вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
07.05.2026 м. Ужгород Справа № 907/1307/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши заяву позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна»), подану представником - адвокатом Панченком А.В. від 02.04.2026 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/3062/26 від 02.04.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна», код ЄДРПОУ - 38615255, місцезнаходження - 04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6,
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542, місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156,
про стягнення заборгованості за договорами поставки, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» (далі - позивач), від імені та в інтересах якого діє адвокат Панченко Андрій Вікторович (згідно ордеру серії ВО №1123331 від 17.11.2025) через систему «Електронний суд ЄСІТС» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 20.11.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.3-05/1416/25 від 20.11.2025) до відповідача 1 - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та відповідача 2 - філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», згідно з прохальною частиною якої просить суд: стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму заборгованості за поставлені товари у розмірі 1242856,63 грн, з яких: 1190553,80 грн - основного боргу, 31851,39 грн - пені, 6164,79 грн - 3% річних та 14 286,65 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на укладені договори №11-04/11-2025-3 та 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, згідно з якими позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу, як покупцю, товар, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити його вартість на умовах договору. За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 становить 774 471,30 грн., а по договору № 11-04/12-2025-3 від 11.04.2025 року становить 416 082,50 грн. Загальна сума основної заборгованості за поставлений товар становить 1 190 553,80 грн, що є підставою нарахування позивачем до стягнення з відповідача 31 851,39 грн - пені, 6 164,79 грн - 3% річних та 14 286,65 грн - інфляційних втрат.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025.
2. Згідно з ухвалою від 25.11.2025 суд залишив без руху позовну заяву ТОВ «Латчбахер Україна» та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 25.11.2025 від представника позивача - адвоката Панченко А.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків від 28.11.2025 (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/10410/25 від 28.11.2025), до якої долучені докази усунення недоліків позовної заяви.
3. Зокрема, позивачем - ТОВ «Латчбахер Україна» викладено у новій редакції позовну заяву до одного відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», згідно з прохальною частиною якої позивач просить суд: стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» суму заборгованості за поставлені товари у розмірі 1 242 856,63 грн, з яких: 1 190 553,80 грн - основного боргу, 31 851,39 грн - пені, 6 164,79 грн - 3% річних та 14 286,65 грн - інфляційних втрат.
Згідно з ухвалою від 15.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання; сторонам встановлені строки на подачу заяв по суті справи.
4. 20.01.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Панченка А.В. надійшла заява про зміну предмету позову від 19.01.2026 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/375/26) в якій представник позивача просить змінити предмет позову в частині уточнення позовних вимог та викласти п. 2 позовних вимог позовної заяви в новій редакції: «2. Позов задовольнити, стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» суму заборгованості за поставлені товари в розмірі 1242856,63 грн з них 1190553,80 грн - основного боргу, 31851,39 грн - пені, 6164,79 грн - 3% річних та 14286,65 грн - інфляційних втрат».
5. Згідно з ухвалою від 21.01.2026 суд постановив:
- заяву представника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна») - адвоката Панченка А.В. від 19.01.2026 (зареєстровану за вх.№02.3.1-02/375/26 від 20.01.2026) про зміну предмету позову - задовольнити частково та здійснювати подальший розгляд справи із врахуванням уточненої відповідно до цієї заяви прохальної частини позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» суму заборгованості за поставлені товари в розмірі 1242856,63 грн, з яких 1190553,80 грн - основного боргу, 31851,39 грн - пені, 6164,79 грн - 3% річних та 14286,65 грн - інфляційних втрат.
- відмовити у задоволенні заяви представника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна») - адвоката Панченка А.В. від 19.01.2026 (зареєстрованої за вх.№02.3.1-02/375/26 від 20.01.2026) про зміну предмету позову - у частині зміни предмету позову, так як наведені у заявах доводи та обставини справи не стосуються зміни предмету позову.
6. Згідно з ухвалою суду від 30.03.2026 суд задовольнив заяву представника позивача - адвоката Панченка А.В. про закриття провадження в частині від 29.03.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/2883/26 від 30.03.2026) та закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі №907/1307/25 за позовом ТОВ «Латчбахер Україна» до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про стягнення заборгованості за договорами поставки, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1190553,80 грн - основного боргу.
7. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2026 у справі №907/1307/25 позов ТОВ «Латчбахер Україна» до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат задоволено та стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» 52302,83 грн, з яких: 6164,79 грн - 3% річних, 14286,65 грн - інфляційні втрати та 31851,39 грн - пеня, нараховані за неналежне виконання умов договорів поставки №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, а також стягнуто 627,63 грн у повернення сплаченого судового збору.
Повне рішення складено і підписано 31.03.2026.
8. 02.04.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Панченка А.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу від 02.04.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/3062/26 від 02.04.2026) (далі - заява), згідно якої представник позивача просить ухвалити додаткове рішення по справі №907/1307/25 за позовом ТОВ «Латчбахер Україна» до ДГСП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» про стягнення заборгованості, яким стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» понесені судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 36000,00 грн.
9. Відповідно до ч. 1 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
10. Згідно ухвали від 07.04.2026 суд постановив: заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна», подану його представником - Панченком А.В. від 02.04.2026 (зареєстровану за вхідним №02.3.1-02/3062/26 від 02.04.2026) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу призначити до розгляду на 07 травня 2026 року на 13:15 без повідомлення (без виклику) учасників справи.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст.234 ГПК Ухвала суду (з призначенням дати)» від 07.04.2026 у справі №907/1307/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам: позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 10.04.2026 о 13:39.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
11. В ухвалі суду від 07.04.2026 суд звернув увагу відповідача на приписи ч.6 ст. 126 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На час ухвалення судом додаткового рішення від відповідача не надходило заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.
12. У відповідності до ч. 1 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
13. Частина 8 ст. 129 ГПК України передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу від 02.04.2026 судом встановлено, що позивач до позовної заяви долучив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат які понесені і які очікує понести ТОВ «Латчбахер Україна» у зв'язку із розглядом справи за позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення заборгованості за поставлений товар від 20.11.2025, згідно з якого вбачається, що очікувані витрати на правничу допомогу адвоката 40000,00 грн (за консультації, підготовку документів та участь адвоката у судових засіданнях, відповідно до розділу 3 договору про надання правничої допомоги №2 від 12.11.2025). Також у означеному розрахунку зазначено, що остаточний розмір понесених ТОВ «Латчбахер Україна» судових витрат та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат будуть подані відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
14. Під час проведення розгляду справи по суті, 04.03.2026 до закінчення судових дебатів представник позивача адвокат Панченко А.В. подав усну заяву, що докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення (про що також вказано у протоколі судового засідання).
15. Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано 02.04.2026, тобто у строк встановлений у ч. 8 ст. 129 ГПК України.
16. Розглянувши заяву представника ТОВ «Латчбахер Україна» - адвоката Панченка А.В. від 02.04.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №907/1307/25, суд ухвалює додаткове рішення про часткове задоволення заяви з урахуванням такого.
Так, в обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення представник ТОВ «Латчбахер Україна» - адвокат Панченко А.В. (далі - також заявник) зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2026 у справі №907/1307/25 позовні вимоги ТОВ «Латчбахер Україна» до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволено у повному обсязі. З метою захисту своїх прав та належної підготовки матеріалів справи, зокрема складання позовної заяви та представництва інтересів у суді, позивач звернувся за професійною правничою допомогою до адвоката Панченка А.В.
Заявник стверджує, що правовідносини між сторонами підтверджуються договором про надання правничої допомоги №2в від 12.11.2025. Умовами договору передбачено, що адвокат надає комплекс послуг, який включає надання консультацій щодо стягнення дебіторської заборгованості з відповідача, підготовку процесуальних документів (запитів, заяв, позовних заяв, апеляційних скарг тощо), а також безпосереднє представництво інтересів клієнта в судових органах та інших установах.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили вартість послуг: за консультації та підготовку документів - 2000,00 грн за одну годину роботи, за участь у кожному судовому засіданні - 2000,00 грн, а також добові витрати у розмірі 2000,00 грн за кожну добу відрядження у випадку розгляду справи поза межами міста Тернопіль.
На виконання умов договору адвокатом проведено значний обсяг роботи, що включав підготовчі дії, ознайомлення з матеріалами, формування позовної заяви та участь у судових засіданнях Господарського суду Закарпатської області. Загальний розмір витрат позивача на правничу допомогу становить 36000,00 грн. Зазначена сума підтверджується договором № 2в від 12.11.2025 та актом приймання-передачі правничої (правової) допомоги №2в-1 від 31.03.2026, який містить детальний опис наданих послуг.
Представник позивача наголошує на дотриманні процесуального порядку, передбаченого ч. 8 ст. 129 ГПК України. Зокрема, під час подання позову було надано попередній розрахунок судових витрат, а 04.03.2026, до закінчення судових дебатів, подано заяву про намір надати докази остаточного розміру витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення. Неможливість подання доказів до завершення розгляду справи обґрунтована тим, що на той момент остаточний обсяг послуг не був визначений, а оплата не була здійснена у повному обсязі.
Представник позивача стверджує, що заявлена сума витрат у розмірі 36000,00 грн є цілком співмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на надання послуг, та значенням справи для сторони. З огляду на повне задоволення позовних вимог та положення ст. 129 ГПК України, позивач вважає за необхідне покласти зазначені витрати на відповідача шляхом ухвалення судом додаткового рішення у справі.
До заяви представника позивача - адвоката Панченка А.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу від 02.04.2026, було долучено:
- копію акту №2в-1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 31.03.2026;
- копію договору №2в про надання правничої допомоги.
17. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
18. Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
19. Як встановлюють положення ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
20. 12.11.2025 між адвокатом Панченком Андрієм Вікторовичем (у договорі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» (у договорі - клієнт) був укладений договір №2В про надання правничої допомоги (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору, за цим договором адвокат зобов'язується, за дорученням клієнта, надати правничу (правову) допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити її (виплатити гонорар) на умовах визначених даним договором.
Відповідно до п. 1.2. договору, адвокат надає наступні види правової допомоги клієнту:
- надання усних та письмових консультації щодо стягнення дебіторської заборгованості з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» (далі - боржник);
- складання процесуальних документів (запитів, заяв, звернень, позовних заяв, апеляційних скарг, відзивів, заперечень, тощо), підготовка документів клієнта для пред'явлення їх в судові органи з питань стягнення дебіторської заборгованості з боржника;
- представництво інтересів клієнта в судових органах, органах держаної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та підпорядкування з питань стягнення дебіторської заборгованості з боржника;
Згідно з п. 1.3. договору, вищевказані види правової допомоги можуть бути змінені й доповнені сторонами в додаткових угодах.
Відповідно до п. 2.1. договору, сторони зобов'язуються сумлінно виконувати умови даного договору.
Згідно з п. 2.2. договору, адвокат зобов'язується:
- надати правову допомогу відповідно до умов даного договору;
- з розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання угоди;
- інформувати клієнта про відомі можливі негативні для клієнта наслідки тих або інших дій клієнта або третіх осіб;
- повідомляти клієнта про обставини, що не дозволяють належним чином надати правову допомогу;
- адвокат зобов'язується дотримуватись умов адвокатської таємниці та конфіденційності за цим договором, а також вчасно доводити до відома клієнта ситуації виникнення протиріччя інтересів у відносинах із клієнтом.
Відповідно до п. 2.3. договору, при виконанні зазначених в п.2.2, обов'язків адвокат керується чинним законодавством України та цим договором і гарантує таку якість наданої за цим договором правової допомоги, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до послуг такого роду.
Згідно з п. 2.4. договору, клієнт зобов'язаний:
- прийняти надану правову допомогу;
- оплатити надану правову допомогу та компенсувати додаткові витрати понесені для її надання на умовах даного договору;
- утримуватись від вчинення дій які стосуються предмету правової допомоги без попередніх консультації з адвокатом;
- всіма мірами сприяти адвокату при наданні правової допомоги.
У п. 2.6. договору передбачені повноваження адвоката:
- представляти інтереси клієнта в судах України, у будь-яких установах, на підприємствах, в організаціях, незалежно від їх організаційно-правової форми та підпорядкованості, у тому числі органах державної влади та управліннях, міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах, державних комітетах, службах та підвідомчих їм органах, в органах місцевої влади та місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах, з правами, що надаються законом заявникові, позивачеві, відповідачеві, третій особі;
- брати участь у судових засіданнях, заявляти клопотання і відводи, давати усні і письмові пояснення, представляти свої докази, міркування і заперечення, брати участь у їх дослідженні, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги та знімати копії (фотокопії);
- підписувати від імені клієнта та подавати (надсилати) встановленим порядком: листи, заяви, клопотання, скарги, претензії та відповіді на них; позовні заяви, заяви і скарги на апеляційне та касаційне оскарження; відзиви, пояснення та заперечення на позовні заяви, заяви і скарги на апеляційне та касаційне оскарження, зміни та доповнення до них;
- збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, змінювати підставу або предмет позову, укладати та підписувати мирові угоди, повністю або частково відмовлятись від позову поданого в інтересах клієнта;
- отримувати на руки рішення, накази, ухвали та постанови суду, робити витяги з них та знімати копії (фотокопії);
- оскаржувати рішення, накази, ухвали та постанови суду у апеляційній та касаційній інстанції, оскаржувати рішення та дії посадових осіб підприємств, установ, державних органів та органів місцевого самоврядування чи інших посадових (службових) осіб;
- здійснювати інші дії та правочини, які необхідні для забезпечення належного представництва прав та інтересів клієнта.
Відповідно до п. 3.1. договору, за надану правову допомогу, клієнт сплачує на користь адвоката винагороду в розмірі:
- за надання консультацій та підготовку процесуальних документів - 2000,00 (дві тисячі) гривень за 1 (одну) годину роботи адвоката, якщо інший розмір винагороди не буде погоджений сторонами при виконанні окремих доручень клієнта;
- за представництво інтересів в судовому засіданні - 2000 (дві тисячі) гривень за участь в кожному судовому засіданні. У випадку якщо судове засідання відбувається за межами міста Тернопіль, клієнт додатково оплачує добові з розрахунку 2000 (дві тисячі) гривень за кожну добу відрядження.
Згідно з п. 3.2. договору, також клієнт зобов'язаний відшкодовувати адвокату понесені ним витрати для належного надання правової допомоги і виконання зобов'язань за цим договором, а саме: поштові витрати, витрати на друк та копіювання документів, витрати на оплату експертних досліджень, витрати по сплаті обов'язкових платежів та зборів, включаючи комісії банків, витрати на послуги телефонного зв'язку, представницькі витрати, тощо.
Відповідно до п. 3.3. договору, загальна сума договору складається із суми всіх актів здачі-приймання наданої правової допомоги підписаних між сторонами.
Згідно з п. 3.4. договору, оплата за правову допомогу здійснюється Клієнтом на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги.
Відповідно до п. 4.1. договору, надання правової допомоги за даним договором оформляється відповідним двостороннім актом здачі-приймання наданої правової допомоги. Акт підписуються сторонами не пізніше 3 (трьох) днів з моменту фактичного надання правової допомоги.
Згідно з п. 5.2. договору, у випадку невиконання або несвоєчасного виконання клієнтом зобов?язань по оплаті за надану правову допомогу на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання актів приймання-передачі адвокат отримує право застосувати до клієнта штраф в розмірі 30% (тридцяти) від суми боргу на момент закінчення цієї дати.
Відповідно до п. 5.3. договору, стягнення та штрафні санкції по цьому договору нараховуються за весь період прострочення виконання зобов?язань. Позовна давність по всім вимогам, пов?язаним із здійсненням розрахунків за надані юридичні послуги по цьому договору, включаючи вимоги щодо сплати стягнень, неустойки, пені, штрафу, тощо, складає 3 (три) роки.
Згідно з п. 7.1. договору, даний договір набуває чинності від дня його підписання сторонами та діє до 31.03.2026.
21. Відповідно до акту №2в-1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 31.03.2026 (далі - акт приймання-передачі) вбачається, шо за період з 12.11.2025 по 31.03.2026 адвокатом надана, а клієнтом прийнята правнича (правова) допомога по договору №2в від 12.11.2025, а саме:
- надання правових консультацій з питань стягнення дебіторської заборгованості за договором поставки - 1 година;
- ознайомлення з матеріалами справи про відшкодування шкоди завданої в результаті шахрайських дій невідомими особами - 3 години;
- ознайомлення з правовими нормами, чинним законодавством та судовою практикою, що регулюють питання відшкодування шкоди завданої в результаті шахрайських дій невідомими особами - 2 години;
- підготовчі дії по справі а саме з'ясування питання про склад учасників справи, вивчення характеру спірних правовідносин, з'ясування обставини справи які є підставою вимог і заперечень сторін - 2 години;
- складання процесуальних документів (позовної заяви) для направлення їх в суд першої інстанції про відшкодування шкоди завданої в результаті шахрайських дій невідомими особами - 6 годин.
Загалом 14 годин за які розмір винагороди адвоката за надані послуги становить 28000,00 грн.
Також, у даному акті констатовано, що професійна правнича допомога, яка полягала у забезпеченні участі адвоката у чотирьох судових засіданнях у режимі відеоконференції в Господарському суді Закарпатської області, зокрема 14.01.2026, 04.02.2026, 04.03.2026 та 30.03.2026, оцінена у розмірі 8000,00 грн.
Відтак, сукупна вартість правової допомоги, наданої адвокатом позивачу згідно вказаного акта становить 36000,00 грн.
Акт №2в-1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 31.03.2026, підписаний адвокатом і керівником позивача та у акті зазначено, що правова допомога адвокатом згідно договору надана в повному обсязі, сторони не мають один до одного взаємних претензій щодо виконання зобов'язань за договором.
22. За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у ч. 4 ст. 126 ГПК України, так і в ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Здійснивши правовий аналіз норм ст. 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
23. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у ч. 5-7 ст. 129 ГПК України.
Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15-ц).
Ті самі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, у додаткових постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, та у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
24. З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 36000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи судом першої інстанції, що вбачається з такого.
Так, дослідивши наданий акт №2в-1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 31.03.2026 та врахувавши умови договору №2в від 12.11.2025, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 36000,00 грн є необгрунтованим, частково не пов'язаним із розглядом справи та непропорційним розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
Щодо цього, суд враховує, що у акті зазначено про витрачання 3 годин на ознайомлення з матеріалами справи про відшкодування шкоди, завданої в результаті шахрайських дій невідомими особами та ще 2 годин на ознайомлення з правовими нормами, чинним законодавством та судовою практикою, що регулюють питання відшкодування шкоди завданої в результаті шахрайських дій невідомими особами. Проте предметом розгляду даної справи №907/1307/25 є стягнення заборгованості, пені, інфляційних та 3% річних за договорами поставки, а не деліктне відшкодування шкоди від кримінального правопорушення.
Включення до акта послуг, що за змістом не стосуються предмету даного спору, свідчить про штучне завищення обсягу робіт та неналежну деталізацію витрат часу, що суперечить п. 3.1 та п. 4.1 договору щодо надання допомоги саме з питань стягнення заборгованості з боржника.
Водночас, навіть якщо припустити, що у акті №2в-1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 31.03.2026 помилково зазначено про ознайомлення з матеріалами справи про відшкодування шкоди, завданої в результаті шахрайських дій та ознайомлення з правовими нормами, чинним законодавством та судовою практикою, що регулюють питання відшкодування шкоди завданої в результаті шахрайських дій, маючи на увазі вчинення таких дій у межах господарської справи, то з цього приводу суд зазначає, що включення до акту приймання-передачі наданих послуг правничої професійної допомоги з приводу надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення із законодавством і судовою практикою, вчинення підготовчих дій, пов'язаних із підготовкою до складання позову, то такі послуги адвоката щодо збору, аналізу, вивчення і дослідження документів, якими позивач обгрунтовує позовні вимоги у справі у поданій в суд позовній заяві, є необхідною передумовою для складання відповідної заяви по суті справи (позовної заяви), а отже, і є складовою послуг з її підготовки та оформлення.
Щодо цього, суд також вказує на невідповідність заявленого часу на підготовку позовної заяви (6 годин) критерію складності справи, так як такий обсяг часу не є пропорційним необхідному обсягу часу для підготовки позовної заяви про стягнення коштів з урахуванням фактичної ціни позову в даній справі, оскільки даний спір не потребував глибокого аналізу значного масиву законодавства чи судової практики, а також вивчення значної кількості документів.
Суд зауважує, що витрачання загалом 14 годин на досудову підготовку у справі, де фактичні обставини підтверджуються лише первинними документами та розрахунком суми боргу, є неспівмірним з наданими послугами позивачу адвокатом.
Крім того, суд враховує, що позовна заява у справі складена на 9 сторінках, з яких опис фактичних обставин справи займає лише 4 сторінки, на першій сторінці - зазначені відомості про учасників справи, а на 6-9 сторінках наведені позовні вимоги і додатки до позову. Також суд зазначає, що позовна заява з додатками направлена відповідачу та на адресу суду через систему «Електронний суд ЄСІТС».
Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, п.п. 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відтак, суд виснує, що заявлена позивачем кількість часу на підготовку та подачу позовної заяви - 14 годин є завищеною і не пов'язана у такому обсязі витраченого часу із розглядом справи на даному етапі щодо підготовки позовної заяви, враховуючи також, що при подачі первинного позову від 20.11.2025 позивачем були допущені недоліки при її складанні, що було підставою постановлення судом ухвали від 25.11.2025 про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, суд, враховуючи відсутність заперечення відповідача проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача по складанню та оформленню позовної заяви у справі в сумі 8000 грн із розрахунку 2000 грн за виконання робіт за 1 годину.
25. Щодо розміру винагороди адвоката у сумі 8000 грн за участь в 4 судових засіданнях у справі в Господарському суді Закарпатської області, суд зазначає, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, які підлягають з'ясуванню, докази, що підлягають оцінці, хоча і відноситься до категорії справ, які піддягають розгляду в загальному позовному провадженні, у той же час є типовою і не належить до категорії складних.
Дійшовши висновку про часткову необґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача 8000 грн за участь в 4 судових засіданнях у справі в Господарському суді Закарпатської області та вбачаючи підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 7000 грн у вказаній частині заяви про ухвалення додаткового рішення, суд також враховує, що згідно ухвали підготовчого засідання від 14.01.2026 таке засідання було відкладено через подачу усного клопотання представника позивача з метою уточнення позовних вимог у справі, після чого 20.01.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Панченка А.В. надійшла заява про зміну предмету позову від 19.01.2026, за результатом розгляду якої суд згідно ухвали від 21.01.2026 задовольнив таку заяву представника позивача частково і вирішив здійснювати подальший розгляд справи із врахуванням уточненої відповідно до цієї заяви прохальної частини позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Також судом враховано, що під час розгляду справи відповідач жодних заперечень стосовно заявлених позовних вимог не подавав, а, навпаки, після відкриття провадження у справі відповідач добровільно сплатив спірний основний борг, що було підставою постановлення судом ухвали від 30.03.2026 про закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі № 907/1307/25 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1190553,80 грн - основного боргу.
Отже, з урахуванням приписів ст.ст. 126 і 129 ГПК України, згідно з якими під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, добросовісну поведінку відповідача, дії щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, при розгляді заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу судом - як підставу для часткового задоволення такої заяви та зменшення витрат позивача з цього питання - врахована поведінка відповідача, який, по-перше, не подавав жодних заяв із запереченнями стосовно заявлених позовних вимог у справі, та, по-друге, добровільно погасив заборгованість за поставлену продукцію, що відбулося 18.03.2026 після відкриття провадження у справі, шляхом перерахування коштів у сумі 774471,30 грн згідно з платіжним документом №28891 за договором №11-04/11-2025-3 від 11.04.2025 та шляхом перерахування коштів у сумі у сумі 416082,50 грн згідно з платіжним документом №28890 за договором №11-04/12-2025-3 від 11.04.2025, що загалом становить 1190553,80 грн. У зв'язку з фактичним виконанням грошових зобов'язань у зазначеному розмірі, суд згідно ухвали від 30.03.2026 закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі № 907/1307/25 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1190553,80 грн - основного боргу.
При цьому суд враховує, що у пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
26. Крім цього, відповідно до п. 3.4. договору оплата за правову допомогу здійснюється клієнтом на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги.
Водночас, враховуючи, що акт №2в-1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги був підписаний сторонами 31.03.2026, однак, на час ухвалення додаткового рішення у справі позивач не надав суду доказів сплати ТОВ «Латчбахер Україна» коштів за надану адвокатом правничу допомогу в даній справі згідно договору та на підставі вказаного акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 31.03.2026.
27. Окремо при визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд враховує відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, незважаючи на те, що в ухвалі від 07.04.2026 суд звертав увагу відповідача на приписи ч. 6 ст. 126 ГПК України, згідно з якою відповідач вправі подати таке клопотання, заявивши та обґрунтувавши неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу
28. З огляду на вищенаведене, враховуючи положення ст. ст. 126 і 129 ГПК України, а також врахувавши відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами; оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених витрат; виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, пов'язаності витрат з розглядом справи та пропорційності до предмета спору; врахувавши поведінку відповідача та констатуючи факт закриття провадження в частині стягнення основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також задоволення судом інших позовних вимог у справі в повному обсязі, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача та стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. Суд вважає, що така сума відшкодування витрат на правову допомогу є співмірною із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання та ціною позову.
29. За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 123, 126, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву представника позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна») - адвоката Панченка А.В. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу від 02.04.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/3062/26 від 02.04.2026) - задовольнити частково.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ - 44768034; місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А) в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 45554542; місцезнаходження - 88017, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латчбахер Україна» (код ЄДРПОУ - 38615255, місцезнаходження - 04074, місто Київ, вулиця Новозабарська, будинок 2/6) 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) на відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заявленої позивачем до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В. Сисин