінії фронту, є загальновідомими як на території Запорізької області, так і на території держави в цілому.

Договір було укладено через 3 роки та 3 місяці з дати введення воєнного стану в України, збільшення інтенсивності повітряних тривог не є об'єктивною обставиною, що може спричинити продовження строку виконання зобов'язань, натомість вона охоплюється комерційним ризиком Постачальника товару, адже про її існування він не міг не знати під час участі в торгах та в момент підписання договору.

Підписуючи договір з визначеними строками, Відповідач повинен був врахувати та усвідомлювати його умови та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання, ризики та можливі негативні наслідки для себе.

При цьому, об'єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладення договору на умовах запропонованих замовником, ТОВ «Смарт Машинс» зокрема мало можливість відмовитися від укладання договору з урахуванням настання можливих негативних наслідків.

Суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи договір, мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, з урахуванням того, що договір між сторонами укладено відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі» (постанова Верховного Суду від 18.01.2024 року 916/410/23).

Натомість Відповідач прийняв рішення укласти договір на певних умовах та, відповідно, несе повну відповідальність за настання можливих для нього негативних майнових наслідків.

Відповідач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, пов'язаних з введенням воєнного стану, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених ним подій не може розглядатись як підстава для внесення змін до окремих пунктів договору та додатка до нього у зв'язку з істотною зміною обставин.

Вказані доводи узгоджуються із судовою практикою, зокрема висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 910/332/24, та у постанові Верховного Суду від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24.

Так, у постанові від 23.01.2025 у справі № 910/3657/24 Верховний Суд виснував, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов'язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов'язання, оскільки підприємницька діяльність здійснюється суб'єктом господарювання на власний ризик. При цьому позивач був обізнаний та міг передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, а тому настання зазначених скаржником подій не може розглядатись як підстава для визнання додаткової угоди щодо продовження строку поставки товару укладеною у зв'язку з істотною зміною обставин.

У п. 14.9 Договору чітко обумовлено, що Постачальник, підписуючи даний Договір, підтверджує, що має можливість поставити Товар під час воєнного стану, що діє на території України на час укладення Договору. Крім того, сторони у цьому ж пункті договору домовились, що у разі невиконання Постачальником зобов'язань, що зумовлено військовими діями, та повідомлення Покупця про форс-мажорні обставини, то такі обставини підлягають підтвердженню сертифікатом Торгово-промислової палати України.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази наявності форс-мажорних обставин і підтвердження цих обставин відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України.

Окрім цього, як зазначалось вище, у п. 10.8 Договору сторони погодили, що на дату укладення Договору існує форс-мажорна обставина щодо воєнного стану на території України, тому згідно з пунктом 10.1 Договору (в якому сторони передбачили випадки звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань) зазначена форс-мажорна обставина не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, крім випадку, коли Стороною доведено зв'язок між невиконанням зобов'язань та воєнними діями в Україні.

Відповідачем не доведено зв'язок між неможливістю своєчасного виконання зобов'язань за договором та воєнними діями.

Суд бере до уваги доводи відповідача, висловлені його представником у судовому засіданні із посиланням на інформацію ГУ ДСНС у Запорізькій області, наявну в матеріалах справи, про збільшення кількості ворожих обстрілів та виникнення внаслідок цього пожеж.

Разом із цим, відповідач жодними доказами не підтвердив причинно-наслідковий зв'язок між кількістю та інтенсивністю обстрілів і неможливістю своєчасного виконання договірних зобов'язань.

Місто Запоріжжя та територія Запорізької області систематично знаходяться під ворожими атаками. Ворогом застосовуються комбіновані засоби ураження: ракети різних типів, керовані авіабомби, БПЛА, артилерія.

Такі обставини спричинені як наслідками повномасштабного вторгнення в цілому, так і розташуванням міста Запоріжжя у безпосередній близькості до лінії фронту, є загальновідомими і виникли задовго до укладення договору про закупівлю між позивачем та відповідачем.

Суд беззаперечно погоджується із твердженням представника відповідача про те, що життя та здоров'я людини, зокрема, працівників товариства, є найвищою цінністю, а відповідач повинен вживати заходів для їх збереження й убезпечення персоналу.

Разом із цим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вжиття таких заходів у зв'язку зі збільшенням у період виконання договору повітряних тривог та безпосередньої залежності між вжитими заходами та продовженням строку виконання договору.

Оцінюючи доводи відповідача та позивача про те, що відповідач є унікальним, єдиним виробником закупованого товару, і, відповідно, доводи про те, що виконання договору із затримкою більше відповідає інтересам обороноздатності держави, аніж його розірвання, суд зазначає, що міркування сторін не можуть превалювати над законом та давати можливість його свавільного тлумачення та застосування.

Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Касаційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/3213/25, оскільки у цій справі судом зроблено висновок про об'єктивну неможливість постачальника виконати умови договору через події в енергосистемі України у грудні 2024 року, які безпосередньо корелюються із затримкою виробничого циклу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ПК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. З ст. 215 ЦК України).

При цьому для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також те, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Тож недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відтак для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі за загальним правилом повинен довести, що такий правочин у момент його укладання суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд виснує, що Додаткова угода № 1 від 11.06.2025 та Додаткова угода № 2 від 24.06.2025 до Договору про закупівлю № 264/ОБ від 02.06.2025, якими продовжено строк виконання зобов'язань щодо поставки товару, суперечать положенням Закону України «Про публічні закупівлі», укладені з порушенням вимог п. 3-7 Розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі» та підпункту 4 пункту 19 Особливостей у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин для цього, відтак позовні вимоги про визнання цих додаткових угод недійсними є законними та обґрунтовані і судом задовольняються.

Щодо вимоги про стягнення пені.

У силу положень ст. ст. 216. 236 ПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсність Додаткової угоди № 1 від 11.06.2025 та Додаткової угоди № 2 від 24.06.2025 означає, що зобов'язання сторін щодо строку поставки товару регулюються п. 4.1 Договору від 02.06.2025 № 264/ОБ у його первинній редакції.

Отже, Постачальник був зобов'язаний здійснити поставку всього обсягу товару не пізніше 10.06.2025.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 9.3. Договору за порушення строку поставки Товару або строку заміни неякісного (невідповідного) Товару на якісний (відповідний) в гарантійний період Постачальник на вимогу Покупця сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

За умовами Договору Постачальник зобов'язувався поставити товар у строк до 10.06.2025 (п. 4.1. Договору).

Разом з тим, поставка товару здійснена двома етапами:

- 24.06.2025 на суму 23 490 000,00 грн, з них 3 915 000,00 грн ПДВ, що підтверджено видатковою накладною № 264 від 24.06.2025;

- 11.07.2025 на суму 5 872 500,00 грн, з них 978 750,00 грн ПДВ, що підтверджено видатковою накладною № 264/1 від 11.07.2025.

Отже, у повному обсязі поставка товару за Договором № 264/ОБ від 02.06.2025 здійснена 11.07.2025 (дата поставки другої партії товару).

Суд установив, що постачальник прострочив виконання зобов'язання:

- на 13 днів (за період з 11.06.2025 по 23.06.2025 - до дати першої поставки товару за договором). Розмір штрафних санкцій становить - 381 712,5 грн.

Розрахунок пені здійснений від загальної суми поставки за умовами договору - 29 362 500,00 грн за 13 днів прострочення виконання зобов'язань;

- на 17 днів (за період з 24.06.2025 по 10.07.2025 - з наступної дати від першої фактичної поставки товару до дати другої поставки товару за договором). Розмір штрафних санкцій становить - 99 832,5 грн.

Розрахунок пені здійснений від суми другої поставки та відповідно залишку простроченних зобов'язань за умовами договору - 5 872 500,00 грн за 17 днів прострочення.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, який здійснений прокуратурою, і визнав його арифметично і методологічно правильним.

Отже позовні вимоги про стягнення пені є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення 481 545,00 грн із відповідача на користь позивача.

Висновки суду.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, ураховуючи вище встановлені обставини, предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги прокурора слід задовольнити повністю.

Щодо решти пояснень та доводів учасників справи суд зауважує таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.

Судові витрати.

Судовий збір на підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини, шляхом стягнення з останнього на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Василівської окружної прокуратури Запорізької коштів, витрачених у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 10 623,34 грн за пред'явлення позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 11, 13, 14, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 11.06.2025 до договору про закупівлю від 02.06.2026 № 264/ОБ, укладену між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 45021701) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Машинс» (код ЄДРПОУ 38356448).

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 24.06.2025 до договору про закупівлю від 02.06.2026 № 264/ОБ, укладену між Управлінням оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 45021701) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Машинс» (код ЄДРПОУ 38356448).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Машинс» (вул. Нижньодніпровська, 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091, код ЄДРПОУ 38356448) на користь Управління оборонної роботи Запорізької обласної державної адміністрації (пр. Соборний, 164, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69107, код ЄДРПОУ 45021701) штрафні санкції в розмірі 481 545 (чотириста вісімдесят одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) гривень 00 копійок за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов'язань за договором про закупівлю від 02.06.2026 № 264/ОБ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Машинс» (вул. Нижньодніпровська, 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69091, код ЄДРПОУ 38356448) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Василівської окружної прокуратури Запорізької області (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69057, розрахунковий рахунок UA438201720343180001000000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 10 623 (десять тисяч шістсот двадцять три) гривні 34 копійки за пред'явлення позовної заяви.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 07.05.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна